Ухвала

від 14.12.2018 по справі 0440/6291/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

14 грудня 2018 р.Справа №0440/6291/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Первинної профспілкової організації комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2 Дніпропетровської обласної ради про забезпечення позову по справі за адміністративним позовом Первинної профспілкової організації комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2 Дніпропетровської обласної ради до Дніпропетровської обласної ради, третя особа - Комісія з реорганізації комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2 Дніпропетровської обласної ради в особі голови комісії ОСОБА_1, Комунальний заклад Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2 Дніпропетровської обласної ради про скасування рішення в частині,-

ВСТАНОВИВ:

Первинна профспілкова організація комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2 Дніпропетровської обласної ради звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської обласної ради, третя особа - Комісія з реорганізації комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2 Дніпропетровської обласної ради в особі голови комісії ОСОБА_1, Комунальний заклад Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2 Дніпропетровської обласної ради , в якій позивач просить:

- визнати протиправними та нечинними п.41 та підпункти: 41.1,41.2,41.3,41.4,41.5 рішення Дніпропетровської обласної ради № 342-13/УП від 22 червня 2018 року відповідно до яких вирішено: п.41 Реорганізувати комунальний заклад Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 2 Дніпропетровської обласної ради (юридична адреса: ОСОБА_2, буд.53, м.Дніпро, 49064) шляхом приєднання до комунального закладу Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня № 4 Дніпропетровської обласної ради (юридична адреса: вул.Ближня, буд.31, м.Дніпро,49102); п.п.41.1. Доручити керівникові комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 2 Дніпропетровської обласної ради здійснити всі необхідні заходи щодо приймання-передачі майна згідно з чинним законодавством; п.41.2.Строком заяви кредиторами претензій установити 2(два) місяці з моменту оприлюднення повідомлення про рішення стосовно реорганізації юридичної особи; п.41.3. Створити комісію з реорганізації комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 2 Дніпропетровської обласної ради у складі: ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - голова комісії, ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) - член комісії; ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) - член комісії; ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) член комісії : п.41.4. Доручити голові комісії з реорганізації комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2 Дніпропетровської обласної ради в установлений законодавством термін повідомити державного реєстратора про рішення щодо реорганізації комунального закладу; п.41.5. Комісії з реорганізації комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2 Дніпропетровської обласної ради провести інвентаризацію майна комунального закладу; після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення їх вимог у встановленому законом порядку скласти передавальний акт , який повинен містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 2 Дніпропетровської обласної ради ; передавальний акт подати на затвердження обласній раді ; здійснити інші заходи , передбачені чинним законодавством.

14.12.2018 року до суду надійшла заява Первинної профспілкової організації комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2 Дніпропетровської обласної ради про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії підпункту 41.5 пункту 41 рішення Дніпропетровської обласної ради сьомого скликання №342-13/УП від 22 червня 2018 року в частині проведення заходів, спрямованих на реорганізацію комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2 Дніпропетровської обласної ради шляхом приєднання до комунального закладу Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня №4 Дніпропетровської обласної ради.

В обґрунтування заяви зазначено, що оскаржуване рішення має очевидні ознаки протиправності та безпосередньо зачіпає права, свободи та інтереси членів профспілки, впливає на діяльність комунального закладу, який є суб'єктом правовідносин в яких застосовується даний нормативно-правовий акт, також впливає на права, свободи та інтереси трудового колективу, оскільки фактично втрачається цілий медичний комплекс, що призведе до погіршення умов праці та скорочення штату, тому існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Дослідивши матеріали справи та доводи наведені в заяві про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до статті 151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу вказаних норм слідує, що при розгляді клопотання про забезпечення позову суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених ст. 150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; - наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; - імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; - необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Фактично метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Вжиття заходів забезпечення гарантує виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини,

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що забезпечення позову є не тільки гарантією виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог, а й засобом запобігання порушення прав.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_3 проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржує пункт 41 та підпункти: 41.1,41.2,41.3,41.4,41.5 рішення Дніпропетровської обласної ради № 342-13/УП від 22 червня 2018 року, щодо реорганізації комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 2 Дніпропетровської обласної ради .

Судом встановлено, що відповідно до звернення голови комісії з реорганізації ОСОБА_1 від 02.11.2018 року №1 до голови Дніпровської міської ради та заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів, директора департаменту охорони здоров'я населення Дніпровської міської ради, комісія з реорганізації просить припинити дію договору оренди від 17.01.2018 року №02-ДРА/18 з 16.01.2019 року, передати штатні посади, основні засоби та нематеріальні активи патологоанатомічного відділення комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 2 Дніпропетровської обласної ради з балансу лікарні на баланс лікувальних закладів міста.

Тобто, за спірним рішенням, що є предметом позову, передбачається вчинення ряду дій, спрямованих на припинення функціонування комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 2 Дніпропетровської обласної ради та як вбачається зі змісту вищевказаного звернення, активно вчиняються комісією з реорганізації вказаного комунального закладу.

Суд зазначає, що правомірність прийняття оскаржуваних пунктів рішення Дніпропетровської обласної ради підлягає дослідженню лише під час судового розгляду справи.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини та доводи поданої заяви, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення у справі, зокрема ліквідація комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 2 Дніпропетровської обласної ради , як юридичної особи, звільнення працівників закладу, передача майна з балансу лікарні, а для відновлення таких прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

У разі ж задоволення позову, невжиття заходів забезпечення позову щодо зупинення дії підпункту 41.5 пункту 41 рішення Дніпропетровської обласної ради сьомого скликання №342-13/УП від 22 червня 2018 року в частині проведення заходів, спрямованих на реорганізацію комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2 Дніпропетровської обласної ради шляхом приєднання до комунального закладу Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня №4 Дніпропетровської обласної ради, може привести до ускладнення виконання рішення суду в даній адміністративній справі та поновлення порушених прав позивача.

Враховуючи, що вирішення даної справи по суті потребує надання судом правової оцінки пункту 41 та підпунктам: 41.1,41.2,41.3,41.4,41.5 рішення Дніпропетровської обласної ради № 342-13/УП від 22 червня 2018 року, а його наслідки можуть виникнути до моменту прийняття судового рішення, суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає до задоволення у повному обсязі.

Також суд зазначає, що обраний позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Заяву Первинної профспілкової організації комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2 Дніпропетровської обласної ради про забезпечення позову - задовольнити.

Зупинити дію підпункту 41.5 пункту 41 рішення Дніпропетровської обласної ради сьомого скликання №342-13/УП від 22 червня 2018 року, в частині проведення заходів, спрямованих на реорганізацію комунального закладу Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2 Дніпропетровської обласної ради шляхом приєднання до комунального закладу Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня №4 Дніпропетровської обласної ради, до набрання законної сили рішення по справі №0440/6291/18.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_7