Постанова

від 10.04.2019 по справі 0940/1916/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції : ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/1128/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.

за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.

представника апелянта: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Фолдер" на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 0940/1916/18 за адміністративним позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Фолдер" до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

16.10.2018 р. позивач ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Фолдер" (надалі ТзОВ "Фолдер") звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0008581401 від 03.10.2018 р. по податку на прибуток приватних підприємств, яким визначено грошове зобов`язання - 161992,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму - 10024,00 грн., та податкове повідомлення-рішення №0008591401від 03.10.2018 р. по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), яким визначено грошове зобов`язання за основним платежем - 72258,00 грн., та застосовано штрафні санкції на суму - 18065,00 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ТзОВ Фолдер подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми процесуального та матеріального права.

Апелянт просить суд, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 р. скасувати та прийняти нове який позов задовольнити.

Представник апелянта ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав в ній зазначених.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік та на підставі наказу від 13.07.2018 №983, направлень від 27.07.2018 р. №1287, 1288, 1289 та від 02.08.2018 р. №1320 проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ Фолдер з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., за результатами якої складено акт перевірки №710/09-19-14-11/30673278 від 23.08.2018р. (т.1, а.с.16-38).

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ Фолдер :

1) п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 22.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), п.5, п.6, п.7, п. 10. п.11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 161 992 грн., в т.ч.: 2015р. - 121 897 грн., 2016 рік - 24 836грн., 2017 рік - 15 259 грн.;

2) п.189.1 ст. 189, п.198.5 ст. 198, п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України від 22.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 167 513 грн., в тому числі по періодах: січень 2015 року - 4 319 грн., лютий 2015 року - 17 304 грн., березень 2015 року - 16 712 грн., квітень 2015 року - 12 014 грн., травень 2015 року - 11 249 грн., липень 2015 року - 21 356., серпень 2015 року - 12 301 грн., вересень 2015 року - 16 668 грн., жовтень 2015 - З 125 грн., листопад 2015 року - 6 350 грн., грудень 2015 року - 17 001 грн., січень 2016 року - 2 808 грн., квітень 2016 року - 7 893 грн., липень 2016 року - 12 720 грн., вересень 2016 року - 5693 грн.;

3) статті 5 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (із змінами та доповненнями) та п. 7 розділу III Постанови Правління НБУ від 10.08.2005 №281 підлягає перерахуванню ТОВ "Фолдер" до Державного бюджету України позитивна курсова різниця в сумі 349,58 грн.

На підставі акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення №0008581401 від 03.10.2018 р. по податку на прибуток приватних підприємств, яким визначено грошове зобов`язання - 161992,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму - 10024,00 грн., та податкове повідомлення-рішення №0008591401 від 03.10.2018 р. по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), яким визначено грошове зобов`язання за основним платежем - 72258,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму - 18065,00 грн. (т.1, а.с. 58-59).

Що стосується висновків податкового органу з якими погодився суд першої інстанції щодо неможливості реального здійснення господарських операцій ТзОВ Фолдер протягом періоду з 01.01.2015 р. - 31.12.2017 р. з Івано-Франківським спортивно-культурним центром Бліц шахової асоціації незрячих України в частині придбання товарів саме від даної шахової асоціації колегія суддів зазначає наступне.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено проведення фінансово-господарських операцій ТзОВ Фолдер з ІФСКЦ "Бліц" (код ЄДРПОУ 23797389, м. Івано-Франківськ, вул. Стефаника, 34/25), а саме в бухгалтерському обліку позивача відображено придбання товарно-матеріальних цінностей: паперу газетного, папок на зав`язках, швидкозшивачів, паперу ксероксного Hewlett-Packard ф.А4, портландцементу ПЦ - 500 на загальну суму 978218 грн., (податок на додану вартість 163036,31 грн.)

Суд першої інстанції встановив що позивач до матеріалів справи надав копії попередніх калькуляцій вартості продукції за період з 01.02.2015 р. по 01.09.2015р., копії видаткових накладних за період з 11.03.2015р. по 14.04.2016 р., копію листа до Івано-Франківського спортивно-культурного центру "Бліц" шахової асоціації незрячих України та відповіді на лист, а також копії довідки та наказів №4 та №8 (т.2, а.с. 11-86). Проте, суд першої інстанції звертає увагу на ту обставину, що копії первинних документів ніяким чином не спростовують встановлених актом перевірки порушень податкового законодавства позивачем по документально оформлених відносинах з ІФСКЦ "Бліц", а стосуються виключно взаємовідносин ТОВ "Фолдер" з контрагентами ПП "Штеф", ТОВ "Гарант", ПП "Саліус", ПП "Час-Пік", ТОВ "Костопільська друкарня", ТОВ "Рожнятівська друкарня" то ін. щодо продажу товарів.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 20.1.6 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків і зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Водночас у платника податків після початку перевірки виникає обов`язок надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом такої перевірки (п. 85.2 ст. 85 ПКУ).

Як видно з матеріалів справи, посадовою особою ТзОВ Фолдер до перевірки надано документи бухгалтерського обліку, зокрема: видаткові накладні, податкові накладні та банківські виписки і подорожні листи (т.1 а.с.20-21).

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV із внесеними змінами та доповненнями, первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату і місце складання; 3) назву підприємства, від імені якого складено документ; 4) зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; 5 посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення; 6) особистий підпис чи інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проведеним аналізом наданих до перевірки первинних документів контролюючим органом встановлено: видаткові накладні на відпуск товарів ІФСКЦ "Бліц" не містять необхідних реквізитів, які повинні мати первинні документи, а саме: відсутнє місце складання накладних, відсутні посада і прізвище відповідальної особи отримувача, що не дозволяє ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, відсутні підпис та печатка відповідальної особи від постачальника.

Проте, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що з аналізу видаткових накладних ( 47 штук ) які знаходяться в матеріалах справи, видно, що лише у видаткових накладних від 22.10.2015 р. № 176, від 27.01.2016 р. № 7, від 27.07.2016 р. № 45, від 07.06.2016 р. № 26, від 08.09.2016 р. № 65 ( 5 штук )- відсутній підпис та печатка продавця.

Тому, висновки контролюючого органу з якими погодився суд першої інстанції про те, що на усіх видаткових накладних відсутні підпис та печатка продавця є необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів вважає що висновки податкового органу з якими погодився суд першої інстанції, щодо відсутності у видаткових накладних зазначення посади і прізвище відповідальної особи отримувача що не дозволяє ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції є помилковими оскільки, дана особа була ідентифікована для податкового органу в ході перевірки що підтверджується довідками та наказами що встановлювали дану особу які знаходяться в матеріалах справи.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що неістотні недоліки, що містять відомості про господарську операцією, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, якщо такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складений документ, зміст та обсяг господарської операції. Формальні помилки та неточності в первинних документах не можуть свідчити про безтоварність укладених правочинів.

Висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією яка викладена в Постановах Верховного Суду від 20.03.2018 р. № 804/939/16, від 12.06.2018 р. № 826/11879/13-а, від 26.06.2018 р. № 826/3006/14, від 26.06.2018 р. № 825/3731/15-а, від 31.07.2018 р. № 811/1487/17, від 31.07.2018 р № 814/2252/14.

Що стосується висновків податкового органу що надані позивачем подорожні листи в яких не вказано найменування вантажу, в окремих подорожніх листах не зазначено автомобіль, якими перевозився товар, неможливо чітко визначити маршрут автомобіля, деякі подорожні листи складені раніше ніж сама видаткова накладна колегія суддів зазначає наступне.

Наказом Державної служби статистики від 19.03.2013 р. № 95 скасовано Типову форму первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкцію про порядок її застосування, затверджені Держкомстатом України № 74 від 17.02.1998 р.

Тобто, починаючи з 19.03.2013р. така форма обліку як подорожній лист є скасованою та не передбачена чинним законодавством.

Висновки суду першої інстанції про те що починаючи з 19.03.2013р. така форма обліку як подорожній лист є скасованою та не передбачена чинним законодавством відповідно до наказу Державної служби статистики від 19.03.2013 №95. Оскільки, суд першої інстанції не звернув увагу що даним наказом скасовано типову форму первинного обліку роботи службового легкового автомобіля, а в даному випадку має місце перевезення матеріальних цінностей вантажним автомобілем.

Щодо доводів податкового органу що подорожній лист позивачем складався раніше ніж видаткова накладна контрагентом, даний факт не заперечив апелянт та пояснив, що для того щоб автомобіль доїхав до місця навантаження необхідно отримати подорожній лист у місці виїзду та зважаючи на маршрут, такий період часу маже займати не одну добу.

Не приймає до уваги колегія суддів висновки податкового органу з якими погодився суд першої інстанції, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні що свідчить про нереальність господарських операцій з поставки товарів виходячи з наступного.

В даному випадку необхідно враховувати судову практику з даного питання у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 р. справа № 826/548/17 в якій зазначено що посилання на відсутність товарно-транспортних накладних як підтвердження нереальності господарських операцій з поставки товарів є безпідставними. Товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. Тобто, товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і підставою для оформлення витрат за такі послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної ще не свідчить про безумовний безтоварний характер господарської операції з поставки товарів в цілому так само як відсутність сертифікатів якості на товар.

Як видно з матеріалів справи позивач перевозив придбаний товар власним автотранспортним засобом для себе, а не надавав послуги по перевезенню третім особам.

Щодо врахування судом першої інстанції доказів наданих податковим органом у вигляді податкової інформації наявності кримінальної справи стосовно контрагента колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що факт здійснення кримінального провадження щодо контрагента платника податків , в якому не винесено обвинувального вироку не є підставою для визначення спірних господарських операцій нереальними.

Висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією яка викладена у Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 р. у справі № 826/24815/15.

В матеріалах справи наявні докази які підтверджують факт проведення господарської операції - придбання матеріалів/товарів позивачем в контрагента - зокрема видаткові накладні за період 2015 р. - 2016 р., податкові накладні за період 2015р.-2016 р., платіжні доручення та акти звірки за період 2015р.-2016 р. які підтверджують проведення оплати за отриманий товар, подорожні листи за період 2015р.-2016 р., попередні калькуляції вартості виробництва продукції за період 2015 р.-2016 р. що підтверджують виготовлення готової продукції позивачем з матеріалів ( товарів) що були придбані у контрагента, обороно-сальдові відомості по рахунку 281 що підтвержують відображення в бухгалтерському обліку позивача виробництво товарів з матеріалів, що були придбані у контрагента, видаткові накладні за період з 2015.2016 р. що підтверджують реалізацію готової продукції що була виготовлена позивачем з матеріалів придбаних у контрагента та реалізація іншої готової продукції що не перероблялась позивачем; оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 ( загальний об'єм реалізації товару ) що підтверджує проведення фінансових розрахунків за отриманий товар третіми особами; банківські довідки про загальний рух коштів по рахунку підприємства ТзОВ Фолдер за період з 2015 р.-2018 р.

Отже, дані докази спростовують висновки податкового органу щодо неможливості реального здійснення господарських операцій ТзОВ Фолдер протягом періоду з 01.01.2015 р. -31.12.2017 р. із Івано-Франківським спортивно-культурним центром Бліц .

Що стосується висновків податкового органу з якими погодився суд першої інстанції, що позивач в порушення вимог пп. 134.1.1. п. 134 ст. 134 ПК України не включив до інших операційних доходів сум від списання кредиторської заборгованості щодо якої минув строк позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

В акті-перевірки від 23.08.2018 р. податковий орган встановив, що в ході проведення перевірки встановлено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку ТзОВ Фолдер по балансовому рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками облікується кредиторська заборгованість на загальну суму - 84 774 грн., по якій минув термін позовної давності по наступних контрагентах:

- ФОП ОСОБА_5Я, рах.631 - в сумі 27216,67 грн., а саме: 01.01.2015 р. - 27216,67 грн., станом на 01.01.2016 р. - 27 216,67 грн., станом на 01.01.2017 р. - 27216,67 грн., станом на 31.12.2017 р. - 27216,67 грн.

- ФОП ОСОБА_6, рах. 631 - в сумі 57 557,18 грн, а саме: 01.01.2015 р. - 57557,18 грн., станом на 01.01.2016 р. - 57557,18 грн., станом на 01.01.2017 р. - 57557,18 грн., станом на 31.12.2017 р. - 57557,18 грн.

При цьому, податковий орган вважає, що вищевказані суми кредиторської заборгованості повинні бути враховані у складі доходів на підставі норм п.п. 134.1.1 п. 131 ст. 131 ПК України як безповоротна фінансова допомога визначення якої передбачено у п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

В п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування ) збільшення або зменшення ) фінансового результату до оподаткування ( прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень ( стандартів ) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Отже, платник податку на прибуток для цілей визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток зобов'язаний визначити фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень ( стандартів ) бухгалтерського обліку.

Проте, Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. № 291, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 р. за № 893/4186 у коментарі до рахунку 71 Інший операційний дохід передбачає, що на згаданому рахунку облікуються серед інших доходи від списання кредиторської заборгованості щодо якої минув строк позовної давності.

Тобто, даний нормативним актом передбачено включення до доходів у бухгалтерському обліку саме доходи від списання кредиторської заборгованості.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на помилковість посилання суду першої інстанції в своєму рішенні на норми п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України згідно якої інші доходи включають суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді. Оскільки, в період перевірки з 01.01.2015 р.-31.12.2017 р. та під час прийняття оскаржених податкових повідомлень рішень Податковий кодекс України не передбачав норми п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135.

Як видно з листів ТзОВ Фолдер № 1256, № 1257 від 09.08.2018 р. позивач підтвердив наявність у нього підстав для відображення у обліку заборгованості перед ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_7 При цьому, угоди між ТзОВ Фолдер та ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_7 про перенесення терміну погашення заборгованості були долучені як доказ під час розгляду справи в суді першої інстанції та є наявні в матеріалах справи.

Тобто, заборгованість не могла бути списана ТзОВ Фолдер на доходи як прострочена, оскільки з кожним із контрагентом і надалі в бухгалтерському обліку числились взаєморозрахунки, тому позивач не зобов'язаний був відносити дану заборгованість до безповоротної фінансової допомоги в розумінні пп. 14.1. 257 п. 14.1 ст. 14 ПК України. Термін позовної давності не минув і має обраховуватись починаючи з 30.11.2016 р.

В той же час, як встановив податковий орган, кредиторська заборгованість перед ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_7 не списана, а облікується у складі кредиторської заборгованості.

Щодо встановленого податковим органом порушення позивачем вимог п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 ПК України, а саме заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 4477 грн. колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що позивач необґрунтовано за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р. до складу витрат відніс собівартість ТМЦ та бензин які облікувались по рахунку 26 готова продукція в сумі 17275,62 грн. та по рахунку 203 Паливо в сумі - 5108,08 грн. виходячи з наступного.

Перевіркою встановлено, що позивач в порушення п.189.1 ст. 189, п.198.5 ст. 198 ПКУ занизив показники у рядку 4.1 Декларацій "Нараховано податкових зобов`язань відповідно до п.198.5, п. 199.1 ПКУ" (у 2015 рядок 1 Декларацій "операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів") всього в сумі 4477 грн. ((14785,53+2490,09+5108,08)*20%), в т. ч. за грудень 2015 в сумі 2957 грн., за травень 2016 в сумі 498 грн., за вересень 2016 в сумі 1022 грн.

З матеріалів справи видно, що під час проведення перевірки позивач надав оборотно-сальдові відомості в розрізі 2015-2017 років та акти списання ТМЦ від 31.12.2015 р. №ФЛ-0000093 на суму 14785,53 грн., від 31.05.2016р. №ФЛ-0000047 на суму 2490,09 грн. та акти списання пального (бензин А-95 Євро5-Е5) на суму 5108,08р. грн. Проте, інформації (із відповідним її документальним підтвердженням) щодо залишків та руху товарно-матеріальних цінностей із зазначенням їх кількісних та вартісних показників не надано, як не надано інформації щодо реалізації/відвантаження (використання у господарській діяльності) ТМЦ та пального.

В п. 189.1 ст. 189 ПК України передбачено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно п. 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу та скласти не пізніше останнього звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

В разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV.

В разі, якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач порушення вимог 189.1 ст. 189, п.198.5 ст. 198 ПКУ не спростував відповідно до ст. 77 КАС України, оскільки акти списання не містять інформацію що ТМЦ та пальне останній використав у власній господарській діяльності.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03 жовтня 2018року. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 03 жовтня 2018 року в частині визнання грошового зобов'язання за основним платежем 67 781 грн. та штрафних санкцій 16 945 грн. В решті вимог відмовити. ( зниження податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з списанням ТМЦ та палива в частині визначення грошового зобов'язання за основним платежем 4477 грн. та штрафних санкцій - 1119 грн. )

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити частково.

Керуючись ст.ст.243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Фолдер" задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 0940/1916/18 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03 жовтня 2018року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 03 жовтня 2018 року в частині визнання грошового зобов'язання за основним платежем 67 781 (шістдесят сім тисяч сімсот вісімдесят один) грн та штрафних санкцій 16 945 (шістнадцять тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн

В решті вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Строк оскарження постанови, в якій оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення обчислюється з дня складення постанови у повному обсязі.

Головуючий суддя ОСОБА_8 судді ОСОБА_9 ОСОБА_10 Повне судове рішення складено 19 квітня 2019 року.