Рішення

від 14.12.2018 по справі 0940/1879/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2018 р. справа № 0940/1879/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Чукалівської сільської ради

про визнання незаконним та скасування рішення від 06.07.2018 №15-7-1-2018 та зобов'язання розглянути заяву від 07.06.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на черговому засіданні сесії сільської ради та прийняти відповідне рішення, з підстав протиправної бездіяльності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1) 11.10.2018 через уповноваженого представника звернулась в суд з позовною заявою до Чукалівської сільської ради (надалі, також - відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення від 06.07.2018 №15-7-1-2018 та зобов'язання розглянути заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на черговому засіданні сесії сільської ради та прийняти відповідне рішення, з підстав протиправної бездіяльності.

В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що відповідач, всупереч вимог Конституції України та положень Земельного кодексу України, зокрема статті 118, за наслідком розгляду заяви про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рішення не прийняв та мотивованої відповіді щодо відмови у задоволенні поданої заяви не надав. На переконання ОСОБА_1, такі дії посадових осіб Чукалівської сільської ради є незаконними, порушують її права та інтереси, відтак, слід позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.10.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с.1-2).

Від відповідача 29.10.2018 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.40-41). Відповідач позовні вимоги заперечив та вказав, що підстав для задоволення заяви позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку немає, оскільки на такій земельній ділянці знаходиться спільне будинковолодіння, ? частки якого належить позивачу, а інша - ОСОБА_2 Відповідач вказав на приписи частин 1 та 2 статті 358 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок користування майном, що є їх спільною частковою власністю. Окрім цього, відповідач зауважив, що на час розгляду заяви позивача, ОСОБА_2, аналогічної заяви чи згоди щодо приватизації спільної земельної ділянки не давав. Додатково, обґрунтовуючи неприйняття рішення щодо задоволення або відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 відповідач зазначив, що згідно з рішенням сесії Чукалівської сільської ради №22 від 24.12.1997, затверджено списки земель щодо приватизації та під номером 87 у списку значиться спірна земельна ділянка саме за ОСОБА_2 Враховуючи наведене, відповідач свої дії вважає правомірними, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

Представником позивача 19.11.2018 до суду подано відповідь на відзив, згідно зі змістом якого, рішенням Івано-Франківського міського суду від 21.10.2001 №2-154-2001 ОСОБА_1 виділено у власність нерухоме майно, а саме - ? майна подружжя, незавершене будівництво житлового будинку та земельну ділянку. Представник також звернула увагу на відсутність рішення сесії сільської ради про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2, чим на її переконання спростовуються доводи відповідача щодо затвердження уточненого списку на приватизацію земельних ділянок. Разом з цим. У відповіді на відзив йдеться і про Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 01.12.2017, відповідно до якого, Чукалівською сільською радою в особі землевпорядника ОСОБА_5. та голови ОСОБА_4 погоджено межу земельної ділянки, яка відводиться ОСОБА_1, площею 0,0502, за адресою по АДРЕСА_2 Надалі, Земельно-узгоджувальною комісією Чукалівської сілької ради та рішенням Тринадцятої сесії Чукалівської сільської ради від 28.12.2017 №13-7/-2017 погоджено вищевказаний Акт.

З огляду на вказані обставини, представник позивача вважає, що твердження відповідача у відзиві на позовну заяву не спростовують її доводів та не свідчать про правомірність рішення Чукалівської сілької ради.

Вивчивши позовну заяву та додані до неї письмові докази, відзив на позов, а також відповідь на відзив та інші матеріали справи, повно та всебічно дослідивши усі обставини справи, суд встановив таке.

ОСОБА_1, 18.05.2018, звернулася до голови села Чукалівка - ОСОБА_4, із проханням надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0502 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями з подальшою передачею земельної ділянки у власність за рахунок земель житлової та громадської забудови, у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України (а.с.11).

Разом з цим, судом встановлено, що вищезазначена земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд фактично перебуває в користуванні позивача. Вказане підтверджується копією Акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 01.12.2017 (а.с.59). Межі земельної ділянки, належної позивачу погоджено Актом Земельно-узгоджувальної комісії Чукалівської сільської ради від 28.11.2017, затвердженим рішенням тринадцятої сесії сьомого скликання Чукалівської сільської ради від 28.12.2017 №13-7/-2017 (а.с.60-61).

На І засіданні п'ятнадцятої сесії сьомого скликання Чукалівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, яке відбулося 06.07.2018, розглядалося питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. За наслідком проведення сесії рішення стосовно поданої позивачем заяви не прийнято, будь-якого обґрунтування з даного приводу не наведено (а.с.10).

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач через уповноваженого представника з метою захисту своїх порушених прав та інтересів, звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку спірним публічно-правовим відносинам, суд виходить із такого.

Вирішуючи даний адміністративний спір, суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також застосовує приписи законів та нормативно-правових актів в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зокрема: Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (надалі, також - Закон №280). У спірних правовідносинах суд також застосовує нормативні акти органу місцевого самоврядування, які чинні в момент виникнення спірних правовідносин.

Суд зазначає, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із неприйняттям відповідачем рішення по суті питання надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки чи мотивованої відмови в такому наданні.

З приводу повноважень органу місцевого самоврядування щодо розгляду питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також, з приводу обов'язку відповідача прийняти рішення по суті звернення позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Абзацом 1 статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №280, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 25 Закону №280 передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону №280, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Приписами частин 1, 2, 3, 10 статті 59 Закону №280 передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Разом з тим, відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У відповідності до частин 1, 2, 6, 7, 10 статті 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні . Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Так, аналіз вищенаведених положень дозволяє суду дійти висновку про те, що відповідач розглядаючи заяву позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинен у місячний строк прийняти одне з двох рішень:

надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або

мотивовану відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Вищевказана позиція суду підтверджується також правовою позицією Верховного Суду, висвітленою в постанові від 27 березня 2018 року у справі №463/3375/15-а.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на вищенаведене, в суду відсутні правові підстави відступати від позиції Верховного Суду, сформованої у вказаній постанові.

Враховуючи вказане, суд також вважає необгрунтованими твердження відповідача, наведені у відзиві на позов. Так, відповідач зазначив, що підставами неприйняття рішення за результатами розгляду заяви позивача слугували відсутність згоди ОСОБА_2 щодо приватизації земельної ділянки, а також, затверджені рішенням сесії сільської ради списки земель щодо приватизації, у якому спірна земельна ділянки значиться за ОСОБА_2

Суд звертає увагу, що саме тільки рішення про уточнення списків на приватизацію не є підставою виникнення у особи права власності на землю. Окрім цього, фрагмент вказаного документа (графа №87, відомості про прізвище, ім'я та по батькові особи, що претендувала на приватизацію земельної ділянки) містить очевидні ознаки виправлень, без внесених будь-яких, належно засвідчених записів щодо зміни помилково зазначених відомостей. Будь-яких інших доказів, які б підтверджували наявність права на вказану спірну ділянку у третіх осіб відповідачем суду не надано.

Відповідно до вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідачем допущена протиправна бездіяльність, яка проявилася в невирішенні по суті питання позивача, а тому позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.

Додатково, стосовно доводів позивача щодо наявності у неї права власності на земельну ділянку, відповідно до рішення Івано-Франківського міського суду від 21.10.2001 по справі №2-154/2001 слід зазначити таке.

Так, відповідно до вказаного рішення, судом виділено на користь ОСОБА_1 ? частину майна подружжя, серед якого: ? частину незавершеного будівництва житлового будинку, а також земельну ділянку розміром 11,5 метрів на 45 метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.17-19).

Натомість, як згадувалося вище, у заяві про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та супровідних документах позивачем зазначено адресу земельної ділянки: АДРЕСА_2 . Таким чином, на переконанння суду, рішення Івано-Франківського міського суду, на яке посилається позивач, як підставу виникнення у неї права власності на земельну ділянку, є неналежним доказом для підтвердження наявності будь-яких прав ОСОБА_1 саме на земельну ділянку по вул. М. Підгірянки, з приводу якої остання зверталася до відповідача із заявою для надання дозволу на розробку технічної документації. З наведеного випливає і те, що наведені доводи представника позивача у відповіді на відзив є недоречними, оскільки стосуються виділеного ОСОБА_1 майна, що знаходиться саме за адресою по вул. Л.Українки, 12.

Вищенаведені обставини та окремі невідповідності встановлені судом та не спростовані сторонами у спосіб, визначений Кодексом адміністративного судочинства України не перешкоджають Чукалівській сільській раді повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з дотриманням порядку та у спосіб, визначені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, які відповідачем в спірних правовідносинах були порушені.

З огляду на те, що предметом судового розгляду в даній адміністративні справі є оскарження рішення Чукалівської сільської ради від 06.07.2018 за №15-7-1-2018 та враховуючи висновок суду про його неправомірність, позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до наявних у матеріалах справи документів та відомостей у позовній заяві, судом встановлено розбіжність у даті заяви позивача про надання дозволу на розробку технічної документації. Так, у позовній заяві позивачем, помилково, датою заяви вказано 07 червня 2018 року, натомість, згідно із копією такої заяви, долученої до матеріалів позову, остання датована 18 травням 2018 року та згідно із відтиском штемпеля вхідної кореспонденції отримана відповідачем - 22 травня 2018 року, вх. №44.

З огляду на вищенаведене, слід зобов'язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, датовану саме 18.05.2018.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з Чукалівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області слід стягнути судові витрати на користь ОСОБА_1 в розмірі 704,80 грн, сплата яких підтверджується квитанцією №1-1002К від 11.10.2018 про сплату судового збору в сумі 704,80 грн. (а.с.3). Оскільки позивачем у справі документально не підтверджено понесення будь-яких інших судових витрат, то відшкодуванню підлягає лише сплачена сума судового збору.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 255, 262, 295, 297, 299, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чукалівської сільської ради (код ЄДРПОУ - 20562195) від 06.07.2018 №15-7-1-2018 Розгляд заяв громадян і організацій .

Зобов'язати Чукалівську сільську раду (код ЄДРПОУ - 20562195) розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) від 18.05.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0502 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, та прийняти за наслідком розгляду заяви рішення, у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Чукалівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ - 20562195) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, 76018, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1;

Відповідач: Чукалівська сільська рада, адреса: вул. Клубна, буд. 1-а, с. Чукалівка, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77458, код ЄДРПОУ - 20562195.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.