Рішення

від 29.11.2018 по справі 907/320/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.11.2018 м. Ужгород Справа № 907/320/18

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

за участі секретаря судового засідання Лазар С.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом керівника Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави

до Ужгородської міської ради, м. Ужгород (відповідач-1),

до приватного підприємства АКО-2005 , м. Ужгород (відповідач-2)

про визнання незаконними та скасування рішення Ужгородської міської ради від 17.03.06 № 921 Про попереднє погодження земельної ділянки для розміщення і будівництва торгово-офісних приміщень по вул. Мукачівській ; пункту 1.37 рішення Ужгородської міської ради від 22.03.06 № 926 Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок ; пункту 1.8 рішення Ужгородської міської ради від 31.05.13 № 926 Про поновлення договорів оренди земельних ділянок (далі - оспорювані рішення від 17.03.06 № 921, від 22.03.06 № 926, від 31.05.13 № 926) та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 24.03.06 із змінами та доповненнями укладеного департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та приватним підприємством АКО-2005 щодо земельної ділянки площею 0,0154 га вартістю 366649,36 грн. у м. Ужгороді по вул. Мукачівській, без номера, переданій для будівництва торгово-офісного центру (далі - оспорюваний договір, спірна земельна ділянка )

представники:

прокуратури - Роман М.С., прокурор відділу прокуратури Закарратської області відповідача-1 - Баняс В.Ю., представник за довіреністю

відповідача-2 - Свида О.Г., представник за довіреністю

Прокурор звернувся до суду з даним позовом до відповідачів вважаючи, що оспорювані рішення Ужгородської міської ради прийняті всупереч вимог земельного та містобудівного законодавства, оскільки на їх підставі відповідачеві-2 було передана в оренду для будівництва торгово-офісних приміщень земельна ділянка, яка згідно генерального плану міста Ужгорода віднесена до земель зелених насаджень загального користування.

Так, зокрема, вважає, що з прийняттям оспорюваних рішень та укладенням на їх підставі оспорюваного договору порушено приписи ст.ст. 39, 51,52 Земельного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 12 Закону України Про планування і забудову територій , ст. 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації у відповідних редакціях станом на час виникнення спірних відносин.

Представник прокуратури у ході судового розгляду наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами, зокрема, матеріалами здійсненої у листопаді 2017р.перевірки Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області з питань дотримання земельного законодавства Ужгородською міською радою при виділенні та передачі в користування відповідачеві-2 земельної ділянки. Стверджує, що саме з часу одержання матеріалів зазначеної перевірки прокурору стало відомо про допущені порушення, у зв'язку з чим вважає позов таким, що поданий у межах позовної давності.

Відповідач-1 письмовим відзивом на позов, усними поясненнями представника у ході судового розгляду справи проти позову заперечує, посилаючись, зокрема, на наступне.

Стверджує, що позивачем не доведено віднесення спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення, оскільки не надано відповідного рішення Ужгородської міської ради. Натомість, з матеріалів попереднього погодження та матеріалів відведення спірної земельної ділянки відповідачеві-2 в оренду вбачається, що така віднесена до земель житлової та громадської забудови. Зазначений проект землеустрою містить всі необхідні погодження контролюючих та погоджувальних служб у межах їх компетенції, має позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації.

Вважає, що прокурором позов пред'явлено з пропуском позовної давності, на застосуванні якої наполягає, оскільки з часу прийняття оспорюваних рішень 2006р. та укладення оспорюваного договору пройшло більше десяти років, а з часу прийняття оспорюваного рішення 31.05.13 № 926 - більше трьох років.

Посилається також на те, що відповідач-2 як орендар належним чином виконує свої обов'язки, зокрема, зі сплати орендної плати; на спірній земельній ділянці знаходиться належний відповідачеві-2 об'єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, торгово-офісний комплекс готовністю 28%.

Відповідач-2 письмовим відзивом на позов, усними поясненнями представника у ході судового розгляду справи проти позову заперечує з тих же підстав, що і відповідач-1.

Зокрема, посилається також на те, що висновок державної експертизи землевпорядної документації проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки відповідачеві-2 чинний станом на даний час, не відмінений та не скасований; з його урахуванням міська рада мала всі повноваження з прийняття оспорюваних рішень та укладення спірного договору.

Наполягає на застосуванні позовної давності у даній справі, посилаючись на наявність усіх можливостей та повноважень прокурора для отримання повної та достовірної інформації про оспорювані рішення та договір протягом встановленого законом строку позовної давності. Нездійснення своєчасного прокурорського нагляду, що є обов'язком прокуратури за змістом Закону України Про прокуратуру у відповідній редакції, вважає не може свідчити про те, що прокурор не міг бути обізнаний з існуванням зазначених рішень до спливу позовної давності.

Крім того, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини у справі Стретч проти Сполученого Королівства , вважає, що навіть, якщо були у даній справі порушення з боку Ужгородської міської ради, що є органом публічної влади, то це не може слугувати підставою для позбавлення відповідача-2 майна - об'єкту нерухомості розташованого на спірній земельній ділянці та права користування цією земельною ділянкою - оскільки останній не вчинив жодних порушень.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, відповідачів у ході судового розгляду, керуючись законом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено та не заперечується ніким з учасників процесу, що:

- оспорюваним рішенням Ужгородської міської ради від 17.03.06 № 921 на підставі матеріалів попереднього погодження земельної ділянки для розміщення та будівництва торгово-офісних приміщень по вул. Мукачівській з урахуванням генплану забудови м. Ужгорода (як зазначено у преамбулі рішення) було затверджено матеріали попереднього погодження земельної ділянки та погоджено приватному підприємству АКО-2005 - відповідачу-2 у даній справі - вибір земельної ділянки площею 0,0154 га для розміщення та будівництва торгово-офісних приміщень по вул. Мукачівській (п. 1) та зобов'язано зазначене підприємство у строк до 17.03.07 замовити АПЗ на розробку проектної документації; розробити проектну документацію для розміщення та будівництва торгово-офісних приміщень та замовити проект відведення земельної ділянки (п.2);

- за клопотанням відповідача-2 ТОВ Терра Капітал розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємству АКО-2005 для розміщення та будівництва торгово-офісних приміщень в м. Ужгороді по вул. Мукачівській (далі - проект відведення).

Згідно наведеного у пояснювальній записці проекту відведення земельна ділянка площею 154 кв.м відведена за рахунок категорії земель несільськогосподарського призначення, а саме, земель житлової та громадської забудови; цільове призначення земельної ділянки не змінюється; відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі (УКЦВЗ) земельна ділянка віднесена до земель населених пунктів комерційного використання; відведення земельної ділянки погоджено зі всіма відповідними службами.

Так, проект погоджений за змістом долучених до нього висновків Ужгородської міської ради, Ужгородського міського відділу земельних ресурсів, відділу землекористування Ужгородської міської ради, управління архітектури та містобудування, Ужгородської державної територіальної екологічної інспекції, Ужгородської міської державної санітарно-епідеміологічної станції, управління культури Закарпатської ОДА. Проект містить довідку від 22.03.06 про грошову оцінку зазначеної земельної ділянки кадастровим номером 2110100000:12:001:0017 із зазначенням функціонального використання як земель поточного будівництва.

Закарпатським обласним головним управлінням земельних ресурсів здійснено обов'язкову державну експертизу проекту відведення, позитивний висновок ( …проект в основному відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам після врахування зауважень п. 3 даного висновку. Контроль покладається на Ужгородський міський відділ. ) якої за № 1044 від 22.03.06 затверджено першим заступником начальника зазначеного управління. Зауваження наведені у п. 3 висновку експертизи стосувалися питань технічного дооформлення проекту (дооформлення титульної сторінки, пояснюючої записки тощо) та незареєстрованого висновку міськради, відсутності матеріалів попереднього погодження, необхідності уточнення складу угідь, за рахунок яких відводиться земельна ділянка;

- оспорюваним рішенням Ужгородської міської ради від 22.03.06 № 926 на підставі відповідного клопотання, враховуючи генплан забудови міста Ужгорода, відповідно до ст.ст. 12, 92, 124, розділу Х (перехідні положення) Земельного кодексу України приватному підприємству АКО-2005 (пункт 1.37) надано в оренду строком на сім років земельну ділянку площею 0,0154 га по вул. Мукачівській для будівництва торгово-офісного центру;

- 24.03.06 управління майнової політики Ужгородської міської ради та приватне підприємство АКО-2005 на підставі рішення Ужгородської міської ради від 22.03.06 № 926 уклали оспорюваний договір оренди про передачу останньому у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 154 кв.м по вул. Мукачівській у м. Ужгороді для будівництва торгово-офісного центру строком на сім років;

- оспорюваним рішенням Ужгородської міської ради від 31.05.13 № 926 пунктом 1.8 приватному підприємству АКО-2005 поновлено договір оренди земельної ділянки загальною площею 154 кв.м по вул. Мукачівській, 80 у м. Ужгороді для будівництва торгово-офісного центру строком на сім років до 31.05.2020;

- у 2016р. додатковою угодою укладеною департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ПП АКО-2005 оспорюваний договір оренди землі укладено в новій редакції, згідно якої ПП АКО-2005 передано у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 154 кв.м по вул. Мукачівській, 80 у м. Ужгороді для будівництва торгово-офісного центру строком до 31.05.2020; кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:12:001:0017.

У ході судового розгляду встановлено та не заперечується ніким з учасників, що на спірній земельній ділянці кадастровим номером 2110100000:12:001:0017 станом на час розгляду даного спору розташований належний ПП АКО-2005 об'єкт нерухомості - незавершене будівництво торгово-офісного комплексу готовністю - 28 % (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 129589487).

Підставою подання прокурором даного позову про визнання недійсними оспорюваних рішень та договору оренди послугувала перевірка дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки здійснена 24.11.17 головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області (управління Держгеокадастру), результати якої оформлено актом № 16.3-02/116 (далі - акт).

Перевірка, як зазначено в акті, здійснена головним спеціалістом управління Держгеокадастру відповідно до наказу цього управління від 8.11.17 № 557 виданого на підставі листа Ужгородської місцевої прокуратури від 24.10.17 щодо дотримання вимог земельного законодавства при передачі ПП АКО-2005 на умовах оренди земельної ділянки площею 0,0154 га по вул. Мукачівська, б/н у м. Ужгороді кадастровий номер 2110100000:12:001:0017 .

Перевіркою встановлено, зокрема, що відповідно до проекту землеустрою, який містить всі необхідні позитивні висновки та погодження, земельна ділянка відведена із земель житлової та громадської забудови, використання яких здійснюється відповідно до генплану населеного пункту, однак згідно генплану міста Ужгорода 2004р. зазначена земельна ділянка віднесена до земель зелених насаджень загального користування, а отже - рекреаційного призначення.

В акті йдеться також про відсутність відомостей про усунення недоліків проекту землеустрою зазначених у п. 3 висновку державної експертизи від 22.03.06 № 1044.

Посилаючись на наведені обставини головний спеціаліст управління Держгеокадастру дійшов висновку, що Ужгородська міська рада передала в оренду ПП АКО-2005 земельну ділянку з порушенням вимог ст.ст. 39, 51 ЗК України.

Суд, вирішуючи даний спір, виходить з наступного.

Статтею 13 Конституції України проголошено, що земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією; держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Так, ст. 18 ЗК України (в редакції чинній станом на час виникнення спірних відносин) встановлено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії; категорії земель України мають особливий правовий режим.

Положеннями статті 19 ЗК України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі житлової та громадської забудови; землі рекреаційного призначення.

Відповідно до ст.ст. 38, 39 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування; використання цих земель здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту,

іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Відповідно до ст.ст. 50, 51, 52 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів, зокрема, земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів; на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано учасниками процесу, що спірна земельна ділянка відповідно до генплану 2004р., фрагменти викопіювання якого долучені до матеріалів справи, та переліку зелених зон міста Ужгорода сквер по вул. Мукачівській-Анкудінова площею 0,30 га віднесена до зелених зон загального користування на території м. Ужгорода.

Про наведене йдеться також у відповіді виконкому Ужгородської міської ради від 11.04.18 № 1086/03-18 на запит Ужгородської місцевої прокуратури. За текстом зазначеного листа повідомляється про те, що розташування земельної ділянки кадастровим номером 2110100000:12:001:0017 та функціональне призначення території, на якій вона знаходиться, згідно умовних позначень генплану м. Ужгорода, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради № 313 у 2004р. - зелені насадження загального користування.

Відповідно до приписів ст. 10 Закону України Про планування і забудову територій планування територій на місцевому рівні забезпечується

відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.

Містобудівна документація затверджується відповідною місцевою радою, зміни до містобудівної документації вносяться рішенням ради, яка затвердила містобудівну документацію.

Матеріали справи не містять інформації про зміни містобудівної документації щодо функціонального призначення спірної земельної ділянки після затвердження генерального плану забудови міста Ужгорода 2004р.

За таких обставин вбачається, що прийняття оспорюваних рішень та укладення оспорюваного договору щодо спірної земельної ділянки здійснені без урахування віднесення останньої за наведеними вище даними до зелених зон загального користування міста Ужгорода, що є підставою за змістом ст. 152 ЗК України для визнання недійсними оспорюваних рішень як таких, які прийняті з порушенням земельного законодавства, а відтак - і визнання недійсним договору оренди укладеного на виконання оспорюваних рішень.

Разом з тим, суд вирішуючи даний спір, констатує, що прокурором даний позов поданий з пропуском встановлених строків позовної давності.

Позовна давність, відповідно до ст. 256 ЦК України, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Приписами ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час подання прокурором даного позову до суду - 3.05.18 - минуло більше десяти років з часу прийняття оспорюваних рішень 2006р. та укладення оспорюваного договору, та більше чотирьох років з часу прийняття оспорюваного рішення від 31.05.13 № 926.

Отже, даний позов поданий з пропуском строку загальної позовної давності; відповідачами як сторонами спору до винесення рішення заявлено про застосування судом позовної давності.

Однак, прокурор наполягає, що позов поданий у межах позовної давності, оскільки про порушення при прийнятті оспорюваних рішень та укладенні оспорюваного договору прокурору стало відомо лише з одержаних матеріалів перевірки управління Держгеокадастру, здійсненої останнім 24.11.17. Відтак, вважає, що саме з часу одержання цих матеріалів прокурору стало відомо про порушення і з цього часу починається відлік позовної давності, який не сплив станом на час пред'явлення позову.

Наведене твердження прокурора спростовується долученим до матеріалів справи відповідачем-1 запитом прокуратури міста Ужгорода від 2.07.09 за № 1851вих.09 до Ужгородського міського голови, за змістом якого прокуратурою, з посиланням на проведення перевірки законності здійснення ПП АКО-2005 будівництва торгово-офісного комплексу на орендованій земельній ділянці в м. Ужгороді по вул. Мукачівській, витребовувалися копії документів, на підставі яких був укладений оспорюваний у даній справі договір. Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради 10.07.09 за № 182/01-11 була надана відповідь на зазначений запит.

Тобто, матеріалами справи підтверджено, що прокуратурі міста Ужгорода щонайраніше у липні 2009р. за результатами перевірки було відомо або могло бути відомо про порушення при прийнятті оспорюваних у даній справі актів 2006р. та оспорюваного договору, однак позов до суду подано зі спливом більш ніж 8 років - у травні 2018р.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що перевірка, на підставі якої прокурор звернувся з даним позовом до суду, була ініційована саме прокуратурою, чим спростовується її твердження про те, що тільки за повідомленням управління Держгеокадастру прокуратурі стало відомо про порушення при прийнятті оспорюваних актів.

З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку про підставність заяви відповідачів у справі - Ужгородської міської ради та ПП АКО-2005 - про застосування позовної давності у даній справі та відмові у позові у зв'язку зі спливом позовної давності, яку прокурор пропустив та не навів причин жодних причин, які могли би бути визнані судом поважними.

При цьому суд виходить з того, що застосуванням норм національного права і практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, визначено позовну давність як інструмент, який захищає потенційного відповідача від прострочених позовів і несправедливості.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Таким чином, у задоволенні позову прокурора про визнання недійсними оспорюваних рішень та оспорюваного договору належить відмовити повністю у зв'язку зі спливом позовної давності.

За змістом ст. 129 ГПК України судовий збір сплачений при поданні позову належить покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 210, 220, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 14.12.18.

Суддя Ушак І.Г.