Рішення

від 12.12.2018 по справі 0940/1916/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2018 р. справа № 0940/1916/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Костюк О.С.,

представника позивача - Харука М.Т.,

представника відповідача - Юрчука Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: ТОВ "Фолдер"

до відповідача: Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

16.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фолдер" (надалі також - позивач, ТОВ "Фолдер") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач, ГУ ДФС в Івано-Франківській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: №0008581401 від 03.10.2018 по податку на прибуток приватних підприємств, яким визначено грошове зобов`язання - 161992,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму - 10024,00 грн., на загальну суму 172016,00 грн. та №0008591401 від 03.10.2018 по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), яким визначено грошове зобов`язання за основним платежем - 72258,00 грн., та застосовано штрафні санкції на суму - 18065,00 грн., на загальну суму в розмірі 90323,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 про що складено акт перевірки №710/09-19-14-11/30673278 від 23.08.2018. На підставі акта документальної перевірки ГУ ДФС в Івано-Франківській області винесено податкові повідомлення-рішення №0008581401 та №0008591401 від 03.10.2018. Позивач вважає дані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.10.2018, на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом сторін (т.1, а.с.1-2).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 08.11.2018 (т.1, а.с.239-23). У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами і доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позивач при здійсненні господарської діяльності порушив норми податкового законодавства, що стало наслідком донарахувань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача скористався своїм правом на подання відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 19.11.2018. У даній відповіді на відзив представник позивача, зокрема зазначає, що беручи до уваги докази, що містяться в матеріалах справи та враховуючи додаткові докази, долучені до даної відповіді на відзив - позивач категорично не погоджується з позицією відповідача, що викладена в акті перевірки та відзиві, вважає її безпідставною, такою, що базується на не доведеній інформації, не обґрунтованою та протиправною. Підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити ( т.2, а.с.1-3).

Також представником позивача в порядку п.3 ч. 3 статті 44 КАС України подано через канцелярію суду додаткові пояснення (т.2, а.с. 92-93).

Представником відповідача у порядку статті 164 КАС України на адресу суду подано заперечення (т.2, а.с. 96-99).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав адміністративного позову та відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав відзиву на адміністративний позов, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік та на підставі наказу від 13.07.2018 №983, направлень від 27.07.2018 №1287, 1288, 1289 та від 02.08.2018 №1320 проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт перевірки №710/09-19-14-11/30673278 від 23.08.2018 (т.1, а.с.16-38).

Перевіркою встановлено порушення позивачем 1) п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 22.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), п.5, п.6, п.7, п. 10. п.11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 161 992 грн., в т.ч.: 2015р. - 121 897 грн., 2016 рік - 24 836грн., 2017 рік - 15 259 грн.;

2) п.189.1 ст. 189, п.198.5 ст. 198, п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України від 22.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 167 513 грн., в тому числі по періодах: січень 2015 року - 4 319 грн., лютий 2015 року - 17 304 грн., березень 2015 року - 16 712 грн., квітень 2015 року - 12 014 грн., травень 2015 року - 11 249 грн., липень 2015 року - 21 356., серпень 2015 року - 12 301 грн., вересень 2015 року - 16 668 грн., жовтень 2015 - З 125 грн., листопад 2015 року - 6 350 грн., грудень 2015 року - 17 001 грн., січень 2016 року - 2 808 грн., квітень 2016 року - 7 893 грн., липень 2016 року - 12 720 грн., вересень 2016 року - 5693 грн.;

3) статті 5 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (із змінами та доповненнями) та п. 7 розділу III Постанови Правління НБУ від 10.08.2005 №281 підлягає перерахуванню ТОВ "Фолдер" до Державного бюджету України позитивна курсова різниця в сумі 349,58 грн.

Позивачем на акт №710/09-19-14-11/30673278 від 23.08.2018 подано заперечення (т.1, а.с.51-56).

ГУ ДФС в Івано-Франківській області на заперечення позивача надано відповідь (т.1, а.с. 57).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0008581401 від 03.10.2018 по податку на прибуток приватних підприємств, яким позивачу визначено грошове зобов`язання - 161992,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму - 10024,00 грн., на загальну суму 172016,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0008591401 від 03.10.2018 по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), яким позивачу визначено грошове зобов`язання за основним платежем - 72258,00 грн., та застосовано штрафні санкції на суму - 18065,00 грн., на загальну суму в розмірі 90323,00 грн. (т.1, а.с. 58-59).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Що стосується встановленого порушення щодо неможливості реального здійснення господарських операцій позивача з Івано-Франківським спортивно-культурним центром "Бліц" шахової асоціації незрячих України за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 суд зазначає наступне.

У ході проведення перевірки встановлено проведення фінансово-господарських операцій позивача з ІФСКЦ "Бліц" (код ЄДРПОУ 23797389, м. Івано-Франківськ, вул. Стефаника, 34/25), а саме в бухгалтерському обліку позивача відображено придбання товарно-матеріальних цінностей: паперу газетного, папок на зав`язках, швидкозшивачів, паперу ксероксного Hewlett-Packard ф.А4, портландцементу ПЦ - 500 на загальну суму 978218 грн., в тому числі податок на додану вартість 163036,31 грн.

Відповідно до пп. 20.1.6 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України від 22.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків і зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Водночас у платника податків після початку перевірки виникає обов`язок надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом такої перевірки (п. 85.2 ст. 85 ПКУ).

З метою підтвердження зв`язку фінансово-господарських операцій по придбанню ТМЦ з господарською діяльністю позивачу, в ході проведення перевірки головному бухгалтеру позивача вручено запит про надання пояснень, документів та їх копій.

Посадовою особою позивача до перевірки надано документи бухгалтерського обліку, зокрема: видаткові накладні, податкові накладні та банківські виписки. Також до перевірки надавались подорожні листи (т.1 а.с.20-21).

Зазначені документи були ретельно дослідженні представниками відповідача під час проведення перевірки, будь-яких інших первинних документів чи пояснень до перевірки не подано, про що зазначено в акту (т.1, а.с. 22).

Проведеним аналізом наданих до перевірки первинних документів встановлено: видаткові накладні на відпуск товарів ІФСКЦ "Бліц" не містять необхідних реквізитів, які повинні мати первинні документи, а саме: відсутнє місце складання накладних, відсутні посада і прізвище відповідальної особи отримувача, що не дозволяє ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, відсутні підпис та печатка відповідальної особи від постачальника.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV із внесеними змінами та доповненнями, первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) доту і місце складання; 3) назву підприємства, від імені якого складено документ; 4) зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; 5 посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення; 6) особистий підпис чи інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи надано копії попередніх калькуляцій вартості продукції за період з 01.02.2015 по 01.09.2015, копії видаткових накладних за період з 11.03.2015 по 14.04.2016, копію листа до Івано-Франківського спортивно-культурного центру "Бліц" шахової асоціації незрячих України та відповіді на лист, а також копії довідки та наказів позивача №4 та №8 (т.2, а.с. 11-86). Однак суд зауважує, що копії первинних документів ніяким чином не спростовують встановлених актом перевірки порушень податкового законодавства позивачем по документально оформлених відносинах з ІФСКЦ "Бліц", а стосуються виключно взаємовідносин ТОВ "Фолдер" з контрагентами ПП "Штеф", ТОВ "Гарант", ПП "Саліус", ПП "Час-Пік", ТОВ "Костопільська друкарня", ТОВ "Рожнятівська друкарня" то ін. щодо продажу товарів.

Окрім того, до перевірки представлені подорожні листи ТОВ "Фолдер", в яких не вказано найменування вантажу, в окремих подорожніх листах не зазначено автомобіль, яким перевозився товар, неможливо чітко визначити маршрут автомобіля (вказано: Калуш -Хмельницьк - Вінниця - Житомир - Київ). Судом встановлено, що в окремих випадках подорожній лист був складений раніше, ніж сама видаткова накладна, що підтверджується журналом (т.2, а.с. 120-125).

Суд звертає увагу, що наказом Державної служби статистики від 19.03.2013 №95 скасовано Типову форму первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкцію про порядок її застосування, затверджені Держкомстатом України №74 від 17.02.1998.

Отже, починаючи з 19.03.2013 така форма обліку як подорожній лист є скасованою та не передбачена чинним законодавством. Основним документом на перевезення вантажів залишається товарно-транспортна накладна (згідно п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568).

Оскільки під час проведення перевірки товарно-транспортні накладні не надані, враховуючи їх відсутність, не має можливості визначити місце переходу права власності на товар (на складі продавця чи покупця), яким чином здійснювалося транспортування за рахунок продавця чи покупця, неможливе підтвердження отримання товару для перевезення від постачальника, навантаження, транспортування та розвантаження товару.

До перевірки також не надані довіреності на представників позивача, уповноважених отримати товар у постачальника. У зв`язку з чим не було можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (отримання товарів від постачальника, передача товарів на склад).

Також у всіх видаткових накладних є посилання на договір від 01.01.2012 №12 на підставі якого проведено операції із ІФСКЦ "Бліц". У судовому засіданні встановлено, що даний договір ні під час перевірки, ні до заперечень, ні до позовної заяви - не надавався. У зв`язку з чим, неможливо визначити основні умови передбачені договором, а саме: форма договору, предмет договору, обов`язок продавця передати товар покупцеві, строк виконання обов`язку передати товар, момент виконання обов`язку продавця передати товар, місце укладання договору, кількість товару, асортимент товару його ціну та оплату.

Крім того, не було надано будь-яких документів щодо походження та якості товару (сертифікати якості/відповідності тощо).

Аналізом відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ІФСКЦ "Бліц" придбало ТМЦ, які в подальшому документально реалізовані на ТОВ "Фолдер" в меншій кількості (т.1, а.с. 22).

Таким чином існує невідповідність придбаних ТМЦ до реалізованих ТМЦ, що ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій по придбанню позивачем ТМЦ у ІФСКЦ "Бліц" на загальну суму 978218 грн.

У ході проведення перевірки від слідчого управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області отримана податкова інформація, отримана з матеріалів кримінального провадження від 27.02.2017 №32017090000000011, що свідчить про використання реквізитів ІФСКЦ "Бліц" у здійсненні незаконної діяльності, шляхом оформлення первинних бухгалтерських документів про безтоварні господарські операції.

Вказане кримінальне провадження розслідується за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ІФСКЦ "Бліц". Зокрема, проведеними 23.05.2017 санкціонованими обшуками адреси реєстрації (здійснення діяльності) ІФСКЦ "Бліц" та інших адрес, включаючи адресу проживання керівника виявлено та вилучено 6 печаток, штампів, первинні господарські та бухгалтерські документі вказаних СГД, чорнові записи щодо господарської діяльності товариств, комп`ютерну техніку, мобільні телефони та матеріальні носії інформації (із електронними документами господарської діяльності), а також інші предмети, речі та документи, що мають доказове значення у кримінальному провадженні.

Судом встановлено, що 30.11.2018 дане кримінальне провадження направлено до Івано-Франківського міського суду з обвинувальним актом за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 205 та ч.1 ст. 209 КК України.

У частині розслідуваного кримінального провадження за ч.3 ст. 212 КК України, 29.11.2018 закрито у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.

Щодо договору №12 від 01.01.2012 укладеного між Івано-Франківським спортивно-культурним центром "Бліц" шахової асоціації України та ТОВ "Фолдер" старшим слідчим з ОВС СУ ФР ГУ ДФС в Івано-Франківській області повідомлено, що такий у рамках розслідування кримінального провадження №320179000000001 не вилучався (т.2, а.с. 141).

Незаконність дій керівника позивача підтверджується отриманими відомостями із проведених у ході досудового розслідування: огляду документів у тому числі чорнових записів, огляду рухів коштів, ноутбуків, а також оглядом інших доказів у кримінальному провадженні.

Отже, усі вищеназвані факти спростовують реальність здійснення господарських операцій позивача в частині придбання ТМЦ у ІФСКЦ "Бліц" у періоді з 01.012015 по 31.12.2017.

Суд також звертає увагу, що первинні документи, що надавались позивачем під час проведення перевірки, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, подорожні листи та банківські виписки не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду (Постанова від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670), аналіз норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дає підстави стверджувати, що первинний документ має містити дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Тому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Зазначеною постановою Суд зазначає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Крім того, у Постановах Верховного Суду від 25.09.2018 по справі №826/4132/15, від 11.09.2018 по справі №806/3193/14 зазначено, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства. При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Крім того, що стосується посилання позивача на лист ІФСКЦ "Бліц", яким стверджується, що видаткові накладні виписувалися в бухгалтерській програмі 1С, по затвердженій формі на момент виписки. Якщо графа "місце складання" була відсутня або не обов`язкова для заповнення то відповідно могла і не заповнюватися, то судовому засіданні встановлено, що зазначене не відповідає дійсності. Якщо порівняти між собою всі податкові накладні, які виписувалися ІФСКЦ "Бліц" на адресу позивача, то в одних наявне місце складання - в інших відсутнє. Так, видаткова накладна №185 від 16.11.2015 не містить необхідного реквізиту, які повинен мати первинний документ, а саме: відсутній реквізит місця складання документа. Тоді як видаткова накладна №191 від 03.12.2015 уже містить місце складання документу (м. Івано-Франківськ) (т.1, а.с. 79, 80).

Вказана обставина спростовує твердження позивача, що видаткові накладні виписувались в програмі 1С по затвердженій формі та могли не містити графи "місце складання".

А також, програма 1С не визначає обов`язковість заповнення будь-якого реквізиту, а лише програмним забезпеченням. В той же час статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV із внесеними змінами та доповненнями визначено, що первинні та зведені облікові документи повинні мати обов`язкові реквізити, серед яких і реквізит "місце складання".

Що стосується доводів позивача, що посилання податкового органу на результати опрацювання зібраної податкової інформації з врахуванням результатів відпрацювання контрагента… - не може бути доказом безтоварності операцій, так як не є доказом по своїй природі, то суд зазначає слідуюче.

Відповідно п. 74.3 ст. 74 ПКУ зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Статтею 83 ПКУ передбачено, що до матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок відноситься податкова інформація (пп. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПКУ), а тому вказані доводи позивача є його власним припущенням.

Позивач в адміністративному позові зазначив, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, якщо такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складений документ, міст та обсяг господарської операції, тощо.

Таку позицію позивача підтверджує Верховний Суд у своїх постановах від 20.03.2018 №804/939/16, від 12.06.2018 №826/11879/13-а, від 26.06.2018 №№826/3006/14, 825/3731/15-а, від 31.07.2018 №814/2252/14.

Суд погоджується з зазначеним твердженням позивача та позицією Верховного Суду та звертає увагу, що вона підтверджує правомірність висновку контролюючого органу про невизнання господарської операції, так як у наданих документах (видаткових накладних) відсутній реквізит місця їх складання, відсутні посада і прізвище відповідальної особи отримувача, що не дозволяє ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, відсутні підпис та печатка відповідальної особи від постачальника (видаткова накладна №176 від 22.10.2015).

Щодо посилання позивача в позові на лист ДФС від 09.08.2018 №24565/7/99-99-14-02-02-17 "Про вимоги до формування під час документальних перевірок доказів нереальності операцій", суд зазначає наступне.

Вказаний лист ДФС не є нормативно-правовим актом, яким встановлюються порядок написання та відображення порушень в акті перевірки, а носить лише інформаційний характер. Посилання позивача на те, що в акті перевірки не описані та відсутні докази, які зазначаються в листі ДФС є безпідставними та необґрунтованими.

Що стосується порушення пп. 134.1.1 п.134 ст. 134 ПКУ, а саме не включення позивачем до інших операційних доходів сум від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності, то суд зазначає наступне.

У ході проведення перевірки встановлено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку ТОВ "Фолдер" по балансовому рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" обліковується кредиторська заборгованість в загальній сумі 84774 грн., по якій минув термін позовної давності (т.1, а.с.18) з наступними контрагентами: ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) станом на 01.01.2015 - 27216,67 грн., станом на 01.01.2016 - 27216, 67 грн., станом на 01.01.2017 - 27216,67 грн., станом на 31.12.2017 - 27216,67 грн.; ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2) станом на 01.01.2015 - 57557,18 грн., станом на 01.01.2016 - 57557,18 грн., станом на 01.01.2017 - 57557,18 грн., станом на 31.12.2017 - 57557,18 грн.

По вказаній заборгованості не пред`являлися письмові угоди, претензії, вимоги.

У ході проведення перевірки вручено запит про надання пояснень та копій первинних документів від 07.08.2018, щодо даних заборгованостей (т.1, а.с. 248). Позивач листами від 09.08.2018 №№1256, 1257 повідомив про те, що первинні документи, що підтверджують виникнення даних заборгованостей відсутні (т.1, а.с. 249, 252).

В зв`язку з ненаданням до перевірки первинних документів, що підтверджують виникнення заборгованості по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", неможливо визначити період виникнення та за якими саме операціями виникли заборгованості.

У розумінні пп.14.1.257 п.14.1 ст. 14 ПКУ сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

Згідно пп.135.5.4 п.135.5 ст. 135 ПКУ, інші доходи включають … суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді.

Відповідно пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПКУ об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186 визначено, що на рахунку 71 "Інший операційний дохід" ведеться узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

До інших операційних доходів відносяться: доходи від реалізації іноземної валюти; доходи від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій); доходи від операційної оренди активів; доходи від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті; суми штрафів, пені, неустойок та інших санкцій за порушення господарських договорів, які визнані боржником або щодо яких одержані рішення суду, господарського суду про їх стягнення; доходи від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності; відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні); суми одержаних безоплатно оборотних активів та субсидій; інші доходи від операційної діяльності.

Таким чином, в порушення вимог пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПКУ встановлено заниження суб`єктом господарювання показників, відображених у рядку 01 "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" декларацій з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 всього в сумі 84774 грн., в т.ч. за 2017 рік - в сумі 87774 грн.

Що стосується посилань позивача на угоди про перенесення терміну погашення заборгованості від 30.11.2016 з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4, суд зазначає слідуюче.

Вказані угоди не можуть братися до уваги, так як на момент здійснення перевірки та після їх завершення відповідачу вони не надавались, що підтверджується копіями листів позивача від 09.08.2018 №1256 та №1257 (т.1, а.с.249, 252 ).

Відповідно до п.44.6 ст. 44 ПКУ якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п.44.7 ст. 44 ПКУ платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що документи були відсутні у цього платника податків на час складення звітності.

Щодо встановленого порушення вимог п.189.1 ст. 189, п.198.5 ст. 198 ПКУ, а саме заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 4477 грн., суд зазначає наступне.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ "Фолдер" за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 до складу витрат віднесено собівартість ТМЦ та бензину, які обліковувались по рахунку 26 "Готова продукція" в сумі 17275,62 грн. та по рахунку 203 "Паливо" в сумі 5108,08 грн.

Позивачем під час проведення перевірки надано оборотно-сальдові відомості в розрізі 2015-2017 років та кати списання ТМЦ від 31.12.2015 №ФЛ-0000093 на суму 14785,53 грн., від 31.05.2016 №ФЛ-0000047 на суму 2490,09 грн. та акти списання пального (бензин А-95 Євро5-Е5) на суму 5108,08 грн., проте інформації (із відповідним її документальним підтвердженням) щодо залишків та руху товарно-матеріальних цінностей із зазначенням їх кількісних та вартісних показників не надано, як не надано інформації щодо реалізації/відвантаження (використання у господарській діяльності) ТМЦ та пального.

Так як вищенаведені ТМЦ і паливо вже не братимуть участь в господарській діяльності платника ПДВ, позивачу відповідно до ПКУ необхідно було нарахувати податкові зобов`язання всього в сумі 4477 грн. ((14785,53+2490,09+5108,08)*20%), в т. ч. за грудень 2015 в сумі 2957 грн., за травень 2016 в сумі 498 грн., за вересень 2016 в сумі 1022 грн., щоб компенсувати податковий кредит, який сформовано під час їх придбання.

Згідно п. 189.1 ст. 189 ПКУ у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

У відповідності до п. 198.5 статті 198 ПКУ платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу та скласти не пізніше останнього звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

В разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV.

В разі, якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Перевіркою встановлено, що позивач в порушення п.189.1 ст. 189, п.198.5 ст. 198 ПКУ занижено показники у рядку 4.1 Декларацій "Нараховано податкових зобов`язань відповідно до п.198.5, п. 199.1 ПКУ" (у 2015 рядок 1 Декларацій "операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів") всього в сумі 4477 грн. ((14785,53+2490,09+5108,08)*20%), в т. ч. за грудень 2015 в сумі 2957 грн., за травень 2016 в сумі 498 грн., за вересень 2016 в сумі 1022 грн.

Суд також зауважує, що матеріалами адміністративного позову вказане порушення позивачем не спростовується, а лише зазначається, що позивач правомірно відніс до складу витрат собівартість ТМЦ та бензину, які обліковувались по рахунку 26 "Готова продукція" в сумі 17275,62 грн. та по рахунку 203 "Паливо" в сумі 5108,08 грн.

На підставі вказаного.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ "Фолдер" є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2. ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищезазначеного, суд на підставі наданих учасниками справи письмових доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення № 0008581401 від 03.10.2018 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 172016 грн. та №0008591401 від 03.10.2018 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 90323 грн. є законними, обґрунтованими та не підлягають скасуванню, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України судовий збір не підлягає стягненню із відповідача суб'єкта владних повноважень.

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Фолдер", адреса: вул. Б. Хмельницького, 81 Б, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300, код ЄДРПОУ - 30673278.

відповідач: Головне управління ДФС в Івано-Франківській області, адреса: вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, код ЄДРПОУ 39394463.

Суддя Микитюк Р.В.

Рішення складене в повному обсязі 17 грудня 2018 р.