Рішення

від 05.12.2018 по справі 818/771/16

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2018 р. Справа № 818/771/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Михайленко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/771/16

за позовом Приватного підприємства "Агрофірма "Росія"

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Агрофірма "Росія" (далі - позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач), в якій просило, з урахуванням уточнення позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.05.2016 року Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області щодо донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 4 708 333 грн. 33 коп., в т.ч. за основним платежем 3 766 666,66 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 941 666,67 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04.08.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адмінстративного суду від 06.12.2016, адміністративний позов Приватного підприємства "Агрофірма "Росія" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.05.2016 року Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області щодо донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 4 708 333 грн. 33 коп., в т.ч. за основним платежем 3 766 666,66 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 941 666,67 грн. Стягнуто на користь Приватного підприємства "Агрофірма "Росія" за рахунок бюджетних асигнувань Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області суму судового збору в розмірі 70 625,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 01.10.2018 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.08.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 справу № 818/771/16 прийнято до провадження, призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Шосткинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Сумській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 10.05.2016 № НОМЕР_1, за яким Приватному підприємству Агрофірма Росія на підставі акту перевірки № 93/18-14-151/03780211 від 15.04.2016 встановлено порушення пунктів 209.2, 209.3, 209.15, 209.19 статті 209 Податкового Кодексу України та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму чотири мільйони сімсот вісім тисяч триста тридцять три грн. 33 коп. (у тому числі 3 766 666, 66 грн. - основний платіж, 941 666, 67 грн. - штрафні санкції). Позивач вважає податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.05.2016 року таким, що підлягає скасуванню, оскільки під час проведення камеральної перевірки відповідачем було не взято до уваги коригування позивачем податкових зобов'язань між зерновими культурами (кукурудза) та іншою сільськогосподарською продукцією (соя). Зазначене не врахування призвело до одночасного донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за зерновими культурами (табл. 1 Д10 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року) на загальну суму 3 766 666,66 грн. та збільшення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за іншими сільськогосподарськими товарами (табл. 3 Д10 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року) на суму 3 766 666,66 грн. Позивач зазначив, що фактично акт перевірки призвів до ситуації, коли підприємство повинно грошовими коштами сплати до бюджету податкове зобов'язання на загальну суму 3 766 666,66 грн., а з іншого боку має від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на ту ж суму 3 766 666,66 грн. Отже, фактично Державний бюджет України взагалі не постраждав, так як сума від'ємного значення дорівнює сумі податкових зобов'язань та включається до податкового кредиту. Зазначена сума від'ємного значення дає право на зменшення суми податкових зобов'язань згідно п. 14.1.181 Податкового кодексу України. Крім того, ініціювання податковим органом камеральної перевірки ПП Агрофірма Росія вчинено за відсутності визначених на це законом підстав, оскільки позивач відноситься до кола суб'єктів господарювання, на яких поширюються правила пункту 3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи .

Позивач зауважив, що відповідач до 01 січня 2017 не був наділений правом перевіряти своєчасність справляння платником податків узгоджених сум грошового зовов'язання в межах камеральної перевірки, чим порушив пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, що свідчить про незаконність перевірки та відсутність правових наслідків такої.

Також, позивач зазначив, що всупереч вимог чинного законодавства відповідач повторно провів перевірку з тих самих питань та двічі застосував стягнення за одні порушення. Так, відповідачем з 12.06.2017 по 16.06.2017 проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства Агрофірма Росія з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість в частині правомірності визначення податкового зобов'язання за результатами розподілу ПДВ у Додатку 10 Розрахунок сум податку на додану вартість за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами, що підлягають сплаті до державного бюджету та перерахуванню на спеціальний рахунок за період січень 2016 - лютий 2017 років, за результатами якої складений акт від 23.06.2017 № 729/18-28-14-05/03780211/97 та 17 липня 2017 року прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яке було скасоване рішенням суду в адміністративній справі № 818/1556/17.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що як встановлено камеральною перевіркою, у податковій звітності за лютий 2016 року позивач маніпулює показниками щодо обсягів постачання сільськогосподарських товарів/послуг за окремими видами сільськогосподарських операцій на власний розсуд, відображаючи обсяги постачання зернових та технічних культур (зокрема кукурудзи та сої) без врахування кодів УКТ ЗЕД, і таким чином досягає заниження податкових зобов'язань, які підлягають перерахуванню до державного бюджету, чим порушує вимоги п. 209.2, п. 209.19 ст. 209 Податкового кодексу України. Тому спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 766 666,66 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції, передбачені п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання). Крім того, при проведенні камеральних перевірок, ніяких прав та обов'язків у платників податків не виникає, - на відміну від призначення та проведення документальних і фактичних перевірок. Умови допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення камеральних перевірок Податковим кодексом України не передбачені. Крім вказаного, ніяких обмежень щодо проведення камеральних перевірок нормами Податкового кодексу України не передбачено. Таким чином, камеральні перевірки повинні проводитися на виконання основної функції контролюючого органу, яка має постійний характер: здійснення адміністрування податків, зборів, платежів та контроль за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Шосткинською ОДПІ було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2016 року ПП "Агрофірма "Росія", за результатами якої складено акт про результати камеральної перевірки від 15.04.2016 року № 93/18-14-151/03780211 (а.с. 13-24, т. 1). Перевіркою встановлено порушення позивачем норм статті 209 Податкового Кодексу України при заповненні податкової звітності за лютий 2016 року.

На підставі акта перевірки Шосткинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.05.2016 року, яким збільшено ПП "Агрофірма "Росія" суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) код платежу 14010100 на суму чотири мільйони сімсот вісім тисяч триста тридцять три грн. 33 коп. (у тому числі 3 766 666, 66 грн. - основний платіж, 941 666, 67 грн. - штрафні санкції) (а.с. 10, т. 1).

Не погодившись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, ПП "Агрофірма "Росія" звернулося з відповідною скаргою до Головного управління ДФС у Сумській області. Однак, скарга розглянута не була та повернута позивачу у зв'язку з порушенням строку подання скарги (а.с. 27, т. 1).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, позитивна різниця між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначена:

за операціями із зерновими культурами товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД (далі - зернові культури) та технічними культурами товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД (далі - технічні культури), у розмірі 15 відсотків, спрямовується на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств, а у розмірі 85 відсотків - перераховується до державного бюджету;

за операціями з продукцією тваринництва товарних позицій 0102 і 0401 згідно з УКТ ЗЕД (далі - продукція тваринництва), у розмірі 80 відсотків спрямовується на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств, а у розмірі 20 відсотків - до бюджету;

за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами, крім зернових і технічних культур та продукції тваринництва (далі - інші сільськогосподарські товари/послуги), в межах діяльності спеціального режиму оподаткування такий розподіл складає 50/50.

З метою забезпечення ведення окремого податкового обліку за видами операцій передбачається затвердження додатка до податкової декларації з ПДВ, в якому суб'єкти спеціального режиму оподаткування та платники - сільськогосподарські підприємства, які відповідають вимогам пункту 209.18 статті 209 Податкового кодексу України визначатимуть суми податкових зобов'язань, податкового кредиту, їх різницю, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету, перерахуванню на спеціальний/ поточний рахунок платника або включенню до податкового кредиту наступного звітного періоду за окремими видами операцій.

Результати такого обліку зазначатимуться у податковій декларації з ПДВ, в якій відображаються операції в межах спеціального режиму оподаткування (0121 - 0123)/ діяльності, передбаченої пунктом 209.18 статті 209 ПКУ (0130), які переноситимуться з вказаного додатка. Тобто в декларації відображатиметься загальна сума за всіма видами діяльності, що підлягає:

- сплаті до бюджету;

- перерахуванню на спеціальний / поточний рахунок;

- включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД.

Пунктом 209.19 ст. 209 Податкового кодексу України визначено, що з метою застосування пункту 209.2 і підпункту 209.15.1 пункту 209.15 цієї статті:

- зернові культури - зернові культури товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД;

- технічні культури - технічні культури товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД;

- продукція тваринництва - продукція товарних позицій 0102 і 0401 згідно з УКТ ЗЕД.

Для ведення податкового обліку за окремими видами сільськогосподарських операцій у складі податкової декларації з ПДВ із позначкою "0121" передбачено додаток 10 (ДС10). Додаток 10 (ДС10) містить три таблиці, призначені для розрахунку сум ПДВ, що підлягають сплаті до держбюджету і перерахуванню на спеціальний рахунок за операціями із:

- зерновими та технічними культурами (таблиця 1);

- продукцією тваринництва (таблиця 2);

- іншими сільськогосподарськими товарами, послугами (таблиця 3).

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач є суб'єктом спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, на якого поширюється дія норм ст. 209 Податкового кодексу України, та який відповідно до п. 209.13 ст. 209 Податкового кодексу подає до контролюючого органу спеціальну податкову декларацію сільськогосподарського підприємства - суб'єкта спеціального режиму оподаткування за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» .

Судом встановлено, що у лютому 2016 року позивач здійснював господарські операції з реалізації сільськогосподарської продукції, податкові зобов'язання за якими було відображено в Єдиному реєстрі податкових накладних як попередню оплату на загальну суму 22600000 грн., в т.ч. ПДВ 3766665,67 грн., зокрема: 02.02.2016 за кукурудзу врожаю 2016 року на загальну суму 4500000 грн., в т.ч. ПДВ 750000 грн. податкова накладна №1/2 від 02.02.2016 ТОВ Управляюча компанія Зерно України (платіжне доручення №94 від 02.02.2016), 02.02.2016 за кукурудзу врожаю 2016 року на загальну суму 4500000 грн., в т.ч. ПДВ 750000 грн. податкова накладна № 2/2 від 02.02.2016 ТОВ Управляюча компанія Зерно України (платіжне доручення № 93 від 02.02.2016), 03.02.2016 за кукурудзу врожаю 2016 року на загальну суму 11 000 000 грн., в т.ч. ПДВ 1 833 333,33 грн. податкова накладна № 4/2 від 03.02.2016 ТОВ Управляюча компанія Зерно України (платіжне доручення № 102 від 03.02.2016), 03.02.2016 за кукурудзу врожаю 2016 року на загальну суму 2600000,00 грн., в т.ч. ПДВ 433333,33 грн. податкова накладна № 5/2 від 03.02.2016 ТОВ Управляюча компанія Зерно України (платіжне доручення № 101 від 03.02.2016) (а.с. 12-15, 16-17, 20-21, 23, 25, 28-29 т. 3).

Зазначена попередня оплата була здійснена відповідно до договору № П-2001/1-р від 20.01.2016 за кукурудзу урожаю 2016 року між ПП Агрофірма Росія та ТОВ Управляюча компанія Зерно України (а.с. 7-9, т. 3), додатком №1 від 02.02.2016 до зазначеного договору визначено зміну номенклатури товару, відповідно до якої замість кукурудзи буде поставлена соя у кількості 2242,065 т. загальною вартістю 22600000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 766 666,67 грн. (а.с. 10, т. 3).

Враховуючи зміну номенклатури, позивачем було видано розрахунки коригування до податкових накладних, а саме: 10.03.2016 № 3/2 до податкової накладної № 1/2 від 02.02.2016 кукурудза врожаю 2016 року (- ) 3750000 грн. без ПДВ, змінено номенклатуру на поставку сої (+ ) 3750000 грн. без ПДВ, 10.03.2016 № 4/2 до податкової накладної № 2/2 від 02.02.2016 кукурудза врожаю 2016 (-) 3750000 грн. без ПДВ, змінено на сою (+) 3750000,00 грн. 10.03.2016 № 5/2 до податкової накладної № 4/2 від 02.02.2016 кукурудза врожаю 2016 року (-) 9 166 666,67 грн. без ПДВ, змінено на сою (+ ) 9 166 666,67 грн. 10.03.2016 № 6/2 до податкової накладної № 5/2 від 02.02.2016 кукурудза врожаю 2016 року (-) 2186666,67 грн. без ПДВ, соя (+) 21666666,67 грн. без ПДВ (а.с. 18-19, 22, 24, 26-27, 30-31 т. 3).

Фактично зазначеними коригуваннями не було зміни суми податкових зобов'язань, а лише відбулась зміна асортименту товару з кукурудзи (зернової культури) на сою (інші сільськогосподарські товари).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Як вже зазначалось вище, податкові зобов'язання у позивача виникла за першою подією отримання попередньої оплати в лютому 2016 року. Саме в лютому 2016 року було здійснено узгодження асортименту товару відповідно до додаткової угоди від 02.02.2016.

Таким чином, податкові зобов'язання з поставки сої - виникли саме в лютому 2016 року.

Слід зазначити, що ст. 36 Податкового Кодексу України встановлено, що платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Однак, незважаючи на те, що підприємством було здійснено коригування поставки товарів між зерновими культурами (кукурудза) та іншою сільськогосподарською продукцією (соя) за первинними документами саме в лютому 2016 року, податковим органом такі первинні документи не враховано взагалі, в порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відповідачем не було враховано наявність податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2016 року з поставки сої - іншої сільськогосподарської продукції та відсутність податкових зобов'язань з поставки кукурудзи - зернових культур на загальну суму 3766 665,67 грн., що призвело до одночасного донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за зерновими культурами (табл. 1 Д10 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року) на загальну суму 3 766 665,67 грн. та збільшення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за іншими сільськогосподарськими товарами (табл. 3 Д10 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року) на суму 3 766 665,67 грн., тобто підприємство повинно грошовими коштами сплати до бюджету податкове зобов'язання на загальну суму 3 766 665,67 грн., а з іншого боку має від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на ту ж суму.

Суд зауважує, що фактично Державний бюджет України взагалі не постраждав, так як сума від'ємного значення значно перевищує суму податкових зобов'язань та включається до податкового кредиту. Зазначена сума від'ємного значення дає право на зменшення суми податкових зобов'язань (п. 14.1.181 Податкового кодексу України).

Отже, висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань, які підлягають перерахуванню до державного бюджету та порушення ним вимог п. 209.2, п. 209.19 ст. 209 Податкового кодексу України є безпідставним.

Водночас, суд вважає необґрунтованим посилання позивача на повторне проведення перевірки з тих самих питань та подвійне накладення стягнення за одні порушення, оскільки факти повторного проведення перевірки та винесення податкового повідомлення рішення від 17.07.2017 не існували на час виникнення спірних правовідносин та не можуть вливати на оцінку судом оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення.

Також, суд не приймає до уваги викладений у позовній заяві аргумент про те, що ініціювання податковим органом камеральної перевірки ПП Агрофірма Росія вчинено за відсутності визначених на це законом підстав, оскільки позивач відноситься до кола суб'єктів господарювання, на яких поширюються правила пункту 3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться у приміщенні податкового органу виключно на підставі податкових декларацій (розрахунків), поданих платником податків. Об'єктом перевірки за положеннями цього підпункту є серед іншого дані Єдиного реєстру податкових накладних. Саме аналізуючи дані податкових декларацій (розрахунків) та цього реєстру податковий орган встановив порушення формування податкової звітності за січень-лютий 2016 року.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.

Камеральна перевірка є одним із способів реалізації контрольної функцій податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування та відображення всіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків.

28 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон №71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи (надалі - Закон N 71-VIII), відповідно до п. 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

З огляду на аналіз зазначених норм, яким встановлений спеціальний порядок проведення перевірок суб'єктів господарювання за певними умовами, суд вважає, що у будь-якому випадку запроваджені наведеним Законом обмеження не стосуються камеральних перевірок, які є функцією здійснення повноважень контролюючим органом. Отже, Суд погоджується з доводами податкового органу про відсутність обмежень щодо проведення камеральних перевірок, в іншому випадку це б зупинило діяльність податкового органу в частині здійснення контролю.

Разом з тим, обґрунтованими є доводи позивача про відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати податкових зобов'язань.

Так, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Зважаючи на вимоги наведених норм права, вбачається відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати податкових зобов'язань, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв'язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки. Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Відтак, посилання податкового органу на виявлені порушення, які зафіксовані актом перевірки, є безпідставними, оскільки відповідач до 01 січня 2017 року не був наділений правом перевіряти своєчасність справляння платником податків узгоджених сум грошового зобов'язання в межах камеральної перевірки, чим порушив вимоги підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, що свідчить про незаконність перевірки та відсутність правових наслідків такої.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що при прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, відповідач вийшов за межі наданих йому законом повноважень, а також не дотримався принципу пропорційності, а тому податкове повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області від 10.05.2016 № НОМЕР_1 не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем належним чином не доведено правомірності свого рішення, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.05.2016 № НОМЕР_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, позивачу необхідно відшкодувати витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області в сумі 70 625, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Агрофірма "Росія" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області від 10.05.2016 № НОМЕР_1, яким донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 708 333 грн. 33 коп., в т.ч. за основним платежем 3 766 666,66 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 941 666,67 грн.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Агрофірма "Росія" (с. Уралове, Середино-Будський район, Сумська область, 41044, код ЄДРПОУ 03780211, р/р 26005451914200 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005) за рахунок бюджетних асигнувань Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області вул. Комуністична, 2, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 39521341) судовий збір у розмірі 70 625 (сімдесят тисяч шістсот двадцять п'ять) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст рішення складений та підписаний 14.12.2018.