Рішення

від 07.11.2018 по справі 911/802/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2018 р. м. Київ Справа № 911/802/18

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Белишевій А. В.

за участю представників учасників справи:

від позивача (за первісним позовом) - відповідача (за зустрічним позовом): Щиголь М. В. (довіреність № 01-2217-128 від 03.05.2018 р.);

від відповідача-1 (за первісним позовом): не з'явились;

від відповідача-2 (за первісним позовом) - позивача (за зустрічним позовом): Навроцький Д. М. (довіреність б/н від 24.07.2018 р.);

від третьої особи-1: не з'явились;

від третьої особи-2: не з'явились;

від третьої особи-3: Жадобін В. І. (ордер серії КС № 482803 від 18.09.2018 р.);

розглянувши матеріали справи

за первісним позовом Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Бориспіль", с. Гора, Бориспільський район

до:

1) Бориспільської міської ради, м. Бориспіль;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Сучасні лед технології", м. Бориспіль;

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1) Спеціалізованого виробничого акціонерного товариства закритого типу „Авіаспецмонтаж", м. Бориспіль;

2) ОСОБА_4, м. Київ;

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2, - Закритого акціонерного товариства „Orient Bridge", м. Вільнюс, Литовська Республіка

про визнання незаконним та скасування рішення, скасування права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сучасні лед технології", м. Бориспіль

до Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Бориспіль", с. Гора, Бориспільський район

про визнання права власності на земельну ділянку та визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" звернулось в господарський суд Київської області із первісним позовом до Бориспільської міської ради, ТОВ „Сучасні лед технології" про визнання незаконним та скасування рішення Бориспільської міської ради від 25.05.2004 р. № 192-ХІІІ-ХХІУ „Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення СВ Акціонерного товариства закритого типу „Авіаспецмонтаж"; скасування права власності ТОВ „Сучасні лед технології" на земельну ділянку загальною площею 0, 1908 га кадастровий номер НОМЕР_1; скасування державної реєстрації права власності ТОВ „Сучасні лед технології" на земельну ділянку загальною площею 0, 1908 га кадастровий номер НОМЕР_1 (номер запису 4774216 від 10.02.2014 року); витребування з чужого незаконного володіння ТОВ „Сучасні лед технології" на користь ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" земельну ділянку загальною площею 0, 1908 га кадастровий номер НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем (за первісним позовом) тим, що рішення № 192-ХІІІ-ХХІУ від 25.05.2004 р. „Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення СВ Акціонерного товариства закритого типу „Авіаспецмонтаж" Бориспільської міської ради було прийнято всупереч положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Повітряного кодексу України, інших нормативно-правових актів - із порушенням підстав і процедури продажу третій особі-1 спірної земельної ділянки, та безпідставним володінням та користуванням відповідачем-2 вищевказаною земельною ділянкою, що належить позивачу (за первісним позовом) на праві постійного користування та незаконно вибуло із його володіння.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.04.2018 р. відкрито провадження у справі № 911/802/18 за позовом ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" до Бориспільської міської ради, ТОВ „Сучасні лед технології" про визнання незаконним та скасування рішення, скасування права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 23.05.2018 р. Також даною ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів (за первісним позовом), - Спеціалізоване виробниче акціонерне товариство закритого типу „Авіаспецмонтаж" та ОСОБА_4

17.05.2018 р. до канцелярії суду від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення б/н від 16.05.2018 р., у яких просить суд відмовити у задоволенні первісного позову повністю.

17.05.2018 р. до канцелярії суду від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення б/н від 16.05.2018 р., у яких просить суд відмовити у задоволенні первісного позову повністю.

17.05.2018 р. ТОВ „Сучасні лед технології" (відповідач-2 за первісним позовом) до початку розгляду господарським судом справи по суті у справі № 911/802/18 звернулось в господарський суд Київської області із зустрічним позовом до ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" (позивач за первісним позовом) про визнання права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 та загальною площею 0, 1908 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; визнання державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_3 від 19.07.2002 р. недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем (за зустрічним позовом) тим, що відповідачем (за зустрічним позовом) безпідставно та протиправно не визнається право власності позивача (за зустрічним позовом) на спірний об'єкт нерухомого майна, а саме на спірну земельну ділянку, що виникло в результаті внесення спірної земельної ділянки до статутного капіталу товариства, а також тим, що державний акт на право постійного користування землею був виданий на користь ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" всупереч положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, іншим нормативно-правовим актам - із порушенням підстав та процедури надання відповідачу (за зустрічним позовом) спірної земельної ділянки.

21.05.2018 р. до канцелярії суду від відповідача-1 (за первісним позовом) надійшов відзив б/н від 18.05.2018 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити у задоволенні первісного позову повністю, у тому числі, у зв?язку із пропущенням позовної давності.

23.05.2018 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 06.06.2018 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.05.2015 р. прийнято зустрічний позов ТОВ „Сучасні лед технології" для спільного розгляду з первісним позовом ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" у справі № 911/802/18 та об?єднано їх в одне провадження і призначено його розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників справи на 06.06.2018 р.

04.06.2018 р. до канцелярії суду від третьої особи-1 надійшли пояснення б/н від 04.06.2018 р., у яких просить суд відмовити у задоволенні первісного позову повністю, а зустрічний позов задовольнити.

04.06.2018 р. до канцелярії суду від третьої особи-2 надійшли пояснення б/н від 04.06.2018 р., у яких просить суд відмовити у задоволенні первісного позову повністю, а зустрічний позов задовольнити.

06.06.2018 р. перед підготовчим засіданням до канцелярії суду від позивача (за первісним позовом) - відповідача (за зустрічним позовом) надійшов відзив № 35-22/2-137 від 04.06.2018 р., у якому він просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову повністю, та відповідь № 35-22/2-140 від 05.06.2018 р. на відзив, що долучена судом до матеріалів справи.

06.06.2018 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 27.06.2018 р.

22.06.2018 р. до канцелярії суду від позивача (за первісним позовом) - відповідача (за зустрічним позовом) надійшло клопотання № 25-22/2-148 від 21.06.2018 р. про долучення доказів із доданими до нього документами, що долучені судом до матеріалів справи.

27.06.2018 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 18.07.2018 р.

18.07.2018 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 29.08.2018 р.

10.08.2018 р. до канцелярії суду від відповідача-2 (за первісним позовом) - позивача (за зустрічним позовом) надійшла заява № 24 від 09.08.2018 р. про застосування строків позовної давності, у якій просить суд застосувати до первісного позову позовну давність та відмовити у задоволенні первісного позову повністю.

28.08.2018 р. до канцелярії суду від позивача (за первісним позовом) - відповідача (за зустрічним позовом) надійшло клопотання № 35-22/2-214 від 27.08.2018 р. про зупинення провадження у справі, у якому він просив суд зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішення суду у справі № 911/1383/18.

29.08.2018 р. перед підготовчим засіданням до канцелярії суду від відповідача-2 (за первісним позовом) - позивача (за зустрічним позовом) надійшло клопотання б/н від 29.08.2018 р. про долучення додаткових доказів із доданими до нього документами, що долучені судом до матеріалів справи.

29.08.2018 р. перед підготовчим засіданням до канцелярії суду від позивача (за первісним позовом) - відповідача (за зустрічним позовом) надійшло клопотання № 35-22/2-215 від 27.08.2018 р. про долучення додаткових доказів із доданими до нього документами, що долучені судом до матеріалів справи.

29.08.2018 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 19.09.2018 р. Також даною ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 (за первісним позовом), - Закрите акціонерне товариство „Orient Bridge".

19.09.2018 р. у судовому засіданні за наслідками розгляду вищевказаного клопотання позивача (за первісним позовом) - відповідача (за зустрічним позовом) про зупинення провадження у справі судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки є можливим встановлення судом в межах даної справи обставин, що є підставою позову у справі № 911/1383/18, що розглядається господарським судом Київської області.

19.09.2018 р. перед підготовчим засіданням до канцелярії суду від відповідача-2 (за первісним позовом) - позивача (за зустрічним позовом) надійшли заперечення б/н від 18.09.2018 р., що долучені судом до матеріалів справи.

19.09.2018 р. перед підготовчим засіданням до канцелярії суду від відповідача-2 (за первісним позовом) - позивача (за зустрічним позовом) надійшли заперечення б/н від 18.09.2018 р., що долучені судом до матеріалів справи.

19.09.2018 р. перед підготовчим засіданням до канцелярії суду від третьої особи-3 надійшли заперечення б/н від 18.09.2018 р., у яких просить суд відмовити у задоволенні первісного позову повністю.

19.09.2018 р. перед підготовчим засіданням до канцелярії суду від позивача (за первісним позовом) - відповідача (за зустрічним позовом) надійшла заява № 35-22/2-226 від 19.09.2018 р. про застосування строків позовної давності, у якій просить суд застосувати строк позовної давності до зустрічного позову.

19.09.2018 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 03.10.2018 р.

01.10.2018 р. до канцелярії суду від позивача (за первісним позовом) - відповідача (за зустрічним позовом) надійшли заперечення № 35-22/2-237 від 26.09.2018 р. на висновок експертного земельно-технічного дослідження та пояснення № 35-22/2-236 від 26.09.2018 р., пояснення № 35-22/2-235 від 26.09.2018 р., що долучені судом до матеріалів справи.

03.10.2018 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 09.10.2018 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.10.2018 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 22.10.2018 р.

22.10.2018 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 07.11.2018 р.

07.11.2018 р. у судовому засіданні представник позивача (за первісним позовом) - відповідача (за зустрічним позовом) надав усні пояснення щодо своїх первісних позовних вимог, первісні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в первісній позовній заяві. Також, представник позивача (за первісним позовом) - відповідача (за зустрічним позовом) надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти зустрічного позову, просив суд відмовити в задоволенні зустрічного позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на зустрічний позов.

Представник відповідача-2 (за первісним позовом) - позивача (за зустрічним позовом) у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти первісного позову, просив суд відмовити в задоволенні первісного позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на первісний позов. Також, представник відповідача-2 (за первісним позовом) - позивача (за зустрічним позовом) надав усні пояснення щодо своїх зустрічних позовних вимог, зустрічні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в зустрічній позовній заяві.

Представник третьої особи-3 у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, а також надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти первісного позову, просив суд відмовити в задоволенні первісного позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на первісний позов, та підтримав зустрічні позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в зустрічній позовній заяві.

Представники інших учасників справи у судове засідання не з'явились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомили.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням б/н від 08.02.1994 р. Бориспільської районної ради Київської області вирішено, у тому числі, надати право користування земельними ділянками площею 2, 2 га Асоціації „Бориспіль" без зміни цільового призначення в зв?язку з передачею Міністерством оборони будівель та споруд розташованих на цих земельних ділянках.

31.05.1997 р. Бориспільською районною радою Київської області на підставі рішення Бориспільської районної ради Київської області б/н від 08.02.1994 р. було видано Асоціації „Бориспіль" Державний акт серії КВ І Д № 000051 на право постійного користування землею площею 2, 2 га для розміщення господарських та складських приміщень, що був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за № 557.

Рішенням № 712 від 07.10.1997 р. Бориспільської міської ради „Про перереєстрацію асоціації „Бориспіль" в Спеціалізоване виробниче акціонерне товариство закритого типу „Авіаспецмонтаж" вирішено, у тому числі, перереєструвати Асоціацію „Бориспіль" в Спеціалізоване виробниче акціонерне товариство закритого типу „Авіаспецмонтаж" за місцезнаходженням: АДРЕСА_1; раніше взяті майнові права і обов?язки асоціації „Бориспіль" переходять до ЗАТ „Авіаспецмонтаж".

27.09.1999 р. Гірською сільською радою на підставі рішення Гірської сільської ради № 34 від 29.04.1999 р. було видано Державному міжнародному аеропорту „Бориспіль" Державний акт НОМЕР_4 на право постійного користування землею площею 1, 60 га, у тому числі, земельною ділянкою № 1 - 0, 61 га, для розміщення службових приміщень, що був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за № 13/335.

19.07.2002 р. Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області на підставі рішення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області № 366 від 10.06.2002 р. було видано Державному міжнародному аеропорту „Бориспіль" Державний акт НОМЕР_3 на право постійного користування землею площею 624, 8682 га, у тому числі, земельною ділянкою № 3 - 0, 6147 га, під існуючою забудовою (інженерно-технічні та соціально-побутові об?єкти), що був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за № 438.

У травні 2004 р. Спеціалізоване виробниче акціонерне товариство закритого типу „Авіаспецмонтаж" звернулось до Бориспільської міської ради із листом № 92 від 20.05.2004 р., у якому просило вирішити питання продажу земельної ділянки площею 1, 95 га за адресою: АДРЕСА_1, на якій розміщена виробничо-технічна база підприємства, тощо.

Рішенням № 192-13-14 від 25.05.2004 р. Бориспільської міської ради „Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення СВ „Акціонерного товариства закритого типу „Авіаспецмонтаж" по АДРЕСА_1" вирішено, у тому числі, погодити продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення СВ „Акціонерного товариства закритого типу „Авіаспецмонтаж" в АДРЕСА_1, загальною площею 1, 9050 га (19050 кв.м.) (землі промисловості) на суму 511 873, 50 грн, без урахування ПДВ згідно Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розробленого ТОВ „Широта".

11.10.2004 р. між Бориспільською міською радою та Спеціалізованим виробничим акціонерним товариством закритого типу „Авіаспецмонтаж" було укладено договір купівлі-продажу, згідно з умовами якого продавець на підставі рішення № 192-13-14 від 25.05.2004 р. Бориспільської міської ради передає за плату, а покупець приймає у власність і оплачує земельну ділянку з усіма обтяженнями і сервітутами за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1, 9050 га згідно плану меж земельної ділянки.

Вказаний договір договір купівлі-продажу земельної ділянки було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Лазоренко Л. Є. та зареєстровано в реєстрі за № 4291.

09.06.2005 р. Бориспільською міською радою Київської області на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 4291 від 11.10.2004 р. було видано Спеціалізованому виробничому акціонерному товариству закритого типу „Авіаспецмонтаж" Державний акт НОМЕР_5 на право власності земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_2, площею 1, 9050 га із цільовим призначенням - землі промисловості, що був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020533700011.

29.06.2005 р. між Спеціалізованим виробничим акціонерним товариством закритого типу „Авіаспецмонтаж" та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, згідно умовами якого продавець - СВАТЗТ „Авіаспецмонтаж" продав та зобов?язується передати у власність, а покупець ОСОБА_4 купила та зобов?язується прийняти у власність земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 1, 9050 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, і сплатити за неї грошовою суму.

Вказаний договір договір купівлі-продажу земельної ділянки було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Лазоренко Л. Є. та зареєстровано в реєстрі за № 1089.

09.09.2005 р. Бориспільською міською радою Київської області на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1089 від 29.06.2005 р. було видано ОСОБА_4 Державний акт НОМЕР_6 на право власності земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_2, площею 1, 9050 га із цільовим призначенням - землі промисловості, що був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010533700852.

15.02.2006 р. Бориспільською міською радою Київської області на підставі рішення № 3274-33-4 від 29.12.2005 р. Бориспільської міської ради було видано ОСОБА_4 Державний акт НОМЕР_7 на право власності земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_2, площею 1, 9050 га із цільовим призначенням - землі комерційного використання, що був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020633700007.

11.07.2012 р. ОСОБА_6 звернулась до компетентних органів із заявою, у якій просила розділити земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 1, 9050 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, і належить їй на праві власності, і виготовити на неї 3 державних актів на земельні ділянки для комерційного використання.

В подальшому була утворена земельна ділянка із кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0, 1908 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, в результаті поділу земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_2, площею 1, 9050 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, що підтверджується листом № 21-10-0441-10099/2-17 від 12.06.2017 р. Головного управління Держгеокадастру у Київській області, технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки про поділі земельної ділянки ФОП ОСОБА_4 для комерційного використання по АДРЕСА_1 наявними у матеріалах справи.

04.10.2012 р. між ОСОБА_4 та ЗАТ „Orient Bridge" було укладено договір купівлі-продажу, згідно умовами якого продавець - ОСОБА_6 передала у власність (продала), а покупець - ЗАТ „Orient Bridge" (купило) належну продавцю земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0, 1908 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, і сплатило за неї грошову суму, вказану в п. 3 цього договору

Вказаний договір договір купівлі-продажу земельної ділянки було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Лазоренко Л. Є. та зареєстровано в реєстрі за № 830.

07.11.2013 р. було проведено загальні збори учасників товариства ТОВ „Сучасні лед технології", на яких був присутній єдиний учасник товариства - ЗАТ „Orient Bridge" і на яких було вирішено, крім іншого, збільшити розмір статутного капіталу на 442 300, 00 грн ТОВ „Сучасні лед технології" за рахунок внесків ЗАТ „Orient Bridge", затвердити статут ТОВ „Сучасні лед технології" у новій редакції, тощо, про що за наслідками проведення вказаних загальних зборів учасників ТОВ „Сучасні лед технології" було складено та підписано протокол № 3 від 07.11.2013 р. загальних зборів учасників ТОВ „Сучасні лед технології".

07.11.2013 р. між ЗАТ „Orient Bridge" та ТОВ „Сучасні лед технології" було підписано акт прийому прийому-передачі земельної ділянки до статутного фонду, згідно якого ЗАТ „Orient Bridge" передано до статутного фонду ТОВ „Сучасні лед технології" земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0, 1908 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, оціночна вартість якої становить 442 300, 00 грн.

10.02.2014 р. Реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області було зареєстровано за ТОВ „Сучасні лед технології" право власності на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0, 1908 га із цільовим призначенням - для комерційного використання - будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, витягом № 18195404 від 25.02.2014 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, наявними у матеріалах справи.

Як було зазначено вище, позивач (за первісним позовом) у своїй позовній заяві, крім інших вимог, просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Бориспільської міської ради від 25.05.2004 р. № 192-ХІІІ-ХХІУ „Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення СВ Акціонерного товариства закритого типу „Авіаспецмонтаж".

З приводу вказаної позовної вимоги позивача (за первісним позовом) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 83 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту;

в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

г) землі лісового фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;

ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;

д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 3 ст. 84 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

а) землі атомної енергетики та космічної системи;

б) землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту;

в) землі оборони;

г) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

ґ) землі лісового фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;

д) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;

е) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

є) земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ж) земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними навчальними закладами.

Згідно з ст. 92 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

2. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 116 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

2. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

5. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 125 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

2. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

3. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Частиною 1 ст. 126 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 127 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу.

2. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.

Згідно з частинами 1, 3, 6, 7 ст. 128 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

3. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний термін розглядає заяву і приймає рішення про продаж земельної ділянки або про відмову в продажу із зазначенням причин відмови.

6. Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

7. Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

Відповідно до ст. 141 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Як вбачається із матеріалів справи, матеріалів технічних документацій щодо складання документів, та встановлено судом у процесі розгляду справи, оспорюване рішення № 192-13-14 від 25.05.2004 р. „Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення СВ „Акціонерного товариства закритого типу „Авіаспецмонтаж" по АДРЕСА_1" Бориспільської міської ради було прийнято Бориспільською міською радою із дотриманням положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, та інших нормативно-правових актів України - за наявності відповідних повноважень та правових підстав і за дотримання встановленої процедури.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У процесі розгляду справи позивачем (за первісним позовом) у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували знаходження на спірній земельній ділянці станом на момент прийняття оспорюваного рішення об'єктів державної власності повітряного транспорту, належних позивачу (за первісним позовом), що б перешкоджало продажу відповідачем-2 (за первісним позовом) спірної земельної ділянки.

Також, у процесі розгляду справи позивачем (за первісним позовом) у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували порушення станом на момент прийняття оспорюваного рішення меж землі загальною площею 624, 8682 га, що перебуває у постійному користуванні Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" на підставі Державного акту НОМЕР_3 на право постійного користування землею від 19.07.2002 р. - земельною ділянкою із кадастровим номером НОМЕР_2, площею 1, 9050 га, чи станом на час розгляду справи земельною ділянкою із кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0, 1908 га, що перебуває у власності відповідача-2 (за первісним позовом); що б підтверджували факт накладення між собою вказаними земельними ділянками.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, а саме із матеріалів технічних документацій щодо складання документів, наявних у матеріалах справи, а також висновку № 28-08/1 від 27.08.2018 р. експертного земельно-технічного дослідження, проведеного, складеного та підписаного сертифікованим інженером-землевпорядником (експертом) ОСОБА_7, також не встановлено таких фактів порушення станом на момент прийняття оспорюваного рішення меж землі загальною площею 624, 8682 га, що перебуває у постійному користуванні Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" на підставі Державного акту НОМЕР_3 на право постійного користування землею від 19.07.2002 р. - земельною ділянкою із кадастровим номером НОМЕР_2, площею 1, 9050 га, чи станом на час розгляду справи земельною ділянкою із кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0, 1908 га, що перебуває у власності відповідача-2 (за первісним позовом); що б підтверджували факт накладення між собою вказаними земельними ділянками.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, оспорюване рішення № 192-13-14 від 25.05.2004 р. „Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення СВ „Акціонерного товариства закритого типу „Авіаспецмонтаж" по АДРЕСА_1" Бориспільської міської ради не суперечить положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів України, оскільки було прийнято за наявності відповідних повноважень та правових підстав і за дотримання встановленої процедури, а тому позовна вимога позивача (за первісним позовом) до відповідача-1 (за первісним позовом) про визнання його незаконним та скасування, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення первісного позову в цій частині.

Крім того, позивач (за первісним позовом) у своїй первісній позовній заяві просить суд скасувати право власності ТОВ „Сучасні лед технології" на земельну ділянку загальною площею 0, 1908 га кадастровий номер НОМЕР_1; скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ „Сучасні лед технології" на земельну ділянку загальною площею 0, 1908 га кадастровий номер НОМЕР_1 (номер запису 4774216 від 10.02.2014 року); витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ „Сучасні лед технології" на користь ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" земельну ділянку загальною площею 0, 1908 га кадастровий номер НОМЕР_1.

Що стосується вказаних первісних позовних вимог позивача (за первісним позовом) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 330 цього ж кодексу якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 204 цього ж кодексу правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що станом на час розгляду справи договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.10.2004 р., укладений між Бориспільською міською радою та Спеціалізованим виробничим акціонерним товариством закритого типу „Авіаспецмонтаж", договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.06.2005 р., укладений між Спеціалізованим виробничим акціонерним товариством закритого типу „Авіаспецмонтаж" та ОСОБА_4, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 04.10.2012 р., укладений між ОСОБА_4 та ЗАТ „Orient Bridge", і видані на підставі вказаних договорів відповідні державні акти на право власності на земельну ділянку не були у встановленому чинним законодавством України порядку розірвані, припинені, визнані недійсними чи неукладеними, а тому такі договори і акти є правомірними та чинними.

Відповідно до ст. 386 цього ж кодексу держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 387 цього ж кодексу власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 388 цього ж кодексу передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно з ст. 392 цього ж кодексу власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктами 25, 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. „Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" передбачено, що набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК) відносяться, зокрема, такі випадки, як вчинення правочину під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною, тобто у всіх випадках, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).

Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно цього майна (обтяження). Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача не є безспірним доказом добросовісності набувача.

Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження.

Власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши, що під час вчинення правочину набувач повинен був засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.

Оскільки відповідно до статті 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК, переходить до спадкоємців власника.

Недійсність правочину, на виконання якого передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі. При цьому суд має встановити, чи була воля власника на передачу права володіння іншій особі.

Як було зазначено вище, у процесі розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачами (за первісним позовом) будь-яких цивільних, земельних та інших прав і інтересів позивача (за первісним позовом) щодо належною йому землі, на підставі Державного акту НОМЕР_3 на право постійного користування землею від 19.07.2002 р.

Крім того, у процесі розгляду справи судом встановлено, що вказані первісні позовні вимоги позивача (за первісним позовом) є похідними від його позовної вимоги до відповідача-1 (за первісним позовом) про визнання незаконним та скасування рішення Бориспільської міської ради від 25.05.2004 р. № 192-ХІІІ-ХХІУ „Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення СВ Акціонерного товариства закритого типу „Авіаспецмонтаж".

Оскільки, враховуючи те, що як було встановлено судом у процесі розгляду справи, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.10.2004 р., укладений між Бориспільською міською радою та Спеціалізованим виробничим акціонерним товариством закритого типу „Авіаспецмонтаж", договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.06.2005 р., укладений між Спеціалізованим виробничим акціонерним товариством закритого типу „Авіаспецмонтаж" та ОСОБА_4, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 04.10.2012 р., укладений між ОСОБА_4 та ЗАТ „Orient Bridge", і видані на підставі вказаних договорів відповідні державні акти на право власності на земельну ділянку є правомірними та чинними і будь-які права позивача (за первісним позовом) у спірних відносинах відповідачами (за первісним позовом) не порушувались, і вимоги позивача (за первісним позовом) до відповідачів (за первісним позовом) про скасування права власності ТОВ „Сучасні лед технології" на земельну ділянку загальною площею 0, 1908 га кадастровий номер НОМЕР_1; скасування державної реєстрації права власності ТОВ „Сучасні лед технології" на земельну ділянку загальною площею 0, 1908 га кадастровий номер НОМЕР_1 (номер запису 4774216 від 10.02.2014 року); витребування з чужого незаконного володіння ТОВ „Сучасні лед технології" на користь ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" земельну ділянку загальною площею 0, 1908 га кадастровий номер НОМЕР_1 є похідними від його позовної вимоги до відповідача-1 (за первісним позовом) про визнання визнання незаконним та скасування рішення Бориспільської міської ради від 25.05.2004 р. № 192-ХІІІ-ХХІУ „Про погодження продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення СВ Акціонерного товариства закритого типу „Авіаспецмонтаж", що в свою чергу є безпідставною, а тому суд не вбачає підстав для задоволення первісного позову в цій частині.

Також, як було зазначено вище, відповідачі (за первісним позовом) у своїх відзивах на первісну позовну заяву та заявах про застосування позовної давності до первісного позову просять суд відмовити позивачу (за первісним позовом) у задоволенні первісного позову повністю, у тому числі, у зв'язку із пропущенням позовної давності.

З приводу вказаних заяв відповідачів (за первісним позовом) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач (за первісним позовом) звернувся в господарський суд Київської області із позовною заявою № 35-28/7-7 від 16.04.2018 р. до відповідачів (за первісним позовом) про визнання незаконним та скасування рішення, скасування права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки лише 19.04.2018 p., тобто із значним спливом трирічного строку позовної давності без поважних причин його пропущення, оскільки позивач (за первісним позовом) був обізнаний чи міг довідатись про порушення своїх прав та про обставини прийняття оспорюваних рішень та укладення договорів значно раніше, зареєструвавши у встановленому порядку відповідне речове право на користування земельною ділянкою, отримавши відомості із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно чи Державного земельного кадастру, реально реалізувавши право користування земельною ділянкою, тощо, а тому позовні вимоги позивача (за первісним позовом) до відповідачів (за первісним позовом) про визнання незаконним та скасування рішення, скасування права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки, є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, у тому числі, у зв'язку із спливом строку позовної давності, а тому суд не вбачає підстав для задоволення первісного позову також із цієї підстави.

Позивач (за зустрічним позовом) у своїй зустрічній позовній заяві просить суд визнати право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 та загальною площею 0, 1908 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; та визнати державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_3 від 19.07.2002 р. недійсним.

Що стосується вказаних зустрічних позовних вимог позивача (за зустрічним позовом) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 92 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

2. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 116 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

2. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

5. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 122 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що cільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 123 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

2. Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт.

3. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

4. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

5. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

6. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

7. При наданні земельної ділянки у користування обласними державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або Кабінетом Міністрів України сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, районні державні адміністрації за місцем розташування земельної ділянки подають свій висновок відповідно обласній державній адміністрації, Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

8. При наданні земельної ділянки у користування Кабінетом Міністрів України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська, Севастопольська міські державні адміністрації подають свої висновки та проект відведення земельної ділянки центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який розглядає ці матеріали і у місячний строк подає їх до Кабінету Міністрів України.

9. Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду може бути оскаржено в судовому порядку.

Статтею 125 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

2. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

3. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Частиною 1 ст. 126 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Пунктом 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Дослідивши державний акт НОМЕР_3 на право постійного користування землею, виданий від 19.07.2002 р. Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області на користь Державному міжнародному аеропорту „Бориспіль", суд дійшов висновку, що його зміст та форма суттєво не суперечать положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, та інших нормативно-правових актів в редакціях, що діяли на момент його видачі.

Також, у процесі розгляду справи позивачем (за зустрічним позовом) у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували порушення меж землі загальною площею 624, 8682 га, що перебуває у постійному користуванні Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" на підставі Державного акту НОМЕР_3 на право постійного користування землею від 19.07.2002 р. - земельною ділянкою із кадастровим номером НОМЕР_2 площею 1, 9050 га, чи станом на час розгляду справи земельною ділянкою із кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0, 1908 га, що перебуває у власності позивача (за зустрічним позовом); що б підтверджували факт накладення між собою вказаними земельними ділянками.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, а саме із матеріалів технічних документацій щодо складання документів, наявних у матеріалах справи, а також висновку № 28-08/1 від 27.08.2018 р. експертного земельно-технічного дослідження, проведеного, складеного та підписаного сертифікованим інженером-землевпорядником (експертом) ОСОБА_7, також не встановлено таких фактів порушення меж землі загальною площею 624, 8682 га, що перебуває у постійному користуванні Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" на підставі Державного акту НОМЕР_3 на право постійного користування землею від 19.07.2002 р. - земельною ділянкою із кадастровим номером НОМЕР_2, площею 1, 9050 га, чи станом на час розгляду справи земельною ділянкою із кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0, 1908 га, що перебуває у власності позивача (за зустрічним позовом); що б підтверджували факт накладення між собою вказаними земельними ділянками.

Згідно з ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 386 цього ж кодексу держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Як вбачається із матеріалів справи, в результаті проведення 07.11.2013 р. загальних зборів учасників ТОВ „Сучасні лед технології" і прийняття рішень на них, оформлених протоколом № 3 від 07.11.2013 р. загальних зборів учасників ТОВ „Сучасні лед технології", внесення до статутного капіталу ТОВ „Сучасні лед технології" внеску у відповідності до акту прийому прийому-передачі земельної ділянки до статутного фонду від 07.11.2013 р., підписаного між ЗАТ „Orient Bridge" та ТОВ „Сучасні лед технології", та реєстрації 10.02.2014 р. Реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області за ТОВ „Сучасні лед технології" відповідного речового права, у останнього виникло законне право власності на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0, 1908 га, із цільовим призначенням - для комерційного використання - будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Згідно з ст. 392 цього ж кодексу власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ст. 393 цього ж кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Також, як було зазначено вище, у процесі розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачем (за зустрічним позовом) будь-яких цивільних, земельних та інших прав і інтересів позивача (за зустрічним позовом) щодо належною йому земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0, 1908 га.

Оскільки, враховуючи те, що як було встановлено судом у процесі розгляду справи, державний акт НОМЕР_3 на право постійного користування землею, виданий від 19.07.2002 р. Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області на користь Державному міжнародному аеропорту „Бориспіль", суттєво не суперечить положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, та інших нормативно-правових актів в редакціях, що діяли на момент його видачі, і будь-які права позивача (за зустрічним позовом) у спірних відносинах відповідачем (за зустрічним позовом) не порушувались, то відповідно неможливим у такому випадку є захист права власності на підставі та у порядку і у відповідності до ст. 392 Цивільного кодексу України, а тому позовна вимоги позивача (за зустрічним позовом) до відповідача (за зустрічним позовом) про визнання права власності на земельну ділянку та визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею, є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову.

Також, як було зазначено вище, відповідач (за зустрічним позовом) у своєму відзиві на зустрічну позовну заяву та заяві про застосування позовної давності просить суд відмовити позивачу (за зустрічним позовом) у задоволенні зустрічного позову повністю, у тому числі, у зв'язку із пропущенням позовної давності.

З приводу вказаної заяви відповідача (за зустрічним позовом) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач (за зустрічним позовом) звернувся в господарський суд Київської області із позовною заявою б/н від 17.05.2018 р. до відповідача (за первісним позовом) про визнання права власності на земельну ділянку та визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею лише 17.05.2018 p., тобто із значним спливом трирічного строку позовної давності без поважних причин його пропущення, оскільки позивач (за зустрічним позовом) був обізнаний чи міг довідатись про порушення своїх прав та про обставини прийняття оспорюваного державного акту на право постійного користування землею значно раніше, а тому позовні вимоги позивача (за зустрічним позовом) до відповідача (за зустрічним позовом) про визнання права власності на земельну ділянку та визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею, є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, у тому числі, у зв'язку із спливом строку позовної давності, а тому суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову також із цієї підстави.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги за первісним позовом є необґрунтованими і незаконними, а тому підлягають відхиленню, а позовні вимоги за зустрічним позовом є необґрунтованими і незаконними, а тому підлягають відхиленню.

Судові витрати за розгляд первісного позову відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача (за первісним позовом) - відповідача (за зустрічним позовом).

Судові витрати за розгляд зустрічного позову відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача (за зустрічним позовом) - відповідача (за первісним позовом).

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні первісного позову повністю.

2. Відмовити у задоволенні зустрічного позову повністю.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення складено і підписано

14 грудня 2018 р.