Постанова

від 11.12.2018 по справі 676/1685/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 676/1685/18

Провадження № 22-ц/4820/447/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Спірідонової Т.В., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Дубової М.В.,

учасники справи: представник відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 вересня 2018 року (суддя - Швець О.Д.) за позовом ОСОБА_5 до житлово-будівельного кооперативу ДОЗОР-2013 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління державної реєстрації Кам'янець-Подільської міської ради про визнання права власності на новостворене нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

У березні 2018 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до житлово-будівельного кооперативу ДОЗОР-2013 (далі ЖБК ДОЗОР-2013 ) про визнання права власності на новостворене нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2.

Позов мотивувала тим, що 11.08.2014 року між нею та ЖБК ДОЗОР-2013 було укладено договір №8 на пайову участь у будівництві житлового будинку, за умовами якого позивач зобов'язалась внести кошти для проведення спільного будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2, а відповідач зобов'язався використати отримані від позивача кошти виключно на будівництво квартири №8 загальною площею 39,0 кв.м, розташованої на другому поверсі у житловому будинку за вказаною адресою. За умовами договору вартість квартири складала 186 225 грн., позивач виконала умови договору, а саме у період з серпня 2014 р. по серпень 2016 р. нею були внесені кошти в розмірі 186 225 грн. Позивач вказувала, що для оформлення права власності звернулась до відповідача з вимогою отримати необхідні документи, однак отримала письмову відмову, з якої дізналася, що за нею рахується заборгованість по сплаті пайових внесків у розмірі 81 369 грн., з яких: 18 144 грн. - сума інфляції за 2014-2015 р.р. (11 822 грн.+6322 грн.), 63 225 грн. - не зараховані кошти згідно квитанції №ПН1060140 від 08.08.2016 р., оскільки вони були внесені особою, яка не є пайовиком згідно договору.

Вважала помилковою позицію відповідача про наявність у неї заборгованості, при цьому вказувала, що нею було вчасно внесено грошові кошти, а тому відсутні підстави для нарахованої відповідачем заборгованості у вигляді інфляційних втрат за 2014/2015 р. Крім того, вказувала що кошти в розмірі 63 225 грн. були внесені 08.08.2016 року її сином ОСОБА_6 на поточний рахунок відповідача із зазначеною вказівкою щодо призначення платежу, протягом 14 днів кошти платнику не були повернуті, а тому підстави для їх не зарахування у відповідача були відсутні.

У результаті відмови відповідача надати позивачці необхідні документи для реєстрації права власності на новостворене нерухоме майно, остання позбавлена можливості зареєструвати право власності на спірну квартиру.

За таких обставин на підставі ст.392 ЦК України, позивач просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 вересня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповноту дослідження обставин справи та неправильність їх оцінки, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким повністю задовольнити її позовні вимоги.

Апеляційну скаргу мотивувала тим, що відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції не взяв до уваги ряд важливих обставин, зокрема, укладеним між нею та відповідачем договором від 11.08.2014 року не передбачалось, що зобов'язання щодо внесення коштів у спільне будівництво повинно бути виконано до здачі в експлуатацію будинку АДРЕСА_2, за таких обставин позивач вважає, що строк виконання боржником обов'язку у договорі не встановлений.

Стверджувала, що сплативши відповідачу за період з 08.08.2014 року по 09.08.2016 року кошти в сумі 186 225 грн., вона в повній мірі та своєчасно виконала зобов'язання щодо внесення коштів у спільне будівництво будинку АДРЕСА_2.

Також судом не було взято до уваги, що відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, і саме відсутність правовстановлюючих документів на квартиру є обмеженням прав власника.

В порушення частини ч.4 ст.256 ЦПК України судом не було надано мотивовану оцінку відомостям про те, що закінчений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_2 прийнятий в експлуатацію у травні 2016 року відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ХМ 143161411062, а відповідно до п 2.5 договору по закінченню будівництва та здачі будинку в експлуатацію відповідач був зобов'язаний передати позивачці у власність квартиру, надати усі необхідні документи на квартиру та сприяти в оформленні нею права власності.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.

Представник ЖБК ДОЗОР-2013 Гав'юк Д.М. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що вона є саме власником спірного нерухомого майна і це право заперечується або не визнається іншою особою, або те, що вона втратила документ, який засвідчує її право власності, а статтею 331 ЦК України не передбачено такий спосіб захисту прав, як визнання права власності на новостворене майно на підставі судового рішення.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.08.2014 року між ОСОБА_5 та ЖБК ДОЗОР-2013 було укладено договір на пайову участь в будівництві квартири АДРЕСА_2.

За п.2.1. цього договору предметом даного договору було об'єднання спільних зусиль, направлених на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_2.

Відповідно до п.2.2. договору пайовик шляхом внесення коштів проводить спільне будівництво житлового будинку за вказаною адресою, а кооператив зобов'язався використовувати отримані від пайовика кошти виключно на будівництво квартири №8 у будинку за вказаною адресою.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що загальна договірна вартість квартири №8, складала 186 225 грн. 00 коп.

На виконання умов договору позивачем було сплачено 04.08.2014 р. - 30000 грн., 26.08.2014 р. - 10000 грн., 01.10.2014 р. - 9000 грн., 24.10.2014 р - 8500 грн., 15.12.2014 р. - 10000 грн., 09.02.2015 р. - 9000 грн., 03.03.2015 р. - 10000 грн., 15.07.2015 р. - 20000 грн., 13.11.2015 р. - 8000 грн., 18.12.2015 р. - 7000 грн.

На виконання умов договору № 8 від 11.08.2014 р. на пайову участь в будівництві житла ОСОБА_6 сплачено 63 225 грн. - 09.08.2016 року.

20 травня 2016 року зареєстрована Декларація про готовність до експлуатації багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_2.

07 листопада 2017 року ОСОБА_5 зверталась до ЖБК ДОЗОР-2013 з вимогою про виконання умов договору, надання їй усіх необхідних документів для реєстрації права власності на спірну квартиру.

Однак, 10.11.2017 року ЖБК ДОЗОР-2013 відмовлено у видачі таких документів, оскільки станом на 01.01.2017 року у позивача наявна заборгованість по сплаті пайових внесків в розмірі 81369 грн.

У грудні 2017 року позивачка звернулась до державного реєстратора з заявою щодо оформлення прав на квартиру АДРЕСА_2.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 15.01.2018 року ОСОБА_5 відмовлено у державній реєстрації права власності квартири АДРЕСА_2, у зв'язку з ненаданням ОСОБА_5 в повному обсязі необхідних документів для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, визначених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530-532 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Майном як особливим об'єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Разом з тим ч.1 ст.328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 331 ЦК України встановила загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Відповідно до ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення нормою ст. 331 ЦК України не передбачено.

Відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України.

У даному випадку, позивач, сплачуючи кошти на виконання своїх грошових зобов'язання за договором №8 на пайову участь у будівництві житлового будинку, вчинила дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва, а не саме право власності на нерухоме майно.

Порядок оформлення права власності на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкта до експлуатації врегульовано чинним на час укладення договору №8 на пайову участь у будівництві житлового будинку від 11.08.2014 року. Законом України Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю та Законом України Про інвестиційну діяльність .

За змістом пунктів 2.6 - 2.7. договору №8 на пайову участь в будівництві житлового будинку право власності пайовика на квартиру, оформлюється на підставі цього договору, акта приймання-передачі квартири та інших документів встановлених чинним законодавством України, свідоцтво на право власності квартири оформлюється уповноваженим на це органом за рахунок пайовика.

За змістом договору ОСОБА_5 отримала лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно.

Порядок оформлення права власності на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкта до експлуатації врегульовано діючим законодавством.

Державна реєстрація права власності здійснюється відповідно до вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень .

Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України, позивачем не доведено, що він є саме власником спірного нерухомого майна, й це право оспорюється або не визнається іншою особою, або те, що він втратив документ, який засвідчує його право власності, а статтею 331 ЦК України не передбачено такий спосіб захисту прав як визнання права власності на новостворене майно шляхом ухвалення судового рішення.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання за позивачем права власності на спірне майно є правильним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, фактично зводяться до незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року).

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 грудня 2018 року.

Судді: Т.О. Янчук

Т.В. Спірідонова

О.І. Ярмолюк