Ухвала

від 22.01.2019 по справі 819/345/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 січня 2019 року

Київ

справа №819/345/18

касаційне провадження №К/9901/1630/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Бившевої Л.І. (суддя-доповідач), Хохуляка В.В., Шипуліної Т.М., розглянув матеріали касаційної скарги Державної фіскальної служби України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтомаз Сервіс" до Державної фіскальної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 15.05.2018, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018, позов задовольнив: рішення комісії Державної фіскальної служби України №559036/39289729 від 16.01.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтомаз Сервіс" №9 від 01.12.2017 року визнати неправомірним і скасував; зобов'язав Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтомаз Сервіс" №9 від 01.12.2017.

Державна фіскальна служба України подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 201 Податкового кодексу України та статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суд першої інстанції ухвалою від 21.03.2018 призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що рішення комісії ДФС про відмову в реєстрації податкової накладної з ЄРПН повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, тобто або надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. Однак, в оскаржуваному рішенні не вказано, які саме документи складені з порушенням законодавства, в чому полягає порушення, та/або яких саме документів не вистачає, тобто не містить чіткого визначення підстав для прийняття комісією ДФС України рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 01.12.2017 року № 9.

Випадки, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційні скарзі таких застережень не міститься.

За таких обставин суд касаційної інстанції вважає касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018, ухвалену за результатами апеляційного перегляду рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.05.2018, необґрунтованою.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження належить відмовити.

Керуючись пунктом 5 частиною першою, пунктом 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018.

Копія ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна