Постанова

від 17.12.2018 по справі 812/1729/18

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року справа №812/1729/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Компанієць І.Д.,

суддів: Арабей Т.Г., Ястребової Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Святодух О.Б.,

представника позивача Найема М.-М.,

представника відповідача Леонової З.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року у справі №812/1729/18 (головуючий суддя І інстанції Свергун І.О.) за позовом публічного акціонерного товариства Страхова компанія Оранта-Лугань до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування вимоги від 21.05.2018, податкових повідомлень-рішень від 18.10.2017, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

-визнати протиправними дії відповідача при проведенні камеральної перевірки щодо неправомірного визначення податкових зобов'язань на підставі поданих ПАТ СК Оранта-Лугань уточнюючих декларацій з податку на прибуток;

-визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування ПАТ СК Оранта-Лугань пені в розмірі 111443,63 грн та стягнення вказаної суми за рахунок надмірно сплачених коштів з податку на прибуток підприємств;

-зобовязати ГУ ДФС у Луганській області повернути ПАТ СК Оранта-Лугань суму коштів у розмірі 111443,63 грн, що були стягнуті в рахунок погашення протиправно нарахованої пені;

-визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДФС у Луганській області від 21.05.2018 № 10463-17 про сплату штрафних санкцій у розмірі 213861,63 грн;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Луганській області від 18.10.2017 №0016241207, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобовязання з податку на прибуток страхових організацій, визначеного пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, та на підставі ст. 126 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у розмірі 10% від суми зобовязання, в розмірі 23190,90 грн;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Луганській області від 18.10.2017 №0016251207, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобовязання з податку на прибуток страхових організацій, визначеного пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, та на підставі статті 126 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції в розмірі 20% від суми зобовязання, у розмірі 214420,13 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач в порушення вимог пункту 56.15 статті 56 ПК України протиправно визначив податковий борг та нарахував податкові зобов'язання.

Крім цього, відповідач не мав законних підстав та повноважень для проведення саме камеральної перевірки та нарахування штрафних санкцій за статтею 126 ПК України, отже спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Факт подання позивачем уточнюючих розрахунків з податкових зобовязань щодо сплати податку на прибуток за 2014, 2015 роки був помилково визначений відповідачем як факт погашення з простроченням податкового боргу з авансових внесків, що є неприпустимим.

Крім цього, до позивача не можуть бути застосовані штрафні санкції за ст.126 ПК України, оскільки наявними сертифікатами ТПП України засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01.07.2014 по 26.05.2016 для ПАТ СК Оранта-Лугань при здійсненні господарської діяльності на території Луганської області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.

Відповідно до Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції наявність сертифікату ТПП України є підставою для звільнення позивача від відповідальності за неналежне виконання податкових зобовязань, зокрема, від застосування штрафних санкцій з боку податкових органів.

Враховуючи, що у позивача станом на дату проведення камеральної перевірки не існувало жодних податкових зобов'язань з податку на прибуток у звязку з наявною переплатою, у відповідача не було законних підстав для їх визначення.

Крім цього, відповідачем за кожним фактом подання уточнюючої декларації в автоматичному режимі в інтегрованій картці платника податку з сум надмірно сплачених коштів з податку на прибуток підприємств протиправно стягувалась пеня.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 18.10.2017 №0016241207, яким до ПАТ Страхова компанія Оранта-Лугань застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у сумі 23190,90 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 18.10.2017 №0016251207, яким до ПАТ Страхова компанія Оранта-Лугань застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у сумі 214420,13 грн.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДФС у Луганській області від 21.05.2018 № 10463-17 про сплату штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 213861,63 грн.

Визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Луганській області щодо нарахування ПАТ Страхова компанія Оранта-Лугань пені в розмірі 111443,63 грн та стягнення вказаної суми за рахунок надмірно сплачених коштів з податку на прибуток страхових організацій.

Зобов'язано Головне управління ДФС у Луганській області здійснити корегування даних інтегрованої картки ПАТ Страхова компанія Оранта-Лугань з податку на прибуток страхових організацій шляхом скасування пені в сумі 111443,63 грн, нарахованої за період 2014-2016 років.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

1. Апелянт вважає, що поданням уточнюючих декларацій позивач зменшив свої податкові зобов'язання, заявлені річними деклараціями та сплатив їх, як передбачено п.35.1 ст.35 ПК України, але не виправив помилки відповідно до вимог ст..50 ПК України.

2. Сертифікат ТПП, відповідно до Регламенту ТПП України від 18.12.2014 року, повинен містити конкретний період часу, протягом якого мали місце обставини непереборної сили та зазначати певний податковий обов'язок зі сплати податків.

Надані позивачем сертифікати ТПП мають період дії 01.07.2014 року-26.05.2016 року, та взагалі не містять посилань на неможливість виконання конкретних зобов'язань з податку на прибуток.

Суд першої інстанції, визначаючи місцезнаходження позивача у м. Луганськ, не встановив дійсне місцезнаходження платника податків за відповідними реєстраційними документами.

3. Суд першої інстанції неправильно визначив, що до податкової вимоги увійшли лише суми штрафних санкцій, нарахованих спірними податковими-повідомленнями рішеннями, оскільки станом на 20.05.2018 року сума податкового боргу позивача становила 213861,63 грн, на підставі ст..ст.59,60 ПК України податковим органом виставлено на суму боргу податкову вимогу від 21.05.2018 року №10463-7.

4. Суд неправильно прийшов до висновку про зобовязання повернути позивачу суму надміру сплачених коштів, що були стягнуті в рахунок нарахованої пені, оскільки за позивачем рахувався податковий борг, що, відповідно до ст.43 ПК України, виключає можливість повернення коштів до повного погашення податкового боргу.

В частині відмови в задоволенні позову рішення не оскаржується.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати судове рішення та відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, суд встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

ПАТ СК Оранта-Лугань , код ЄДРПОУ 02305867, місцезнаходження: 92700, Луганська область, Старобільський район, м. Старобільськ, пл. Базарна, буд. 7, зареєстрований як юридична особа 14.09.1994, перебуває на обліку в Старобільській ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області, основний вид діяльності 65.12 Інші види страхування, крім страхування життя (том 1 арк. спр. 138-143).

ГУ ДФС у Луганській області проведено камеральну перевірку податкових декларацій з податку на прибуток ПАТ СК Оранта-Лугань з питань перевірки термінів подання податкової звітності та своєчасності сплати податку на прибуток підприємства та авансових внесків з податку на прибуток за період 2014, 2015 роки, за результатами якої складено акт від 04.10.2017 № 1211/12-32-12-07/02305867 (том 1 арк. спр. 63-68).

Перевіркою встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобовязання з податку на прибуток підприємства та авансових внесків з податку на прибуток протягом строків, визначених абз. 1 та абз. 4 п. 57.1 ст. 57 ПК України за 2014-2015 роки, а саме:

самостійно визначені суми грошових зобовязань з податку на прибуток підприємства в загальному розмірі 231909,00 грн по деклараціям від 26.02.2014 (реєстраційний номер 1400009597), від 28.04.2015 (реєстраційний номер 9081857580) погашені з затримкою граничних термінів сплати до 30 календарних днів включно шляхом перерахування коштів за платіжними дорученнями та частково шляхом подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток (доходи) страховика від 22.06.2015 (реєстраційний номер 9081997899);

самостійно узгоджені суми податкових (грошових) зобовязань в загальному розмірі 1072100,63 грн по деклараціям від 26.02.2014 (реєстраційний номер 1400009597), від 28.04.2015 (реєстраційний номер 9081857580), від 22.06.2015 (реєстраційний номер 9081997899) погашені з затримкою граничних термінів сплати більше 30 календарних днів шляхом перерахування коштів за платіжними дорученнями, частково шляхом подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток (доходи) страховика від 22.06.2015 (реєстраційний номер 9081997899) та частково шляхом подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств від 18.04.2016 (реєстраційний номер 1600000695).

На наслідками перевірки ГУ ДФС у Луганській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 18.10.2017 №0016241207, яким на підставі статті 126 ПК України за затримку до 30 календарних днів сплати грошового зобовязання в сумі 231909 грн позивачеві нараховано штраф у розмірі 10%, що складає 23190,90 грн (том 1 арк. спр. 57-58);

від 18.10.2017 №0016251207, яким на підставі статті 126 ПК України за затримку понад 30 календарних днів сплати грошового зобовязання в сумі 1072100,65 грн позивачеві нараховано штраф у розмірі 20%, що складає 214420,13 грн (том 1 арк. спр. 59-62).

Не погодившись зі вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх (том 1 арк. спр. 39-41,44-46,49-51, 54-55).

Рішенням ДФС України від 15.01.2018 № 1184/6/99-99-11-03-01-25 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення (том 1 арк. спр. 29-37,38).

21.05.2018 ГУ ДФС у Луганській області сформовано податкову вимогу № 10463-17, згідно з якою ПАТ СК Оранта-Лугань повідомлено про суму податкового боргу з податку на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, в розмірі 213861,63 грн, в т.ч. штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 213861,63 грн (том 1 арк. спр. 28).

Також податковим органом позивачу нараховано пеню: у 2014 році в сумі 924 грн, у 2015 році 287,62 грн, у 2016 році 110232,01 грн, яку погашено за рахунок сплачених підприємством сум податку на прибуток, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника (том 2 арк. спр. 118-122).

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов та скасовуючи податкові повідомлення-рішення, виходив з того, що у позивача був відсутній склад порушення (грошового зобов'язання та податкового боргу зі сплати податку на прибуток, факт погашення податкового боргу), що свідчить про безпідставність застосування податковим органом штрафу за несвоєчасну сплату позивачем податкового зобов'язання на суму, яка зменшена поданими уточнюючими деклараціями.

Крім цього, сертифікатами ТПП України засвідчено позивачу настання обставин непереборної сили щодо своєчасної сплати грошових зобов'язань з податку на прибуток.

Оскільки до спірної податкової вимоги увійшли суми штрафних санкцій, нарахованих спірними податковими повідомленнями-рішеннями, тому вимога також є протиправною та підлягає скасуванню.

Також є протиправними дії відповідача по нарахуванню пені за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань з податку на прибуток, оскільки податкові повідомлення-рішення прийняті протиправно. Для ефективного захисту порушених прав позивача суд першої інстанції обрав спосіб такого захисту, зобов'язавши податковий орган здійснити корегування даних інтегрованої картки позивача з податку на прибуток шляхом скасування пені, нарахованої за 2014-2016 роки.

Оцінка суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі пп.16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі- ПК України) платник податків зобовязаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

49.18.1. календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

49.18.2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

49.18.3. календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (…)

Порядок обчислення та сплати податку на прибуток визначається статтею 137 ПК України.

Відповідно до п.137.1 податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до п.137.2 податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які провадять страхову діяльність, визначається в порядку, передбаченому п.141.1ст.141 цього Кодексу.

На підставі пп.141.1.1 п.141.1 ст.141 ПК України страховики сплачують податок на прибуток за ставкою, визначеною відповідно допункту 136.1статті 136 цього розділу, та податок на дохід за ставкою, визначеною відповідно допідпунктів 136.2.1та136.2.2пункту 136.2 статті 136 цього Кодексу.

Нарахований страховиком податок на дохід за ставкою, визначеною впідпункті 136.2.1пункту 136.2 статті 136 цього Кодексу, є різницею, яка зменшує фінансовий результат до оподаткування такого страховика.

Згідно з пп.141.1.2 п.141.1 ст.141 ПК україни обєкт оподаткування страховика, до якого застосовується ставка, визначена відповідно до пп.136.2.1,136.2.2 п.136.2 ст.136 цього Кодексу, розраховується як сума страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих за договорами страхування і співстрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу обєкта оподаткування страховика тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування.

Пунктом 50.1 статті 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Як свідчать матеріали справи за результатами 2014 та 2015 років позивачем подано податкові декларації з податку на доходи (прибуток) страховика.

Так, 13.03.2015 позивачем подано звітну податкову декларацію за 2014 рік, де в рядку 11 Загальне податкове зобовязання (рядок 02 + рядок 09 + рядок 10) задекларовано 458503 грн, в рядку 14 Сума нарахованого податку за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року з урахуванням уточнень - - , в рядку 13 Податкове зобовязання за звітний (податковий) період - 458503 грн (том 1 арк. спр. 97-99).

19.06.2015 позивач подав уточнюючу податкову декларацію за 2014 рік, де в рядку 13 Податкове зобовязання за звітний (податковий) період задекларував до зменшення -364501 грн (том 1 арк. спр. 100-102).

10.06.2016 позивач подав уточнюючу податкову декларацію за 2014 рік, де в рядку 27 Збільшення (зменшення)податкового зобовязання звітного (податкового) періоду, що уточнюється зазначив -18653 грн (том 1 арк. спр. 103-105).

18.04.2016 позивач подав звітну податкову декларацію за 2015 рік, в якій у рядку 04 Обєкт оподаткування задекларував 497098 грн, у рядку 06 Податок на прибуток зазначив 89478 грн, у рядку 17 Податок на прибуток за звітний податковий період зазначив -408232 грн, у рядку 19 Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду (рядок 17рядок 18) -408232 грн (том 1 арк. спр. 106-108).

12.05.2017 позивач подав уточнюючу податкову декларацію за 2015 рік, в якій у рядку 04 Обєкт оподаткування задекларував 409190 грн, у рядку 06 Податок на прибуток зазначив 73654 грн, у рядку 17 Податок на прибуток за звітний податковий період зазначив -429187 грн, у рядку 19 Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду (рядок 17рядок 18) -429187 грн., у рядку 27 Збільшення (зменшення) податкового зобовязання звітного (податкового) періоду, що уточнюється - -20955 грн (том 1 арк. спр. 109-111).

27.02.2017 позивач подав звітну податкову декларацію за 2016 рік, в якій у рядку 04 Обєкт оподаткування задекларував -791387 грн, у рядку 06 Податок на прибуток зазначив 0 грн, у рядку 17 Податок на прибуток за звітний податковий період зазначив 0 грн, у рядку 19 Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду (рядок 17 рядок 18) 0 грн (том 1 арк. спр. 112-114).

Таким чином, уточнюючими податковими деклараціями позивач зменшив суми податкових зобовязань.

Згідно пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Пунктом 35.1 статті 35 Податкового Кодексу України передбачено, що сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Отже, сплата податку являє собою фактичне внесення сум податку, які підлягають сплаті до відповідного бюджету.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, розмір якого залежить від кількості днів затримки та погашеної суми податкового боргу.

Буквальний аналіз наведеної норми доводить, що відповідальність у вигляді штрафу застосовуються у разі не сплати платником податків протягом строків, визначених Податковим кодексом України, зокрема суми самостійно визначеного грошового зобов'язання.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у межах спірних відносин відсутнє податкове правопорушення, відсутність обов'язку сплати грошового зобов'язання доводить відсутність погашення суми податкового боргу, внаслідок чого відповідачем безпідставно застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Отже, контролюючим органом застосовано штраф у розмірі 20% за несвоєчасну сплату позивачем податкового зобов'язання на суму, яка зменшена підприємством шляхом подання уточнюючої декларації. Відтак, об'єкт застосування штрафу в межах спірних правовідносин відсутній.

Аналогічну правову позицію щодо спірних правовідносин неодноразово викладав Верховний Суд в постановах від 27.02.2018 року в справі №813/2009/17, від 31.07.2018 року в справі №824/2675/14-а, від 14.08.2018 року в справі №818/1507/17.

На підставі ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім цього суд звертає увагу податкового органу, що в звязку із наявністю надміру сплачених коштів з податку на прибуток позивач у відповідності до п. 87.1 статті 87 ПК України звернувся до Старобільської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області з листами, в яких просив за рахунок надміру сплачених сум з податку на прибуток погасити податковий борг з інших податків та обовязкових платежів (том 1 арк. спр. 69-78), та відповідачем зараховано суми переплати в сплату грошових зобовязань позивача з інших видів податків та обовязкових платежів.

Податковим правопорушенням відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України є зокрема протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що в діях позивача відсутній склад податкового правопорушення, передбачений статтею 126 ПК України, а тому відповідачем протиправно застосовано до позивача штрафні санкції податковим повідомленням-рішенням від 18.10.2017 №0016251207 за несвоєчасне погашення суми податкового боргу відповідними, зазначеними вище деклараціями.

Аналогічний висновок з вищенаведених підстав суд робить про протиправність застосовання до позивача штрафної санкції податковим повідомленням-рішенням від 18.10.2017 №0016241207 в розмірі 10% за несвоєчасне погашення суми податкового боргу декларацією від 22.06.2015 року №9081997899 в суммі 3107,81 грн.

Доводи апелянта, що поданням уточнюючих декларацій позивач зменшив свої податкові зобов'язання, заявлені річними деклараціями та сплатив їх, як передбачено п.35.1 ст.35 ПК України, але не виправив помилки відповідно до вимог ст.50 ПК України, суд вважає неприйнятними, оскільки зменшення абсолютного значення суми самостійно визначених грошових зобов'язань шляхом подання уточнюючої податкової декларації не свідчить про погашення податкового боргу для цілей нарахування штрафу відповідно до положень статті 126 ПК України.

Стосовно нарахування зазначеним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобовязань платіжними дорученнями №594 від 10.11.2014 року (штрафна санкція 89,27 грн) та №786 від 24.12.2014 року (штрафна санкція 120,42 грн) суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.126.1ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобовязання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

При затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошовіого зобовязання - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як свідчать матеріали справи позивачем сплачено авансовий внесок з податку на прибуток підприємств за декларацією від 26.02.2014 року №1400009597 з гранічним терміном сплати 30.09.2014 року суми 70119 грн:

Платіжним дорученням №594 від 10.11.2014 року сплачено авансовий внесок з податку на прибуток за жовтень 2014 року з порушенням гранічного терміну сплати на 41 день в частині суми несвоєчасно погашеного податкового зобовязання 446,33 грн. (а.с.166 т.1, а.с.44 т.3).

Авансовий внесок з податку на прибуток підприємств за декларацією від 26.02.2014 року №1400009597 з гранічним терміном сплати 30.10.2014 року суми 70119 грн:

платіжним дорученням №786 від 24.12.2014 року сплачено авансовий внесок з податку на прибуток за листопад 2014 року з порушенням гранічного терміну сплати на 55 днів в частині суми несвоєчасно погашеного податкового зобовязання 602,11 грн. (а.с.166 т.1, а.с.42 т.3);

Таким чином, позивач сплачував зазначені суми узгоджених грошових зобов'язань з порушенням встановлених Податковим Кодексом України строків, що тягне за собою застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пп.126.1 ст.126 ПК України.

Щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі 10% за несвоєчасну сплату податкових зобовязань платіжними дорученнями, суд зазначає таке.

Відповідно до пп.126.1ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобовязання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу (…)

Як свідчать матеріали справи позивачем сплачено авансовий внесок з податку на прибуток підприємств за декларацією від 26.02.2014 року №1400009597 з гранічним терміном сплати 30.08.2014 року суми 70119 грн:

-10.09.2014 року (11 днів затримки) в розмірі 35119 грн (платіжне доручення №459 від 10.09.2014 року);

платіжним дорученням №459 від 10.09.2014 року сплачено авансовий внесок з податку на прибуток за серпень 2014 року з порушенням гранічного терміну сплати на 11 днів в частині суми несвоєчасно погашеного податкового зобовязання 35119 грн. (а.с.164 т.1, а.с.45 т.3);

-23.09.2014 року (24 дні затримки) в розмірі 35000 грн. (платіжне доручення №487 від 23.09.2014 року;

платіжним дорученням №487 від 23.09.2014 року сплачено авансовий внесок з податку на прибуток за серпень 2014 року з порушенням гранічного терміну сплати на 24 дні в частині суми несвоєчасно погашеного податкового зобовязання 35000 грн. (а.с.164 т.1, а.с.47 т.3);

авансовий внесок з податку на прибуток підприємств за декларацією від 26.02.2014 року №1400009597 з гранічним терміном сплати 30.09.2014 суми 70119 грн:

-10.10.2014 року (10 днів затримки) в розмірі 42119 грн (платіжне доручення №529 від 10.10.2014 року);

платіжним дорученням №529 від 10.10.2014 року сплачено авансовий внесок з податку на прибуток за вересень 2014 року з порушенням гранічного терміну сплати на 10 днів в частині суми несвоєчасно погашеного податкового зобовязання 42119 грн. (а.с.164 т.1, а.с.45 т.3);

авансовий внесок з податку на прибуток підприємств за декларацією від 26.02.2014 року №1400009597 з гранічним терміном сплати 30.10.2014 суми 70119 грн:

-10.11.2014 року (11 днів затримки) в розмірі 34397,89 грн (платіжне доручення №594 від 10.11.2014 року);

платіжним дорученням №594 від 10.11.2014 року сплачено авансовий внесок з податку на прибуток за жовтень 2014 року з порушенням гранічного терміну сплати на 11 днів в частині суми несвоєчасно погашеного податкового зобовязання 34397,89 грн. (а.с.166 т.1, а.с.44 т.3).

-12.11.2014 року (13 днів затримки) в розмірі 35119 грн (платіжне доручення №608 від 12.11.2014 року);

платіжним дорученням №608 від 12.11.2014 року сплачено авансовий внесок з податку на прибуток за жовтень 2014 року з порушенням гранічного терміну сплати на 13 днів в частині суми несвоєчасно погашеного податкового зобовязання 35119 грн. (а.с.166 т.1, а.с.43 т.3).

авансовий внесок з податку на прибуток підприємств за декларацією від 26.02.2014 року №1400009597 з гранічним терміном сплати 30.11.2014 суми 70119 грн:

-24.12.2014 року (24 дні затримки) в розмірі 19076 грн (платіжне доречення №786 від 24.12.2014 року). (а.с.65 т.1)

платіжним дорученням №786 від 24.12.2014 року сплачено авансовий внесок з податку на прибуток за листопад 2014 року з порушенням гранічного терміну сплати на 24 дні в частині суми несвоєчасно погашеного податкового зобовязання 19076 грн. (а.с.166 т.1, а.с.42 т.3);

Таким чином, позивач сплачував зазначені суми узгоджених грошових зобов'язань з порушенням встановлених Податковим Кодексом України строків, що також тягне за собою застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пп.126.1 ст.126 ПК України.

Отже, оскільки позивачем несвоєчасно сплачено зазначені грошові зобов'язання, тому відповідачем в цій частині правильно нараховано штрафну санкцію в розмірі 20083,09 грн.

Щодо звільнення позивача в цій частині від відповідальності за наявності сертифікатів ТПП України про дію обставин непереборної сили суд зазначає наступне.

02.09.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII (далі Закон №1669), який набув чинності 15.10.2014.

Відповідно до ст.1 Закону №1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин розпочата та не була закінчена антитерористична операція відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України .

Позивач був зареєстрований у м. Луганськ Луганської області, та 27.05.2016 року перереєстрував своє місцезнаходження у м. Старобільськ Луганської області.

Зазначене підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, витягами з реєстрів та іними документами, наданими позивачем на вимогу суду (а.с.6-41 т.3).

Відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р та від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, м. Луганськ та м. Старобільськ Луганської області відносяться до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Статтею 10 Закону №1669 визначено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно п.111.1 ст.111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова, адміністративна, кримінальна.

Як визначено п.111.2 ст.111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Таким чином, застосований податковим органом до позивача податковим повідомленням-рішенням від 18.10.2017 року №0016241207 штраф у розмірі 10% та податковим повідомленням рішенням від 18.10.2017 року №0016251207 штраф в розмірі 20% є фінансовою відповідальністю.

Сертифікатами від 23.11.2016 року №7024, 7023, 7025, виданими ТПП України підтверджено позивачу настання обставин непереборної сили з 01 липня 2014 року по 26 травня 2016 року (а.с.123-124 том 1) щодо наступних обов'язків платника податків:

-надання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів ( за найманих осіб за червень-грудень 2014 року, січень-червень 2015 року у гранічний строк, не пізніше ніж через 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного періоду з зазначенням відповідних дат;

- подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за 2,3,4 квартал 2014 року, 2 квартал 2015 року у строк протягом 40 календарних днів після закінчення звітного періоду з визначенням дат;

- подання звіту про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2014 року, січень, березень, квітень 2015 року в строк не пізніше 15 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця з визначенням дат.

Суд погоджується з позивачем, що дійсно норми Податкового кодексу України регулюють, зокрема, загальні питання відповідальності платників податків за невиконання (неналежне) виконання податкових зобов'язань, а норми Закону № 1669 регулюють вказані питання з визначенням певної території, на яку розповсюджується дія норм цього закону (населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція), а також часу такого розповсюдження (між 14.04.14 року та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України), норми Закону № 1669 щодо звільнення платника податків від відповідальності за невиконання (неналежне) виконання податкових зобов'язань, яке сталося внаслідок дії обставин непереборної сили за умови підтвердження таких обставин відповідним сертифікатом, є спеціальними відносно відповідних норм Податкового кодексу України.

Проте, надані позивачем сертифікати ТПП не містять посилань на неможливість виконання конкретних зобов'язань з податку на прибуток.

При цьому відповідно до 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 18.12.2014 року форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, 7 законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Таким чином, оскільки позивачем не надано сертифікатів про обставини непереборної сили стосовно обов'язку платника податків сплачувати податок на прибуток у визначені податковим законодавством граничні строки, суд приходить до висновку про неможливість звільнення позивача від відповідальності за порушення граничних строків сплати грошового зобовязання з податку на прибуток за наданими сертифікатами від 23.11.2016 року №7024, 7023, 7025 відповідно до ст..10 Закону №1669.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права в частині звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасну сплату грошового зобовязання на підставі ст.10 Закону №1669 та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2017 року №0016241207, яким за затримку сплати грошового зобов'язання позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 10% в частині суми 20083,09 грн, а також скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2017 року №0016251207, яким за затримку сплати грошового зобов'язання позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 20% в частинів суми 209,69 грн.

Суд не приймає доводи апелянта про не підтвердження місцезнаходження позивача у м. Луганськ, оскільки наданими документами - даними про реєстрацію місцезнаходження позивача підтверджуться, що до 27.05.2016 року таким місцем було м. Луганськ (а.с.6-41 т.3)

Щодо податкової вимоги.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як свідчать матеріали справи (а.с.28 т.1), а також розрахунок сум податкового боргу, які увійшли до податкової вимоги від 21.05.2018 року №10463-17, сума податкового боргу станом на 20 травня 2018 року складається з штрафних (фінансових санкцій) в сумі 213861,63 грн, нарахованих згідно податкових повідомлень-рішень від 18.10.2017 року №0016241207, №0016251207.

Станом на 17.05.2018 року у позивача рахувалася переплата тз податку на прибуток страхових організацій у розмірі 23749,4 грн.

Таким чином, відповідно до розрахунку сум, які включені до податкової вимоги від 21.05.2018 року №10463-16, наданого податковим органом на вимогу суду, слід вважати 23190,90 грн (ППР №0016241207) + 214420,13 грн (ППР № 0016251207) - 23749,4 грн (переплата станом на 17.05.2018 року) = 213861,63 грн.

Оскільки податкові повідомлення-рішення від 18.10.2017 року є протиправними в частині на суму 3107,81 грн та на суму 214210,44 грн, тому податкова вимога також належить до скасування як протиправна в частині суми 193568,85 грн (3107,81 грн (ППР №0016241207) + 214210,44 грн (ППР № 0016251207) - 23749,4 грн (переплата станом на 17.05.2018 року) = 193568,85 грн.

Суд не приймає доводи апелянта, що судом першої інстанції неправильно визначено входження до податкової вимоги лише сум штрафних санкцій, оскільки зазначені доводи спростовуються даними інтегрованої картки платника податків товариства СК Оранта-Лугань (а.с.191-195 т.1), а також наданим відповідачем до суду розрахунком сум, які увійшли до спірної податкової вимоги.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача, що суд першої інстанції неправильно зобовязав податковий орган повернути позивачу суму надміру сплачених коштів, що були стягнуті в рахунок нарахованої пені, оскільки в зазначеній частині позовних вимог товариству відмовлено з огляду на те, що обов'язковою умовою повернення таких сум платнику податку є подання ним заяви до контролюючого органу, з якою позивач до відповідача не звертався.

Судом першої інстанції правильно в цій частині позовних вимог обрано засіб захисту порушених прав товариства - зобов'язано податковий орган здійснити корегування даних інтегрованої картки позивача з податку на прибуток страхових організацій шляхом скасування пені, нарахованої протягом 2014-2016 років.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Положеннями ч. 2 ст. 317 КАС України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Суд вважає, що з урахуванням вищевикладених висновків, суд першої інстанції, визнаючи протиправними та скасовуючи повністю податкові повідомлення-рішення від 18.10.2017 року неправильно застосував норми матеріального права, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги.

Між тим в іншій частині судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції.

Тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні з вищевикладених підстав.

Керуючись статтями 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року у справі №812/1729/18 - задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року у справі №812/1729/18 - змінити.

Абзац другий, третій та четвертий резолютивної частини рішення викласти наступним змістом:

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 18.10.2017 №0016241207 в частині застосування до публічного акціонерного товариства Страхова компанія Оранта-Лугань штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 3107 (три тисячі сто сім) гривень 81 копійка.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 18.10.2017 №0016251207 в частині застосування до публічного акціонерного товариства Страхова компанія Оранта-Лугань штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі у сумі 214210 (двісті чотирнадцять тисяч двісті десять) гривень 44 копійки.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДФС у Луганській області від 21.05.2018 № 10463-17 в частині сплати штрафних (фінансових) санкцій в сумі 193568 (сто дев'яносто три тисячі п'ятсот шістдесят вісім) гривень 85 копійок.

В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року у справі №812/1729/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 17 грудня 2018 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 грудня 2018 року.

Суддя-доповідач: І.Д. Компанієць

Судді Т.Г. Арабей

Л.В. Ястребова