Рішення

від 26.02.2019 по справі 914/1599/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2019 Справа №914/1599/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Будремактив", м.Львів

до відповідача: Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій", м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національний Університет "Львівська Політехніка", м. Львів

про зобов'язання до вчинення дій а саме виконати належним чином умови договору купівлі-продажу №68 від 20.09.2017р. в розмірі 382 375,74 грн.

Суддя У.І. Ділай

Секретар М.Я. Куць

За участю представників:

Від позивача: Ємков О.В. - представник (Довіреність № б/н від 08.08.2018)

Від відповідача: Цимбала І.І. - адвокат (ордер ЛВ №152333 від 26.02.2019)

Від третьої особи: Кордюк М.М. - представник (Довіреність №б/н від 03.01.2019)

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Будремактив", до відповідача Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національний Університет "Львівська Політехніка", про зобов'язання до вчинення дій а саме виконати належним чином умови договору купівлі-продажу №68 від 20.09.2017 в розмірі 382 375,74 грн.

Ухвалою суду від 03.09.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Будремактив" №1691 від 27.08.2018 залишено без руху.

11.09.2018 за вх.№33070/18 від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з доказами відправлення відповідачу та третій особі копії позовної заяви з додатками.

Ухвалою суду від 12.09.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 04.10.2018.

Ухвалою суду від 04.10.2018 підготовче судове засідання відкладено на 08.11.2018.

Ухвалою суду від 08.11.2018 підготовче судове засідання відкладено на 13.11.2018.

Ухвалою суду від 13.11.2018 продовжено строк підготовчого засідання та відкладено на 06.12.2018.

Ухвалою суду від 06.12.2018 підготовче судове засідання відкладено на 12.12.2018.

У судовому засіданні 12.12.2018 оголошено перерву до 13.12.2018.

Представник позивача в судовому засіданні 13.12.2018 подав клопотання про відвід судді .

У судовому засіданні 13.12.2018 представники відповідача подали клопотання про долучення документів до матеріалів справи та заперечили проти задоволення клопотання про відвід судді.

Представник третьої особи в судовому засіданні 13.12.2018 заперечив проти задоволення клопотання про відвід судді.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.12.2018 зупинено провадження у справі та передано для вирішення питання про відвід.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №914/1599/18 для розгляду заяви про відвід передано судді Мазовіті А.Б.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.12.2018 у задоволенні заяви ТзОВ "Компанія Будремактив" б/н від 12.12.2018 про відвід судді У.І. Ділай у справі №914/1599/18 відмовлено, передано справу судді У.І.Ділай для подальшого розгляду.

Ухвалою суду від 02.01.2019 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 14.01.2019.

11.01.2019 за вх.№1340/19 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю укласти угоду з адвокатом для представництва інтересів в суді.

Представники позивача в судовому засіданні 14.01.2019 надали суду усні пояснення, позовні вимоги підтримали.

Представник третьої особи в судовому засіданні 14.01.2019 надав суду усні пояснення, позовні вимоги підтримав.

Ухвалою суду від 14.01.2019 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 07.02.2019.

Проте, засідання 07.02.2019 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді У.І.Ділай на лікарняному.

Ухвалою від 12.02.2019 розгляд справи призначено на 26.02.2019.

Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні 26.02.2019 підтримали позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

У судовому засіданні 26.02.2019 представник відповідача заперечив проти позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позову.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Будремактив прийняло участь у процедурі закупівлі Будівництво студентського гуртожитку і трансформаторної підстанції но земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 біля гуртожитку №10 Національного Університету Львівська політехніка ... , номер в електронній системі закупівель UА -2017-08-10-001004-с, замовник - Національний Університет Львівська політехніка ... .

Позивач став переможцем цього тендеру про, що повідомлено ТзОВ Компанія Будремактив листом № 68-01-1448 від 04.09.2017 НУ Львівська Політехніка щодо визначення переможцем тендеру, а також повідомлено про намір укласти договір.

За умовами тендеру позивач прийняв на себе обов'язок за кошти державного бюджету України збудувати студентський гуртожиток і трансформаторну підстанцію у м. Львові по вул. Відкритій, 1 на замовлення та в інтересах Національного Університету Львівська політехніка

Для забезпечення процесу будівництва на умовах тендеру позивач звернувся 23.08.2017 до Державного підприємства Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій із пропозицією забезпечити поставку будматеріалів на виконання умов тендеру. Відповідач із цією пропозицією погодився і надав позивачу лист- гарантію на забезпечення виготовлення та поставки плит та колон залізобетонних для перекриття, а також інших залізобетонних виробів, необхідних для процесу будівництва студентського гуртожитку.

Позивач на виконання умов Тендеру 15.09.2017 уклав договір підряду №15/09-17 із третьою особою: НУ Львівська Політехніка на будівництво студентського гуртожитку, а 20 вересня 2017 року уклав договір купівлі-продажу товару із додатками №№1,2 (специфікації за листопад, грудень) із відповідачем.

На виконання умов п. 5.1 договору з метою отримати своєчасно, у повному обсязі і за ціною станом на дату оплати товару позивач протягом вересня 2017 року оплатив на розрахунковий рахунок відповідача кошти у загальній сумі 3 624 620,40 грн на підставі рахунків на оплату №2019 від 20.09.2017, №2034 від 26.09.2017, № 2037 від 28.09.2017.

Керуючись умовами п.1.1 договору, відповідач в межах оплачених позивачем коштів зобов'язався поставити позивачу товар, а саме: плити перекриття бетонні у кількості 398 штук та стакани бетонні фундаментні у кількості 35 штук загальною вартістю 3 624 620,40 грн, з яких вартість плит перекриття бетонних складала 3 458 762,40 грн, а вартість стаканів бетонних фундаментних складала 165 858,00 грн.

За твердженням позивача, на дату складання цього позову відповідач своїх договірних зобов'язань повною мірою не виконав і поставив плити перекриття бетонні у кількості 354 штуки та жодної одиниці стаканів бетонних фундаментних. При цьому позивач зауважив, що поставки відповідач здійснював з листопада 2017 року до 15 березня 2018 року, тобто практично протягом півроку після отримання авансових коштів від постачальника. Також позивач зазначив, що частина товару у процесі приймання на загальну суму 443 415,60 грн виявилася непридатною для застосування на будівництві та була повернена відповідачу.

Як повідомив позивач, відповідач не виконав замовлення позивача на виготовлення стаканів бетонних фундаментних у кількості 35 штук загальною вартістю 165 858,00 грн, замінивши у подальшому цей товар на інший (колони бетонні), який ТзОВ Компанія Будремактив змушено було прийняти в інтересах продовження процесу будівництва. Відповідно до об'єму позовних вимог і до ціни позову - стакани бетонні фундаментні, так і прийнятий в їх заміну товар (колони бетонні) позивачем не включено.

У грудні 2017 року відповідач висловив усно позивачу намір припинити поставки товару в межах оплаченого останнім авансом (у вересні 2017 року), мотивуючи своє рішення зростанням цін на матеріали, що використовуються для виготовлення товару. 18 грудня 2017 року відповідач надіслав позивачу лист №853 із повідомленням про збільшення цін на товар. Однак, ТзОВ Компанія Будремактив звернуло увагу, що до листа відповідача не додано калькуляцію собівартості виготовлення одиниці товару, тим самим не довівши, що збільшення ціни на матеріали, що використовуються відповідачем для виготовлення вплинуло безпосередньо на зростання вартості одиниці товару.

29.12.2017 позивачем проведено спільну розширену нараду за участю представників сторін спору та третьої особи, головного архітектора проекту на предмет пошуку шляхів виходу із ситуації, що склалася внаслідок підвищення цін на товар. Учасники наради обговорили питання можливості заміни продукції на дешевшу, іншого класу та технічних властивостей виключно із метою недопущення зупинки будівництва, а також вирішили звернутися до відповідача із письмовим листом з вимогою подати калькуляцію собівартості виготовлення одиниці товару. Однак, представник відповідача відмовився підписувати протокол наради.

На виконання рішення вказаної вище спільної наради позивач звернувся 03.01.2018 із листом до відповідача з вимогою про надання інформації про калькуляцію собівартості одиниці Товару з метою уникнення непорозумінь, що виникли внаслідок одностороннього невиконання відповідачем договору та недопущення нецільового використання коштів державного бюджету України.

У відповідь відповідач направив лист від 12.01.2018 із відмовою надати калькуляцію собівартості одиниці товару, проте замість калькуляції ДП МОУ "Львівський завод збірних конструкцій" надав специфікацію цін на товар станом на 04.01.2018.

Позивач ретельно проаналізував специфікацію і встановив, що відповідач станом на січень 2018 року підвищив ціни на товар порівняно із періодом вересня-грудня 2017 року (тобто період, коли наперед оплачений позивачем товар мав би бути повністю поставлений відповідачем) у середньому на 52-64%, що є істотним здорожчанням. В результаті позивач направив листа на адресу відповідача №15/01/18 від 15.01.2018, зазначивши, що дії відповідача у принципі тягнуть за собою негативні наслідки для усіх сторін, зокрема і для третьої особи.

01.02.2018 відповідач надіслав позивачу лист №95 від 01.02.2018 щодо чергового зростання ціни на товар із 01 лютого 2018 року.

Позивач наголосив, що не відмовлявся в односторонньому порядку від отримання товару (стаканів бетонних фундаментних), як стверджує відповідач. Навпаки, останній із незрозумілих причин так і не зміг виконати замовлення Позивача на виготовлення стаканів бетонних фундаментних у кількості 35 штук загальною вартістю 165 858,00 грн, і замінив у подальшому цей товар на інший (колони бетонні), який позивач змушений був прийняти в інтересах продовження процесу будівництва. Відповідно, до об'єму позовних вимог і до ціни позову як вказані стакани бетонні фундаментні, так і прийнятий в їх заміну товар (колони бетонні) позивачем не включено, як і вказано у позовній.

Позивач вважає, що своїми діями відповідач грубо порушив умови спірного договору щодо вчасної в повній мірі поставки товару, внаслідок чого ТзОВ Компанія Будремактив зазнав збитків і поніс істотну втрату ділової репутації як із погляду третьої особи, що є замовником будівництва, так із точки зору контролюючих органів держави. Більше того, протиправні дії відповідача зі збільшення ціни на товар і припинення поставок в межах проавансованих коштів призвели до того, що позивач, як генпідрядник будівництва, яке ведеться за рахунок коштів, виділених з державного бюджету України на будівництво, змушений був призупинити будівництво і опинився перед загрозою повного зриву термінів будівельно-монтажних робіт, і, як наслідок, перед цілком реальною загрозою отримання підозри від правоохоронних органів держави щодо нецільового витрачення бюджетних коштів, що прямо передбачено за змістом ст. 116 Бюджетного кодексу України та ст. 210 Кримінального кодексу України.

При цьому позивач повідомив, що специфікації на товар разом з видатковими накладними відповідач не видавав. А також позивач зазначив, що існує чіткий причинно-наслідковий зв'язок між припиненням поставок товару відповідачем у межах проавансованої позивачем суми, і підняттям ціни на продукцію в грудні 2017 року, оскільки позивач здійснив платежі по договору згідно поданих рахунків у вересні 2017 року, відтак відповідач мав можливість здійснити поставку товару повною мірою протягом наступних трьох місяців (жовтня, листопада, грудня 2017 рлку), однак ДП МОУ "Львівський завод збірних конструкцій" таких дій не вчинив, фактично пролонгувавши процес поставки до березня 2018 року, повною мірою процес поставки так і не завершивши його.

Також позивач зазначив, що через протиправні дії відповідача ТзОВ Компанія Будремактив допустило прострочення термінів виконання договору підряду, і тим самим спричинено збитки НУ Львівська Політехніка .

Відтак, ТзОВ Компанія Будремактив подало позов до Господарського суду Львівської області про зобов'язання Державне підприємство Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій належним чином виконати умови договору купівлі-продажу №68 від 20.09.2017, укладеного між Позивачем Товариством із обмеженою відповідальністю Компанія Будремактив і Відповідачем Державним підприємством Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій , а саме: невідкладно і безумовно передати у власність Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Будремактив оплачений останнім за рахунок коштів в загальній сумі 3624620,40грн на підставі рахунків на оплату №2019 від 20.09.2017, №2034 від 26.09.2017, № 2037 від 28.09.2017 товар належної якості, а саме плити перекриття залізобетонні згідно специфікації, передбаченої договором купівлі-продажу №68 від 20.09.2017 у кількості 44 (сорок чотири) штуки загальною вартістю 382 375,74 грн.

Відповідач заперечив проти позовних вимог та зазначив таке.

Відповідно до п.2.2, 2.3 укладеного договору, поставка товару здійснюється щоразу за цінами, які діють на момент здійснення поставки товару. У відповідності до зміни цін на сировину, матеріали, енергоносії, паливно-мастильні матеріали, в зв'язку із інфляційними процесами, прийняттям органами законодавчої та виконавчої влади законів, які впливають на зміну цін, продавець переглядає рівень цін.

На підставі договору купівлі-продажу №68 від 20.09.2017 відповідач надав позивачу рахунки на оплату на загальну суму - 3 624 620,40 грн: рахунок №2019 від 20.09.2017 (плита каркасна, фундаментний стакан) на суму 1 202 564,40 грн; №2034 від 26.09.2017 (плита каркасна) на суму 1 207 092,00 грн; №2037 від 28.09.2017 (плита каркасна) на суму 1 214 964,00 грн.

Як повідомив відповідач, на підставі заявки від 06.11.2017 протягом листопада-грудня 2017 року позивач отримав товар згідно видаткових накладних на загальну суму 3 704 968,80 грн, а саме: №2980 від 15.11.2017 на суму 23 061,60 грн; №2988 від 16.11.2017 на суму 1 713,60 грн; №2998 від 16.11.2017 на суму 641 553,60 грн; №3007 від 17.11.2017 на суму 853 356,00 грн; №3014 від 20.11.2017 на суму 11 701,20 грн; №3069 від 29.11.2017 на суму 1 537 135,20 грн; №3150 від 07.12.2017 на суму 447 171,60 грн; №3245 від 11.12.2017 на суму 189 276,00 грн.

За твердженням ДП МОУ Львівський завод збірних конструкцій свої договірні зобов'язання ним повністю виконані, поставлено позивачу товар на суму 3 704 968,80 грн, при оплаті ТзОВ Компанія Будремактив згідно виставлених рахунків 3 624 620,40 грн.

Листом від 18 грудня 2017 року №853 та листом від 01 лютого 2018 року №95 відповідач повідомляв позивача про збільшення ціни на залізобетонні вироби, у зв'язку із збільшенням ціни на матеріали, що використовуються для виготовлення збірного залізобетону.

Відповідач звернув увагу, що позивач з січня по квітень 2018 року продовжував надавати замовлення позивачу на окремі складні вироби, які останній отримував. Натомість 13 квітня 2018 року ТзОВ Компанія Будремактив в односторонньому порядку припинив співпрацю з ДП МОУ Львівський завод збірних конструкцій . На складах відповідача з грудня 2017 року зберігаються плити (116 шт.), які виготовлені для будівництва студентського гуртожитку.

Крім того, відповідач повідомив, що позивач направляв лист №18/01/18 від 18.01.2018 щодо повернення залізобетонних плит на загальну суму 443 415,60 грн у зв'язку із зміною проектної документації по будівництву гуртожитку та зміною номенклатури виробів товару (повернення постачальнику №2 від 24.01.2018 на суму 103 944,00 грн; повернення постачальнику №3 від 24.01.2018 на суму 145 266,00 грн; повернення постачальнику №4 від 24.01.2018 на суму 194 205,60 грн).

Також позивач в односторонньому порядку відмовився від забезпечення його фундаментними стаканами, дані вироби були реалізовані іншій організації.

Відповідач заперечив проти покликань позивача щодо підвищення ціни на товар у розмірі 52-64% порівняно із періодом вересня-грудня 2017 року, зазначивши, що ціна станом на 04 січня 2018 року згідно наданої позивачу специфікації на вироби зросла на 11-31,8%.

При цьому, відповідач повідомив, що позивач направив йому лист №03/01/18 від 03 січня 2018 року щодо надання калькуляції на виготовлення залізобетонних плит та колон відповідно до договору №68 від 20.09.2017.

У своїй відповіді №27 від 12.01.2018 відповідач повідомив позивачу, що умовами спірного договору не передбачено надання покупцю калькуляції на виготовлення продукції; така інформація, згідно Положення про комерційну таємницю та конфіденційну інформацію Державного підприємства Міністерства оборони "Львівський завод збірних конструкцій" належить до відомостей, що становлять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію підприємства; нормами чинного законодавства прямо не передбачений обов'язок ведення калькуляції (лист Міністерства фінансів України від 25.09.2000 р №34000-10-16/14618, та від 18.02.2013 №31-08410-07/23-357/246), а також розрахунок калькуляції не належить до первинних документів у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64. 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 року дав офіційне тлумачення такого змісту.

частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод;

відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене:

частину другу статті 124 Конституції України необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі .

Окрім того, Конституційний Суд України в мотивувальній частині цього рішення зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить, загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно із заявленими позовними вимогами позивач просив зобов'язати Державне підприємство Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій належним чином виконати умови договору купівлі-продажу №68 від 20.09.2017, укладеного між Позивачем Товариством із обмеженою відповідальністю Компанія Будремактив і Відповідачем Державним підприємством Міністерства оборони України Львівський завод збірних конструкцій , а саме: невідкладно і безумовно передати у власність Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Будремактив оплачений останнім за рахунок коштів в загальній сумі 3624620,40грн на підставі рахунків на оплату №2019 від 20.09.2017, №2034 від 26.09.2017, № 2037 від 28.09.2017 товар належної якості, а саме плити перекриття залізобетонні згідно специфікації, передбаченої договором купівлі-продажу №68 від 20.09.2017 у кількості 44 штуки загальною вартістю 382 375,74 грн.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України..

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Відповідно до п. 3.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали 20 вересня 2017 року договір купівлі-продажу товару із додатками №№1,2, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.

За договором купівлі-продажу, відповідно до вимог п. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Сума договору на момент його укладання становить 13 500 000,00грн. в тому числі ПДВ (п. 2.4 договору).

У п. 7.4 договору сторони узгодили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2017 року, але в будь-якому випадку до повного його виконання сторонами.

Згідно ст. 266 ГК України, якщо передачі покупцеві підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, сторони мають погодити його асортимент. Загальна кількість товару за асортиментом, номенклатурою визначається у спеціальному документі - специфікації за згодою сторін, а, відповідно до ст. 669 ЦК України, вона може бути погоджена і шляхом встановлення в договорі.

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

У пунктах 1.1, 1.2 договору сторони дійшли згоди щодо предмету, кількості, асортименту та ціни товару, зокрема, відповідач приймає на себе зобов'язання виготовити та передати згідно даного договору у власність позивача продукцію, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору. Кількість, асортимент та ціна товару, що відвантажується за цим договором визначається у видаткових накладних та в Специфікації - Додаток №1, який є невід'ємною частиною даного договору.

До матеріалів справи долучено Додаток №1 - Специфікацію відвантаження продукції згідно із спірним договором, який підписаний повноважними представниками та скріплений печатками підприємств. Також позивач додав до позову Додаток №2 - Специфікацію відвантаження продукції згідно із спірним договором, який підписаний повноважним представником відповідача та скріплений печаткою відповідача, натомість зі сторони позивача такий не підписаний.

Згідно із п. 2.2. договору, поставка товару здійснюється щоразу за цінами, які діють на момент здійснення поставки товару. Ціна, зазначена у видаткових накладних на товар (кожну окрему партію) та може бути змінена в односторонньому порядку.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Оплата товару проводиться покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Покупець оплачує вартість товару на умовах попередньої оплати на підставі виставлених рахунків протягом 5-ти банківських днів із дня його виставлення. У випадку, якщо вартість фактично відвантаженого товару перевищує суму вказану в рахунку продавця або оплачену покупцем, останній зобов'язується оплатити різницю в сумі між фактично отриманим товаром протягом 3-х банківських днів з моменту відвантаження товару (п. 5.1, 5.2 договору).

Як встановлено судом та не заперечено сторонами позивач протягом вересня 2017 року оплатив на розрахунковий рахунок відповідача кошти у загальній сумі 3 624 620,40 грн на підставі рахунків на оплату №2019 від 20.09.2017, №2034 від 26.09.2017, № 2037 від 28.09.2017.

06.11.2017 позивач подав заявку на будівельні конструкції.

На виконання взятих зобов'язань в межах оплаченої суми передоплати відповідач передав позивачу товар, в тому числі плити перекриття бетонні, які є предметом спору, що підтверджено копіями накладних долученими до матеріалів справи: №2980 від 15.11.2017, №2988 від 16.11.2017, №2998 від 16.11.2017, №3007 від 17.11.2017, №3014 від 20.11.2017, №3069 від 29.11.2017, №3150 від 07.12.2017, №3245 від 11.12.2017, №2 від 24.01.2018, № 3 від 24.01.2018, № 4 від 24.01.2018.

Виходячи із обставин справи, за розрахунком суду за період з вересня по грудень 2017 року відповідач передав позивачу продукцію на загальну суму 3 668 492,40грн, відповідно до копій накладних наданих позивачем. Водночас відповідно до копій накладних наданих відповідачем поставка товару позивачу здійснена на загальну суму 3 766 335,60 грн. Отже, позивачем отримано продукцію на всю суму проведеної передоплати, що підтверджується довідкою щодо продажу продукції (а.с. 205) та долученими копіями накладних, в тому числі за період 2017 року.

Здавання-приймання товару за кількістю та якістю проводиться у присутності уповноважених представників сторін на складі продавця. Обов'язок перевірки кількості, асортименту та якості товару покладається на представника покупця в момент відпуску товару на складі продавця при здаванні-прийманні товару (п. 4.1 договору).

В пунктах 4.2 та 4.3 сторони передбачили, що приймання товару за кількістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (П-6), а приймання товару за якістю відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (П-7).

Відповідно до п. 16, 17 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (П-6), якщо при прийманні продукції буде виявлена недостача, то одержувач зобов'язаний призупинити подальше приймання, забезпечити схоронність продукції, а також вжити заходів до запобігання її змішання з іншої однорідною продукцією.

Про виявлену недостачу продукції складається акт за підписами осіб, що провадили приймання продукції.

Одночасно із призупиненням приймання одержувач зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції й складання двостороннього акту представника відправника. Неотримання відповіді на виклик у зазначений строк надає право одержувачеві здійснити приймання продукції до закінчення встановленого строку для явки представника відправника (виготовлювача).

Представник місцевого відправника (виготовлювача) зобов'язаний з'явитися не пізніше наступного дня після одержання виклику, якщо в ньому не зазначений інший строк явки. Представник відправника (виготовлювача) повинен мати посвідчення на право участі в прийманні продукції в одержувача.

Повідомлення про виклик представника відправника (виготовлювача) повинне бути спрямоване (передане) йому по телеграфу (телефону) на пізніше 24 годин, якщо інші строки не встановлені Основними й Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами або договором.

У п. 4.4. договору зазначено, що після отримання покупцем товару, претензії по кількості, якості, асортименту відвантаженого товару продавець не приймає та не розглядає.

В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача з претензіями в будь-якій формі до відповідача щодо недопоставки плит перекриття бетонних за період з вересня-грудня 2017 року.

Покликання позивача про неправомірність повідомлення відповідача щодо підняття цін на товар у зв'язку збільшенням собівартості матеріалів, що використовуються для виготовлення збірного бетону судом відхиляються з огляду на таке.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України).

Пунктом 2.3 спірного договору передбачено, що у відповідності до зміни цін на сировину, матеріали, енергоносії, паливно-мастильні матеріали, в зв'язку з інфляційними процесами, прийняттям органами законодавчої та виконавчої влади законів, які впливають на зміну цін, продавець переглядає рівень цін.

Лист про майбутнє збільшення вартості позивач отримав 18 грудня 2017 року. Ціни на залізобетонні вироби затверджені 04 січня 2018 року. Отже, в цей період позивач мав змогу перерахувати кошти за необхідний товар за цінами, які були встановлені на 2017 рік, забравши продукцію до такого збільшення.

При цьому будь-які зауваження ТзОВ Компанія Будремактив до калькуляції вартості товару є протиправними та суперечать принципам підприємницької діяльності, передбачених ст. 44 ГК України, зокрема, комерційного розрахунку.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та аудит , підприємство самостійно розробляє систему i форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку.

Управлінський облік переважно полягає в обліку та контролі за витратами підприємства. Процес визначення (обчислення) собівартості конкретного об'єкта затрат називається калькулюванням. Сукупні прямі витрати на матеріали, оплату праці (основна заробітна плата виробничого персоналу) і непрямі накладні витрати, віднесені на продукт (непрямі витрати на допоміжні види діяльності), складають повну собівартість об'єкта калькулювання.

Крім цього, позивач направляв відповідачу лист №18/01/18 від 18.01.2018 щодо повернення залізобетонних плит на загальну суму 443 415,60 грн у зв'язку із зміною проектної документації по будівництву гуртожитку та зміною номенклатури виробів товару (повернення постачальнику №2 від 24.01.2018 на суму 103 944,00 грн; повернення постачальнику №3 від 24.01.2018 на суму 145 266,00 грн; повернення постачальнику №4 від 24.01.2018 на суму 194 205,60 грн).

Також позивач долучив копію доповідної від 20.02.2018 (а.с. 168), в якій зазначено, що станом на 20 лютого 2018 року здійснювати подальший монтаж плит каркасних на об'єкті Будівництво студентського гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 НУ Львівська політехніка не є можливим у зв'язку з недопоставкою ДП МОУ ЛЗЗК 44 плит перекриття, а саме: (МП 1) МП 30.30.16.8 - 21 плит, (СП 1) СП 30.30.16.8 - 23 плит.

Водночас, відповідач подав суду довідку (а.с. 158), що станом на 09.11.2018 згідно угоди №93 від 12.12.2017 на складі ДП ЛЗЗК зберігається продукція ТзОВ Компанія Будремактив , відповідно до якої на зберігання знаходяться в тому числі плити перекриття бетонні МП 30.30.16.8 - 17 шт. та СП 30.30.16.8 - 4 шт.

Відповідно до положень ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи той факт, що позивач не надав належних та допустимих доказів неотримання товару в необхідній кількості (прийняв товар згідно вимог ст. 670 Цивільного кодексу України), відповідач передав продукцію на суму більшу, ніж оплатив позивач, доказів відмови від даного товару та прийняття його на відповідальне зберігання за приписами ст. ст. 688, 690 Цивільного кодексу України, або доказів звернення позивача до відповідача з вимогами щодо неналежного виконання продавцем його договірних зобов'язань, Господарський суд Львівської області приходить до висновку, що права позивача не порушені відповідачем та є відсутнім порушення суб'єктивного права позивача, що підлягає судовому захисту у даному спорі.

Судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1.У задоволенні позовних вимог відмовити.

2.Судовий збір покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України. Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 11.03.2019.

Суддя Ділай У.І.