Постанова

від 10.12.2018 по справі 819/345/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/2537/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Запотічного І.І., Довгої О.І.,

за участі: секретаря судових засідань Герман О.В.,

представника позивача Запісоцького А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року ухваленого підголовуванням судді Подлісної Н.В. в м. Тернополі, повне судове рішення складено 21.05.2018р у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтомаз Сервіс" до Державної фіскальної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасувати рішення від 16.01.2018 №559036/39289729 та зобов'язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну ТОВ "Укравтомаз Сервіс" № 9 від 01.12.2017.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Державної фіскальної служби України №559036/39289729 від 16 січня 2018 р. про відмову у реєстрації податкової накладної товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтомаз Сервіс" №9 від 01.12.2017.

Зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ "Укравтомаз Сервіс" №9 від 01.12.2017.

Підставами для задоволення позовних вимог послужило те, що в оскаржуваному рішенні не вказано, які саме документи складені з порушенням законодавства, в чому полягає порушення, та/або яких саме документів не вистачає, тобто не містить чіткого визначення підстав для прийняття комісією ДФС України рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 01.12.2017 року № 9.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що проаналізувавши надані стороною позивача документи останній робить висновок про те, що обсяг постачання товару ТОВ "Укравтомаз Сервіс" та подальше пере постачання придбаного товару на ТОВ Техноторг-Дон вбачається розбіжність в частині кількості постачання товару, а саме отримано причіп МАЗ -857100-4012, код товару згідно УКТЗЕД 8716200000, кількість 0,68455, а реалізовано ТОВ Техноторг-Дон кількість 0,714285.

Одночасно відповідач вважає, що господарюючим суб'єктом до повідомлення не додано первинних розрахункових документів, лише банківські виписки.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що доводи відповідача спростовуються податковими накладними: №21 від 22.08.17 з розрахунком коригування кількісних і вартісних показників №7 від 27.09.17. №20 від 20.10.17, № 19 від 14.11.17; №8 від 27.09.17 з розрахунком коригування кількісних і вартісних показників №13 від 20.10.17. №21 від 15.11.17; №14 від 20.10.17; №12 від 14.11.17; №25 від 17.11.17 з розрахунком коригування кількісних і вартісних показників №4 від 01.12.17; №5 від 01.12.17; №6 від 04.12.17.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи і не заперечується сторонами, що у відповідності до вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України позивачем було складено податкову накладну №9 від 01.12.17 контрагенту TOB Техноторг-Дон для її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі ЄРПН).

Проте, згідно з квитанцією №9281875952 від 29.12.17 реєстрація обумовленої вище податкової накладної була зупинена відповідачем внаслідок виявленої невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарам згідно з УКТ ЗЕД 8716. Одночасно, відповідачем було запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, які податковим органом не було конкретизовано.

На виконання вимог відповідача позивачем направлено ДФС України повідомлення №2 від 10.01.18 про подання документів з поясненнями, що підтверджують реальність здійсненої господарської операції, реєстрація ПН по якій була зупинена, а саме: банківська виписка №641 від 01.12.17; договір №17/08-03 від 17.08.17; видаткова накладна №58 від 04.12.17; акт приймально-здавальний від 04.12.17; договір №16/08-03 від 16.08.17; видаткова накладна №12 від 04.12.17; приймально-здавальний акт від 04.12.17; довіреність №4327 від 01.12.17.

Рішенням відповідача №559036/39289729 від 16.01.18 позивачу було відмовлено в реєстрації вказаної податкової накладної з підстав недостатності документів для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Також рішенням відповідача №12505/39289729 від 06.02.18, яке було одержано позивачем 12.02.18. залишено без змін рішення відповідача №559036/39289729 від 16.01.18 без будь-якого обґрунтування підстав його прийняття.

На спростування доводів відповідача невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарам згідно з УКТ ЗЕД 8716 сторона позивача покликається саме на податкові накладні: №21 від 22.08.17 з розрахунком коригування кількісних і вартісних показників №7 від 27.09.17. №20 від 20.10.17, № 19 від 14.11.17; №8 від 27.09.17 з розрахунком коригування кількісних і вартісних показників №13 від 20.10.17. №21 від 15.11.17; №14 від 20.10.17; №12 від 14.11.17; №25 від 17.11.17 з розрахунком коригування кількісних і вартісних показників №4 від 01.12.17; №5 від 01.12.17; №6 від 04.12.17.

Вважаючи вказане рішення необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до підпунктів 16.1.2,16.1.3, п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 187.1 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України передбачено при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до п.74.2 ст.74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики. (п.74.3 ст.74 ПК України).

Відповідно до п.2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 (далі Порядок № 1246) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п.12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пп.201.16.2 п.201.16 ст.201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній / розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Як слідує з квитанції щодо зупинення реєстрації податкової накладної від 01.12.17 №9 вона містить інформацію про те, що "ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1205. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК".

Так, п.6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу № 567 містить у собі визначення двох різних критеріїв: моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями: 1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється); 2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI ПК України стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Отже, контролюючий орган був зобов'язаний у квитанції чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений п.6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу № 567.

Також суд зазначає, що визначення фіскальним органом у квитанції конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Наказі № 567 "Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

Відповідно до п.1 Вичерпного переліку документів Наказу №567, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 (далі - Критерії): 1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством; 2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт) порядку, без відповідного направлення на перевірку.

Зі змісту квитанції по податковій накладній від 01.12.2017 року № 9 вбачається, що контролюючим органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Однак, відповідачем, в порушення пп.201.16.1 п.201.16 ст. 201 ПК України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом № 567.

Поряд з цим, відповідно до пропозиції надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН позивачем було надіслано пояснення та документи на підтвердження реальності господарської операції з ТОВ "Техноторг-Дон", що підтверджується матеріалами справи .

Однак, не зважаючи на це, комісією ДФС України прийнято оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 01.12.2017 року № 9 в ЄРПН та як підставу відмови зазначено надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

Так, постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" від 29.03.2017 року № 190 установлено, що комісія ДФС приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано звертає увагу на те, що рішення комісії ДФС про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, тобто або надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, або надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

Однак, в оскаржуваному рішенні не вказано, які саме документи складені з порушенням законодавства, в чому полягає порушення, та/або яких саме документів не вистачає, тобто не містить чіткого визначення підстав для прийняття комісією ДФС України рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 01.12.2017 року № 9.

Отже оскаржуване рішення контролюючого органу не відповідає чіткості та зрозумілості, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на не можливість реалізації свого права або обов'язку платником податків щодо виконання юридичного волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Зважаючи на встановлені обставини у даній справі, а саме, що податкова накладна видана в межах операції, яка є об'єктом оподаткування; зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної; продавець та покупець є платниками ПДВ; податкова накладна подана для реєстрації у встановлений п. 201.10 ст. 201 ПК України строк, а також враховуючи те, що відповідачем не доведено наявності інших підстав для зупинення реєстрації і відмови у реєстрації податкової накладної та судом не встановлено обставин, які б перешкоджали видачі податкової накладної та прийняттю рішення про її реєстрацію, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача підстав для відмови у реєстрації податкової накладної шляхом прийняття оскаржуваного рішення, яке прийнято без врахування всіх обставин, що мали суттєве значення для цілей прийняття оскаржуваного рішення, а також без врахування наведених вище норм податкового законодавства.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно положень статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірних рішень.

При цьому, в порядку виконання обов'язку, встановлено частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не спростовано фактичне виконання спірних операцій та не доведено зворотнє.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення ДФС України від 16.01.2018 №559036/39289729 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про реєстрацію податкової накладної , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 201.16.4. пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, відповідно до п. 19, п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246 (із змінами; далі - Порядок № 1246) податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день:

1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку № 1246).

Враховуючи, що рішення Комісії ДФС України про відмову у реєстрації податкової накладної від 16.01.2018№559036/39289729 підлягає скасуванню то, відповідно, з урахуванням положень підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 19, пункту 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29 грудня 2010 р. № 1246, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині зобов'язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 01.12.2017 №9.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм матеріального та процесуального права не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Додатково слід зазначити, що у відповідності до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Частиною першою статті 308 цього Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В контексті наведених вище процесуальних норм та встановлених судом обставин, колегія суддів вважає, що інші питання не охоплюються предметом дослідження як судом першої інстанції, так і підставами апеляційного перегляду.

При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для застосування положень частини другої статті 308 КАС України стосовно виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги, оскільки під час розгляду справи не було встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі №819/345/18 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. У випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. П. Сапіга судді І. І. Запотічний О. І. Довга Повне судове рішення складено 13.12.2018.