ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" грудня 2018 р. Справа№ 910/7669/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Разіної Т.І.
Скрипки І.М.
при секретарі судового засідання: Бовсунівській Л.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 05.12.2018
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"
на ухвалу
Господарського суду м. Києва
від 25.09.2018 (повний текст підписано 05.10.2018)
за заявою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"
особа, щодо якої заявник просить суд застосувати заходи забезпечення позову Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про забезпечення позову
у справі № 910/7669/18 (суддя М.М. Якименко)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Версум"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про витребування майна та скасування рішень державних реєстраторів
В С Т А Н О В И В :
Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Версум" про витребування майна, а саме виробничої бази загальною площею 2220,50 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, пров. Фізкультури, 2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 862609580000 та скасування рішень державних реєстраторів №30586117 та №30878310 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
18.08.2018 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову, в якій просило суд заборонити Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А; ідентифікаційний код юридичної особи: 26199097) складати висновок про погодження або про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення Товариству з обмеженою відповідальністю "Версум" (місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Мильчакова, 5 ідентифікаційний код юридичної особи: 39467501) земельної ділянки площею 0,3686 га (код 72:216:0004) у пров. Фізкультури, 2 у Голосіївському районі міста Києва в оренду на 25 років для обслуговування та експлуатації адміністративно-виробничої будівлі (справа Д-7843).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 у справі № 910/7669/18 у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" про забезпечення позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржувану ухвалу скасувати та задовольнити вимоги позивача про забезпечення позову, оскільки вважає, що суд першої інстанції дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи № 910/7669/18, і як наслідок, відмовив у задоволенні заяви ПАТ КБ Хрещатик про забезпечення позову у справі № 910/7669/18, внаслідок чого припустився порушення ч. 2 ст. 136 ГПК України.
Апелянт зазначає, що на підтвердження обставин, які можуть ускладнити виконання рішення суду, є докази розроблення на замовлення ТОВ Версум проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, на якій розташована виробнича база, загальною площею 2 220,50 кв.м, за адресою: м. Київ, пров. Фізкультури, 2, в оренду на 25 років для обслуговування та експлуатації адміністративно-виробничої будівлі (справа Д-7843), який в подальшому має бути погоджений в Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Тобто отримання ТОВ Версум зазначеної земельної ділянки в користування, а відповідно і володіння, може ускладнити виконання рішення суду про задоволення позову щодо витребування у власність ПАТ КБ Хрещатик виробничої бази, загальною площею 2 220,50 кв.м, за адресою: м. Київ, пров. Фізкультури, 2.
В судове засідання представники відповідача, третьої особи та особа, щодо якої заявник просить суд застосувати заходи забезпечення позову в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.
Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч. 3 ст. 202 ГПК України).
Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представника позивача колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача, третьої особи та особи, щодо якої заявник просить суд застосувати заходи забезпечення позову, які повідомлялися про час та місце розгляду справи, однак не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представника позивача, колегія встановила наступне.
Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Версум" про витребування майна, а саме виробничої бази загальною площею 2220,50 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, пров. Фізкультури, 2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 862609580000, та скасування рішень державних реєстраторів №30586117 та №30878310 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
18.08.2018 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" про забезпечення позову.
В поданій заяві ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" просив суд заборонити Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А; ідентифікаційний код юридичної особи: 26199097) складати висновок про погодження або про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення Товариству з обмеженою відповідальністю "Версум" (місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Мильчакова, 5 ідентифікаційний код юридичної особи: 39467501) земельної ділянки площею 0,3686 га (код 72:216:0004) у пров. Фізкультури, 2 у Голосіївському районі міста Києва в оренду на 25 років для обслуговування та експлуатації адміністративно-виробничої будівлі (справа Д-7843).
Позивач вважає, що отримання ТОВ "Версум" в користування, а відповідно і володіння, земельної ділянки, на якій розташована виробнича база, загальною площею 2 220,50 кв.м, за адресою: м. Київ, пров. Фізкультури, 2, може істотно ускладнити виконання рішення суду про задоволення позову щодо витребування у власність ПАТ "КБ "Хрещатик" виробничої бази, загальною площею 2 220,50 кв.м, за адресою: м. Київ, пров. Фізкультури, 2, так як ТОВ "Версум" буде мати можливість, маючи право користування земельною ділянкою, перешкоджати у доступі ПАТ "КБ "Хрещатик" до виробничої бази. Розгляд справи без забезпечення позову, на думку позивача, призведе до затягування розгляду справи, ускладнить або взагалі унеможливить подальше виконання рішення по цій справі, у разі задоволення позову.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Разом з тим, слід брати до уваги і те, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, що вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права, яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду,прийнятого за результатами розгляду справи.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є витребування майна та скасування рішень державного реєстратора, в той час як заявник просить суд забезпечити позов шляхом заборони Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) складати висновок про погодження або про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення Товариству з обмеженою відповідальністю "Версум" (місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Мильчакова, 5 ідентифікаційний код юридичної особи: 39467501) земельної ділянки площею 0,3686 га (код 72:216:0004) у пров. Фізкультури, 2 у Голосіївському районі міста Києва в оренду на 25 років для обслуговування та експлуатації адміністративно-виробничої будівлі (справа Д-7843).
Колегія звертає увагу, що дані заходи до забезпечення позову є неспіврозмірними із заявленими позивачем вимогами з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України , яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заявником у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) складати висновок про погодження або про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення Товариству з обмеженою відповідальністю "Версум" (місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Мильчакова, 5 ідентифікаційний код юридичної особи: 39467501) земельної ділянки площею 0,3686 га (код 72:216:0004) у пров. Фізкультури, 2 у Голосіївському районі міста Києва в оренду на 25 років для обслуговування та експлуатації адміністративно-виробничої будівлі (справа Д-7843), може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у разі можливого задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України ).
За оцінкою колегії суддів, судом першої інстанції вірно відзначено, що в поданій заяві міститься лише посилання на потенційне порушення прав заявника, при цьому відсутнє достатнє обґрунтування та докази, які підтверджують доцільність та необхідність забезпечення позову, а також не наведені достатні обставини, з якими заявник пов'язує порушення його прав і охоронюваних законом інтересів.
Зважаючи на вищевказане, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для вжиття заходів до забезпечення позову.
Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. За юридичними позиціями Конституційного Суду України верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у право кожної людини на свободу; конституційне право людини на судовий захист є гарантією усіх прав і свобод людини і громадянина (абзац дев'ятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003, абзац чотирнадцятий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004).
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Найважливішою ознакою суду є його незалежність та безсторонність, а однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 1 частини другої статті 129 Конституції України ).
У практиці Європейського суду з прав людини сформовано, серед іншого, характеристики незалежності суду, одна з яких полягає в тому, що суд має сприйматися як незалежний орган; щодо ознак безсторонності суду, то він повинен сприйматися таким з об'єктивного погляду з достатніми гарантіями для виключення будь-яких легітимних сумнівів з цього приводу (пункти 125, 126 рішення від 6 жовтня 2011 року у справі "Агрокомплекс проти України").
З врахуванням викладеного, забезпечення права на ефективний спосіб захисту прав позивача не може виправдовувати втручання у роботу Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо складення висновку про погодження або про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення Товариству з обмеженою відповідальністю "Версум" (місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Мильчакова, 5 ідентифікаційний код юридичної особи: 39467501) земельної ділянки площею 0,3686 га (код 72:216:0004) у пров. Фізкультури, 2 у Голосіївському районі міста Києва в оренду на 25 років для обслуговування та експлуатації адміністративно-виробничої будівлі (справа Д-7843).
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки не спростовують викладених в ухвалі обґрунтованих висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, ухвала Господарського суду м. Києва відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Керуючись статтями 255, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 25.09.2018 у справі № 910/7669/18 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 року у справі № 910/7669/18 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/7669/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст. 281-285 ГПК України.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Т.І. Разіна
І.М. Скрипка
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 05.12.2018 |
Оприлюднено | 14.12.2018 |
Номер документу | 78552803 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Тищенко А.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні