Постанова

від 12.12.2018 по справі 820/3274/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3274/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бондара В.О.

суддів: Кононенко З.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представників сторін: позивача - Кандиби Т.О., відповідача - Лютянського М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду, від 16.07.2018, суддя Шляхова О.М., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004 повний текст складено 24.07.18 по справі № 820/3274/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-Оил"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення та вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спіка-Оил"(далі по тексту - ТОВ "Спіка-Оил", позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Харківській області), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0001081412 від 29 грудня 2017 року, яким товариству "Спіка-Оил" визначене грошове зобов'язання в сумі 353813,75 грн. та податкову вимогу №77986-17 від 30 травня 2018 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 року по справі №820/3274/18 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-Оил" (61089, м.Харків, пр. Фрунзе, б. 104 а.), до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, б. 46) про скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0001081412 від 29 грудня 2017 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю "СПІКА-ОИЛ" визначене грошове зобов'язання в сумі 353 813,75грн.

Скасовано податкову вимогу №77986-17 від 30 травня 2018 року, прийняту Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-Оил" (код ЄДРПОУ 34954212; 61089, м. Харків, пр. Фрунзе, б. 104 а.) сплачену суму судового збору в розмірі 5307,21 гривень (п'ять тисяч триста сім гривень 21 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, адреса: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46).

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції положень ст.242 КАС України, а також незаконність та необгрунтованість прийнятого судового рішення, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на висновки акту перевірки, яким встановлено заниження податкових зобов'язань на загальну суму 283051 грн. за січень - лютий 2016 року, чим порушено п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187 та п.п. г) п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України, оскільки, підприємством позивача до перевірки не було надано товарно-транспортні накладні (ТТН), у зв'язку з чим не доведено факт фізичного переміщення товарно - матеріальних цінностей на адресу ТОВ "Інтернетбізнесконсалтінг-2012" та неможливо підтвердити факт відвантаження товару від ТОВ "СПІКА-ОИЛ". Також зазначає, що контролюючим органом встановлено, що у контрагента позивача - ТОВ "Інтернетбізнесконсалтінг-2012" відсутня будь-яка інформація про зберігання товарів, а щодо його засновника та директора наявних вирок суду. Таким чином, вказує на нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ "СПІКА-ОИЛ" та ТОВ "Інтернетбізнесконсалтінг-2012".

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні, надавши пояснення, проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СПІКА-ОИЛ" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статус юридичної особи з кодом ОКПО 34954212, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 13.04.2007 р., станом на дату проведення перевірки перебуває на обліку у Східній ОДПІ.

Також, у періоді, який перевірявся, позивач був платником: податку на прибуток приватних підприємств; податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг); військового збору; податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п; єдиного внеску; пального; збіру за провадження торгової діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних АЗС.

На підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 24.11.2017 року №7132, направлень від 24.11.2017 №10204, №10203, виданих Головним управлінням ДФС у Харківській області фахівцями відповідача, відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "СПІКА-ОИЛ" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "Інтернетбізнесконсалтінг-2012" (податковий номер 37094651) за січень-лютий 2016 року.

Проведенню перевірки, зокрема, передувало направлення податковим органом на адресу ТОВ "Спіка-Оил" (податковий номер 34954212) засобами поштового зв'язку письмового запиту від 01.08.2017 року №11754/10/20-40-14-12-18 (отримано підприємством 15.08.2017 року) про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо господарських взаємовідносин з покупцем ТОВ "Інтернетбізнесконсалтінг-2012" (податковий номер 37094651) за січень 2016 року та лютий 2016 року.

На вказаний запит підприємством ТОВ "Спіка-Оил" (податковий номер 34954212) надано відповідь листом №20 від 05.09.2017 року з наданням копій первинних документів не у повному обсязі.

За результатами проведеної перевірки складено відповідний Акт перевірки 07.12.2017р. № 23785/20-40-14-12-11/34954212.

Висновками зазначеного акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення ТОВ "СПІКА-ОИЛ" п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187 та п.п. г) п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме заниження податкових зобов'язань на загальну суму 283051,00грн. за січень-лютий 2016 року, заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті, на суму 283051,00грн. за січень-лютий 2016 року.

На підставі зазначених висновків акту перевірки контролюючим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.12.17 р. №0001081412 (т. 1 а.с. 11).

Підприємство позивача оскаржило податкове повідомлення - рішення в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарги до Державної фіскальної служби України Рішенням від 21.03.2018р. №9844/6/99-99-11-01-02-25 скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення відповідача - без змін. (т. 1 а.с. 12-17).

Не погоджуючись із винесеними податковим повідомленням - рішенням№0001081412 від 29 грудня 2017 року, яким товариству "Спіка-Оил" визначене грошове зобов'язання в сумі 353813,75 грн. та податковою вимогою №77986-17 від 30 травня 2018 року, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та безпідставними, а податкове повідомлення-рішення, прийняте на його підставі та податкова вимога №77986-17 від 30 травня 2018 року - є такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Підставами для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та в подальшому - формуванню вимоги, слугували висновки акту перевірки, в якому встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Інтерентбізнесконсалтінг-2012" .

Колегія суддів погоджується з такими висновками контролюючого органу, з огляду на таке.

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку (п. 22.1 ст. 22 ПК України).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначає стаття 188 Податкового кодексу України.

Так, пункт 188.1 зазначеної статті встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (в редакції до внесення змін згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016, після внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 - придбання або виготовлення товарів та послуг); б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) (в редакції до внесення змін згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016, після внесення змін Законом №1797-VIII від 21.12.2016 - придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (в редакції згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). До внесення змін Законом №1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду).

Відповідно до абз. "г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. До внесення змін Законом №1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 27 Порядку електронного адміністрування реалізації пального, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 №113, Державна фіскальна служба веде автоматичний облік за допомогою СЕАРП у розрізі платників податку обсягів залишків пального, на які платники податку мають право зареєструвати акцизні накладні та/або розрахунки коригування до акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних у розрізі кодів згідно з УКТЗЕД.

У відповідності до п. 231.1. ст. 231 Податкового Кодексу України: "Платник податку при реалізації пального зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи".

В акцизній накладній зазначаються в окремих полях такі обов'язкові реквізити: а)порядковий номер акцизної накладної; б) дата складання акцизної накладної; в) повна або скорочена назва юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник акцизного податку, - особи, що реалізує пальне; г) код ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) особи, що реалізує пальне, та отримувача пального; д) код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД; е) опис пального; є) обсяг пального в літрах, приведених до t 15 C.

Пунктом 231.3. ст. 231 Податкового Кодексу України встановлено, що акцизна накладна складається платником податку в день реалізації пального при кожній повній або частковій операції з реалізації пального. У разі здійснення операцій з реалізації пального, які передбачають відпуск пального через паливороздавальні колонки на автомобільних заправних станціях (комплексах), автомобільних газових заправних станціях, акцизна накладна складається у день проведення відпуску пального через паливороздавальні колонки на таких станціях незалежно від того, коли відбувся перехід права власності на таке пальне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Про реальність здійснення господарських операцій свідчать, окрім іншого, наявність руху активів, ділової мети та змін у структурі активів платника податку.

При дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру вказаної господарської операції, які були покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та винесення податкової вимоги, колегія суддів вказує на наступне.

Як становлено судом першої інстанції, в періоді, який перевірявся, ТОВ "СПІКА-ОИЛ" мало господарські відносини з ТОВ "Інтернетбізнесконсалтінг-2012" (код ОКПО 37094651).

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "СПІКА-ОИЛ" та ТОВ "Інтернетбізнесконсалтінг-2012" було укладено договір поставки паливно-мастильних матеріалів, на підтвердження виконання умов якого скаржником до перевірки були надані видаткові та податкові накладні, суму ПДВ по яких віднесено до складу податкових зобов'язань ТОВ "СПІКА-ОИЛ" за відповідний період.

Згідно договору купівлі-продажу №1 від 05.01.2016р., укладеному між ТОВ "СПІКА-ОИЛ" (Постачальник) та ТОВ "Інтернетбізнесконсалтінг-2012" (Покупець) (т.1 а.с. 21-23), Постачальник зобов'язувався поставити Покупцю паливно-мастильні матеріали (Товар), а Покупець зобов'язувався оплатити вартість товару та прийняти товар у Постачальника (п. 1.1 Договору).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.5 ст.242 КАС України).

Так, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Вказані висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду України, зокрема в постанові від 22.09.2015 року в справі №21-1526а 15.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем до перевірки не було надано товарно-транспортні накладні, у зв'язку з чим не доведено факт фізичного переміщення товарно - матеріальних цінностей на адресу ТОВ Інтернетбізнесконсалтінг-2012 та неможливо підтвердити факт відвантаження товару від ТОВ СПІКА-ОИЛ .

Також, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, контролюючим органом встановлено, що у ТОВ Інтернетбізнесконсалтінг-2012 відсутня будь-яка інформація про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця), про транспортування (наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні), про власні або орендовані фонди, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Більше того, згідно вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 року по справі №335/13457/16-к, винесеного в рамках кримінального провадження від 27.11.2015 року №32015080000000077 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. З ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_4, маючи умисел на зайняття незаконною діяльністю пов'язаною з фіктивним підприємництвом, діючи повторно, з метою придбання підконтрольного підприємства, яке б діяло у складі підконтрольних фіктивних підприємств та було зареєстровано на особу, яка не усвідомлювала власної ролі у злочинній схемі та не обізнану у господарській діяльності, підшукав у м. Запоріжжя копії документів з персональними даними ОСОБА_5, які використав для придбання (перереєстрації) на його ім'я як засновника та директора підприємства ТОВ Інтернетбізнесконсалтінг-2012 .

Після внесення відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про перереєстрацію ТОВ Інтернетбізнесконсалтінг-2012 на нового власника та директора ОСОБА_5, заволодівши печаткою та, реєстраційними документами придбаного підприємства та виконуючи злочинні наміри, ОСОБА_4 відкрив поточний рахунок у АТ Райффайзен Банк Аваль , на який упродовж грудня 2015 року - березня 2016 року надходили кошти від інших підконтрольних ОСОБА_4 суб'єктів господарювання та реально діючих суб'єктів господарської діяльності від безтоварних операцій в якості оплати товарів, робіт, послуг, які перераховувались на рахунки фіктивних підприємств підконтрольних ОСОБА_4, а також здійснював складання первинних бухгаллерських документів щодо безтоварних операцій, які надавали право службовим особам підприємств - контрагентів на відображення незаконного податкового кредиту з ПДВ за період з 01.12.2015 року по 01.02.2016 року.

Колегія суддів зауважує, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що документи, складені посадовими особами фіктивних підприємств, не можуть вважатися первинними та використовуватися в бухгалтерському і податковому обліку в силу закону.

Спростовуючи висновки суду першої інстанції, що на платника податків не покладено обов'язку щодо перевірки дотримання контрагентом вимог чинного законодавства, а також, що право платника податків не залежить від отримання документального підтвердження щодо належного виконання продавцем товару своїх податкових зобов'язань, колегія суддів зазначає, що господарська діяльність суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється на власний ризик останнього, що вимагає від нього певної обачності та обережності.

Сукупність же встановлених в даній справі обставин (ненадання до перевірки всіх первинних документів, наявність вироку суду щодо директора контрагента позивача) взагалі дають підстави ставити під сумнів добросовісність укладання позивачем правочинів з вищевказаним контрагентом, тобто свідчать про здійснення останнім господарських операцій без мети реального настання правових наслідків.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вказує на те, що наявність кримінального провадження, яким встановлено факт скоєння злочинів, передбачених статтею 205 КК України Фіктивне підприємництво , виключає можливість правомірного включення до даних податкового обліку господарських операцій із таким фіктивно створеним суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0001081412 від 29 грудня 2017 року, яким товариству "Спіка-Оил" визначене грошове зобов'язання в сумі 353813,75 грн. та податкову вимогу №77986-17 від 30 травня 2018 року, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, відсутні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Колегія суддів вказує на те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень , довів належними та допустимими доказами обґрунтованість висновків акту перевірки та правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0001081412.

На підставі викладеного, колегія суддів колегія суддів вказує на наявність в діях позивача порушення вимог законодавства та, як наслідок, правомірності нарахування за вказані порушення суми грошового зобов'язання.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно ст. 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Спіка-Оил".

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 по справі № 820/3274/18 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-Оил" відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду .

Головуючий суддя (підпис)В.О. Бондар Судді (підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.М. Калитка Повний текст постанови складено 17.12.2018.