Постанова

від 27.05.2021 по справі 820/3274/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року

м. Київ

справа № 820/3274/18

адміністративне провадження № К/9901/69495/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Бившевої Л.І., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спіка-Оил на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року (головуючий суддя Бондар В.О., судді: Кононенко З.О., Калитка О.М.) у справі №820/3274/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спіка-Оил до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення та вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Спіка-Оил (надалі - позивач, підприємство, товариство, платник податків) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 29 грудня 2017 року №0001081412 та податкову вимогу від 30 травня 2018 року №77986-17.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та протиправністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та вимоги, оскільки висновки акту перевірки, на підставі якого винесено спірне рішення є необґрунтованими та помилковими, оскільки ним доведений факт фізичного переміщення товарно-матеріальних цінностей на адресу його контрагента у січні-лютому 2016 року та підтверджено факт відвантаження товару від позивача. В акті перевірки не міститься інформація про господарську діяльність позивача в контексті надання оцінки укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Інтернетбізнесконсалтінг-2012 договору купівлі-продажу від 5 січня 2016 року №1 та не з`ясована і не відображена процедура продажу позивачем товару за договором. Зазначає, що податкову вимогу сформовано податковим органом вже після подання означеного позову та на підставі неузгодженого податкового зобов`язання, яке оскаржується у судовому порядку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 29 грудня 2017 року №0001081412 та податкову вимогу від 30 травня 2018 року №77986-17.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з реальності господарських взаємовідносин між позивачем і його контрагентами.

За результатами апеляційного перегляду постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року у справі № 820/3274/18 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, суд апеляційної інстанцій виходив з того, що сукупність встановлених в даній справі обставин (ненадання до перевірки всіх первинних документів, наявність вироку суду щодо директора контрагента позивача) дають підстави ставити під сумнів добросовісність укладання позивачем правочинів з вищевказаним контрагентом, тобто свідчать про здійснення останнім господарських операцій без мети реального настання правових наслідків.

Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року і залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає про порушення апелянтом строків на подання апеляційної скарги, визначені Кодексом адміністративного судочинства України. Вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у реальності здійснення господарських операцій, підтвердження таких операцій відповідними первинними документами. Зауважує, що позивач фактично виступає посередником між оптовими продавцями та кінцевими споживачами на ринку роздрібної торгівлі паливом, не маючи при цьому великих обсягів товару, власних АЗС, складських приміщень чи ємкостей для зберігання палива. Зазначає, що за договором проводився роздрібний продаж паливно-мастильних матеріалів у місцях розташування АЗС, що орендувались позивачем на підставі єдиноразових відомостей (талонів), отриманих від позивача. Вважає, що судом апеляційної інстанції не зазначено з яких підстав відмовлено у задоволені позову в частині скасування податкової вимоги, та посилається, що така вимога прийнята відповідачем під час, коли таке зобов`язання не було узгоджено та оскаржувалось у суді.

Відповідачем 6 лютого 2019 року надано до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення апеляційної інстанції, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Інтернетбізнесконсалтінг-2012 за січень-лютий 2016 року, за результатами якої складено акт від 7 грудня 2017 року №23785/20-40-14-12-11/34954212 (надалі -акт перевірки).

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2017 року №0001081412, яким товариству визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 353813,75 грн та податкову вимогу від 30 травня 2018 року №77986-17 про сплату податкового боргу з податку на додану вартість.

Підприємство оскаржило податкове повідомлення - рішення в адміністративному порядку, за наслідками якого рішенням Державної фіскальної служби України від 21 березня 2018 року №9844/6/99-99-11-01-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення підприємством вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 та підпункту г) пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 283051 грн за січень-лютий 2016 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач мав господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю Інтернетбізнесконсалтінг-2012 .

Між позивачем (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інтернетбізнесконсалтінг-2012 (покупець) укладено договір поставки паливно-мастильних матеріалів від 5 січня 2016 року №1. В підтвердження виконання умов договору позивачем надано видаткові та податкові накладні, суму податку на додану вартість по яких віднесено до складу податкових зобов`язань позивача за відповідний період.

Судом апеляційної інстанції встановлено відсутність товарно-транспортних накладних, інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця), про транспортування (наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні), про власні або орендовані фонди, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відмовляючи у задоволені позову, суд апеляційної інстанції виходив з наявності вироку суду, яким встановлено факт скоєння злочинів, передбачених статтею 205 Кримінального кодексу України, зазначивши, що фіктивне підприємництво виключає можливість правомірного включення до даних податкового обліку господарських операцій із таким фіктивно створеним суб`єктом господарювання.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає про таке.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - придбання або виготовлення товарів та послуг); б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) - придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статт1 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України. До внесення змін Законом України від 21 грудня 2016 року №1797-VІІІ в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду).

Відповідно до абзацу г пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. До внесення змін Законом №1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За приписами пункту 27 Порядку електронного адміністрування реалізації пального, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року №113, Державна фіскальна служба веде автоматичний облік за допомогою СЕАРП у розрізі платників податку обсягів залишків пального, на які платники податку мають право зареєструвати акцизні накладні та/або розрахунки коригування до акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних у розрізі кодів згідно з УКТЗЕД.

Положеннями пункту 231.1 статті 231 Податкового кодексу України визначено, що платник податку при реалізації пального зобов`язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

В акцизній накладній зазначаються в окремих полях такі обов`язкові реквізити: а)порядковий номер акцизної накладної; б) дата складання акцизної накладної; в) повна або скорочена назва юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник акцизного податку, - особи, що реалізує пальне; г) код ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) особи, що реалізує пальне, та отримувача пального; д) код товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД; е) опис пального; є) обсяг пального в літрах, приведених до t 15 C.

Пунктом 231.3 статті 231 Податкового кодексу України встановлено, що акцизна накладна складається платником податку в день реалізації пального при кожній повній або частковій операції з реалізації пального. У разі здійснення операцій з реалізації пального, які передбачають відпуск пального через паливороздавальні колонки на автомобільних заправних станціях (комплексах), автомобільних газових заправних станціях, акцизна накладна складається у день проведення відпуску пального через паливороздавальні колонки на таких станціях незалежно від того, коли відбувся перехід права власності на таке пальне.

Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами статті 1 Закону №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, платіжні доручення, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлено непідтвердження реальності господарських операцій позивача з його контрагентом належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, не встановлено відповідний рух активів, Верховний Суд не може погодитись з доводами позивача про реальність здійснення господарських операцій.

Судом апеляційної інстанції встановлено відсутність у позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів, що свідчить про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Також встановлено, що згідно вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2017 року у справі №335/13457/16-к, винесеного в рамках кримінального провадження від 27 листопада 2015 року №32015080000000077 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, ОСОБА_1 , маючи умисел на зайняття незаконною діяльністю пов`язаною з фіктивним підприємництвом, діючи повторно, з метою придбання підконтрольного підприємства, яке б діяло у складі підконтрольних фіктивних підприємств та було зареєстровано на особу, яка не усвідомлювала власної ролі у злочинній схемі та не обізнану у господарській діяльності, підшукав у м. Запоріжжя копії документів з персональними даними ОСОБА_2 , які використав для придбання (перереєстрації) на його ім`я як засновника та директора підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю Інтернетбізнесконсалтінг-2012 .

Після внесення відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про перереєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю Інтернетбізнесконсалтінг-2012 на нового власника та директора, заволодівши печаткою та, реєстраційними документами придбаного підприємства та виконуючи злочинні наміри, ОСОБА_1 відкрив поточний рахунок у АТ Райффайзен Банк Аваль , на який упродовж грудня 2015 року - березня 2016 року надходили кошти від інших підконтрольних йому суб`єктів господарювання та реально діючих суб`єктів господарської діяльності від безтоварних операцій в якості оплати товарів, робіт, послуг, які перераховувались на рахунки фіктивних підприємств підконтрольних ОСОБА_1 , а також здійснював складання первинних бухгалтерських документів щодо безтоварних операцій, які надавали право службовим особам підприємств - контрагентів на відображення незаконного податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 1 грудня 2015 року по 1 лютого 2016 року.

Колегія суддів визнає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Документи, складені посадовими особами фіктивних підприємств, не можуть вважатися первинними та використовуватися в бухгалтерському і податковому обліку в силу закону.

Відтак, висновки суду про законність податкових повідомлень-рішень є правильними.

Разом з тим, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника щодо недослідження судом апеляційної інстанції та невстановлення ним фактичних обставин справи стосовно прийняття податковим органом податкової вимоги від 30 травня 2018 року №77986-17. Судом апеляційної інстанції не досліджено, не встановлено та не з`ясовано обставини та правомірність прийняття спірної вимоги.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволені позову щодо скасування податкової вимоги від 30 травня 2018 року №77986-17, підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в цій частині.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

За приписами частин першої і другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв`язку з вищенаведеним Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій допустив порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи та не дослідив зібрані у справі докази, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спіка-Оил задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року в частині відмови в задоволені позовних вимог про скасування податкової вимоги від 30 травня 2018 року №77986-17 скасувати, та в цій частині справу № 820/3274/18 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанцій.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 820/3274/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко Л.І. Бившева С.С. Пасічник