Постанова

від 14.12.2018 по справі 911/638/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2018 р. Справа№ 911/638/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

за участю представників: не викликались

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на рішення Господарського суду Київської області, ухваленого 14.06.2018, повний текст якого складений 25.06.2018

у справі № 911/638/18 (Саванчук С.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків ЖК Новатор

про стягнення 3% річних та пені за неналежне виконання грошового зобов'язання

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення 3 % річних в сумі 148,09 грн., пені в сумі 2 569,65 грн. та інфляційних втрат в сумі 3 513,34 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 2571/15-КП-17 від 30.12.2014.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2018, повний текст якого складений 25.06.2018, у справі № 911/638/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується факт несвоєчасного виконання відповідачем обов'язків по оплаті поставленого за спірним договором газу, проте заборгованість, за прострочення оплати якої позивачем нараховано пеню та 3 % річних, сплачена відповідачем до набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (остання оплата - 12.01.2016), а згідно з пунктом 1.2. спірного договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, відтак, підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі 1 522,66 грн. та 3 % річних у розмірі 83,02 грн., що нараховані на фактично погашену заборгованість, відсутні на підставі частини 3 статті 7 вказаного закону, згідно з якою на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

При розгляді спору по суті суд першої інстанції розглянув заяву відповідача про визнання позову, суд та відмовив у прийнятті визнання позову відповідачем з тих підстав, що вказана заява суперечить закону, оскільки за його нормами, суми, що нараховані позивачем, не підлягали нарахуванню, а нараховані - підлягають списанню.

Не погоджуючись з рішенням, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2018 у справі № 911/638/18 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії та процесуального права (ст. 7, 86, 38 ГПК України), без дослідження всіх істотних обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування вказаної позиції позивач постався на ті самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на те, що застосування Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії до спірних правовідносин є неправомірним, оскільки учасниками процедури врегулювання заборгованості (в тому числі і процедури списання) є підприємства та організації, включені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, в той час як матеріали справи не містять доказів включення до вказаного реєстру відповідача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2018 справа № 911/638/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Сітайло Л.Г. (головуючий), судді Дідиченко М.А., Кропивна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018:

- відкрито апеляційне провадження по справі № 911/638/18;

- учасникам роз'яснено, що вони мають право не пізніше 20.08.2018 подати суду та направити іншим учасникам: відзив на апеляційну скаргу, клопотання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, залучення до участі у справі спеціалістів, перекладача, клопотання щодо вжиття заходів забезпечення позову; міркування або заперечення щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції та заявлених клопотань;

- учасникам роз'яснено, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

25.06.2018 на виконання Указу Президента України № 454/2017 від 29.12.2017 Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах , яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті Голос України № 185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

На виконання п. 4 розділу ІІІ Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації від 20.09.2018 № 475, за актом прийняття-передачі судових справ від 01.10.2018 справу № 911/638/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2018 справа № 911/638/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Ухвалою від 25.10.2018 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2018 у справі № 911/638/18 прийнято до свого провадження.

Станом на 14.12.2018 відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у цьому випадку 176 200 грн. (1 762 грн.*100).

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді справи № 911/638/18 колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 176 200 грн., тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

За правилом ч. 2 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2018 у справі № 911/638/18 прийнято до свого провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду 25.10.2018, розгляд справи в суді апеляційної інстанції, з врахуванням вихідних днів, розпочався з 12.11.2018, апеляційна скарга має бути розглянута, з урахуванням вихідних днів, по 26.12.2018 включно.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

30.12.2014 позивач як продавець та відповідач як покупець уклали договір купівлі-продажу природного газу № 2571/15-КП-17 (далі Договір) (а.с. 13-18), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач - прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

У п. 2.1 Договору сторони погодили, що позивач передає відповідачу з 01.01.2015 по 31.12.2018 газ обсягом до 30 тис. куб.м. та визначили помісячні обсяги поставки газу.

Відповідно до п. 3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб.м. газу становить 5 700,00 грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20 %.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ - 440,04 грн.

До сплати за 1000 куб.м. природнього газу - 6 384,70 грн., крім того, ПДВ - 20% - 1 276,94 грн., всього з ПДВ - 7 661,64 грн.

Додатковими угодами № 1 від 10.02.2015, № 2 від 10.03.2015, № 3 від 15.04.2015, № 4 від 15.10.2016, № 5 від 22.10.2015, № 7 від 25.11.2015 (а.с. 19-27) сторонами вносились зміни до п 5.2 Договору щодо ціни на газ.

Відповідно до п. 6.1 Договору, в редакції Додаткової угоди № 5 від 22.10.2015, оплата за природній газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться відповідачем виключно грошовими коштами відповідно до цін і на умовах, зазначених в пункті 5.2. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок позивача. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 6.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 6 від 02.11.2015 оплата за газ здійснюється відповідачем на поточний рахунок позивача з урахуванням вимог статті 19 Закону України Про теплопостачання та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю, в порядку, визначеному нормами чинного законодавства.

Згідно з п. 6.4 Договору, у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від відповідача, погашає вимоги позивача у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного відповідачем: у першу чергу, відшкодовуються витрати позивача, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу, сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафу; у третю чергу, погашається основна сума боргу.

Згідно з п. 9.3 Договору, строк, у межах якого сторони можуть звертатися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

У п. 11 Договору встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ, всього на суму 58 415,42 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу (а.с. 30-35) та сторонами не заперечується.

Відповідач за спірний природний газ розрахувався повністю, проте з порушенням встановленого Договором строку, що підтверджується наданою позивачем довідкою Операції по Підприємвту Новатор ЖК ОСББ (а.с. 37).

З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем свого договірного зобов'язання по оплаті природного газу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1 цього договору, позивач має право не здійснювати поставку газу відповідачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт виконання відповідачем свого обов'язку оплатити поставлений за Договором природній газ з порушенням встановленого Договором сторін строку, є підстави для застосування встановленої Договором та законодавством відповідальності.

Водночас колегія суддів зазначає про таке.

30.11.2016 набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (далі Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

У ст. 1 Закону визначено, що заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є, серед іншого, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (ст. 2).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

У ч. 3 ст. 7 Закону встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

З матеріалів справи слідує, що заборгованість за Договором була відповідачем погашена до 30.11.2016 (а.с. 37), а відтак, на вказану заборгованість, як таку, яка погашена до дня набрання чинності Законом (30.11.2016), не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування та 3% річних, а нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування та 3% річних підлягають списанню.

Колегія суддів вважає невірними посилання позивача на те, що застосування Закону до спірних правовідносин є неправомірним, адже учасниками процедури врегулювання заборгованості (в тому числі і процедури списання) є підприємства та організації, включені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, в той час як матеріали справи не містять доказів включення до вказаного реєстру відповідача, оскільки ч. 3 ст. 7 Закону є нормою прямої дії, а її виконання не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій, право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом, а спірний газ використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.05.2018 у справі № 908/2055/17.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 148,09 грн., пені в сумі 2 569,65 грн. та інфляційних втрат в сумі 3 513,34 грн.

З огляду на вказані вище обставини, суд першої інстанції обґрунтовано, розглянувши заяву відповідача про визнання позову, відмовив у прийнятті визнання позову відповідачем, адже вказана заява суперечить Закону, згідно з яким суми, що нараховані позивачем, не підлягали нарахуванню, а нараховані - підлягають списанню.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2018 у справі № 911/638/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України всі судові витрати по справі, в тому числі і за звернення з апеляційною скаргою, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2018 у справі № 911/638/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2018 у справі № 911/638/18 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/638/18.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець