Ухвала

від 13.12.2018 по справі 914/1599/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.12.2018 р. Справа № 914/1599/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Будремактив", м.Львів

до відповідача: Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій", м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національний Університет "Львівська Політехніка", м. Львів

про зобов'язання до вчинення дій, а саме виконати належним чином умови договору купівлі-продажу №68 від 20.09.2017 в розмірі 382 375,74 грн

Суддя Ділай У.І.

Секретар Куць М.Я.

За участю представників сторін:

Від позивача: Ємков О.В. - представник (Довіреність № б/н від 08.08.2018)

Від відповідача: Олинців-Раду Н.І. - представник (Довіреність №б/н від 20.06.2017), Патько О.М. - представник (Довіреність №б/н від 07.11.2018)

Від третьої особи: Кордюк М.М. - представник (Довіреність №б/н від 01.09.2017)

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Будремактив" до відповідача Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національний Університет "Львівська Політехніка" про зобов'язання до вчинення дій а саме виконати належним чином умови договору купівлі-продажу №68 від 20.09.2017 в розмірі 382 375,74 грн.

Ухвалою суду від 03.09.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Будремактив" №1691 від 27.08.2018 залишено без руху.

11.09.2018 за вх.№33070/18 від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з доказами відправлення відповідачу та третій особі копії позовної заяви з додатками.

Ухвалою суду від 12.09.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 04.10.2018.

Ухвалою суду від 04.10.2018 підготовче судове засідання відкладено на 08.11.2018.

Ухвалою суду від 08.11.2018 підготовче судове засідання відкладено на 13.11.2018.

Ухвалою суду від 13.11.2018 продовжено строк підготовчого засідання та відкладено на 06.12.2018.

Ухвалою суду від 06.12.2018 підготовче судове засідання відкладено на 12.12.2018.

У судовому засіданні 12.12.2018 оголошено перерву до 13.12.2018.

Представник позивача в судовому засіданні 13.12.2018 подав клопотання про відвід.

У судовому засіданні 13.12.2018 представники відповідача подали клопотання про долучення документів до матеріалів справи та заперечили проти задоволення клопотання про відвід судді.

Представник третьої особи в судовому засіданні 13.12.2018 заперечив проти задоволення клопотання про відвід судді.

Розглянувши клопотання про відвід, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 38 ГПК України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня коли заявник дізнався про таку підставу.

Приписами ч. 1 ст. 35 ГПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1)він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2)він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3)він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4)було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5)є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Відповідно до змісту заяви про відвід судді, заявник вважає, що всупереч вимогам п. 2 ст. 86 ГПК України, суддя на стадії підготовчого засідання, ще до розгляду справи по суті, не оцінює подані позивачем докази у справі всебічно та безсторонньо. Крім того, позивач вважає, що всупереч вимогам п. 2 ст. 79 ГПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи суд вирішує із неповним дотриманням принципу рівності та змагальності сторін процесу, як це передбачено ст. 2 ГПК України.

Суд зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Із вимог процесуального законодавства випливає, що відвід повинен бути вмотивований та обґрунтований, це зокрема, означає, що відвід повинен бути підтвердженим фактичними обставинами та ґрунтуватися на певних конкретних доказах. Наданий же до суду відвід ґрунтується виключно на суб'єктивній правовій позиції учасника справи, в даному випадку позивача, оскільки не наведено жодної конкретної обставини для відводу судді, в розумінні ст.35 ГПК України.

Вирішення питань про застосування чинного законодавства є виключним правом судді, в провадженні якого знаходиться справа. При цьому, результат вирішення вказаних питань не може свідчити про упереджене ставлення судді відповідно до сторін у справі, оскільки наявність чи відсутність підстав у відводі судді не може ставитися в залежність до результату застосування норм чинного законодавства. При цьому, втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддю у будь-який спосіб забороняється законом. У разі ж незгоди з винесеним по справі рішенням чи ухвалою, як вже зазначено вище, сторона по справі чи інший учасник справи не позбавлена можливості оскаржити постановлене рішення чи ухвалу у порядку і строки визначені чинним процесуальним Законом.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, з метою вирішення, чи може суд вважатися "незалежним" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, необхідно звернути увагу, inter alia (серед іншого), на наявність гарантій від зовнішнього тиску та на питання, чи проявляє він ознаки незалежності.

Стосовно вимоги "безсторонності" у розумінні цього положення мають бути застосовано два критерії: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання певного судді у конкретній справі, а другий - у з'ясуванні того, чи забезпечував суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу (рішення Суду у справі Фельдман проти України, no. 76556/01 та 38779/04, від 08.04.2010).

Також Європейський Суд з прав людини зазначив, що у контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об'єктивного критерію... окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення Суду у справі Газета Україна-Центр проти України, no. 16695/04, від 15.07.2010).

Крім того, відповідно до т. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішення питань про застосування чинного законодавства є виключним правом судді, в провадженні яких знаходиться справа. При цьому, результат вирішення вказаних питань не може свідчити про упереджене ставлення судді відповідно до позивача чи відповідача, інших учасників судового процесу, оскільки, наявність чи відсутність підстав для відводу судді не може ставиться в залежність від результату застосування судом норм чинного законодавства.

Доводи заявника не заслуговують на увагу, оскільки не відповідають вищенаведеним нормам чинного в Україні законодавства та висновкам Європейського Суду з прав людини щодо застосування таких норм права. Натомість, твердження заявника про наявність підстав для відводу не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи, а відтак, не приймаються до уваги судом.

Покликання представника позивача в клопотанні не заслуговують на увагу, оскільки, наведені в ньому обґрунтування не відповідають приписам ст. 35 Господарського процесуального кодексу України. До заяви про відвід судді Ділай У.І. заявником не долучено належних та допустимих доказів про наявність підстав для відводу.

Зважаючи на вищевикладене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Частиною 3 ст. 39 ГПК України встановлено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

Згідно з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках надходження заяви про відвід судді.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 228 цього Кодексу - до вирішення питання про відвід.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого судді Ділай У.І. відводу, провадження у справі підлягає зупиненню, а справа - передачі на здійснення визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, автоматизованою системою для вирішення питання про відвід судді, відповідно до положень ст.32 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Провадження у справі №914/1599/18 зупинити до вирішення питання про відвід.

2.Матеріали справи №914/1599/18 передати на здійснення визначення судді, (який не входить до складу суду, що розглядає справу) автоматизованою системою для вирішення питання про відвід судді, відповідно до положень ст.32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Ділай У.І.