Постанова

від 05.12.2018 по справі 815/3900/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/3900/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С. Місце та час укладення судового рішення --:-- , м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 11.09.2017 р.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Чугунова С.О.,

представника позивача Пущенської О.А., представника відповідача Костіної В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Бруклін-Київ до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

25.07.2017р. товариство з обмеженою відповідальністю Бруклін-Київ звернулося до суду з позовом до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2017р. №№0001871400 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 12398989грн. та штрафними санкціями в розмірі 6199495грн.; 0001861400 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 24911249грн. та штрафними санкціями в розмірі 12455625грн.; 0000131400 про застосування штрафних санкцій у сумі 340грн.

В обґрунтування позову зазначено, що в ході перевірки відповідач дійшов до безпідставних висновків про порушення підприємством п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, оскільки контрагенти ТОВ Ферко другого-третього ланцюгу нібито не знаходяться за своїм місцезнаходженням. Проте, спірні господарські операції між позивачем та ТОВ Ферко відображені у бухгалтерському обліку і включені товариством до рядку 2050 Звіту про фінансові результати Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) витрати за 2016 рік, та повністю підтверджуються первинними документами. Тобто, господарські операції з ТОВ Ферко є реальними операціями в межах відповідної господарської діяльності про що свідчать реальні зміни майнового стану позивача.

Також, не заслуговують на увагу доводи податкової про порушення підприємством п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України, завищення податкового кредиту з ПДВ за рахунок включення податкових накладних, виданих ТОВ Єврострой сервіс , лише за сумнівною наявністю розбіжностей у зв'язку з непідтвердженням об'єкта оподаткування постачальника у березні 2014 року, згідно з даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України та акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Про результати виїзної документальної перевірки ТОВ Єврострой сервіс щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами другого-третього ланцюгу ТОВ Тех-трейдінг за березень 2014 року, та ТОВ Компанія Горизонт плюс за квітень 2014 року від 22.07.2014 року №4182/15-53-22-3/37946382 .

Крім того, є надуманими та не відповідаючими дійсності порушення позивачем абзацу 2 п.188.1 ст.188 ПК України щодо заниження податкових зобов'язань по ПДВ за період з 01.01.2016 року по 30.06.2016 року у зв'язку з невідповідністю між звичайною (договірною) ціною (ціною постачання послуг) та ринковою ціною вартості послуг за договором від 16.08.2013 року між товариством та Louis Dreyfus Commodities Suisse S.A. з надання послуг по перевалці й зберіганню, оскільки ціни послуг ТОВ Бруклін-Київ відповідають рівню звичайних цін.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2017р. позов задоволений, оскільки судом встановлена реальність господарських операцій між ТОВ Бруклін-Київ та контрагентами, дотримання позивачем вимог податкового законодавства, пред'явлення контролюючому органу необхідної первинної документації, відсутності будь-якої шкоди інтересам держави тощо, правомірне формування витрат та податкового кредиту з ПДВ. При цьому, є обґрунтованою прийнята договірна комплексна ставка бази оподаткування ПДВ за перевантаження зернових вантажів яка не є заниженою і відповідає ринковим умовам в 2015-2016 маркетингових роках, забезпечуючи конкурентоздатність перевантажувального комплексу зерна ТОВ Бруклін-Київ на ринку транспортних послуг.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на помилкове застосування судом при вирішенні справи вимог законодавства, внаслідок чого просить рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень, виданих СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ ДФС №№4,5 від 04.01.2017р., №491 від 13.10.2016р., №№411, 418 від 23.08.2016р., №469 від 28.09.2016р., №415, 417 від 23.08.2016р., №534 від 19.12.2016р., №412, 413, 414, 416 від 23.08.2016р., №525 від 12.12.2016р., згідно з наказом СДПІ у з ОПВ у м. Одесі МГУ ДФС від 15.08.2016р. №360 відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ Бруклін-Київ з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи Державної фіскальної служби за період з 01.01.2014р. по 30.06.2016р.

За результатами перевірки складений акт № 3/28-08-14/31795619/2 від 30.01.2017р., яким встановлені порушення позивачем: пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток на суму 12528870грн., у т.ч.: 2015 - 129881грн., 1 квартал 2016 - 4200000грн., 1 півріччя 2016 - 12398989грн.;

- п.п.14.1.71 п.14.1 ст.14, п.23.1 ст.23, п.188.1 ст.188, п.198.1 пп. а , п.198.3, п.196.6 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 24911249грн., у т.ч. по періодах: березень 2014 року на суму 476666грн., січень 2016 року на суму 784519грн., лютий 2016 року на суму 2608382грн., березень 2016 року на суму 7788147грн., квітень 2016 року на суму 11363283грн., травень 2016 року на суму 938940грн., червень 2016 року на суму 951312грн.;

- вимоги п.46.1 ст.46, пп.49.18.3 п.49.18 ст.49, п.103.9 ст.103 ПК України. /т.1 а.с.104-239/

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.02.2017р.: №№0001871400 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибутком в сумі 12398989 грн. та штрафними санкціями в розмірі 6199495грн.; /т.1 а.с.90/

- 0001861400 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 24911249 грн. та штрафними санкціями в розмірі 12455625грн.; /т.1 а.с.92/

- 0000131400 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 340грн. /т.1 а.с.94/

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України закріплено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.138.2, 138.4, 138.6 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ, зокрема, є операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для формування суб'єктом господарювання показників його податкової звітності, зокрема витрат, які в наступному враховуються ним при обчисленні об'єкта оподаткування, ПДВ, від'ємного значення, є реальність здійснення господарських операцій, за якими ним були понесені такі витрати, що підтверджується відповідною первинною документацією.

При цьому, достатньою та необхідною правовою підставою для визнання господарських операцій такими, що дійсно відбулися, є одночасна сукупність наступних умов: 1) підтвердження їх товарності відповідними первинними та іншими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду та містять інформацію про зміст та обсяг операції і рух товарів; 2) факт використання суб'єктом господарювання придбаних товарів у його господарській діяльності; 3) наявність ділової мети, розумних економічних причин, економічного ефекту в результаті господарської діяльності.

Виходячи з викладеного, судом встановлено, що у відповідності до акту перевірки №3/28-08-14/31795619/2 від 30.01.2017р. та пояснень представника податкового органу зобов'язання, визначені позивачу оскаржуваними у даній справі податковими повідомленнями-рішеннями були нараховані в тому числі за операціями, здійсненними між ним і ТОВ Єврострой сервіс , ТОВ Ферко , товарність операцій за якими підтверджується відповідними первинними документами, складеними у відповідності до приписів ст. 9 Закону №996-XIV.

Так, згідно з матеріалами справи, ТОВ Бруклін-Київ (Замовник) були укладені контракт №25/01-11Е2 від 24.12.2012р. та додаткові угоди з ТОВ Єврострой сервіс (Підрядник) щодо виконання робіт з виготовлення та монтажу металевих конструкцій перевантажувального комплексу зерна ТОВ Бруклін-Київ . Роботи виконуються згідно затвердженої Замовником проектно-кошторисної документації.

Згідно з п.2.3 Контракту, сторони можуть застосовувати послуги субпідрядників та спеціалістів відповідної кваліфікації у кількості, необхідній для виконання робіт. При цьому, сторона, що залучила третіх осіб, відповідає за їх дії як за власні.

На виконання умов договору ТОВ Єврострой сервіс було виписано на адресу ТОВ Бруклін-Київ податкові накладні на загальну суму 4214377,85грн., у т.ч. ПДВ 702 396,30грн.

Для виконання робіт ТОВ Єврострой сервіс залучало субпідрядників. А саме, згідно АС Архів електронної звітності встановлено, що ТОВ Тех-трейдінг (ЄДРПОУ 38748848) виписано та зареєстровано на адресу ТОВ Єврострой сервіс податкові накладні з ідентичною номенклатурою товару/послуги, що свідчить про те, що ТОВ Тех-трейдінг виступав субпідрядником.

Реальність господарських стосунків, виконання робіт підтверджуються матеріалами справи: актами проміжного прийому відповідальних конструкцій від 28.07.2014 року, від 14.08.2014 року, від 26.08.2014 року, від 02.07.2014 року, від 28.05.2014 року; актами прийому металевих конструкцій від 01.09.2014 року; актом №9/2 від 30.05.2014 року прийому-передачі фундаменту монтажу вишки норійної №5; загальним журналом робіт №5 із будівництва об'єкта перевантажувального комплексу зерна в тилу причалу №3; актом на закриття прихованих робіт від 26.08.2014 року; платіжними документами; рахунками-фактурами виготовлення та монтажу металевих конструкцій перевантажувального комплексу зерна;

зверненням ТОВ Бруклін-Київ від 20.10.2014 року №1954/ППК до адміністрації порту про надання дозволу на відкриття пожежної брами для доставки негабаритного вантажу (металоконструкція транспортних галерей) для будівництва перевантажувального комплексу зерна;

зверненням ТОВ Бруклін-Київ від 20.08.2014 року №1544/ППК до адміністрації порту про оформлення тимчасових перепусток для працівників ТОВ Єврострой Сервіс ;

витягами з журналів вхідного контролю (журнал перепусток як на робітників так і на транспорт, яким було здійснено поставку металоконструкцій) та заявок на оформлення перепусток на територію ТОВ Бруклін-Київ щодо працівників, які безпосередньо виконували роботи;

Дозволом №462.13.51 з 21.06.2013р. по 21.06.2018р. ТОВ Єврострой Сервіс на експлуатацію вантажопідіймального крану;

Дозволом №297.12.51 з 17.05.2012р. по 17.05.2017р. ТОВ Єврострой Сервіс на виконання монтажних, демонтажних робіт; робіт підвищеної безпеки; верхолазні, зварювальні роботи.

Ліцензією від 29.02.2012 року з 29.02.2012р. по 01.03.2015 року ТОВ Єврострой Сервіс на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури;

Сертифікатами на металоконструкцію;

Фотокартками виготовленого та встановленого об'єкту НВ-5 металевих конструкцій перевантажувального комплексу зерна, згідно контракту від 24.12.2012 року № 25/01-11Е2. /т.2 а.с.110-214; т.6 а.с.1-39/

Виходячи з вищенаведеного, слід дійти до висновку про відсутність в діяльності позивача порушень вимог п.198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України щодо завищення у перевіряємому періоді податкового кредиту з ПДВ в сумі 476666грн., за рахунок включення податкових накладних, виданих ТОВ Єврострой сервіс та відсутністю розбіжностей у зв'язку з підтвердженням об'єкта оподаткування постачальника у березні 2014 року.

В ході проведення перевірки також встановлено, що між ТОВ Бруклін-Київ (Покупець) та ТОВ Ферко (Постачальник) укладено договір поставки від 16.03.2016р. №16/03/15/ПОЗ, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (пшениця 2,3,4,5,6 класу та кукурудзу 3 класу українського походження, врожаю 2015 року, насипом). Відповідно до п.п.2.2, 2.3 договору перехід права власності на товар від постачальника покупцю відбувається в момент підписання сторонами відповідної видаткової накладної. Умови постачання товару узгоджуються сторонами в додатках до договору. Додатками до договору від 16.03.2016 №1; від 04.04.2016 №2; від 08.04.2016 №3; від 11.04.2016 №4; від 19.04.2016 №5 передбачено умови поставки (місце передачі товару) СРТ - Одеський морський торгівельний порт/ТОВ Олімпекс Купе Інтернешнл .

Відповідно до п.2.4 договору, приймання товару покупцем відбувається в день відвантаження за участю уповноважених представників сторін у порядку передбаченому чинним законодавством України.

Реальність господарських стосунків, придбання товару підтверджуються матеріалами справи: договором складського зберігання №020116/OKI-F від 02.01.2016 року, укладеним між ТОВ Ферко та ТОВ Олімпекс Купе Інтернешнл ; договором складського зберігання №16/03/16/1 від 16.03.2016 року укладеним між ТОВ Олімпекс Купе Інтернешнл та ТОВ Бруклін-Київ ;

податковими накладними; платіжними дорученнями; актами прийому-передачі: №1 від 16.03.2016р. пшениці 2,3,4,5,6 класу врожаю 2015 року у кількості 7000т на суму 23333333,33грн. (без ПДВ); №2 від 06.04.2016р. кукурудзи 3 класу врожаю 2015 року у кількості 4400т на суму 18920000грн. (без ПДВ); №3 від 11.04.2016р. пшениці 3 класу врожаю 2015 року 935,378т на суму 3554436,40грн. (без ПДВ); №4 від 13.04.2016р. пшениці 6 класу врожаю 2015 року у кількості 3078,5т на суму 11698300грн. (без ПДВ); №5 від 20.04.2016р. пшениці 6 класу врожаю 2015 року у кількості 2994т на суму 11377200грн. (без ПДВ);

коносаментами, описами вантажу та фітосанітарними сертифікатами для морського судна Lilian; коносаментами, описами вантажу та фітосанітарними сертифікатами для морського судна Ocean Destiny; коносаментами, описами вантажу та фітосанітарними сертифікатами для морського судна KARAAGAC; коносаментами, описами вантажу та фітосанітарними сертифікатами для морського судна BRAHMS; коносаментами, описами вантажу та фітосанітарними сертифікатами для морського судна OOGL NOVOROSSIYSK;

вантажними митними деклараціями №№500060703/2016/002761, 500060703/2016/003558, 500060703/2016/003780, 500060703/2016/003886, 500060703/2016/003 890, 500060703/2016/004133;

картками аналізу зерна лабораторії ТОВ Олімпекс Купе Інтернешнл №290/3 від 16.03.2016р., №290/2 від 16.03.2016р., №302/2 від 06.04.2016р., №303/2 від 11.04.2016р., №304/3 від 13.04.2016р., №304/2 від 13.04.2016р., №333/2 від 20.04.2016р.;

картками складського обліку (складські квитанції) ТОВ Олімпекс Купе Інтернешнл , яке є зерновим складом, та де відбулась фактична передача товару від ТОВ Ферко до ТОВ Бруклін-Київ ;

договорами комісії подальшої реалізації товару від 16.03.2016 №1603-1 укладеними між ТОВ Бруклін-Київ та ТОВ Вторметекспорт , яким визначено що ТОВ Бруклін-Київ - Комітент , а ТОВ Вторметекспорт - Комісіонер ;

актами прийому-передачі товару на комісію №1 від 16.03.2016 року, №2 від 06.04.2016р., №3 від 11.04.2016р., №4 від 13.04.2016р., №5 від 20.04.2016р. Звіти комісіонера ТОВ Вторметекспорт від 16.05.2016; платіжним дорученням №2289 від 24.05.2016 року. /т.2 а.с.89-109; т.6 а.с.40-250, т.7 а.с.1-90/

Таким чином, за результатом аналізу фінансово-господарської діяльності за період з січня по квітень 2016 року встановлено, що ТОВ Ферко придбавало та реалізовувало товар, а саме пшеницю різних класів, кукурудзу, сою, с/г продукцію, а також надавало послуги з оренди техніки та складів.

На підставі вищевикладеного повністю підтверджуються фінансово-господарські операції між ТОВ Ферко та ТОВ Бруклін-Київ по постачанню товару номенклатури Пшениця 2,3,4,5,6 класу українського походження, врожаю 2015 року, насипом та кукурудзу 3 класу українського походження у періоді березень-квітень 2016, що призвело до обґрунтованого включення до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 13776654грн. по взаємовідносинам з ТОВ Ферко у тому числі по періодам: березень 2016р. - 4666667грн.; квітень 2016р. - 9109987грн.

При цьому, матеріалами справи, а саме платіжними дорученнями та банківськими виписками, підтверджується здійснення розрахунків позивачем з вказаними контрагентами за господарськими операціями між ними, а також предмет і мета здійснення таких операцій відповідають видам діяльності позивача за КВЕД.

Дослідивши предмет та умови вказаних договорів і первинну документацію, складену під час виконання операцій за ними, колегія суддів зазначає, що постачання позивачу товару та послуг вказаними контрагентами за вказаними договорами (контрактами) повністю відповідає вимогам законодавства.

При цьому, матеріалами справи підтверджується факт використання товарів, послуг придбаних позивачем у зазначених контрагентів, в його господарській діяльності, зокрема у наступних правовідносинах щодо реалізації.

Крім того, позивачем підтверджено наявність в нього матеріально-технічної бази і достатньої кількості кваліфікованого персоналу для використання в його господарській діяльності товарів, послуг придбаних у вищезазначених контрагентів за відповідними договорами.

Враховуючи вищевикладені обставини та оцінивши наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ Єврострой сервіс , ТОВ Ферко , зокрема рух товару, послуг та коштів, факт поставки товару, послуг, їх оприбуткування, зберігання, використання в подальшій господарській діяльності підприємства, господарська мета таких операцій та їх економічна доцільність, підтверджується відповідними первинними документами, які за формою та змістом узгоджуються з приписами ч.2 ст.9 Закону №996-XIV, а отже, формування позивачем показників його податкової звітності за результатами таких операцій відповідає вимогам чинного податкового законодавства, є правомірним та вказує на належність виконання позивачем його податкових зобов'язань.

При цьому, посилання відповідача в акті перевірки та в запереченнях на позовну заяву щодо здійснення контрагентами позивача господарської діяльності поза межами правового поля, на акти про неможливість проведення зустрічних звірок, акти перевірок контрагентів позивача та на ланцюг правовідносин контрагентів позивача з іншими особами (їх контрагентами), припущення податкового органу щодо можливості порушення позивачем вимог податкового законодавства, колегія суддів до уваги не приймає через їх необґрунтованість і недоведеність, оскільки рішення суду у відповідності до ст.242 КАС України, повинно бути законним і обґрунтованим, тому в жодному разі не може засновуватися на припущеннях.

Доводи відповідача щодо порушення кримінальних проваджень колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки податковим органом не надано жодних належних і допустимих у розумінні ст.ст.73,74 КАС України доказів, які б підтверджували, що у рамках досудового слідства у межах вказаних проваджень встановлено беззаперечні докази фіктивності спірних операцій позивача з його контрагентами та, взагалі, що такі провадження стосуються господарської діяльності позивача, а також не надано ані відповідних процесуальних документів, ані вироків суду.

Більш того, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 р. у справі № 2а-14377/12/2670, в постанові Верховного Суду від 27.02.2018р. по справі №813/1974/17, висновки яких відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягають безальтернативному врахуванню судами.

Більш того, посилаючись на фіктивний статус контрагентів позивача апелянт мав довести, що між ними мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на безпідставне отримання податкових вигід, принаймні, що платник (позивач) взагалі був обізнаним з приводу дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів. Наприклад, це може бути доведено рішенням суду, яке набрало законної сили, про визнання недійсним відповідного договору.

У контексті дослідження даного питання, слід відзначити, що на момент вчинення спірних операцій між позивачем та вказаними контрагентами вони були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як діючі підприємства та перебували на обліку в податкових органах як платники податків і апелянт взагалі не скористався своїм правом на вжиття відповідних заходів згідно з приписами ст.184 ПК України.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 13.03.2018 р. по справі №814/3520/13-а.

Крім того, схожа правова позиція застосовується й у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009р. (2009р., заява №3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, згідно зі ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Більш того, у своїй апеляційній скарзі, апелянт зазначає про ряд контрагентів другого-третього ланцюга, тобто фактично посилається на правовідносини, що виходять за межі спірних у цій справі.

Разом з тим, саме податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018р. у справі №817/149/17, від 29.03.2018 р. у справі №813/2758/16.

Водночас, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України , в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним

З приводу заниження ТОВ Бруклін-Київ ПДВ до сплати в сумі 10657927грн. внаслідок заниження бази оподаткування операцій з надання послуг перевалки та порушення п.188.1 ст.188 ПК України судова колегія повністю погоджується з належними висновками суду першої інстанції.

Так, перевіркою встановлено, що у періоді з 01.01.2016р. по 30.06.2016р. ТОВ Бруклін-Київ (Виконавець) було надано послуги з перевалки вантажів, згідно договору від 16.08.2013 року, укладеному з компанією Louis Dreyfus Commodities Suisse S.A. (Замовник).

Відповідно до п.4 договору, послуги, що надає виконавець замовнику, повинні включати усі види обслуговування, необхідного для перевалки товарів через термінал, починаючи від приймання на місці розвантаження та закінчуючи завантаженням на відповідне судно. Згідно договору, під товаром мається на увазі зернові культури та насіння олійних культур, включаючи, крім іншого, пшеницю, кукурудзу, ячмінь, соняшник, ріпак та сою.

Відповідно до п.7.1 Договору у якості винагороди за послуги надані виконавцем, замовник зобов'язується сплатити за період, починаючи з дня здачі в експлуатацію Етапу 1, закінчуючи днем здачі в експлуатацію Етапу 2 - 15,5 дол. США з ПДВ за 1 тонну товару, переваленого замовником через термінал.

Відповідно п.1.5 Доповнень №2 до договору від 16.08.2013 року обмеження на причалах №46-47 по розмірам суден, що подаються під загрузку:

- №46 - довжина причалу 170м, довжина судна, що подається для обробки до 180м,. максимальний осад судна у причальної стінки 11,4м.;

- №47 - довжина причалу 170м, довжина судна, що подається для обробки до 180м,. максимальний осад судна у причальної стінки 11,5м.;

Згідно додаткової угоди №3 від 06.10.2015р. до договору від 16.08.2013р. з надання послуг з перевалки вантажів, сторони домовились п.7 договору доповнити: у якості винагороди за послуги, надані виконавцем, замовник зобов'язується сплатити виконавцю за послуги у розмірі 9 дол. США з ПДВ за 1 тону товару, переваленного замовником через термінал.

ТОВ Бруклін-Київ за період з 01.01.2016р. по 30.06.2016р. на виконання умов договору було виписано на адресу компанії Louis Dreyfus Commodities Suisse S.A. 20 актів надання послуг на загальну суму 174400683,50грн.

При цьому, відповідач для визначення ринкової ціни взяв до уваги один контракт по одному підприємству №148/нк-15 від 18.06.2015 року між ТОВ Морський спеціалізірований порт Ніка-Тера та Louis Dreyfus Commodities Suisse S.A. з надання послуг по перевалці й зберіганню. В акті зазначено, що спостерігається ідентичність статей витрат та співставність принципу формування собівартості послуг з перевалки 1 тонни зернових культур у ТОВ Бруклін-Київ та у ТОВ МСП Ніка-Тера . При аналізі договорів перевалки зернових культур, за якими надавались послуги резидентам та нерезидентам, встановлено, що умови договорів теж співставні. Наприкінці відповідач робить висновок про невідповідність ціни послуг ТОВ Бруклін-Київ у розмірі 9 доларів США з ПДВ за 1 тону обробленого товару рівню звичайних цін, як це передбачено абз.2 п.188.1 ст.188 ПК України, оскільки ціна послуг ТОВ МСП Ніка-Тера складає 12,50 доларів США з ПДВ за 1 тону обробленого товару.

Так, згідно з п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до п.п.14.1.71 п.14.1 ст.14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до ст. 39 ПК України.

Згідно з п.п.14.1.219 п.14.1 ст.14 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі. Обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Разом з тим, судом встановлено, що неможливо вважати контракти та послуги, що надаються ТОВ Бруклін-Київ та ТОВ МСП Ніка-Тера за цими контрактами ідентичними та у порівняних економічних (комерційних) умовах, цілком ідентичним є лише їх контрагент - Louis Dreyfus Commodities Suisse S.A. .

Так, місцем надання послуг ТОВ МСП Ніка-Тера є м. Миколаїв, а місцем надання послуг ТОВ Бруклін-Київ - м. Одеса, тобто мова йде про надання послуг у різних економічних регіонах. В акті перевірки не наводяться доводи щодо проведення досліджень саме в Одеському регіоні.

Крім того, договором від 16.08.2013 року між ТОВ Бруклін-Київ та Louis Dreyfus Commodities Suisse S.A. визначені параметри та обмеження суден, які можуть обслуговуватися за цим контрактом, при цьому ці параметри відрізняються від параметрів та обмежень, які визначені договором №148/нк-15 від 18.06.2015 року між ТОВ Морський спеціалізірований порт Ніка-Тера та Louis Dreyfus Commodities Suisse S.A. .

Згідно п.1.5 договору від 16.08.2013 року між ТОВ Бруклін-Київ та Louis Dreyfus Commodities Suisse S.A. обмеження на причалах № 46-47 по розмірам суден, що подаються під завантаження: №46 - довжина причалу 170м, довжина судна, що подається для обробки до 180м, максимальний осад судна у причальної стінки 11,4м., №47 - довжина причалу 170м, довжина судна, що подається для обробки до 180м, максимальний осад судна у причальної стінки 11,5м.

Згідно з п.2.4 контракту №148/нк-15 від 18.06.2015 року між ТОВ Морський спеціалізірований порт Ніка-Тера та Louis Dreyfus Commodities Suisse S.A. замовник забезпечує подачу морського судна (довжина судна не повинна перевищувати 215м, ширина - 32,26м, висота надводного борту судна (з урахуванням комінгса трюму) - не більш 13,5м, осідання 10,30м, судно сингл-декер, обробка якого повинна бути письмово підтверджена виконавцем, під вивіз свого вантажу в обсязі погодженого з виконавцем завезення й у погоджені з виконавцем строки.

Навантаження суден ТОВ Морський спеціалізірований порт Ніка-Тера здійснюється трьома навантажувальними машинами (продуктивність однієї - 1000 т/год, двох інших - 1500 т/год), вантаж на які подається конвеєрними лініями загальною довжиною 3 тис. м.

При цьому судом встановлено, що ДП Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту Чорноморндіпроект було проведено експертне дослідження та наданий експертний висновок з приводу величин комплексної ставки послуг з перевантаженням зернових вантажів ЗПК ТОВ Бруклін-Київ та навантаження суден у причалів №№46-47 Одеського морського порту.

Експертним дослідженням встановлено та не спростовано відповідачем, що у ТОВ Бруклін-Київ судна під загрузку вантажу, подаються до причалів, а зерно доставляється у спеціальній тарі автотранспортом до цих причалів без використання навантажувальних машин, причали розташовані на відстані 1,7км від зернонавантажувального комплексу та не є спеціалізовано орієнтовані на перевантаження зернових вантажів, не мають спеціального обладнання, а саме суднонавантажувальної машини, яка б дозволяла виконувати обробку судна типу Паномакс (довжиною 225м, з осадкою судна до повного осідання - 12,5м) з продуктивною швидкістю не менш 24 тис мт на добу. В зазначених умовах, щоб завантажити судно типу Паномакс до повного осідання, ТОВ Бруклін-Київ вимушено після навантаження судна до осідання -11,4м у причалів № 46-47 здійснювати перешвартовку судна до інших причалів або відпускати судно в морехідному стані, з мертвим фрахтом (не в повному обсязі завантаженим). Це призводить до додаткових витрат вантажовласника на перешвартування та впливає на збільшення терміну середньодобового завантажування судна. Всі ці умови призвели до можливості надавати послуги при комплексній ставці яка відповідає рівню цін на міжнародному ринку, однак нижче ставки ТОВ Морський спеціалізірований порт Ніка-Тера , оскільки для клієнта суттєво відрізняється технологічна схема надання послуг і Louis Dreyfus Commodities Suisse S.A. не погодився платити таку ставку, як ТОВ Морський спеціалізірований порт Ніка-Тера з тих підстав, що оброблення вантажів цим підприємством здійснюється у більш продуктивні терміни.

Експертним дослідженням визначено, що експертний аналіз всіх логістичних витрат показав обґрунтованість прийнятої договірної комплексної ставки у розмірі 9 доларів США/т (з ПДВ) за перевантаження зернових вантажів, яке не є заниженим і відповідає ринковим умовам в 2015-2016 маркетингових роках, забезпечуючи конкурентноздатність ЗПК ТОВ Бруклін-Київ на ринку транспортних послуг.

Отже, перевіривши надані позивачем докази суд вважає, що зазначене на сторінках акту перевірки 55-56 порівняння умов контрактів ТОВ Бруклін-Київ та ТОВ МСП Ніка-Тера з одним і тим же контрагентом Louis Dreyfus Commodities Suisse S.A. є помилковим, оскільки наявні суттєві відмінності технологічних, логістичних, транспортних критеріїв, різниці в способі завантаження суден, наявна відмінність договірних відносин.

Крім того, судом апеляційної інстанції, також, призначалася з цього питання судово-економічна експертиза та висновком експертів Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 17.07.2018р. №125Е повторно підтверджено, що висновки акту перевірки стосовно заниження ТОВ Бруклін-Київ податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 10657927грн. по взаємовідносинам з компанією Louis Dreyfus Commodities Suisse S.A. по операціям з надання послуг перевалки документально та згідно вимог законодавства України не підтверджується. /т.5 а.с.101-111/

Державною фіскальною службою України вказівкою від 15.08.2016 року №27600/7/99-99-14-02-01-17 рекомендовано органам фіскальної служби в ході перевірок з'ясовувати джерела інформації про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівнянних економічних (комерційних) умовах (далі - ринкові ціни), визначати ринкові ціни, виходячи з даних цих джерел та обов'язково враховуючи ідентичність (спорідненість, порівнянність) змісту досліджуваної операції.

Відповідачем для встановлення відповідності ціни поставки (договірної ціни) ринковій ціні використані дані, отримані при аналізі діяльності підприємств, які також надають послуги з перевалки, накопичення й експедирування вантажів зернових, зернобобових і олійних культур у басейні Чорного моря. Однак, суб'єктом владних повноважень не доведено джерел отримання відомостей про ціни на ідентичні (однорідні) товари у співставних умовах, не доведено, що ціни ТОВ МСП Ніка-Тера визначені з урахуванням ринкових цін, яку кількість та походження джерел повинні використати та проаналізувати сторони контракту перед визначенням цін, з яких визначається база оподаткування, який допустимий діапазон розбіжностей в цінах поставки, які склались на ринку.

Таким чином, є безпідставними посилання відповідача на контракт №148/нк-15 від 18.06.2015 року між ТОВ Морський спеціалізірований порт Ніка-Тера та Louis Dreyfus Commodities Suisse S.A. як на інформацію про ціни на ідентичні (однорідні) товари у співставних умовах та узгодженими доказами, що спростовують висновок про невідповідність ціни послуг ТОВ Бруклін-Київ у розмірі 9 доларів США з ПДВ за 1 тону обробленого товару рівню звичайних цін, як це передбачено абз.2 п.188.1 ст.188 ПК України, оскільки факт відповідності ціни послуг позивача рівню звичайних цін підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.70 КАС України.

На підставі викладеного, встановивши дотримання ТОВ Бруклін-Київ вимог податкового законодавства, надання контролюючому органу первинної документації, відсутність будь-якої шкоди інтересам держави тощо, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про помилковість доводів відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ та відповідно бази оподаткування ПДВ, неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, податковою перевіркою встановлено здійснення ТОВ Бруклін - Київ виплат доходів нерезидентам джерелом походження з України у вигляді дивідендів та процентів.

Так, при виплаті доходу нерезиденту Компанії Buhler GmbH у сумі 10 530 дол. США (еквівалент 207 078,8 грн.), який одержано на території України, ТОВ Бруклін Київ не подало додаток ПН до рядку 23 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 та 2015 рік.

Відповідно при виплаті доходу Європейським банком Реконструкції та Розвитку у вигляді процентів у сумі у 2016 році 935312,35 дол. США (еквівалент 23534957,88грн.), який одержано на території України, ТОВ Бруклін Київ не подало додаток ПН до рядку 23 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2016 року.

Пунктом 103.9 ст.103 ПК передбачено, що особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 46.1 ст.46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у т.ч. відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Таким чином, ТОВ Бруклін - Київ порушено вимоги п.46.1 ст.46, пп.49.18.3 п.49.18 ст.49, п. 103.9 ст.103 ПК України та наказу Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 №872 Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства .

Відповідно до п.120.1 ст.120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 20.02.2017р. №0000131400 щодо застосування до позивача штрафних санкцій за платежем податок на прибуток в сумі 340грн. є правомірним.

Разом з тим, апелянт не довів розсудливості та правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 20.02.2017р. №№0001871400 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 12398989грн. та штрафними санкціями в розмірі 6199495грн.; 0001861400 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 24911249грн. та штрафними санкціями в розмірі 12455625грн., що в сукупності з вищевикладеним обумовлює наявність достатніх та необхідних правових підстав для їх скасування.

За таких обставин, оскільки при вирішенні справи суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального права, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст.315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС задовольнити частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.02.2017 року №0000131400 щодо застосування штрафних санкцій за платежем податок на прибуток в сумі 340грн.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Бруклін-Київ до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.02.2017 року №0000131400 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 340грн.

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 грудня 2018р.

Головуючий суддя Крусян А.В. Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.