Рішення

від 10.12.2018 по справі 922/2686/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2686/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармалекс", м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "КС Сервіс", м.Харків, про стягнення 71108,08 грн. за участю представників:

позивача - Сергієнка Г.Р. (довіреність б/н від 21.09.2018) - в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду м.Києва;

відповідача - Карелкіна І.О. (довіреність б/н від 10.12.2018);

Мілованова С.Б. (довіреність б/н від 10.12.2018);

Шевченка В.М. (довіреність № 26/1-18 від 26.10.2018);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармалекс", м.Київ, 01.10.2018 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КС Сервіс", м.Харків, про стягнення збитків у розмірі 63018,00 грн. з ПДВ, неустойки в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно наданих послуг за кожен день прострочення виконання зобов'язання у розмірі 8090,08 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення зобов'язань за Договором № 20/10 про виконання послуг з пакування продукції від 20.10.2017 та приписів ст. 193 ГК України затримав надання послуг замовнику на 158 днів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.10.2018 вищевказану позовну заяву було залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України, у зв'язку з відсутністю належних доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, та відсутністю інформації про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви, що є порушенням п. 8 ч. 3 ст. 162, ч. 2 ст. 164 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 17.10.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармалекс" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2686/18; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 01.11.2018, відповідач проти позову заперечував повністю, посилаючись на те, що спірний Договір № 20/10 від 20.10.2017 виконано в повній мірі, та між сторонами відсутні будь-які договірні правовідносини по другій партії за даним Договором.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечували на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

20.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармалекс" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КС Сервіс" (відповідач) було укладено Договір № 20/10 про виконання послуг з пакування продукції, згідно п. 1.1. якого відповідач, як виконавець, зобов'язався виконувати на користь позивача, як замовника, послуги з фасування та пакування продукції, а позивач зобов'язався приймати та оплачувати належним чином послуги, виконані виконавцем.

Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування (асортимент) продукції, щодо якої виконуються послуги, строки виконання послуг, їх вартість, а також інші умови виконання послуг, кількість матеріалів та сировини, що надає замовник для виконання послуг, вказуються в Технічному завданні на виконання послуг, яке з моменту їх підписання сторонами є невід'ємною частиною Договору.

За умовами Договору, виконавець зобов'язаний якісно і у встановлений термін виконати послугу у суворій відповідності з її описом, на умовах, які визначаються у Технічному завданні (п. 3.4.3. Договору); своєчасно передати запаковану продукцію та залишки не запакованої сировини (якщо такі є) замовнику у відповідності з її кількістю, в належному вигляді; передача здійснюється за актом прийому-передачі, що підписується уповноваженими представниками замовника та виконавця (п. 3.4.4. Договору); акт прийому-передачі повинен бути наданий виконавцем на підпис замовнику одночасно з передачею послуги виконавця замовнику на складі виконавця (п. 3.4.5. Договору).

Як свідчать матеріали справи, 20.10.2017 сторонами Договору було підписано Технічне завдання № 1, відповідно до якого відповідачем було якісно та належним чином здійснено фасування та пакування продукції за Договором та передано замовнику партію № 1 у кількості 40000 одиниць продукції (саше), що в груповому пакуванні складало 20 саше в окремому шоу-боксі (2000 одиниць шоу-боксів), шляхом підписання Актів надання послуг з переробки № 89 від 30.11.2017, № 98 від 18.12.2017, № 103 від 26.12.2017, № 104 від 26.12.2017; Звітів про продукцію, що вироблена з сировини замовника № 89 від 30.11.2017, № 98 від 18.12.2017, № 103 від 26.12.2017, № 104 від 26.12.2017; Звітів про перероблену сировину № 89 від 30.11.2017, № 98 від 18.12.2017, № 103 від 26.12.2017, № 104 від 26.12.2017.

Як зазначає позивач, оскільки фасування та пакування продукції Партії № 1 було здійснено виконавцем з належним дотриманням усіх зобов'язань за Договором і Технічним завданням та прийняте без зауважень замовником, сторони вирішили керуватися умовами даного Технічного завдання, що стосуються технічних даних продукції (п. 1 Технічного завдання), розрахунком вартості робіт з пакування (п. 3 Технічного завдання) та терміном виконання робіт з пакування продукції (п. 5 Технічного завдання) під час виконання зобов'язань з фасування та пакування продукції у наступній партії (Партії № 2).

Відповідно до п. 5 Технічного завдання, термін виконання робіт з пакування продукції складає 15 банківських днів з моменту переведення на рахунок виконавця передоплати та передачі сировини для виготовлення продукції.

Згідно п. 3 Технічного завдання, загальна вартість робіт з пакування продукції визначається шляхом множення вартості робіт з пакування однієї одиниці на кількість одиниць продукції.

Позивач також вказує, що сторони домовились про те, що обсяг Партії № 2 буде складати 3400 (три тисячі чотириста) шоу-боксів, що складаються з 20 саше з інструкцією (аркуш з інформацією для споживача) - одиниць продукції, що дорівнює 68000 (шістдесят вісім тисяч) саше.

На підтвердження вищевказаної домовленості позивачем надано копії податкових накладних № 34 від 22.03.2018 на кількість 15454,545 шт.; № 10 від 16.04.2018 на кількість 8000 шт.; № 11 від 16.04.2018 на кількість 44545,45 шт.

За умовами Технічного завдання, вартість робіт з пакування однієї одиниці (саше) складає 0,66 грн. (з ПДВ).

Проте, як зазначає позивач, для фасування та пакування продукції у наступній партії (Партії № 2) виконавець 16.04.2018 підвищив вартість однієї одиниці (саше) продукції до 0,84 грн. (з ПДВ), що позивач підтверджує Розрахунком коригування кількісних та вартісних показників № 36 та № 37 до податкових накладних № 10 та № 11 від 16.04.2018.

Тобто, вартість одиниці продукції (шоу-боксу, що складаються з 20 саше з інструкцією) визначається шляхом множення вартості одного саше (0,66 грн. з ПДВ (0,84 грн. з ПДВ - вартість одного саше після коригування вартості) на 20 саше - кількість саше в окремому шоу-боксі, що виступає одиницею продукції).

Також позивач вказує, що сторони домовились, що передоплата за роботи виконавця з фасування та пакування продукції у Партії № 2 буде складати 25,75% від усієї вартості Партії № 2. Оскільки вартість Партії № 2 до коригування кількісних та вартісних показників складала 60000 (шістдесят тисяч) саше вартістю 0,66 грн. (з ПДВ) за одиницю чи 3000 (три тисячі) шоу боксів вартістю 13,20 грн. (з ПДВ) за одиницю, вартість усієї Партії № 2 мала складати 39600 (тридцять дев'ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок, а відповідно 25,75% вартості Партії № 2 складало 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок за 15440 (п'ятнадцять тисяч чотириста сорок) саше чи 772 (сімсот сімдесят два) шоу-бокси.

Зазначену вище домовленість сторін позивач підтверджує вищезазначеною Податковою накладною № 34 від 22.03.2018 на кількість 15454,545 шт.

22.03.2018 позивач, на виконання п. 5 Технічного завдання та для здійснення виконавцем робіт з фасування та пакування продукції наступної партії (Партії № 2), перерахував на розрахунковий рахунок виконавця передоплату у розмірі 10200,00 грн. (з ПДВ) для здійснення виконавцем робіт з пакування 772 одиниць продукції (одиниця продукції - шоу-бокс, що складається з 20 саше з інструкцією (аркуш з інформацією для споживача), 0,66 х 20 саше = 13,20 грн. - вартість одиниці продукції), що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача та платіжним дорученням № 144 від 22.03.2018.

На виконання пунктів 3.2.3. та 4.1 умов Договору позивач передав за адресою: м.Харків, вул. Семена Кузнеця, буд. 62 для пакування виконавцю наступну сировину:

- 13.11.2017 - пірогенний кремнезем (діоксид кремнію) 300 (залишок сировини з партії № 1) в кількості 20,00 кг, вартістю 7440,00 грн. з ПДВ;

- 05.03.2018 - пірогенний кремнезем (діоксид кремнію) 300 в кількості 100,00 кг, вартістю 18600,00 грн. з ПДВ;

- 29.03.2018 - коробка з целюлозного карт. 250 гр. в кількості 3500,00 шт., вартістю 16905,00 грн. з ПДВ;

- 29.03.2018 - листок-вкладиш в кількості 3500,00 шт., вартістю 1960,00 грн. з ПДВ.

Також позивачем були здійснені додаткові поставки сировини виконавцю:

- 07.06.2018 - діоксід кремнію (Sipernat 22S) в кількості 30,00 кг, вартістю 5281,20 грн. з ПДВ;

- 11.06.2018 - діоксід кремнію (Sipernat 22S) в кількості 14,95 кг, вартістю 2631,80 грн. з ПДВ.

Всього на загальну суму 52818,00 грн.

Факт передачі замовником виконавцю вищезазначеної сировини позивач підтверджує зареєстрованими податковими накладними: № 34 від 22.03.2018 на кількість 15454,545 шт.; № 10 від 16.04.2018 на кількість 8000 шт.; № 11 від 16.04.2018 на кількість 44545,45 шт.

Додаткові поставки 07.06.2018 та 11.06.2018 позивач підтверджує накладними № 59998063956298 від 06.06.2018; № 59998063956371 від 06.06.2018; № 59998064042758 від 08.06.2018.

Тобто, як зазначає позивач, він передав виконавцю вищезазначену сировину на загальну вартість з ПДВ 52818,00 грн., а об'єм Партії № 2, за домовленістю сторін, мав складати 3400 шоу-боксів, що складаються з 20 саше з інструкцією (аркуш з інформацією для споживача) - одиниць продукції), що дорівнює 68000 саше.

Отже, на думку позивача, сировини у кількості, що була передана замовником виконавцю до 29.03.2018 включно, було достатньо для здійснення виконавцем робіт з пакування 3000 (трьох тисяч) шоу-боксів, що складаються з 20 саше з інструкцією (одиниць продукції). Сировина, що була додатково передана замовником виконавцю 07.06.2018 та 11.06.2018, була призначена для здійснення виконавцем робіт з пакування 400 (чотирьохсот) шоу-боксів, що складаються з 20 саше з інструкцією (одиниць продукції).

З огляду на те, що основна маса переданої сировини замовником виконавцю була здійснена 29.03.2018, згідно терміну виконання робіт з пакування продукції (п. 5 Технічного завдання), виконавець мав передати належним чином виконані послуги з пакування 3000 (трьох тисяч) одиниць продукції (шоу-боксів) замовнику не пізніше 19.04.2018 включно. Решту роботи з пакування 400 (чотирьохсот) одиниць продукції (шоу-боксів), виконавець мав передати належним чином виконані послуги не пізніше 02.07.2018 включно.

Як вказує позивач, станом на 24.09.2018 виконавець не виконав зобов'язання за Договором в частині виконання та передачі замовнику належним чином виконаних послуг (Партія № 2 - у кількості 3400 шоу-боксів, що складаються з 20 саше з інструкцією (одиниць продукції)), що свідчить про прострочення виконавцем виконання господарського зобов'язання:

- з пакування 3000 (трьох тисяч) одиниць продукції - на 5 місяців та 5 днів або 158 днів;

- з пакування 400 (чотирьохсот) одиниць продукції - на 2 місяці та 22 дні або 84 дні.

Так, загальна сума витрат замовника станом на день подачі позовної заяви, складає:

- 10200,00 грн. (з ПДВ) - передоплата на користь виконавця за послуги з фасування та пакування продукції (Партія № 2) за 772 одиниці продукції (вартість одиниці продукції - 13,20 грн. (з ПДВ) = 0,66 х 20 саше);

- 52818,00 грн. (з ПДВ) - вартість переданої замовником виконавцю сировини для надання останнім послуги з фасування та пакування продукції (Партія № 2).

Посилаючись на приписи ст. 220 Господарського кодексу України, позивач вважає, що він має право вимагати від відповідача відшкодування збитків, завданих внаслідок прострочення виконання зобов'язання на 5 місяців та 5 днів (158 днів), оскільки виконання втратило для нього інтерес.

17.07.2018 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію щодо розірвання Договору, в якій також було зазначено вимогу щодо сплати відповідачем збитків, завданих неналежним виконанням договору. Проте, відповіді на претензію та будь-якої інформації щодо процесу та строків виконання зобов'язань за Договором відповідачем надано не було.

Таким чином, за розрахунком позивача, загальний розмір збитків, який підлягає стягненню з відповідача, становить 63018,00 грн. (з ПДВ), у тому числі: вартість сировини, що була передана відповідачу, на загальну суму 52818,00 грн. (з ПДВ); передоплата на користь виконавця за послуги фасування та пакування продукції (Партія № 2) за 772 одиниці продукції у розмірі 10200,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до ст. 220 ГКУ, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. Також, ч. 2 ст. 220 ГКУ передбачає, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно п. 6.3. Договору, за затримку надання послуг, на строк більше ніж 5 календарних днів, виконавець сплачує замовнику неустойку в розмірі 0,1% від вартості не своєчасно наданих послуг за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

На підставі вищевказаного пункту Договору, позивачем було здійснено нарахування неустойки на загальну вартість несвоєчасно наданих відповідачем послуг, яка складає 54350,40 грн. з ПДВ, у розмірі 8090,08 грн. за період прострочення з пакування 3000 шоу-боксів з 20.04.2018 до 24.09.2018 (158 днів); за період прострочення з пакування 400 шоу-боксів з 03.07.2018 до 24.09.2018 (84 дні).

Ретельно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши всі фактичні обставини спору та надавши їм правову кваліфікацію, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармалекс", виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з урахуванням викладеного, Технічне завдання № 1 від 20.10.2017 до Договору № 20/10 від 20.10.2017 про виконання послуг з пакування продукції, є первинним документом, який містить вичерпні відомості про конкретну господарську операцію.

Умови, викладені у вищевказаному Технічному завданні № 1 (а.с. 21-22), були виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та не заперечується учасниками справи.

Наявність будь-яких інших домовленостей щодо фасування та пакування продукції (Партії № 2) на умовах Технічного завдання № 1 відповідачем повністю заперечується. Жодного доказу (первинної документації) на підтвердження існування такої домовленості позивачем суду не надано.

Також відповідачем заперечується отримання від позивача сировини для виконання так званого Замовлення № 2.

За умовами Договору № 20/10 від 20.10.2017 (п. 3.2.3.), замовник повинен передати виконавцю для пакування сировину за актом приймання-передачі за адресою: вул. Семена Кузнеця, буд. 62 в кількості, вказаній у додатках до Договору.

Проте, актів приймання-передачі сировини, продукції (товару) в межах так званого Замовлення № 2 позивачем суду не надано.

Оскільки надані позивачем на підтвердження передання відповідачу сировини податкові документи не є первинними у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вони не можуть буди прийняті судом у якості доказу проведення між сторонами вказаної господарської операції.

Крім того, за умовами укладеного між сторонами Договору № 20/10, встановлення вартості одиниці продукції, її коригування, виду та кількості робіт, строку їх виконання по кожному окремому завданню можливе лише за письмовою угодою сторін із визначенням у відповідному Технічному завданні.

Умови Технічного завдання № 1 від 20.10.2017 не передбачають його повторного виконання та, з огляду на те, що воно є повністю виконаним, не можуть поширюватися на будь-які домовленості сторін у майбутньому.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність між сторонами договірних правовідносин по другій партії за Договором № 20/10 від 20.10.2017.

За таких обставин, платіжне доручення № 144 від 22.03.2018 не може бути прийнято судом у якості доказу проведення попередньої оплати за послуги фасування Партії № 2 сировини.

В матеріалах справи відсутній рахунок на оплату № 69 від 21.03.2018, згідно якого проведено вищевказаний платіж, у зв'язку з чим суд не має можливості встановити реальне призначення даного платежу.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача збитки у зв'язку з порушенням останнім господарських зобов'язань у розмірі 63018,00 грн. з ПДВ.

При цьому, як на підставу стягнення збитків, позивач посилається на приписи ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, згідно якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Проте, позивачем не визначено склад збитків, які підлягають стягненню з відповідача.

Згідно приписів діючого законодавства, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Одночасну наявність усіх вищевказаних елементів складу господарського правопорушення позивачем не доведено.

До того ж, позивачем не надано доказів вжиття заходів щодо запобігання нібито виниклих збитків в розмірі 63018,00 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи, що позовні вимоги не доведено належними доказами, суд визнав за необхідне відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармалекс" у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, у зв'язку з відмовою у позові, суд покладає на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармалекс" (02002, м.Київ, вул.Челябінська, буд. 17, кв. 229; код ЄДРПОУ: 40393520) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КС Сервіс" (61037, м.Харків, пр.Московський, буд. 199, оф. 301; код: 33817246) про стягнення 71108,08 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.12.2018 р.

Суддя Н.М. Кухар