Постанова

від 13.12.2018 по справі 203/3451/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3292/18 Справа № 203/3451/17 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М.О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 рокуколегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 07 серпня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Деллалова Антона Олексійовича, комунального підприємства "Реєстратор майнових прав" Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області, треті особи - ОСОБА_3, комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, ОСОБА_4, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання незаконними та скасування рішень, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и л а:

20 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Деллалова А.О., КП Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області, треті особи - ОСОБА_3, КП ДМБТІ Дніпропетровської обласної ради, ОСОБА_4, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання незаконними та скасування рішень, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Вказувала, що її матері та бабусі належала квартира АДРЕСА_1. Після їх смерті вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину, проте їй було відмовлено у зв'язку з тим, що квартира належить іншій особі. Згодом вона дізналася, що квартира стала об'єктом шахрайських дій, внаслідок яких право власності на неї було незаконно зареєстровано за ОСОБА_3, який 20 червня 2017 року продав квартиру ОСОБА_4

Посилаючись на вказані обставини, просила визнати недійсним свідоцтва про право власності від 29 січня 1999 року, складеного на ім'я ОСОБА_3, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20 червня 2017 року, визнання незаконними та скасування рішень про реєстрацію прав власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_4, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 07 серпня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що жодний з відповідачів та третіх осіб у справі не довів існування свідоцтва про право власності на майно видане ОСОБА_5; право власності ОСОБА_5 на спірну квартиру не було зареєстровано в органах КП БТІ, тому не виникло; у справах щодо реєстрації права власності на майно відповідачем є саме державний реєстратор, який порушив вимоги законодавства під час державної реєстрації; майно вибуло з володіння позивача та його спадкодавців незаконно з порушенням порядку та вимог щодо реєстрації майна.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 доводиться онукою ОСОБА_6 та дочкою ОСОБА_7 (т.1 а.с.25-29).

Квартира АДРЕСА_1 приватизована у порядку Закону України від 19 червня 1992 року №2482-ХІІ Про приватизацію державного житлового фонду 29 січня 1999 року трьома її мешканцями: ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Приватизація відбулася на підставі розпорядження ВАТ ДМЗ ім.Петровського від 29 січня 1999 року №2697-П з видачею свідоцтва про право власності на житло. Право спільної сумісної власності на квартиру було зареєстровано у КП ДМБТІ Дніпропетровської обласної ради та записано у реєстрову книгу за №124п-61-121 (т.1 а.с.166,167,170).

Викладене підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи на спірну квартиру, належним чином засвідчена копія якої була надана суду КП ДМБТІ Дніпропетровської обласної ради (т.1 а.с.165-188).

Після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10 право власності на спірну квартиру в цілому перейшло до ОСОБА_6 (5/6 часток) та ОСОБА_7 (1/6 частина) (т.1 а.с.19-звор.,178,179,185).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла (т.1 а.с.32).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 (т.1 а.с.21).

14 червня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до КП Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області із заявою про реєстрацію права власності на спірну квартиру. У якості підстави для такої реєстрації ОСОБА_3 додав до заяви свідоцтво про право власності на житло від 29 січня 1999 року, складене від імені ВАТ ДМЗ ім.Петровського згідно з розпорядженням від 29 січня 1999 року №2697-П (т.1 а.с.210-212,229).

16 червня 2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно КП Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області Жуком В.М. ухвалено рішення №35723005 про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру (т.1 а.с.213,214).

20 червня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири, за яким останній придбав спірну квартири. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. (номер у реєстрі 380) (т.1 а.с.227,228).

У липні 2017 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д. із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7

10 липня 2017 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д. своєю постановою відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з належністю квартири ОСОБА_4 (т.1 а.с.18).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що після смерті матері позивача права власності на спірну квартиру набув ОСОБА_3 та згодом ОСОБА_4, які є третіми особами, що не заявляють самостійних позовних вимог. При цьому позовні вимоги висунуті позивачем до інших осіб - приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Деллалова А.О. та КП Реєстратор майнових прав Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області, які не вчинили жодних дій, які б порушили майнові права позивача на спірну квартиру, і діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст.51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Висновок суду першої інстанції про відмову в позові є обґрунтованим, оскільки вказаними позивачем відповідачами не порушено прав позивача, а обов'язок визначати відповідача у справі покладається на позивача, згідно зі змістом статті 51 ЦПК України відповідно до якої залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача здійснюється судом лише за клопотанням позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що саме порушення вимог чинного законодавства державним реєстратором призвело до порушення прав позивача, а тому нею вірно зазначено відповідачів є помилковими, оскільки зі змісту позовних вимог вбачається, що всі вимоги фактично пред'явлені ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, при цьому позивач наполягав на процесуальному статусі вказаних учасників справи саме як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет позову. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про безпідставність вимог, оскільки вони пред'явлені до неналежних відповідачів.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,385,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 07 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.