Рішення

від 10.12.2018 по справі 610/2895/18

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

№ 610/2895/18

№ 2/610/1183/2018

10.12.2018 року

Балаклійський районний суд Харківської області -

головуючий : Стригуненко В.М.

за участі

секретаря : Паточка А.М.,

розглянувши у місті Балаклія Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощенного позовного провадження цивільну справу № 610/2895/18 (№ 2/610/1183/2018) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної державної лікарні ветеринарної медицини Харківської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням строків її виплати,

в с т а н о в и в:

02.10.2018 року до суду надійшов вказаний позов ОСОБА_1, уточнивши який 12.10.2018 року позивач відмовилась від позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 гривень та просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 районної державної лікарні ветеринарної медицини Харківської області компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати у розмірі 6428,62 гривень та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні 7701,21 гривень.

В обґрунтування позову вказує про те, в період з 22 серпня 2006 року по 03 липня 2018 року працювала в ОСОБА_2 районній державній лікарні ветеринарної медицини Харківської області. Звільнена з посади завідуючої ДЛВМ.Однак з боку відповідача при звільненні не проведено повного розрахунку, а саме: не виплачено компенсацію за невикористану відпустку, як одинокій матері, тобто жінці, яка виховує й утримує дитину до 15 років сама, за період з 2012 по 2018 роки.Під час роботи в ОСОБА_2 районній державній лікарні ветеринарної медицини позивачу вказана відпустка надавалася до 2012 року. Потім її заяви від 18 та 19.06.2018 року про надання цього виду відпустки залишені відповідачем поза увагою з посиланням на відсутність рішення суду про відсутність участі батька у вихованні дитини.

В зв 'язку з поданням 19.06.2018р. заяви про звільнення ОСОБА_1 22.06.2018 року подала заяву про виплату компенсації за невикористану соціальну відпустку, як одинокій матері за період з 2012 по 2018 роки, до заяви було додано, як вона вважає, всі необхідні документи на підтвердження її статусу одинокої матері, оскільки чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід подавати розлученій жінці, яка виховує дитину без батька, для підтвердження права на додаткову соціальну відпустку та її отримання. Однак відповідачем 03.07.2018 року було повідомлено, що у їх кошторисі на 2018 рік не закладено кошти для виплати цієї компенсації, та виплата можлива при надходженні додаткових коштів та надання рішення суду щодо участі батька у вихованні дитини. Про наявність такого рішення відповідачу відомо, оскільки ним може бути рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_3 Отже перепон для виплати компенсації у відповідача не було.

30.07.2018 року позивач вже вкотре звернулася до відповідача із заявою про компенсацію невикористаної відпустки, як одинокій матері за період з 2012 по 2018 роки, надавши наступні документи: копію листа та копію довідки Якимівського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області; копію розрахунку заборгованості боржника по аліментам; копію заочного рішення Балаклійського районного суду Харківської області. Після чого з нею 17.08.2018 року таки було проведено кінцевий розрахунок в розмірі 10749,20грн. згідно наказу від 03.08.2018р., про що свідчать дані з банку.

Крім того, як відповідь, так і проведення повного розрахунку при звільнення здійснено з порушенням всіх можливих строків.

Беручи до уваги те, що відповідач не провів повний розрахунок 03.07.2018 року, тобто в день звільнення, а виплатив компенсацію за невикористану відпустку, як одинокій матері, за період з 2012 по 2018 роки лише 17.08.2018 року, просить стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 6428,62грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за 33 дні затримки.

Позивач надала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала (а.с. 88).

Представник відповідача надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні (а.с. 89).

Відповідачем 13.11.2018 року надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що протягом роботи у ОСОБА_2 районній державній лікарні ветеринарної медицини Харківської області (у тому числі у період 2012 - 2018 роки) позивач з будь - якими заявами до відповідача з приводу надання їй соціальної відпустки, як одинокій матері, не зверталась та не надавала жодних підтверджуючих документів. Вперше це питання було порушено нею у заяві віл 19.06.2018р., у якій вона просила надати їй відповідну відпустку з наступним звільненням. При цьому, в тексті заяви йде мова то за відпустку за 2012 - 2018 роки, то за 2013 - 2018 роки. Позивач вважає, що відповідачу, як роботодавцю, були надані всі належні підтверджуючі документи. Однак, надані документи датовані 2018 роком, які не містять у собі жодного підтвердження відсутності участі батька у вихованні дитини у період з 2012 року по теперішній час. Таким чином, станом на момент звільнення позивача з підприємства у відповідача були відсутні підстави для надання ОСОБА_1 соціальної відпустки, як одинокій матері, за період з 2012 - 2018 роки та, відповідно, виплати компенсації у зв 'язку з її не використанням.

У період 2012 -2018 роки у відповідача не було підстав, а ні для надання позивачу соціальної відпустки, а ні задля виплати відповідної компенсації, оскільки із заявою про надання соціальної відпустки, а в подальшому про компенсацію за її невикористання, позивач звернулась до позивача тільки у червні 2018 року. Тож, нарахування інфляційних втрат за період 2013 - 2017 роки є необґрунтованим та безпідставним .

В день звільнення ОСОБА_1 на підставі наказу від 03.07.2018 року з нею був проведений повний розрахунок, грошові кошти були сплачені позивачу у повному обсязі 04.07.2018 року. Таким чином, станом на день звільнення, поміж позивачем та відповідачем мав місце спір стосовно наявності підстав задля виплати позивачу компенсації за невикористані соціальні відпустки за період з 2012 по 2018 роки. Суми, що не оспорюються сторонами, були виплачені відповідачем позивачу у встановлені строки.

01.08.2018 року позивачем на адресу відповідача було надано заяву про компенсацію невикористаних відпусток та додані до неї документи, які стали підставою для виплати на користь позивача компенсації в сумі 10749,20грн. Таким чином, відповідачем було здійснено позивачу відповідні виплати при звільнені відповідно до вимог чинного законодавства України.

З врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Судом встановлені такі обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

Як вбачається із трудової книжки у період з 22 серпня 2006 року по 03 липня 2018 року ОСОБА_1 працювала в ОСОБА_2 районній державній лікарні ветеринарної медицини Харківської області. Звільнена з посади завідуючої ДЛВМ (а.с. 8-9).

18.06.2018 року ОСОБА_1 звернулась із заявою, в якій просила виплатити їй компенсацію за невикористану соціальну відпустку, як жінці, що виховує і утримує дитину до 15 років сама за 2012-2018 роки, до якої додала копію свідоцтва про народження дитини, довідку зі школи, довідку про склад сім'ї, акт обстеження матеріально-побутових умов (а.с. 10).

19.06.2018 року позивач подала заяву про звільнення її з займаної посади за згодою сторін (а.с. 16). Одночасно звернулась із заявою, в якій просила надати їй соціальну відпустку, як жінці, що виховує і утримує дитину до 15 років сама за 2012 рік з 19.06.2018 року з послідуючим звільненням з займаної посади за власним бажанням у зв'язку з переїздом та виплатити їй компенсацію за невикористану соціальну відпустку за 2013-2018 роки. До заяви додала копію свідоцтва про народження дитини ;довідку зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини ;довідку про склад сім'ї ;акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ;копію паспорта батька дитини з реєстрацією місця проживання, які вказані додатком до заяви. На цю заяву роботодавець зазначив, що вказана відпустка позивачу не призначається у зв'язку з відсутністю рішення суду про відсутність участі батька у вихованні дитини (а.с. 11-15).

22.06.2018 року позивач знову подала заяву з проханням виплатити їй компенсацію за невикористану соціальну відпустку, як жінці, що виховує і утримує дитину сама за 2012-2018 роки, надавши до неї ті ж документи, що і до заяви від 19.06.2018р. (а.с. 17). Водночас звернулась із заявою до відповідача, в якій просила надати офіційну відповідь щодо виплати грошової компенсації за соціальні відпустки за 2012-2018 роки, як жінці, що виховує та утримує дитину сама, в установлений законом термін (а.с. 18).

Із відповіді начальника БРДЛВМ ОСОБА_4 від 03.07.2018 року на цю заяву вбачається, що оскільки у кошторисі БРДЛВМ на 2018 рік не закладено кошти для виплати цієї компенсації, то виплата можлива при надходженні додаткових коштів після звернення до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області для виплати цієї компенсації та надання позивачем рішення суду щодо участі батька у вихованні дитини з метою підтвердження статусу жінки, що виховує та утримує дитину сама (а.с. 19).

Наказом від 03.07.2018 року № 50-к ОСОБА_1 - завідуючу ОСОБА_2 дільничною лікарнею ветеринарної медицини - лікаря ветеринарної медицини, звільнено з 03.07.2018 року за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) з виплатою компенсації за невикористану щорічну основну відпустку. З наказом ОСОБА_1 була ознайомлена 04.07.2018 року (а.с. 77).

На підставі ст. 19 Закону України Про відпустки жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері , батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Згідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про відпустки та ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до положень п. 5 ч. 13 ст. 10 Закону України Про відпустки одинокою матір'ю є матір, яка виховує дитину без батька .

Згідно з роз'ясненнями, наданими у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама .

Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред'явити матері, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової оплачуваної відпустки. На думку суду, для отримання такої соціальної відпустки розлучена жінка, крім заяви про надання цієї відпустки, як мінімум повинна надати роботодавцю свідоцтво про народження дитини (або його копію) та свідоцтво/рішення суду про розірвання шлюбу (або його копію).

Для підтвердження права на таку відпустку працівник (працівниця) маю надати роботодавцю будь-який офiцiйно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовiрнiстю підтверджується вiдсутнiсть участi батька (матері) у вихованні дитини.

Достовiрнiсть документа щодо вiдсутностi участi батька (матері) у вихованні дитини визначає роботодавець.

Разом з заявою про виплату компенсації за невикористану соціальну відпустку за 2012-2018 роки, як жінці, що виховує і утримує дитину сама, 22.06.2018р. відповідачу було надано, як вважає позивач, підтверджуючі цей статус документи, з яких деякі надані суду, а саме: свідоцтво про народження дитини; довідка від 14.06.2018р. з виконкому ОСОБА_2 міської ради про те, що позивач має наступний склад сім 'ї: син ОСОБА_5 1994р.н., та син ОСОБА_6, 2003р.н.; акт обстеження її матеріально-побутових умов, складений депутатом ОСОБА_2 міської ради від 30.05.2018р., з якого вбачається, що за адресою місця проживання позивача зареєстрована вона та її сини ОСОБА_6 та ОСОБА_5, проте фактично останній не проживає за адресою місця реєстрації з 2015р.; довідка від 07.05.2018 року, видана ОСОБА_2 загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 2 ОСОБА_2 районної ради Харківської області, в якій вказано, що за період навчання ОСОБА_6 його батько вихованням сина не займався, успіхами у школі не цікавився, батьківські збори не відвідував, жодного разу з вчителями не спілкувався, вихованням сина займається мати ОСОБА_1 (а.с. 12-15).

Вищеописані документи, які датовані 2018 роком, не дають достатніх підстав стверджувати, що батько дитини не бере участі у її вихованні у період з 2012 року по теперішній часта не є доказами виховання та утримання позивачем дитини без батька . Тож позивачем не надавалось будь-якого документу складеного, оформленого та засвідченого в установленому порядку, в якому б з достатньою достовірністю підтверджувалось відсутність участі батька у вихованні дитини на підтвердження того, що позивач виховує і утримує дитину сама.

Крім того, відповідач наголошував позивачу про необхідність надання нею рішення суду про не участь батька у вихованні дитини, однак позивач так і не надала відповідного документу, що свідчить саме про її бездіяльність та відсутність вини відповідача.

Таким чином, станом на момент звільнення позивача з підприємства, правові підстави для виплати грошової компенсації за всі не використані нею дні додаткової оплачуваної відпустки, як одинокій матері, у відповідача були відсутні.

Твердження відповідача про те, що позивач не зверталась до ОСОБА_2 районної державної лікарні ветеринарної медицини Харківської області протягом роботи у період 2012 - 2018р.р. з будь - якими заявами з приводу надання їй соціальної відпустки, як одинокій матері, та про порушення нею вперше цього питання лише у заяві від 19.06.2018р. спростовується матеріалами справи, а саме її заявами від 03.07.2017 року та 06.12.2017 року (а.с. 71, 74).

Посилання позивача на те, що їй за її заявами в 2017р. надавалася додаткова відпустка, як одинокій матері, підтверджено наказами від 01.08.2017р. та 11.12.2017р. про надання відпусток з 01.08.2017 р. по 10.08.2017 р. за 2010 рік та з 11.12.2017 р. по 20.12.2017 р. за 2011 рік (а.с. 72, 73, 75).

При цьому, статус позивача, як одинокої матері, з того часу міг змінитися. До того ж з вищевказаних заяв та наказів не вбачається, якими документами позивач підтверджувала свій статус.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачу при звільненні було виплачено всі суми, що належали їй від підприємства, тобто відповідач виплатив не оспорювану ним суму.

30.07.2018 року позивач звернулась до відповідача з заявою, в якій просила в найкоротші строки здійснити з нею повний розрахунок при звільненні, нарахувавши та виплативши компенсацію за невикористану відпустку, як одинокій матері, за період з 2012 по 2018 роки; надати інформацію про нараховані та виплачені суми при звільненні, з повним розшифруванням кожної позиції; надати інформацію про виплату компенсації за невикористану відпустку, як одинокій матері, за період з 2006 по 2011 роки, при цьому надала копію листа та копію довідки Якимівського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області; копію розрахунку заборгованості боржника по аліментам; копію заочного рішення Балаклійського районного суду Харківської області (а.с. 20-31). Про надання саме цих документів позивач також зазначала в позовній заяві.

Заочним рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 02.12.2008 року стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6, 26.07.2003р.н., починаючи з 26.08.2008 року і до досягнення дитиною повноліття. З мотивувальної частини вказаного рішення вбачається, що дитина проживає з матір'ю та знаходиться на повному її утриманні, батько не виконує обов'язок по утриманню дитини (а.с. 20, 82).

З довідки від 03.07.2018р. Якимівського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області вбачається, що ОСОБА_3 за період з 2011р. по серпень 2017р. аліменти на утримання сина ОСОБА_6 не сплачував (а.с. 22-24).

Згідно із розрахунку заборгованості ОСОБА_3 по аліментам, борг по аліментам станом на 01.06.2018 року становить 48901,48грн. (а.с. 25).

Заяву від 30.07.2018р. та копії вищезазначених документів відповідач отримав 01.08.2018р. (а.с. 30, 31, 78, 79).

Із відповіді ОСОБА_2 районної державної лікарні ветеринарної медицини від 09.09.2018 року № 237 вбачається, що розглянувши заяву позивача про компенсацію за невикористану соціальну відпустку та додатково надані документи, які підтвердили статус одинокої матері, згідно з наказом від 03.08.2018 року № 61 було проведено нарахування та виплата грошової компенсації за невикористану соціальну відпустку за період з 2012 року по 2018 рік, яка виплачується при звільненні (а.с. 34).

Як вбачається із виписки АТ КБ ПриватБанк на рахунок позивача зараховано 05.07.2018р. - 1798,38грн. та 17.08.2018р. - 8653,10грн. (а.с. 32-33).

Відповідно до платіжних доручень № 202, № 203, № 204, № 205, № 206, № 207 від 04.07.2018р., відповідач здійснив нарахування коштів на виплату заробітної плати та компенсації відпустки ОСОБА_1 за липень 2018 року. Із відомості розподілу виплат вбачається, що ОСОБА_1 отримала заробітну плату у розмірі 1798,38грн. (а.с. 57-60).

Відповідно до платіжних доручень № 262, № 263, № 264, № 265 від 15.08.2018р. відповідач здійснив нарахування коштів на виплату кінцевого розрахунку ОСОБА_7 за липень 2018 року. Із відомості розподілу виплат вбачається, що ОСОБА_1 отримала кінцевий розрахунок у розмірі 8653,10грн. (а.с. 61-63).

Отже, судом встановлено, що позивачу 15.08.2018р. було нараховано грошову компенсацію за невикористані додаткові оплачувані відпустки, як одинокій матері, за 2012 - 2018 роки, яку було виплачено в сумі 8653,10грн.Спір про розмір суми цієї компенсації відсутній.

Вказана сума компенсації позивачу на день її звільнення не була нарахована і виплачена у зв'язку з тим, що позивач до відповідача з вимогою про виплату компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку звернулась перед звільненням, не надавши при цьому документів на підтвердження у неї права на отримання такої відпустки у вказані періоди, а надала їх лише разом з заявою від 30.07.2018р., які відповідач отримав 01.08.2018р.

Тому з 01.08.2018р., дня звернення позивача до ОСОБА_2 районної державної лікарні ветеринарної медицини Харківської області з обґрунтованою вимогою про виплату компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки, тобто з відповідними підтверджуючими документами, у відповідача виникло зобов'язання по виплаті їй такої компенсації, нарахування якої було ним здійснено лише 15.08.2018р .

За змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

За таких обставин, враховуючі положення ч. 1 ст. 117 КЗпП України, початком періоду затримки розрахунку є 02.08.2018р. - наступний день після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Разом з тим, відповідно до норм КЗпП України відповідальність за невиплату заробітної плати та розрахунок при звільненні покладається на роботодавця.

Відповідачем суду було надано виписку по рахунках станом на 09.08.2018р. ОСОБА_2 районної державної лікарні ветеринарної медицини (а.с. 80), наказ від 06.08.2018р. № 63-к, яким було надано щорічну основну відпустку головному бухгалтеру ОСОБА_2 районної державної лікарні ветмедицини ОСОБА_8 (а.с. 83) та наказ від 14.08.2018р. № 62, яким відкликано її з відпустки 15.08.2018 року (а.с. 84).

Тобто, відповідач зазначає про те, що в нього була відсутня можливість виплатити позивачу нараховану відповідно до наказу від 03.08.2018 року грошову компенсацію за невикористану соціальну відпустку за період з 2012 року по 2018 рік, яка виплачується при звільненні.

Суд не приймає до уваги вищезазначене, оскільки відсутність коштів та головного бухгалтера не виключає його вини у непроведенні розрахунку із працівником у встановлені строки. Тобто, сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а нарахування належних до виплати сум, без їх фактичної виплати, не є належним виконанням вимог ст. 116 КЗпП України .

Тому посилання відповідача на відсутність вини у не проведенні повного розрахунку з позивачем у зазначені строки є безпідставними.

За таких обставин, наявність вини відповідача у не проведенні з позивачем повного розрахунку в період з 02.08.2018 по 15.08.2018 року (день фактичного розрахунку ) є обґрунтованою.

Згідно довідки відповідача про доходи № 198 від 04 липня 2018 року позивачу за період з січня 2018 року по липень 2018 року нараховано заробітну плату в таких розмірах: січень 2018 року - 4512,30грн.; лютий 2018 року - 7883,43грн.; березень 2018 року - 4165,20грн.; квітень 2018 року - 4599,54грн.; травень 2018 року - 4800,00грн.; червень 2018 року - 4768,10грн.; липень 2018 року - 2125,53грн. (а.с. 36).

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів в період затримки.

Так, середньоденна заробітна плата позивача на посаді завідувача ОСОБА_2 ДЛВМ, лікар ветеринарної медицини за травень-червень 2018 року складає 233,37грн. (4800грн. + 4768,10грн. = 9568,10грн. / 41 робочий день = 233,37грн.).

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача , відповідно до приписів ст. 117 КЗпП, складає : 233,37грн. (середньоденна заробітна плата) х 10 робочих днів у періоді з 02.08.2018 року по 15.08.2018 року (період затримки розрахунку) = 2333,70грн .

Судом не встановлено обставин, які можуть бути підставою для застосування принципу співмірності та зменшення розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно до ст. 34 Закону України Про оплату праці компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Положеннями Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.

Додаткова оплачувана відпустка, як одинокій матері, надається в обов'язковому порядку за бажанням працівника з наданням підтверджуючих документів, а грошова компенсація за всі не використані дні такої відпустки виплачується у разі звільнення.

На підставі заяви від 30.07.2017р. про компенсацію за невикористану соціальну відпустку, як одинокій матері, за 2012-2018 роки , позивачу нараховано її було 03.08.2018р., а виплачено 15.08.2018р., тому підстави для стягнення компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням строків її виплати за період 2013 - 2018 роки відсутні, оскільки затримка виплати доходу є меншою ніж один календарний місяць.

Тому ця частина вимог задоволенню не підлягає.

Внаслідок часткового задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України

у х в а л и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_2 районної державної лікарні ветеринарної медицини Харківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 2333,70 гривень .

3.Стягнути з ОСОБА_2 районної державної лікарні ветеринарної медицини Харківської області на користь держави 704,80 гривень судового збору .

4.В іншій частині позову відмовити.

5.Дата складання повного судового рішення 14 грудня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суду Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 районна державна лікарня ветеринарної медицини Харківської області, місцезнаходження: 64200, Харківська область м. Балаклія вул. Савинське шосе б. 6, код ЄДРПОУ 00705752.

Відповідач: ОСОБА_1, місце проживання: 64200, Харківська область м. Балаклія вул. Центральна (кол. Куйбишева) б. 21 кв. 49, рнокпп НОМЕР_1 .

Головуючий В.М. Стригуненко