Рішення

від 06.12.2018 по справі 810/2662/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2018 року № 810/2662/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Гідег , Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпроресурс-Ойл про визнання недійсним правочину,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Київський області (код ЄДРПОУ - 39393260, адреса - 03680, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 5-А) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Гідег (код ЄДРПОУ 39992320, адреса - 08290, Київська обл., місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, вулиця Чкалова, будинок 37 Б, офіс 312), Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпроресурс-Ойл (код ЄДРПОУ 40459455, адреса -місцезнаходження: 42600, Сумська обл., Тростянецький район, м. Тростянець, вул. Горького, будинок 98, офіс 210/1), у якому просить суд визнати недійсним правочин між ТОВ Гідег і ТОВ Дніпроресурс-Ойл , за результатами якого складені податкові накладні від 28.11.2016 №1 та №2 на суму 1000000,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 11.04.2017 у кримінальній справі 757/14119/17-к директора ТОВ Гідег визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Так, зазначеним вироком встановлено, що номінальний директор ТОВ Гідег , не маючи наміру на здійснення реальної господарської діяльності, з метою надання вигоди третім особам та прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, виступив директором ТОВ Гідег згідно реєстраційних документів, разом з цим, будь-яких фінансово-господарських документів від імені очолюваного ним підприємства не підписував.

Наведені обставини позивач вважає такими, що свідчать про невідповідність правочину, укладеного між ТОВ Гідег і ТОВ Дніпроресурс-Ойл , інтересам держави і суспільства, що є підставою для визнання його недійсним.

Відповідачі правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались. У судові засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги, що перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, передбачених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом не встановлено, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив здійснювати розгляд заяви у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю Гідег як постачальником (продавцем) виписано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпроресурс-Ойл (покупця) податкові накладні від 28.11.2016:№ 1 про поставку бензину неетилованогоАИ 95-К5-Євро у кількості 37300л на 755 000 грн. в т.ч. ПДВ 125833,3; № 2 про поставку бензину неетилованого АИ 95-К5-Євро у кількості12330л на 245000,00 грн. в т.ч ПДВ 40833,33 грн., на загальну суму 1000000,00 грн.

Судом встановлено, що податкові накладні від 28.11.2016 №1 та № 2 від імені ТОВ Гідег підписано ОСОБА_1 (особа, яка склала податкову накладну).

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 11.04.2017 у кримінальній справі 757/14119/17-к ОСОБА_1, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, тобто у пособництві у фіктивному підприємництві, а саме, сприянні у створенні суб'єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

Оскільки, з моменту державної реєстрації ТОВ Гідег правочини від імені зазначеного товариства вчинялись поза волею номінального директора ОСОБА_1 з метою надання податкової вигоди третім особам та прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, за переконанням позивача, правочин між ТОВ Гідег та ТОВ Дніпроресурс-Ойл , за результатами якого складені податкові накладні від 28.11.2016 №1 та №2, не був спрямований на реальне настання правових наслідків, вчинявся з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

З посиланням на норми підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України Головне управління ДФС у Київський області звернулось з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

За приписами пункту 5 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Згідно з пунктом першим Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236, Державна фіскальна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Відповідно до підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Таким чином, в розумінні пункту сьомого частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 20 Податкового кодексу України, Головне управління ДФС у Київській області є державним органом, наділеним публічно-владними управлінськими функціями, тобто суб'єктом владних повноважень, а спір у справі виник у зв'язку з виконанням ним відповідних функцій.

Аналізуючи норми законодавства, які врегульовують спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що податкові органи наділені повноваженнями на звернення до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між платником податку та його контрагентом, з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 20.06.2018 у справі N 802/470/17-а щодо прийняття до розгляду зазначеної категорії справ.

Таким чином суд дійшов висновку, що даний позов суб'єкта владних повноважень про визнання правочину недійсним є публічно - правовим спором та підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частинами першою та другою статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За відсутності документа, що фіксує зміст правочину, вважається, що такий правочин вчинено усно.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (частина друга статті 206 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Суд зазначає, що за результатами операцій між ТОВ Гідег та ТОВ Дніпроресурс-Ойл складені податкові накладні від 28.11.2016 №1 та №2. Як вбачається із їх змісту, ТОВ Гідег реалізувало (поставило), а ТОВ Дніпроресурс-Ойл купило (отримало) товари на загальну суму 1000000,00 грн., у тому числі ПДВ 166 666,66грн.

Враховуючи сутність податкової накладної, законодавчо визначених підстав для їх складення та безпосереднього змісту податкових накладних від 28.11.2016 №1 та №2, суд дійшов висновку, що ТОВ Гідег та ТОВ Дніпроресурс-Ойл здійснили дії, спрямовані на набуття взаємних цивільних прав та обов'язків, а відтак суд констатує наявність вчиненого між ними правочину за результатами якого складені вказані податкові накладні від 28.11.2016.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені вимоги, додержання яких є необхідними умовами дійсності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з положеннями статті 215 Цивільного кодексу України, недодержання зазначених вимог в момент вчинення правочину є підставою недійсності такого правочину. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 30 Цивільного кодексу України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до статті 91 Цивільного кодексу України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно частини першої статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Як встановлено судом, між ТОВ Гідег та ТОВ Дніпроресурс-Ойл вчинено правочин щодо поставки товарів за результатами якого складені податкові накладні від 28.11.2016 №1 та № 2 на загальну суму 1000000,00 грн., у тому числі ПДВ 166666,66 грн. Особою, яка склала ці податкові накладні від імені ТОВ Гідег , є громадянин України ОСОБА_1

Згідно даних, які містяться в ЄДРПОУ (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) ОСОБА_1 з 15.06.2016є керівником ТОВ Гідег уповноваженим представляти підприємство у правовідносинах із третіми особами, вчиняти від його імені дії без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Водночас, в матеріалах справи наявний вирок Печерського районного суду м. Києва від 11.04.2017 у кримінальній справі 757/14119/17-к яким встановлено, що ОСОБА_1, погодившись на пропозицію невстановленої слідством особи щодо створення та перереєстрації за грошову винагороду суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), без мети ведення фінансово-господарської діяльності та виконання адміністративно-розпорядчих функцій у якості службової особи, отримання прибутку у якості засновника підприємства за результатами розподілення матеріальних благ від фінансово-господарської діяльності товариства, надав свої особисті документи, а саме паспорт та ідентифікаційний код фізичної особи невстановленим слідством особам, які в подальшому останніми були використані для розробки реєстраційних документів ТОВ Гідег , у тому числі і протоколу № 2 Загальних зборів учасників ТОВ Гідег від 15.06.2016, де зазначено що Товариство діє на підставі модельного статуту, довіреності від 16.11.2016 до якої були внесені завідомо неправдиві відомості щодо уповноваження невстановленої особи на здійснення певних дій від ОСОБА_1

Свої умисні дії громадянин ОСОБА_1 вчинив з метою отримання грошової винагороди, розуміючи при цьому справжню мету перереєстрації суб'єкту господарської діяльності, засновником та директором якого він виступив за вказівкою невстановленої слідством особи та від якої за наслідками сприяння у вчиненні кримінального правопорушення та надання засобів його вчинення отримав разову грошову винагороду.

Після надання своїх особистих документів, громадянин ОСОБА_1 узгодив свої подальші дії із невстановленою слідством особою відповідно до обумовленого злочинного плану, спрямованого на перереєстрацію суб'єкту господарської діяльності - ТОВ Гідег , бажаючи довести свій злочинний умисел до логічного завершення та отримати обіцяну йому невстановленою слідством особою грошову винагороду, громадянин ОСОБА_1 підписав низку необхідних документів, які необхідні для перереєстрації ТОВ Гідег .

Так, 15.06.2016, ОСОБА_1, достовірно усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, підписав реєстраційні документи ТОВ Гідег , тобто перереєстрував на своє ім'я підприємство з метою прикриття незаконної діяльності, а саме з метою сприяння суб'єктам господарювання реального сектору економіки в мінімізації податкових зобов'язань, шляхом формування незаконного податкового кредиту та валових витрат, у тому числі для ТОВ "УКР ВП ГРУП" (код 39427226), ТОВ "ПЕТРОЛ ЕНЕРДЖІ" (код 39763469), ТОВ "ДОЛКОН" (код 39929898), ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ"РЕД ОПТІМАЛ" (код 39879664), ТОВ "ПАРМАЛІД" (код 39779793), ТОВ "ТД "ФУД ЦЕНТР" (код 40700716), ТОВ "ГАЗМАСТЕР" (код 39935524) та інших суб'єктів господарської діяльності, які користувались реквізитами ТОВ Гідег .

Тобто, з моменту перереєстрації ТОВ Гідег на користь ОСОБА_1, правочини від імені зазначеного товариства вчинялись поза волею номінального директора ОСОБА_1 з метою надання вигоди третім особам та прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, у тому числі ТОВ Дніпроресурс-Ойл .

Відповідно до пункту 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, з моменту державної перереєстрації ТОВ Гідег на користь ОСОБА_1 правочини від імені зазначеного підприємства вчинялись поза волею номінального директора ОСОБА_1 з метою надання вигоди третім особам та прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки.

Таким чином, вироком суду, який набрав законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 не приймав участі у здійсненні підприємницької діяльності ТОВ Гідег , угод фінансового характеру не укладав, печаткою підприємства не користувався, не призначав та не звільняв з посад працівників, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленій слідством особі для прикриття незаконної діяльності.

Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ТОВ Гідег має ознаки фіктивного підприємства, оскільки ОСОБА_1 підтвердив, що формально був засновником та керівником ТОВ Гідег і документів фінансово-господарської діяльності підприємства від імені ТОВ Гідег не підписував, у зв'язку з чим, первинні бухгалтерські документи, договори та податкові декларації підприємства є недійсними, а підприємство фіктивним.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного суду України від 18 березня 2014 року № 21-251а13, від 18 листопада 2014 року № 21-422а14, від 29 березня 2017 року № 826/11082/14, Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2016 року № 826/7705/13 та інші.

В матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження реальності господарської операції щодо поставки товарів від ТОВ Гідег до ТОВ Дніпроресурс-Ойл ,за результатами якої складені податкові накладні від 28.11.2016 №1 та №2. Оскільки відповідачами не підтверджено факту існування, передачі та набуття права власності ТОВ Дніпроресурс-Ойл на задекларовані в податкових накладних товари, суд, з урахуванням установлених інших обставин у справі, дійшов висновку, що правочин між ТОВ Гідег та ТОВ Дніпроресурс-Ойл вчинено без наміру купівлі - продажу товарів, а задля здійснення операції з надання податкової вигоди для штучного формування податкового кредиту.

В силу положень статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, фінансово-господарська діяльність ТОВ Гідег здійснювалась поза межами правового поля, що свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності, а тому фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ Гідег та ТОВ Дніпроресурс-Ойл є фіктивними, а правочин таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювались цим правочином, а для штучного формування податкового кредиту.

За правилами частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

За переконанням суду, штучне формування податкового кредиту за результатами фіктивної господарської операції направлене на незаконне заволодіння майном держави, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при укладенні правочину між ТОВ Гідег та ТОВ Дніпроресурс-Ойл , за результатами якого складені податкові накладні від 28.11.2016 №1 та № 2, не дотримано вимог частин першої, другої та п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України, а отже вважає його недійсним.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, матеріали справи не містять, а відтак судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати недійсним правочин між ТОВ Гідег (ідентифікаційний код39992320, місцезнаходження:08290, Київська обл., місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, вул. Чкалова, буд. 37 Б, офіс 312) і ТОВ Дніпроресурс-Ойл (ідентифікаційний код 40459455, місцезнаходження: 42600, Сумська обл., Тростянецький район, м. Тростянець, вул. Горького, будинок 98, офіс 210/1), за результатами якого складено податкові накладні від 28.11.2016 №1 та №2.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.12.2018.

Суддя Панченко Н.Д.