Ухвала

від 27.02.2020 по справі 910/13140/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про часткове задоволення скарги

м. Київ

27.02.2020Справа № 910/13140/18

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс"

на бездіяльність Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві

У справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс"

до Фізичної особи-підприємця Воюш Андрія Івановича

про стягнення 27300,00 грн

Суддя Бондаренко Г. П.

Секретар судового засідання Лебович А. О.

За участі учасників справи:

Від стягувача (скаржника): Пухальська Н. С. (паспорт НОМЕР_1 );

Від боржника: не прибув;

Від ВДВС: не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 у справі № 910/13140/18 (суддя Борисенко І.І.) позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Фізичної особи-підприємця Воюш Андрія Івановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс" 21 000,00 грн боргу, 6 300,00 грн пені, 2 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 1 762,00 грн витрат по сплаті судового збору.

08.01.2019 Господарським судом міста Києва на виконання зазначеного рішення було видано відповідний наказ.

08.01.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс" на бездіяльність державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якій скаржник просить суд:

1. визнати бездіяльність державного виконавця Подільського районного відділу державної служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кривошея Дмитра Станіславовича, щодо невиконання виконавчого провадження № 58412072 з примусового виконання наказу виданого Господарським судом м. Києва 08.01.2019 на підставі рішення у справі № 910/13140/18 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Воюш Андрія Івановича на користь ТОВ "Інокс" боргу в розмірі 31 562,00 грн. неправомірною;

2. зобов`язати державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кривошея Дмитра Станіславовича здійснити наступні заходи примусового виконання:

- надіслати до банківських установ, в яких відкриті рахунки боржника Воюша Андрія Івановича платіжні вимоги на примусове списання коштів;

- перевірити майновий стан боржника Воюша Андрія Івановича за місцем його проживання;

- звернутись до суду щодо застосування до боржника Воюш Андрія Івановича приводу;

- звернутись до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника Воюш Андрія Івановича за межі України до виконання зобов`язань за рішенням.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 за № 05-23/32 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу матеріалів судової справи (у зв`язку з відпусткою судді Борисенко І.І.) призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2020 для розгляду скарги визначено суддю Бондаренко Г. П.

16.01.2020 Суд прийняв скаргу відповідача до розгляду та призначив судове засідання щодо розгляду скарги на 04.02.2020, про що постановив відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 04.02.2020 у зв`язку з витребуванням матеріалів виконавчого провадження № 58412072 суд відклав розгляд скарги на 27.02.2020, про що постановив відповідну ухвалу.

13.02.2020 через відділ канцелярії від скаржника надійшла заява на виконання ухвали суду від 04.02.2020, до якої додані були матеріали виконавчого провадження.

В судове засідання 27.02.2020 представники ВДВС та боржника не прибули, про свою відсутність суд не повідомили, про час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Скаржник в судове засідання 27.02.2020 прибув та надав пояснення по суті скарги, в яких скаргу підтримав в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши матеріали скарги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

На виконанні у державного виконавця Кривошея Дмитра Станіславовича Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває виконавче провадження № 58412072 з примусового виконання наказу виданого Господарським судом міста Києва 08.01.2019 на підставі рішення у справі № 910/13140/18 про стягнення з Фізичної особи- підприємця Воюш Андрія Івановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інокс боргу в розмірі 31 562,00 грн.

Виконавче провадження відкрито 21.02.2019, про що винесена відповідна постанова.

19.03.2019 державним виконавцем складений на ім`я боржника виклик державного виконавця, в якому зобов`язано боржника з`явитися до виконавця 05.04.2019.

11.04.2019 державним виконавцем направлено запит державного виконавця до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо надання інформації про наявність у боржника майна.

Матеріалами справи підтверджено, що також державний виконавець періодично робив запит про зареєстровані з боржником транспортні засоби, запит про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями, запит про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб, про осіб - боржників, які отримують пенсії та про осіб - боржників, які працюють за трудовими та цивільно - правовими договорами, про останнє місце роботи. Відповіді на зазначені запити наявні в матеріалах виконавчого провадження № 58412072.

Постанови про арешт коштів та майна боржника були винесені державним виконавцем 03.05.2019.

04.06.2019 державним виконавцем складений на ім`я боржника виклик державного виконавця, в якому зобов`язано боржника з`явитися до виконавця 19.06.2019.

Боржник на виклик державного виконавця не прибув, про що останнім складений акт державного виконавця від 19.06.2019.

В серпні 2019 року державний виконавець звертався до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області з вимогою державного виконавця про надання інформації про місце проживання (реєстрації) боржника.

26.09.2019 державним виконавцем складений на ім`я боржника виклик державного виконавця, в якому зобов`язано боржника з`явитися до виконавця 12.10.2019.

Боржник на виклик державного виконавця не прибув, про що останнім складений акт державного виконавця від 12.10.2019.

За твердженням скаржника, стягувач неодноразово звертався зі скаргами до відділу виконавчої служби, на які отримував відповіді, із яких слідує, що окрім направлення запитів жодних інших дій щодо примусового виконання Подільським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві рішення у справі № 910/13140/18 вчинено не було. Відповідні твердження скаржника підтверджені документами доданими до скарги.

Як зазначає скаржник, відповідно до відповіді на скаргу стягувача № Л-1632 від 21.05.2019 боржник має відкриті розрахункові рахунки у AT КБ Приватбанк , проте станом на момент звернення до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця Подільським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві не направлено платіжних вимог до вказаної фінансової установи, що підтверджується відповідями, наданими суб`єктом бездіяльність, якого оскаржується.

Боржник та відділ державної виконавчої служби своїм правом на надання пояснень щодо поданої стягувачем скарги не скористалися.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інокс належить задовольнити частково, з огляду на наступне.

За ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачено обов`язковість виконання судових рішень, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 року по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до змісту рішення від 20 липня 2004 року Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Окрім того, у п. 18, 23 рішення Європейського суду від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове рішення та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п. 1 ст. 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 124 Конституції України.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 по справі № 910/13140/18, яке набрало законної сили 03.01.2019, є обов`язковим до виконання та має бути виконаним.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.

За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

В статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" визначені строки прийняття рішень виконавцями та вчинення виконавчих дій. Так, арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

При цьому, згідно зі ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

В ході розгляду скарги судом встановлено, що державним виконавцем Подільського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 910/13140/18 від 08.01.2019 вчинені такі дії передбачені Законом України Про виконавче провадження : проведено розшук рахунків та майна боржника, винесено постанови про накладення арешту на кошти боржника, про арешт майна боржника, здійснено тричі виклик боржника до державного виконавця та складено акти про не прибуття боржника на виклик державного виконавця. Проте не вчинено дій, щодо звернення стягнення на майно боржника та надсилання платіжних вимог на примусове списання коштів не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту, а також дії щодо здійснення перевірки майнового стану боржника вчиняються з іншою періодичністю ніж встановлено законом.

Таким чином, в частині здійснення таких дій по виконавчому провадженню № 58412072, як звернення стягнення на майно боржника, надсилання платіжних вимог на примусове списання коштів, та здійснення перевірки майнового стану боржника з періодичністю визначеною законом, які прямо передбачені Законом України "Про виконавче провадження", державним виконавцем Подільського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 910/13140/18 від 08.01.2019 допущена незаконна бездіяльність, і відповідні доводи скаржника в цій частині є правомірними.

Отже, скарга на бездіяльність державного виконавця Подільського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві подана стягувачем, в частині визнання незаконною бездіяльності державного виконавця Подільського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві по виконавчому провадженню № 58412072, щодо не вчинення ним дій по направленню платіжних вимог на примусове списання коштів та здійснення перевірки майнового стану боржника з періодичністю визначеною законом, а також в частині зобов`язання державного виконавця Подільського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві по виконавчому провадженню № 58412072 надіслати до банківських установ, в яких відкриті рахунки боржника Воюша Андрія Івановича платіжні вимоги на примусове списання коштів та перевірити майновий стан боржника Воюша Андрія Івановича за місцем його проживання підлягає задоволенню.

Вимоги стягувача щодо звернення до суду щодо застосування до боржника Воюша Андрія Івановича приводу та щодо звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника Воюша Андрія Івановича за межі України до виконання зобов`язань за рішенням не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Так, Закон України "Про виконавче провадження" не містить положень, які б надавали державному виконавцю право звернення до суду з вимогою щодо застосування до боржника приводу. Господарський процесуальний кодекс України також не містить положень, які б надавали господарському суду повноважень щодо вирішення за клопотанням державного виконавця питання про привід боржника.

Відповідне право надано державному виконавцю ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України, при виконанні рішень у цивільних справах. Згідно із вказаною нормою (ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України), розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача. Суд має право витребувати від виконавця всі необхідні документи для вирішення питання про оголошення розшуку. Суд розглядає подання виконавця протягом десяти днів.

Враховуючи наведене вимоги скаржника щодо зобов`язання державного виконавця звернутися до суду щодо застосування до боржника приводу задоволенню не підлягають, оскільки є необґрунтованими.

Суд звертає увагу скаржника, що статтею 76 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Статтею 188-13 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачено, що невиконання законних вимог державного виконавця, приватного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання недостовірних відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання на вимогу державного виконавця, приватного виконавця декларації про доходи та майно, що подається відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", чи зазначення у такій декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну відомостей, які зазначаються у декларації, неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також неявка без поважних причин за викликом державного виконавця, приватного виконавця - тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, діючим законодавством передбачена адміністративна відповідальність боржника за неявку на виклик державного виконавця у вигляді штрафу.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ст. 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Отже, нормами діючого законодавства передбачена можливість тимчасового обмеження виїзду за кордон боржника лише у разі ухилення боржником від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України", громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.

Таким чином, наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.

Аналіз наведеного закону дає підстави для висновку про те, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів, тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

Перевіряючи доводи скаржника щодо бездіяльності державного виконавця, суд в тому числі дослідив наявні у справі докази щодо наявності факту ухилення від виконання зобов`язань боржником.

Із наявних у справі документів слідує, що державний виконавець вчиняв дії передбачені законом по виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/13140/18 від 08.01.2019, зокрема, відкрив виконавче провадження, перевірив майновий стан боржника, здійснив арешт коштів на рахунках та майна боржника, здійснив виклик боржника та склав акти про неприбуття боржника на виклик. При цьому, матеріали справи не містять доказів направлення боржнику викликів державного виконавця та доказів отримання боржником таких викликів, відповідно у справі відсутні докази саме ухилення боржника від виконання зобов`язань, і відповідно скаржником не доведено бездіяльність державного виконавця в цій частині, та наявність (виникнення) у нього права звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання відповідних зобов`язань.

Поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти, як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо) (Згідно роз`яснень Верховного Суд України в листі від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України"). З огляду на зазначене, відсутність майна чи достатньої суми грошових коштів, не свідчить про вчинення свідомих дій боржником, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі свідомого ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

В матеріалах скарги відсутні як докази, які б свідчили насамперед про обізнаність боржника щодо наявності виконавчого провадження і строків його добровільного виконання, та як наслідок докази свідомого ухилення боржника від виконання наказу, так і докази наявності у боржника майна для виконання його обов`язку, а відтак і докази наявності у державного виконавця права в даному випадку звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань.

Суд також звертає увагу скаржника на ту обставину що звернення до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань є правом державного виконавця, а не його обов`язком, а відтак використання цього права належить до дискреції самого державного виконавця.

За приписами ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку що вимоги скаржника щодо визнання бездіяльності державного виконавця в частині не вчинення ним дій щодо звернення до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи до виконання зобов`язань та зобов`язання державного виконавця звернутися до суду, за встановленням такого обмеження задоволенню не підлягають, як не доведені, не обґрунтовані та передчасні.

Згідно положень ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс" на бездіяльність Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві при виконанні рішення суду по справі № 910/13140/18 задовольнити частково.

2. Визнати бездіяльність державного виконавця Подільського районного відділу державної служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кривошея Дмитра Станіславовича, щодо не вчинення ним дій по направленню платіжних вимог на примусове списання коштів та здійснення перевірки майнового стану боржника з періодичністю визначеною Законом України "Про виконавче провадження", неправомірною.

3. Зобов`язати державного виконавця Подільського районного відділу державної служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кривошея Дмитра Станіславовича усунути допущені порушення та вчинити заходи примусового виконання:

3.1. надіслати до банківських установ, в яких відкриті рахунки боржника Воюша Андрія Івановича платіжні вимоги на примусове списання коштів;

3.2. перевірити майновий стан боржника Воюша Андрія Івановича за місцем його проживання в строки визначені Законом України "Про виконавче провадження".

4. В задоволенні іншої частини скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інокс" на бездіяльність Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві відмовити.

5. Дану ухвалу може бути оскаржено у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Ухвала набирає законної сили 27.02.2020, повний текст ухвали складено 04.03.2020.

Суддя Г. П. Бондаренко