Рішення

від 03.12.2018 по справі 802/4302/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 грудня 2018 р. Справа № 802/4302/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвина Д.С.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

за відсутності представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства "Гайсинський м'ясокомбінат" (23700, Вінницька обл., м. Гайсин, вул. Плеханова, 26)

до: Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (23700, Вінницька обл., м. Гайсин, площа Миру, 5)

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося приватне підприємство "Гайсинський м'ясокомбінат" з позовом до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

12 лютого 2015 року постановою Вінницького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року, адміністративний позов Підприємства задоволений частково, визнане протиправним та скасоване в частині податкове повідомлення-рішення податкового органу від 03 листопада 2014 року №0000522200 на суму 81218,04 грн. за основним зобов'язанням та на суму 20304,51 грн. за штрафними санкціями. Відмовлено у задоволенні решти вимог про скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 03 листопада 2014 року №0000522200 на суму 80872,06 грн. за основним зобов'язанням та на суму 20558,02 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Верховного суду від 21.08.2018 задоволені касаційні скарги Приватного підприємства Гайсин - м'ясокомбінат та Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року у справі №802/4302/14-а частково. Постановлено:

- Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року у справі №802/4302/14-а скасувати.

- Справу №802/4302/14-а направити на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції Верховний суд зазначив, що оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій визначали склад податкових правопорушень посилаючись на акт документальної планової перевірки Підприємства від 21 жовтня 2014 року №1132/2200/34058430, з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2013 року, який в матеріалах справи відсутній.

До матеріалів справи долучено п'ять сторінок цього акту, які не утримують в собі викладення складу податкових правопорушень, не є витягом, не є письмовим доказом в розумінні статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на час вирішення спору, до 15 грудня 2017 року), (арк. справи 8-12).

З огляду на зазначене колегія суддів Верховного суду дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, що є порушенням норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

14.09.2018 адміністративна справа №802/4302/14-а з Верховного суду надійшла до Вінницького окружного адміністративного суду та Автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України визначено головуючого суддю по справі - ОСОБА_3.

Ухвалою суду від 19.09.2018 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Запропоновано відповідачу у 15-денний термін з дня отримання ухвали подати відзив. Крім того, судом витребувано у Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області належним чином засвідчену копію Акту перевірки №1132/2200/34058430 від 21.04.2014.

02.10.2018 на адресу суду відповідачем подано копію витребуваного Акту перевірки.

10.10.2018 за вх. №45021 відповідачем подано до суду відзив згідно якого податковий орган заперечує проти позову та просить у його задоволенні відмовити. Зазначено, що податковий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення діяв в межах наданих повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою суду від 19.11.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання представник позивача не прибув.

Представник відповідача заперечила проти позову з підстав наведених у відзиві та просила у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи суд встанови наступне.

На підставі наказу Гайсинської ОДПІ наказу №357 від 11.09.2014 року та направлень №№279-282 від 24.09.2014 року, керуючись п.75.1 ст. 75 та ст.77 ПК України головними державними ревізорами-інспекторами даного податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку ПП Гайсин-м'ясокомбінат з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року про що 21.10.2014 року складено акт за №1132/2200/34058430 (а.с.8-12).

Актом перевірки встановлено, що в порушення ст.288 Податкового кодексу України ПП Гайсин-м'ясокомбінат за період 01.07.2011 року по 31.12.2013 року занижено суму орендної плати за земельну ділянку, яка перебувала в оренді, в загальній сумі 162090,12 грн. та в порушення п.п.49.18.3 п.49.18 ст.49 гл.2 розділу ІІ, п.286.2 ст.286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України підприємство було несвоєчасно подано податкові декларації з плати за землю (земельного податку за земельні ділянки державної або комунальної власності), а саме: за 2011 рік, термін подачі якої 20.02.2011 року, подана до Гайсинської ОДПІ 03.02.2012 року за №24084 та за 2012 рік, термін подачі якої 20.02.2012 року, подана до Гайсинської ОДПІ 16.03.2012 року за №2180.

На підставі встановленого порушення відповідачем 03.11.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000522200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку юридичних осіб в розмірі 202952,63 грн., в тому числі основний платіж - 162090,1 грн. та штрафні санкції - 40862,53 грн.

Позивач, не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, звернувся з вказаним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання земель в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Статтею 270 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом плати за землю є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України), а орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України).

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. 126 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 28-1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

З матеріалів справи судом встановлено, що 14.10.2010 року між ПП Гайсин-м'ясокомбінат та Гайсинською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований 26.11.2010 року за №041003800039. Згідно умов даного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для промисловості та комерційного використання, яка знаходиться по вул. Плєханова, 26, площею 4,3618 га. Орендна плата вноситься орендарем у грошовому вигляді на рахунок орендаря в розмірі трикратної ставки податку на землю - 1,2*3=3,6 грн. за 1 кв.м в рік (в розмірі 157024,80 грн.) (а.с.14-17).

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи Гайсинською міською радою прийняті рішення від 13.01.2011 року 3 сесії 6 скликання та від 29.12.2011 року 11 сесії 6 скликання, якими затверджувались на 2011 та 2012 роки ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь), розташовані в межах м.Гайсина, нормативну грошову оцінку яких не проведено, в розмірі 1,80 грн. за 1 кв.м та ставки орендної плати за земельні ділянки - в розмірі 3-х кратної (5,40 грн. за 1 кв.м), що становить 235537,20 грн. (а.с.66, 67).

Не погодившись з даними змінами щодо розміру тарифу по оренді землі, підприємство 02.02.2012 року звернулось з відповідним листом №34 до Гайсинської міської ради про виключення з договору від 14.10.2010 року значної частини земельних ділянок (а.с.27) та як наслідок не розгляду звернення, звернулось із позовною заявою до Господарського суду Вінницької області про визнання договору оренди землі недійсним.

26.06.2012 року рішенням Господарського суду Вінницької області визнано недійсним договір від 14.10.2010 року оренди земельної ділянки (справа №12/40/2012/5003) (а.с.30-32).

Так, податковим органом перевіркою повноти визначення плати за землю за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року встановлено заниження плати за землю на загальну суму 162090,12 грн., в т.ч. за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року в сумі 78512,40 грн., за період з 01.01.2012 року по 12.07.2012 року в сумі 83577,72 грн.

Однак, суд не погоджується із зведеними податковим органом даними щодо задекларованих позивачем та встановлених у ході проведення перевірки сум плати за землю, оскільки, не можуть братись до уваги рішення Гайсинської міської ради прийняті 13.01.2011 року та 29.12.2011 року відповідно до яких і здійснював відповідач обрахування, з тих підстав, що даними рішеннями всупереч положенням ст.275 Податкового кодексу України перевищено граничну ставку податку.

Враховуючи вище зазначене суд вказує, що згідно вимог ст. 275.3 Податкового кодексу України, ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із ставок податку, встановлених пунктом 275.1 цієї статті, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше трикратного розміру цих ставок податку, з урахуванням коефіцієнтів, установлених пунктом 275.2 цієї статті.

Нормою п.275.1 ст.275 ПК України чітко встановлені ставки податку за земельні ділянки, в даному випадку по відношенню до позивача, а саме як зазначено в умовах договору оренди земельної ділянки від 14.10.2010 року, при визначені розміру податку за земельні ділянки, ставки податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не проведено, при чисельності населення від 20 до 50 тис. осіб, застосовується коефіцієнт - 1,2 грн. за 1 кв.м.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню та верхню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

При прийнятті рішення суд враховує також правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2014 року у справі №21-274а14, де зокрема зазначено, що з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню в бюджет, має відповідати вимогам п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п.5.2 ст.5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим або більшим, ніж встановлений п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.123.1. ст.123 Податкового кодексу України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Однак, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на наступне, що відповідно до статті 288 Податкового кодексу України передбачено внесення змін у розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Разом із тим слід зауважити, що державна податкова служба відповідно до Податкового кодексу України наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків і зборів, а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни в договори оренди землі відповідно до статей 12, 80, 83 ЗК, статті 30 Закону № 161-ХІV наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Таким чином, суд зазначає, що хоча зміна розміру земельного податку згідно положень Податкового кодексу України є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичної зміни орендної палати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням.

В даному випадку, оскільки Гайсинська міська рада перевищила встановлений податковим законодавством граничний коефіцієнт ставки податку, відповідних змін до договору оренди земельної ділянки від 14.10.2010 року внесено не було, у зв'язку із чим податковий орган зобов'язаний був вираховувати суму податкового зобов'язання та штрафні санкції виходячи із коефіцієнту, встановлено положенням статті 275 ПК України.

Крім того, з метою з'ясування всіх обставин по справі, на вимогу суду представниками відповідача надано для огляду відповідний розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій, який обраховувався податковим органом з урахуванням умов договору від 14.10.2010 року, та згідно якого встановлено, що податкове зобов'язання за звітний податковий період становить всього 80872,06 грн., а сума штрафних санкцій 20218,02 грн. (а.с.84), що фактично різниться із розрахунком зробленим податковим органом на умовах рішень Гайсинської міської ради (а.с.65).

Тобто, в даному випадку, сума земельного податку за відповідний перевіряємий податковий період (2011 та 2012 роки), згідно норм ст.275 ПК України та договору оренди земельної ділянки від 14.10.2010 року, складає 1,20 грн. * 3 кв.м = 3,60 грн., а отже в частині суми земельного податку, визначеної в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, а саме в загальному розмірі 81218,04 грн. за основним зобов'язанням та на суму 20304,51 грн. за штрафними санкціями, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та скасувати.

Щодо штрафних санкцій накладених за невчасне подання до податкового органу податкових декларацій за 2011 та 2012 роки, представниками позивач не заперечувалось.

Серед іншого, суд зазначає, що не погоджується з твердженням представників позивача щодо скасування оскаржуваного податкове повідомлення-рішення в повному обсязі, оскільки в судовому засідання дослідженні податкові декларації, що були предметом дослідження документальної перевірки та встановлено наступне.

Податковими деклараціями від 03.02.2012 року та від 16.03.2012 року ПП Гайсин-м'ясокомбінат самостійно узгодило податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності зазначивши коефіцієнт від нормативної грошової оцінки - 1,80 грн. за 1 кв.м (а.с.68-75). В той же час, згідно умов договору від 14.102.2010 року мало бути 3,60 грн., що в свою чергу свідчить про не виконання договору, саме в частині 1,80 грн.

З урахуванням вище встановленого, у задоволенні решти скасування податкового повідомлення-рішення №0000522200 від 03.11.2014 року на суму 80872,06 грн. за основним зобов'язанням та на суму 20558,02 грн. слід відмовити.

За сукупністю наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративнй позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати в частині податкове повідомлення-рішення Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області №0000522200 від 03.11.2014 року на суму 81218,04 грн. за основним зобов'язанням та на суму 20304,51 грн. за штрафними санкціями.

У задоволенні решти позовних, а саме в частині скасування податкового повідомлення-рішення Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області №0000522200 від 03.11.2014 року на суму 80872,06 грн. за основним зобов'язанням та на суму 20558,02 - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Приватне підприємство "Гайсинський м'ясокомбінат" (23700, Вінницька обл., м. Гайсин, вул. Плеханова, 26, код ЄДРПОУ 34058430)

Гайсинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області (23700, Вінницька обл., м. Гайсин, площа Миру, 5, код ЄДРПОУ 37337548)

Суддя Комар Павло Анатолійович