Рішення

від 04.12.2018 по справі 826/9495/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2018 року № 826/9495/18

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Смолія І.В., при секретарі судового засідання Острович Е.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ексім-Прилад

до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: Микульська Т.В., Лисовець Т.В., Кунц С.В.

від відповідача: Шаповал О.В.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ексім-Прилад (надалі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивачем підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, зазначивши що відповідачем протиправно та необґрунтовано винесено оскаржуване рішення.

Відповідачем на адресу суду подано заперечення на позов, в якому виклав зміст заперечень проти позову та просив суд в позові відмовити повністю, оскільки оскаржуване рішення винесено з дотриманням норм чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив.

ТОВ Ексім-Прилад перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві з 02.12.2003 року.

Відповідачем на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на прибуток за три квартали 2017 року платника податку на прибуток ТОВ Ексім-Прилад .

За результатами якої складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 17.11.2017 року №19255/26-15-12-08-20/32887888 та встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення від 13.12.2017 року №0203811208 на загальну суму 454595,00грн. (за податковими зобов'язаннями - 303063,00грн., за штрафними санкціями - 151532,00грн.).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомлення-рішенням оскаржено в адміністративному порядку, яке в подальшому рішенням ДФС України від 16.05.2018 року № 16751/6/99-99-11-01-01-25 скаргу позивача залишено без розгляду та повернуто скаржнику.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомлення-рішенням, позивач звернувся до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий Кодекс України.

Згідно статтею 62 Податкового кодексу України (в редакції на момент проведення перевірки) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Порядок проведення камеральної перевірки встановлено статтею 76 Податкового кодексу України, пунктами 76.1 та 76.2 якої передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Таким чином, предметом камеральної перевірки є правильність відображення (з методологічної та арифметичної точок зору) показників, необхідних для обчислення бази оподаткування, проте достовірність цих показників, перевіряється шляхом комплексного дослідження в ході документальної перевірки: податкових декларацій, фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку та первинних документів.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу державної податкової служби (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Таким чином, з огляду на зміст вищенаведених норм, під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, ніж визначенні статтею 75 Податкового кодексу України. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме: податкові декларації (розрахунки), дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість, дані Єдиного реєстру акцизних накладних та дані системи електронного адміністрування реалізації пального і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 31.01.2018 року №804/5957/16 (ЄДРСРУ № 72065330).

Як зазначає відповідача та встановлено перевіркою, платником податків подано податкову декларацію з податку на прибуток за три квартали 2017 року від 09.11.2017 року №9234323217 та фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва від 09.11.2017 року №9234326051.

При порівняні показників, задекларованих ТОВ Ексім-Прилад згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2017 року та показників фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва встановлено розбіжність між відповідними показниками податкової декларації з податку на прибуток (1 396 314 грн.) в р. 02 та фінансової звітності підприємства (3 080 000 грн.) в р. 2290, що призвело до заниження об'єкту оподаткування в сумі 1 683 696 грн. та податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього (звітного) податкового періоду (р. 19) в сумі 303 063 грн.

Представником позивача зазначено, що останнім допущено помилку у даних, зазначених у фінансовому звіті суб'єкта малого підприємництва за 3 квартали 2017 року, що підтверджується відомостями облікових регістрів бухгалтерського обліку.

Як зазначає представник позивача, зазначену помилку виявлено у фінансовому звіті суб'єкта малого підприємства за 3 квартали 2017 року під час складання декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2017 року, в зв'язку з чим складено відповідна бухгалтерська довідка від 08.11.2017 року та винесено позивачем наказ від 09.11.2017 року про виправлення помилково зазначених даних.

Відповідно до роз'яснень Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 року №06-10/167 під терміном арифметична помилка слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповнені декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема, при виконанні арифметичний дій, передбачених при обчислені об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або врахування відповідних рядків), а також описки допущені при перенесені даних із додатків, на підставі яких заповнюється відповідні рядки декларації (неправильно поставлено кому при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесено підсумок з додатка тощо).

Отже, позивач здійснив заходи передбачені чинним законодавством, щодо усунення допущеної ним помилки у фінансовому звіті суб'єкта малого підприємництва за 3 квартали 2017 року.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено обов'язки платника податків, серед яких зобов'язання сплачувати податки та збори в строки га у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи та подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством;

У відповідності до ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку

Пунктом 23.1 ст.23 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування.

Пунктом 29.1 ст.29 Податкового кодексу України, обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.

У відповідності до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних

стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Таким чином, оподаткуванню підлягають лише реально здійснені господарські операції, а не помилково відображені суми на папері.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства, що перебачено ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, серед яких, зокрема, повне висвітлення, у відповідності до якого фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 року №39, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 15.03.2000 року №161/4382 встановлює зміст і форму фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва, а також порядок заповнення його статей. Так, відповідно до п.5.6. розділу 5 вказаного вище Положення, у статі фінансовий результат до оподаткування відображається різниця між чистими доходами та витратами підприємства.

Доходом визнається збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу. Де, на противагу, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язання, які призводять до зменшення власного капіталу. Тобто, оподаткуванню підлягає різниця між чистим доходом та витратами.

Фінансова звітність має будуватись на реальних операціях та подіях і відображувати реальний дохід.

Платник податків, зобов'язаний сплачувати податок на прибуток виходячи з реальних результатів господарської діяльності, а не помилково відображений на папері.

Підставою для притягнення платника податків до відповідальності, зокрема, у вигляді застосування штрафу, є вчинення відповідного податкового правопорушення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач не зобов'язаний сплачувати як податок суми помилково відображені та до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції за заниження податкових зобов'язань. Платник податків може нести відповідальність лише за помилки у веденні податкової звітності.

Щодо посилань позивача на те, що відповідач направив податкове повідомлення-рішення на стару юридичну адресу, суд зазначає наступне.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення 18.12.2017 року направлено на адресу позивача: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Енгельса, 54-А.

20.12.2017 року позивачем змінено юридичну адресу, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Оскільки позивачем змінено юридичну адресу лише 20.12.2017 року, податкове повідомлення-рішення було направлено на стару юридичну адресу позивача, суд не вбачає порушень з боку відповідача щодо направлення оскаржуваного рішення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ексім-Прилад до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2017 року №0203811208.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ексім-Прилад (код ЄДРПОУ 32587888) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 6881,93 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій

Повний текст рішення складено 12.12.2018року.