Рішення

від 06.12.2018 по справі 910/13140/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.12.2018Справа №910/13140/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс"

до Фізичної особи-підприємця Воюш Андрія Івановича

про стягнення 27 300,00 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Лахтарін І.А. представник за довіреністю;

від відповідача - не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інокс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Воюш Андрія Івановича про стягнення 27 300,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем всупереч умов договору №190418 від 19.04.2018 не було здійснено поставки товару, у зв'язку з чим позивач просить повернути передоплату, що була ним сплачена відповідачу в сумі 21 000,00 грн. та 6 300,00 грн. пені.

Ухвалою суду від 08.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи №910/13140/18 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження. Призначено розгляд справи на 13.11.2018.

В судовому засіданні 13.11.2018 суд порадившись на місці ухвалив ухвалу (протокольно) про оголошення перерви в судовому засіданні до 04.12.2018 о 15:15 год.

В судовому засіданні 04.12.2018 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 06.12.2018 о 14:20 год.

Представник відповідача в судове засідання 06.12.2018 не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Представник відповідача був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи за адресою місцезнаходження відповідача, визначену в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04108, АДРЕСА_1 про, що свідчать інформація отримана з витягу відстеження про вручення поштових відправлень від 04.12.2018, в якому зазначено, що відправлення не вручено під час доставки: інші причини.

Також, в матеріалах справи наявне повернення кореспонденції (за закінченням встановленого строку зберігання) за цією ж адресою місцезнаходження відповідача, визначеною в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04108, АДРЕСА_1 .

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Представник позивача в судовому засіданні 06.12.2018 підтримав позовні вимоги повністю.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інокс" (далі - позивач, покупець) та Фізичною особою-підприємцем Воюш Андрієм Івановичем (далі - відповідач, постачальник) було укладено Договір №190418 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити на умовах даного договору, паливні гранули з деревини - пеллети, в подальшому товар .

Згідно з п. 2.3. договору, поставка товару здійснюється покупцю на умовах 100% передоплати. Строк поставки товару становить 3-5 календарних днів з дати оплати товару позивачем.

На виконання умов договору та відповідно до виставленого відповідачем рахунку №5 від 19.04.2018 на загальну суму 21 000,00 грн., позивачем 20.04.2018 було сплачено на рахунок відповідача 21 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №218 від 20.04.2018.

Таким чином, відповідач повинен був поставити товар на адресу позивача не пізніше ніж 25.04.2018.

Проте, відповідач отримавши грошові кошти в повному обсязі поставку товару так і не здійснив.

Відповідно до п. 6.2 договору у випадку порушення строків поставки товару з вини відповідача, останній зобов'язується сплатити позивачу пеню в розмірі 0,5% від вартості не поставленої в строк партії товару за кожен день прострочення поставки, але не більше 30% від вартості партій товару.

Позивачем нараховано відповідачу 6 300,00 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором.

Позивач, з метою досудового врегулювання спору, 03.08.2018 на адресу відповідача направив претензію №18, що повернулась на адресу позивача за закінченням терміну зберігання на поштовому відділенні.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 Господарський кодекс України).

Згідно з п. 2.3. договору, поставка товару здійснюється покупцю на умовах 100% передоплати. Строк поставки товару становить 3-5 календарних днів з дати оплати товару позивачем.

Статтею 525 Цивільного кодексу України не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Вищий господарський суд України у своїй постанові від 12.06.2012 по справі №55/385 за позовом про стягнення грошових коштів за неналежне виконання договірних зобов'язань вказав, що згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Оскільки станом на час прийняття рішення відповідач суму попередньої оплати не повернув, строк повернення якої настав, позов в частині стягнення з відповідача 21 000,00 грн. попередньої оплати підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені в розмірі 6 300,00 суд вказує наступне.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

За визначенням, що міститься у Господарському кодексі України (ч.1 ст. 230), штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6.2 договору у випадку порушення строків поставки товару з вини відповідача, останній зобов'язується сплатити позивачу пеню в розмірі 0,5% від вартості не поставленої в строк партії товару за кожен день прострочення поставки, але не більше 30% від вартості партій товару.

Здійснивши розрахунок позивач нарахував 16 065,00 грн., проте зазначив, що сума пені є значно більшою від вартості партій товару, відповідно до умов договору відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню у розмір 6 300,00 грн. (не більше 30% від вартості партій товару).

За змістом ст. 550 Цивільного кодексу України управлена сторона має право на неустойку, яке виникає незалежно від наявності у неї збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Юридичний аналіз наведених правових положень свідчить, що неустойка (штраф, пеня) не є зобов'язанням, а являється санкцією за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Відтак, виходячи з вищенаведених правових норм, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання може потягнути за собою такі наслідки: повернення суми попередньої оплати, сплата неустойки.

Таким чином, відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 199, 230, 231 Господарського кодексу України та згідно з п. 6.2. Договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 0,5% пені від вартості не поставленої в строк партії товару за кожен день прострочення поставки, але не більше 30 % вартості товару.

Перевіривши арифметичний розрахунок штрафу судом встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пеню у розмірі 30% від вартості товару з якого допущено прострочення у розмірі 6 300,00 грн.

Позивачем також заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Інокс (далі - замовник) на Товариством з обмеженою відповідальністю Юридично-консалтингова група Інтеграція (далі - виконавець) було укладено договір про надання абонентських юридичних послуг №100/Ю, за змістом п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання здійснювати на належному рівні роботи, вказані в цьому договорі, та передавати замовнику результати цих робіт, а замовник погоджується прийняти виконані роботи та виплачувати виконавцеві винагороду за виконання робіт.

На підставі договору про надання абонентських юридичних послуг від 12.07.2016р. №100/Ю Товариством з обмеженою відповідальністю Юридично-консалтингова група Інтеграція адвокату Лахтарину І.А. видано Ордер серія КС №444362 від 19.11.2018.

В матеріалах справи наявні свідоцтво №3924/10 від 19.03.2009 про право на зайняття адвокатською діяльністю Лахтаріну Івану Анатолійовичу.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було подано акт приймання-передачі наданих послуг від 28.09.2018 на загальну суму 5000,00 грн., а також платіжне доручення №427 від 04.09.2018 на суму 5000,00 грн.

Проте, відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг №27 до договору про надання абонентських юридичних послуг від 12.07.2016р. №100/Ю від 28.09..2018 вартість наданих послуг саме по справі №910/13140/18 (аналіз доказів та складання позовної заяви до Господарського суду міста Києва) складає 1500,00грн. та відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг №29 до договору про надання абонентських юридичних послуг від 12.07.2016р. №100/Ю від 30.11.2018 вартість наданих послуг саме по справі №910/13140/18 (участь у судовому засіданні призначеному на 13.11.2018 в Господарському суді міста Києва) складає 1000,00грн., в зв'язку з чим, в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 2 500,00 грн. витрати на професійну допомогу.

Оскільки відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, а також відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Інокс щодо витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю та відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інокс задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Воюш Андрія Івановича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інокс (03124, м. Київ, вул. Вацлава Гавела, 8-В, ідентифікаційний код 14289748) 21 000 (двадцять одна тисяча) грн. 00 коп. боргу, 6 300 (шість тисяч триста) грн. 00 коп. пені, 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.12.2018

Суддя І.І. Борисенко