Рішення

від 11.12.2018 по справі 0740/828/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2018 року м. Ужгород№ 0740/828/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шешеня О.М.

при секретарі Стенавська А.М.

за участю:

позивача: ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2;

відповідача-1: Боржавська сільська рада Берегівського району Закарпатської області, представник - Горват Л.М.;

відповідача-2: Державна архітектурно-будівельна інспекція України, представник - Рачкулинець М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Боржавської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Боржавської сільської ради Берегівського району Закарпатської області (далі - відповідач-1), Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проживає разом з іншими членами сім'ї, пенсіонерами, і є власником житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 та користується земельною ділянкою в розмірі 0,18 га, яку виділили йому на відстані 0,5 м. від межі суміжної ділянки ОСОБА_5. Після виділення земельної ділянки сплачував земельний податок за вказаний розмір земельної ділянки.

Сусіди ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є власниками житлового будинку та суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_2, постійно проживають в будинку та користуються суміжною земельною ділянкою та житловим будинком, побудованим в 1973 році. Житловий будинок побудований на законних підставах і жодних претензій до його будівництва позивач не має.

В порушення вимог чинного законодавства України, а саме змін № 6-1 державних будівельних норм Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92*, затверджених наказом Держкоммістобудування України № 164 від 25 вересня 1997р., введеного в дію 01 грудня 1997 року та загальновизнаних правил добросусідства, сусіди ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зумисно постійно створюють конфліктні ситуації, перешкоджають користуватись належним позивачу та членам його сім'ї житловим будинком, земельною ділянкою та допоміжними будівлями, здійснили захоплення частини моєї земельної ділянки на незначній відстані від мого будинку, а саме на відстані 1,5-метрів від межі суміжної земельної ділянки в 2015-2017 роках, без відповідних дозволів звели господарські будівлі: сарай під літерою Б, курятник під літерою В, убиральню під літерою Г, свинарник під літерою Д, огорожу під літерами 2, 3 для вирощування тварин та птиці, вигрібну яму, яка не забетонована та без гідроізоляції, внаслідок чого призводить до підтоплення належного позивачу будинку, відбувається його руйнація, нечистоти заливають підвал, земельну ділянку та прилеглу до будинку територію, створюють незручності через сморід, розмноження комарів, мух тощо.

Позивач вважає дії сусідів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відносно перешкод в користуванні будинком та земельною ділянкою, будівництво вигрібної ями, самовільного захоплення частини земельної ділянки, самовільне будівництво господарських будівель без належних дозволів і всупереч будівельних норм та правил такими, що порушують його конституційні права та охоронювані законом цивільні інтереси, ДБНіП та санітарні норми і правила і є кримінальним правопорушенням.

Тому, вважаючи дії сусідів протиправними, позивач просить:

визнати дії та бездіяльність посадових осіб відповідачів - Боржавської сільської ради та Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, що виразилося в не проведенні перевірки та фіксації дотримання вимог земельного та містобудівельного законодавства України за адресою: АДРЕСА_3 протиправними та незаконними;

зобов'язати посадових осіб відповідачів - Боржавської сільської ради та Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області провести з нашою участю та з участю мого представника перевірку та фіксацію дотримання вимог земельного законодавства та містобудівельного законодавства України за адресою: АДРЕСА_3 та надіслати на нашу адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідні документи про наслідки проведеної перевірки дотримання вимог земельного та містобудівельного законодавства України.

Відповідач-1 надав відзив на позовну заяву, у якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с.51-52), обґрунтовуючи наступним.

Спір між сусідами ОСОБА_1 та ОСОБА_6 продовжується протягом 2015-2018 років. За весь цей період представниками сільської ради проводились обстеження за участю заявника та розглядалися скарги на засіданнях комісій та виконкому сільської ради.

27 грудня 2016 року Берегівським районним судом було відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до сусідки ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою. В результаті довготривалих судових засідань Берегівсьский районний суд рішенням від 04.09.2017 року визнав безпідставною позовну заяву ОСОБА_1, а Апеляційний суд Закарпатської області постановою від 18.01.2018 залишив рішення Берегівського районного суду Закарпатської області залишив без змін.

Однак, незважаючи на рішення судів про визнання безпідставними звинувачення ОСОБА_1 сусідки ОСОБА_6 в самовільному захопленні частин його земельної ділянки та перешкоджанні користуванню земельною ділянкою, позивач продовжує писати скарги до сільської ради на сусідки ОСОБА_6 по тих же питаннях, на які вже є остаточні рішення вищевказаних судів, вимагаючи проведення повторних обстежень та встановлення фактів порушення нею земельного та будівельного законодавства.

Представник Державної архітектурно-будівельної інспекції України подала до суду заяву про заміну відповідача у справі № 0740/828/18 (а.с.76-78), якою просила замінити Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (далі - відповідач-2).

В судовому засіданні від 25.09.2018р. ухвалою суду було замінено Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (а.с.88-89).

У подальшому представник відповідача-2 надала відзив на позовну заяву, яким у задоволенні позовних вимог просила відмовити, посилаючись на ст. 19 Конституції України, Закон України Про регулювання містобудівної діяльності, Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, Положення про Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області (а.с.91-94).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила та просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача-2 проти задоволення позовних вимог також заперечила і у задоволенні позову також просила відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач подав заяву про проведення перевірки та фіксацій дотримання вимог земельного та містобудівного законодавства України від 11 липня 2018 року (а.с.16-17). Вказану заяву подав до Боржавської сільської ради Закарпатської області та Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області.

У вказаній заяві позивач просив провести перевірку дотримання вимог земельного та містобудівного законодавства, зокрема провести акт обстеження домоволодіння та земельної ділянки її сусідки ОСОБА_6.

Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області на звернення позивача надало відповідь від 31.07.2018 № 1007-1.20/2/916 Ко, у якій зазначило про те, що правове питання щодо надання у користування фізичним та юридичним особам земельних ділянок, винесення меж в натуру, встановлення межових знаків та огородження земельних ділянок, визначення охоронних зон, використання земельних ділянок за цільовим призначенням, є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування і не належить до компетенції Держархбудінспекції (а.с.10).

В той же час, Боржавська сільська рада Берегівського району Закарпатської області у відповіді від 16.07.2018р. № 17-17/02-22 повідомила позивача, що комісія сільської ради провела повторне обстеження домоволодіння та земельної ділянки ОСОБА_6 (а.с.11), надавши Акт обстеження домоволодіння та земельної ділянки громадянки ОСОБА_6 (а.с.11 на звороті).

Комісійний акт складений за участі 5 осіб, в тому числі за участю головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області ОСОБА_7 (а.с.11 на звороті).

Комісія вирішила, що у зв'язку з тим, що гр. ОСОБА_1, мешканцем АДРЕСА_4 не надано жодних правовстановлюючих документів на нерухоме майно та на право власності, або право користування земельною ділянкою, встановити порушення меж та встановлення межових знаків між сусідами ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не можливо (а.с.11 на звороті).

Крім того, комісія запропонувала гр. ОСОБА_1 для всебічного та об'єктивного розгляду звернення надати сільській раді правовстановлюючі документи на домоволодіння та документи на право власності, або право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_4 - (а.с.11 на звороті).

Вважаючи такі дії відповідачів протиправними та незаконними, позивач звернувся до суду з позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам у даній справі, суд виходить із наступного.

Щодо оспорюваних дій (бездіяльності) суб'єктів владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких дій, що встановлені ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим перевіряє чи вчиненні такі дії: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, ст. 5 КАС України прописано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Із наведеної норми закону випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Із змісту положення ст. 25 КАС України вбачається, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті стосовно конкретної фізичної або юридичної особи, вирішуються за вибором позивача.

Отже, законодавцем чітко визначено можливість оскарження особою в судовому порядку не будь-яких, а тільки тих рішень чи дій суб'єкта владних повноважень, які стосуються конкретної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Перший критерій - прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України випливає з принципу законності, що закріплений у ч. 2 ст. 19 Конституції України, а саме про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведене означає, що суб'єкт владних повноважень має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України, зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. У межах повноважень означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. У спосіб означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Другий критерій - прийняття рішення, вчинення дії з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, може бути сформульовано як принцип використання повноваження з належною метою. Належною є та мета, що визначена в законі або випливає з його цілей.

Третій критерій законності дій та рішень - це прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р., під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженнями є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не може безпідставно втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

При цьому, з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналогічна правова позиція міститься також у постановах Верховного Суду України від 18.03.2014 року у справа № 21-11а14 та від 21.05.2013 року у справі № 21-87а13.

Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни може , має право , за власної ініціативи , дбає , забезпечує , веде діяльність , встановлює , визначає , на свій розсуд .

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може (висновок Верховного Суду від 27.02.2018р., викладений у Постанові по справі № 816/591/15-а, № К/9901/4844/18).

Стаття 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначає виключні повноваження органів місцевого самоврядування (виключну компетенцію сільсьских, селищних міських рад).

Зокрема, відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні : до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства , використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Таким чином, регулювання земельних відносин є виключними (дискреційними) повноваженнями відповідача-1, в тому числі право проводити перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

При цьому, суд враховує також той факт, що відповідач-1 належним чином відреагував на звернення позивача та здійснив обстеження домоволодіння та земельної ділянки, про що склав відповідний Акт від 30.07.2018 року, тобто здійснив перевірку дотримання вимог земельного законодавства.

Окрім цього, в матеріалах справи також наявні й інші докази, що підтверджують той факт, що відповідачем-1 вчинено всіх необхідних дій для вирішення спірної ситуації, а саме: Протокол засідання комісії з питань земельних відносин, використання природних ресурсів, екології, охорони навколишнього природного середовища, благоустрою, індивідуального житлового будівництва, санітарного стану та розвитку села від 19.06.2017р., Акт обстеження суміжних земельних ділянок громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_6 від 01.09.2017р., Акт обстеження суміжних земельних ділянок громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_6 від 19.06.2017р., Акт обстеження земельних ділянок від 23 лютого 2017 року, Акт від 08.08.2016р., Рішення Боржавської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 01.08.2016 року № 36, Акт проведення обстеження земельної ділянки від 29.07.2016р., Рішення Боржавської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 26.06.2015 року № 33, Протоколом № 1 узгоджувальної комісії з розгляду земельного спору з приводу суміжного землекористування від 27.05.2015р (а.с.62-72).

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Однією із функцій відповідача-2 у сфері містобудівної діяльності є контроль за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації.

Як зазначив відповідач-2, з наданого технічного паспорта ОСОБА_6 від 16.09.2016 року вбачається, що рік побудови курятника В, убиральні - Г, свинарника - Д є 1975 рік.

Отже, твердження позивача, що гр. ОСОБА_6 звела в 2015-2017 роках вищезгадані господарські будівлі є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Згідно з Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна затвердженої Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001року № 127, збудовані до 5 серпня 1992 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них не належать до самочинного будівництва .

Відповідно до Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затвердженими Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 березня 2011 року № 45 визначено, що вигрібна яма (вигріб) - це інженерна споруда у вигляді поглиблення в землі, виконана з водотривкого матеріалу, призначена для збирання та зберігання рідких відходів, наземна частина якої обладнана щільно прилягаючою кришкою та решіткою для відокремлення твердих відходів.

Місце розміщення вигребу на присадибній ділянці та відстань від нього до власного житлового будинку визначає власник цього будинку з додержанням правил добросусідства.

Спірні питання щодо місць розміщення вигребів на території присадибної ділянки розглядаються у порядку вирішення земельних спорів згідно з законодавством.

Щодо твердження позивача, про порушення вимог містобудівного законодавства, недотримання відстані меж земельної ділянки не можуть бути взяті судом до уваги, у зв'язку із відсутністю у позивача документа, що підтверджує право власності на земельну ділянку та винесених відповідно до вимог законодавства меж в натурі на місцевості та закріплених відповідно межовими знаками.

Згідно статті 27 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватись на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України: самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Згідно ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні : до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Враховуючи вищезазначене, питання щодо надання у користування фізичним і юридичним особам земельних ділянок, винесення меж в натуру, встановлення межових знаків та огородження земельних ділянок, визначення охоронюваних зон, використання земельних ділянок за цільовим призначенням є виключно компетенцією органів місцевого самоврядування і не належить до компетенції Держархбудінспекції .

Крім того, Берегівським районним судом Закарпатської області вже було розглянуто спір щодо вищезазначених господарських будівель.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 04 вересня 2017 року по справі № 297/1919/16-ц в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 і ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Боржавська сільська рада про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, зобов'язання перенести господарські будівлі, звільнення земельної ділянки, стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено (а.с.58-60).

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 18 січня 2018 року по справі № 297/1919/16-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Берегівського районного суду від 04 вересня 2017 року - без змін (а.с.53-57).

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 04.09.2017р. набуло законної сили за наслідками перегляду в суді апеляційної інстанції (а.с.57), що також вбачається з Єдиного державного реєстр судових рішень (режим посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/68991731).

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України: обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .

Позивачем не надано суду достатніх та належних доказів щодо обґрунтованості своїх позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги про визнання бездіяльності посадових осіб відповідачів протиправною та зобов'язання їх вчинити дії, задоволенню не підлягають.

За наслідками розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Боржавської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності до вимог п. 15.5 Розділу VII Перехідні положення КАС України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017р.).

СуддяО.М. Шешеня

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 11 грудня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення було виготовлено та підписано 14 грудня 2018 року.