Постанова
від 11.12.2018 по справі 815/357/16
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2018 року

Київ

справа №815/357/16

адміністративне провадження №К/9901/26856/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,

учасники справи:

представник позивача - Почтова С.С.,

представник відповідача - Павлович Д.М.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 (судді: Крусян А.В. (головуючий), Вербицька Н.В., Джабурія О.В.) у справі №815/357/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Юг" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Юг" (далі - позивач, ТОВ "Мед-сервіс Юг") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень №0002332203, №0002342203, №0002352203 від 14.07.2015.

2. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Мед-сервіс Юг" зазначило, що за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов помилкового висновку про те, що господарські операції позивача з його контрагентами не мали реального характеру, відтак відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансовими) санкцій.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким задоволено адміністративний позов. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 14 липня 2015 року №№0002332203; 0002342203; 0002352203.

4. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи адміністративний позов виходив з непідтвердженості доводів контролюючого органу про наявність порушень позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ БАДМ , ТОВ ФРА-М , ТОВ Мед-сервис Інвест та ТОВ Компанія Санлайн . Дослідивши первинні документи, суд дійшов висновку, що проведені господарські операції позивача із його контрагентами призвели до істотних змін у структурі активів і зобов'язань, а тому у позивача було право на віднесення сум ПДВ по спірним господарським операціям до складу податкового кредиту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

6. Касаційний розгляд справи проведено у судовому засіданні, відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ Мед-сервіс Юг з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами з контрагентами ТОВ БАДМ , ТОВ ФРА-М , ТОВ Мед-сервис Інвест , ТОВ Компанія Санлайн за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, про що складено акт від 07.10.2015№116/22-213/34507694, яким встановлено завищення позивачем валових витрат, у результаті чого занижений податок на прибуток підприємств на суму 4 878 268,00 грн, заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 569 660,00 грн, у зв'язку із порушенням позивачем положень п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п.44.1 ст.44, п.п.198.1,198.2,198.3,198.6, п.198 ст.198 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки відповідачем 14.07.2016 прийняті податкові повідомлення-рішення №0002332203 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 4 905 936,00 грн, штрафних санкцій на суму 1 226 484,00 грн; №0002342203 про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 4 767 312,00 грн та штрафних санкцій в розмірі 2 383 656,00 грн; №0002352203 про зменшення суми від'ємного значення з ПДВ за листопад-грудень 2014 року на загальну суму 569 660,00 грн.

ГУ ДФС в Одеській області за результатами розгляду первинної скарги платника податків на зазначені податкові повідомлення-рішення частково задовольнила скаргу та скасувала вказані рішення від 14.07.2015 №0002332203 у частині збільшення податку на прибуток підприємств на суму 28 785,00 грн, застосування штрафних санкцій на суму 7 196,00 грн, №0002342203 у частині збільшення зобов'язання з ПДВ на суму 18 721,00 грн, застосування штрафних санкцій на суму 9 360,00 грн, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що основним видом діяльності позивача згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських є виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів (код КВЕД 21.20); оптова торгівля фармацевтичними товарами (код КВЕД 46.46); неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 47.11); роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах (основний) (код КВЕД 47.73); роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.74); консультування з питань комерційної діяльності й керування (код КВЕД 70.22); будівництво житлових і нежитлових будівель (код КВЕД 41.20).

ТОВ Мед-сервіс Юг має ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами з 19.07.2011. При цьому, позивачем отримані також ліцензії на роздрібну торгівлю лікарськими засобами на мережу аптек №№1-30, якими здійснюється реалізація медпрепаратів.

З метою здійснення господарської діяльності позивачем були орендовані нежитлові приміщення та приміщення для торгівлі аптечними товарами, за для чого укладені договори суборенди 2012-2013 роках.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в перевіряємий період ТОВ Мед-сервіс Юг придбало лікарські засоби за договорами постачання з ТОВ БАДМ , ТОВ ФРА-М , ТОВ Мед-сервис Інвест , ТОВ Компанія Санлайн , про фактичне виконання яких свідчать наявні у матеріалах справи копії витягів з журналу реєстрації довіреностей; витягів з Єдиного реєстру податкових накладних; податкові накладні; видаткові накладні; реєстри розрахункових платежів; сертифікатів якості на лікарські засоби, у вигляді СD дисків з архівованими даними в зв'язку з їх величезною кількістю, товарно-транспортних накладних, зібраних з місць продажу-мережі аптек, відповідно до яких здійснювалися доставка товару, та подання видаткових накладних про передачу товару мережі аптек з метою його реалізації, що в свою чергу відображає зміни в структурі активів та зобов'язань позивача.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що наявні в матеріалах справи та досліджені під час апеляційного перегляду справи первинні документи надані позивачем, за змістом відповідають вимогам податкового законодавства.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичних доказів поставки товарів (послуг) позивачу його контрагентами, при цьому матеріали зустрічних перевірок з контрагентами позивача за господарськими операціями, свідчать про безтоварність вказаних операцій, що позбавляло позивача право на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та на бюджетне відшкодування ПДВ у відповідних податкових періодах. Касаційна скарга інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в запереченні на позовну заяву контролюючим органом не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права скаржником не наведено.

9. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на відсутність у діях позивача протиправного діяння, що призвело до неналежного виконання вимог податкового законодавства.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

10.3. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.4. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.5. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

15. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

16. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

20. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в запереченні на позовну заяву та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень) та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Зокрема, судом досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

21. Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

22. Доводи контролюючого органу щодо відсутності первинних (бухгалтерських) документів, які б підтверджували фактичне здійснення господарських відносин між позивачем та контрагентами за перевіряємий період спростовано судом апеляційної інстанції шляхом дослідження первинних документів, наданих позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій з контрагентами та встановлено, що вказані первинні документи складені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Судом також обґрунтовано відхилено посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, оскільки така носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Обґрунтовано суди не взяли до уваги і посилання контролюючого органу на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на отриманий від контрагентів товар, оскільки, відсутність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

23. Судом попередньої інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими позивачем було сформовано об'єкт оподаткування податком на прибуток та податковий кредит, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду попередньої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про фактичне вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

25. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 слід залишити без задоволення.

26. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

27. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.02.2017 задоволено клопотання Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення суду у даній справі, який відповідно до вимог статті 133 КАС України підлягає стягненню з Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області за подачу касаційної скарги у розмірі 249 354,86 грн.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 у справі №815/357/16 залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області судовий збір за подачу касаційної скарги в розмірі 249 354,86 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення11.12.2018
Оприлюднено18.12.2018
Номер документу78589151
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —815/357/16

Ухвала від 15.07.2019

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Харченко Ю. В.

Ухвала від 08.07.2019

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Харченко Ю. В.

Постанова від 11.12.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Олендер І.Я.

Постанова від 11.12.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Олендер І.Я.

Ухвала від 15.11.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Олендер І.Я.

Ухвала від 21.02.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Олендер І.Я.

Ухвала від 29.05.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Маринчак Н.Є.

Ухвала від 13.02.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Степашко О.І.

Ухвала від 23.01.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Степашко О.І.

Ухвала від 16.12.2016

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Степашко О.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні