Постанова

від 11.12.2018 по справі 757/14092/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 757/14092/15-ц

провадження № 61-9640св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О. , Кузнєцова В. О. ,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4, правонаступником якої є ОСОБА_5,

відповідач - Головне управління Міндоходів у місті Севастополі,

особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, Головне управління Державної фіскальної служби України у Херсонській області,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 липня 2016 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Білич І. М., Поливач Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року ОСОБА_4звернулася до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 31 січня 2013 року у справі за її позовом до Головного управління Міндоходів у місті Севастополі (далі - ГУ Міндоходів у місті Севастополі) про витребування майна з чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що вказаним рішенням було витребувано з незаконного володіння відповідача піротехнічні вироби в кількості, вказаній у протоколі огляду, виявлення та вилучення від 26 грудня 2007 року, на загальну суму 50 821 грн 06 коп., та зобов'язано передати їй у володіння ці вироби. 27 листопада 2013 року Управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Севастополі (далі - Управління ДВС ГУЮ у місті Севастополі)було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим на підставі вищевказаного рішення суду. 31 липня 2014 року судовим приставом-виконавцем Управління Федеральної служби судових приставів у місті Севастополі винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з тим, що боржник не здійснює свою діяльність на території Російської Федерації. Зазначені обставини свідчать про відсутність у відповідача присудженого майна в натурі. Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просила змінити подальший порядок і спосіб виконання рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 31 січня 2013 року шляхом стягнення з ГУ Міндоходів у місті Севастополі на її користь грошових коштів у розмірі 50 821 грн 06 коп.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2016 року у складі судді Цокол Л. І. заяву задоволено. Змінено спосіб і порядок виконання рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 31 січня 2013 року у справі № 2703/13466/2012 шляхом стягнення з ГУ Міндоходів у місті Севастополі на користь ОСОБА_4 50 821 грн 06 грн. на відшкодування вартості незаконно вилучених піротехнічних виробів.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що оскільки відповідач не може повернути позивачу присуджене майно в натурі, то наявні підстави для задоволення заяви.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 липня 2016 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Херсонській області (далі - ГУ ДФС України у Херсонській області) задоволено. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2016 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_4 відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відсутні правові підстави для задоволення заяви про встановлення способу і порядку виконання рішення суду, оскільки цим буде змінено саме рішення по суті, а не спосіб його виконання.

У серпні 2016 року ОСОБА_4 подаладо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 липня 2016 року, а ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2016 року залишити в силі.

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що ГУ ДФС України у Херсонській області не мало права оскаржувати ухвалу місцевого суду, оскільки не було стороною у справі. В апеляційній скарзі не були вказані всі особи, які брали участь у справі, зокрема не зазначені її представники ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2017 року у зв'язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 до участі у справі залучено її правонаступника ОСОБА_5

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

19 лютого 2018 року справу № 757/14092/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 31 січня 2013 року позов ОСОБА_4до ГУ Міндоходів у місті Севастополі про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено. Витребувано із незаконного володіння ГУ Міндоходів у місті Севастополі піротехнічні вироби в кількості, вказаній у протоколі огляду, виявлення та вилучення від 26 грудня 2007 року, на загальну суму 50 821 грн 06 коп. та зобов'язано передати ці вироби у володіння ОСОБА_4

27 листопада 2013 року Управління ДВС ГУЮ у місті Севастополібуло відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим на підставі вищевказаного рішення суду.

Вказуючи на відсутність у відповідача (боржника) присудженого майна в натурі, ОСОБА_4 просила суд змінити спосіб і порядок виконання рішення, стягнувши із ГУ Міндоходів у місті Севастополі на її користь вартість піротехнічних засобів у розмірі 50 821 грн 06 коп.

За змістом статті 14 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення (далі - ЦПК України 2004 року), при набранні рішенням законної сили воно є обов'язковим до виконання на всій території України, а державна виконавча служба як єдиний орган примусового виконання зобов'язана вжити всіх необхідних заходів для його виконання.

У частині другій статті 373 ЦПК України 2004 року зазначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження, за заявою виконавця, поданою на підставі заяви сторони виконавчого провадження, або за заявою державного виконавця, поданою з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , суд, який видав виконавчий документ, розглядає питання про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення ? це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Отже, задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду щодо витребування з незаконного володіння ГУ Міндоходів у місті Севастополі піротехнічних виробів та зобов'язання передати ці вироби у володіння ОСОБА_4 на стягнення грошових коштів змінює рішення суду по суті та спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про встановлення способу і порядку виконання рішення суду, оскільки цим буде змінено саме рішення суду по суті, а не спосіб його виконання, правильно застосувавши при цьому норми статті 373 ЦПК України 2004 року.

Доводи касаційної скарги про те, що ГУ ДФС України у Херсонській області не мало права оскаржувати ухвалу місцевого суду, оскільки не було стороною у справі, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Судами встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311 Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України ГУ Міндоходів у місті Севастополі приєднано до ГУ ДФС України у Херсонській області.

Наказом Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим від 05 березня 2015 року № 1 Про реорганізацію Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим розпочато реорганізацію вказаного управління шляхом його приєднання до ГУ ДФС у Херсонській області.

Тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для відкриття апеляційного провадження за скаргою ГУ ДФС України у Херсонській області, оскільки задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду про витребування з незаконного володіння майна на стягнення грошових коштів впливатиме на права та обов'язки вказаного управління, до складу якого приєднано ГУ Міндоходів у місті Севастополі.

Посилання ОСОБА_4 на те, що ГУ ДФС у Херсонській області не вказало у апеляційній скарзі всіх осіб, які брали участь у справі, зокрема не зазначило її представників ОСОБА_6 та ОСОБА_7, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Крім цього, вказані представники брали участь у розгляді справи апеляційним судом.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, правонаступником якої є ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов