Постанова

від 11.12.2018 по справі 922/1039/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2018 р. Справа № 922/1039/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В. , суддя Пуль О.А.,

за участю секретаря судового засідання Черкас В.М.,

за участю представників:

прокурор Ногіна О.М. - на підставі службового посвідчення від 11.02.2015 № 032167,

від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - Загурська А.В. - за довіреністю від 22.08.2018 № 32-20-0.14,1-89/62-18,

від Головного управління ДФС у Харківській області - Лантушенко Г.В. - за довіреністю від 23.04.2018 № 9132/9/20-40/10-09-01;

від позивача - не з'явився,

від апелянта - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги ТОВ "Харківська рублівка" (вх.№84Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2018, ухваленого суддею Рильовою В.В. в приміщенні господарського суду Харківської області (повний текст складено 03.08.2018),

у справі № 922/1039/18,

за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області в інтересах держави в особі Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області, смт. Покотилівка, Харківський район, Харківська область,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

2. Головне управління ДФС у Харківській області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська рублівка", м. Харків,

про внесення змін до договору оренди,

ВСТАНОВИЛА:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах держави в особі Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська рублівка" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 10.02.2010, укладеного між Покотилівською селищною радою Харківського району та Товариством з обмеженню відповідальністю "Харківська рублівка" (ЄДРПОУ 34567140), зареєстрованого в Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.03.2010 № 041070300001, виклавши положення п. п. 5, 9 вказаного договору в наступній редакції:

- "Пункт 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1844399,09 грн."

- "Пункт 9. Орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем у грошовій формі на рахунок Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області, в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в сумі 184439,90 грн. на рік".

Прокурор також просив стягнути з відповідача на користь прокуратури Харківської області судовий збір.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.08.2018 у даній справі позовні вимоги задоволено повністю. Внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 10.02.2010, укладеного між Покотилівською селищною радою Харківського району та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківська рублівка" (ЄДРПОУ 34567140), зареєстрованого в Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.03.2010 №041070300001, викладено положення п.п. 5,9 вказаного договору в наступній редакції:

- "Пункт 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1844399,09 грн";

- "Пункт 9. Орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області, в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в сумі 184439,90 грн на рік".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська рублівка" (ЄДРПОУ 34567140, вул. Данилевського, 32-Б, м. Харків, 61058) на користь Прокуратури Харківської області (код 02910108, банк - отримувач: Державна казначейська служба України, м.Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Обґрунтовуючи оскаржуване судове рішення, місцевий господарський суд з огляду на положення ст. 144 Конституції України, ст.ст.14 Податкового кодексу України, ст.ст. 33, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст. 632 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 13, 21 Закону України "Про оренду землі" вказує, що річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, а законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. З огляду на те, що рішенням IV сесії VII скликання Покотилівської селищної ради від 18.02.2016 "Про упорядкування розміру ставок на оренду земельних ділянок на території Покотилівської селищної ради" встановлено розмір орендної плати за землю у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки землі для фізичних та юридичних осіб (без винятку), яке є чинним та не оскарженим у судовому порядку, а станом на час звернення прокурора з відповідним позовом до суду договір № 041070300001 від 02.03.2010, укладений між Покотилівською селищною радою та ТОВ "Харківська рублівка" щодо оренди земельної ділянки у відповідність до вимог чинного земельного та податкового законодавства приведений не був, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог та внесення відповідних змін до укладеного між сторонами договору щодо розміру нормативної грошової оцінки землі та розміру орендної плати за надану земельну ділянку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська рублівка" з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, а також стягнути на користь ТОВ "Харківська рублівка" всі судові витрати.

В обґрунтування заявлених у справі вимог відповідач вказує на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, які полягають в наступному: - господарським судом було порушено право ТОВ "Харківська рублівка" на укладення мирової угоди, яка у відповідності до ч. 7 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України може бути укладена на будь-якій стадії судового процесу; позивачем порушено правила досудового врегулювання спору, передбачені статтею 19 Господарського процесуального кодексу України та пунктом 3.3 договору оренди землі від 10.02.2010; - при вирішенні спору було порушено приписи статті 30 Закону України "Про оренду землі", за якою зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2018 прийнято справу №922/1039/18 до провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДФС у Харківській області надано пояснення щодо обставин сплати відповідачем орендної плати за землю за період з 2014 по 2018 роки; просить суд розглянути справу за участю його представника, повідомивши про час та дату розгляду апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Харківській області просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2018 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В обґрунтування своєї позиції у справі вказує, що нормативна грошова оцінка землі є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому випадку не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України. Таким чином, на думку учасника справи, визначення Покотилівською селищною радою нових ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом України, є законодавчо обумовленою підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої у спірному договорі та ініціювання внесення змін до договору.

У відзиві на апеляційну скаргу Прокуратура Харківської області погоджується з оскаржуваним рішенням господарського суду Харківської області від 02.08.2018 та просить залишити апеляційну скаргу ТОВ "Харківська рублівка" без задоволення. Обґрунтовуючи свою позицію у справі, зазначає про необґрунтованість доводів апелянта щодо порушення судом права ТОВ "Харківська рублівка" на укладення мирової угоди, оскільки судом у підготовчому засіданні було з'ясовано наявність бажання учасників процесу щодо укладення мирової угоди, про що з боку представника відповідача в судовому засіданні заявлено не було. Направлення ТОВ "Харківська рублівка" листа від 01.07.2018 за № 01.07/1 на адресу позивача, на думку прокурора, не може вважатися наміром відповідача на укладення мирової угоди, оскільки з його змісту вбачається лише пропозиція позивачу не вживати заходів, спрямованих на захист інтересів держави. Крім того прокурор зазначає про необґрунтованість доводів апелянта щодо порушення позивачем порядку досудового врегулювання спору, оскільки чинним законодавствам України не встановлено обов'язкового порядку досудового врегулювання даного спору, однак позивачем на адресу ТОВ "Харківська рублівка" неодноразово направлялися листи претензійного характеру, які не знайшли своєї відповіді з боку відповідача. Разом з тим, невиконання відповідачем рішень селищної ради та відсутність внесення змін до договору в добровільному порядку упродовж чотирьох років мало наслідком недоотримання місцевим бюджетом коштів, що негативно впливає на соціально-економічний розвиток держави та призвело до звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави.

Від апелянта надійшло клопотання (вх. 2180 від 10.12.2018) про розгляд справи без участі представника ТОВ "Харківська рублівка". В обґрунтування поданого клопотання апелянт зазначає, що у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, представник ТОВ "Харківська рублівка" не може брати участь у судовому засіданні.

В судовому засіданні 11.12.2018 представник прокуратури Харківської області просить рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2018 залишити без змін, та апеляційну скаргу ТОВ "Харківська рублівка" - без задоволення.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2018 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник Головного управління ДФС у Харківській області вказував про розгляд апеляційної скарги на розсуд суду.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

10.02.2010 укладено договір оренди землі між Покотилівською селищною радою (орендодавець) та ТОВ "Харківська рублівка" (орендар).

Відповідно до п. 1 договору Покотилівська селищна рада (орендодавець) на підставі рішень XXI сесії V скликання Покотилівської селищної ради від 26.12.2008 та XXVI сесії від 16.10.2009 V скликання Покотилівської селищної ради надає, а ТОВ "Харківська рублівка" (орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі рекреаційного призначення, яка знаходиться в селі Покотилівка вул.Інтернаціональній, 156 на території Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області.

Пунктом 2 договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 2,1102 га, в тому числі рекреаційного призначення - 2,1102 га.

Пунктом 5 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 318 851,22 грн.

Відповідно до п. 8 договір укладено на 49 років.

Пунктом 9 договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Покотилівської селищної ради в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, в загальній сумі 9 565,54 грн. на рік.

Водночас, пунктом 10 договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, затвердженим Кабінетом Міністрів України, нормами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Відповідно до п. 12 договору розмір орендної плати переглядається один раз на рік, у тому числі у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції та інших випадках, передбачених законом.

Рішенням XXV сесії VI скликання Покотилівської селищної ради від 21.05.2013 затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель вказаного населеного пункту, яку введено в дію з 01.01.2014 та з указаної дати втратила чинність попередня технічна документація. Затверджено базову вартість 1 кв. метру землі у розмірі 112,68 грн. Вирішено у відповідності до ст. 286.2. ПК України платникам плати за землю подати до XОДПІ Харківської області ДПС довідку (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням XXVI сесії VI скликання Покотилівської селищної ради від 13.12.2013 "Про встановлення розмірів орендної плати за землю та укладення додаткових угод до договорів оренди землі, переукладення раніше укладених договорів, що не зареєстровані":

- затверджено додаток до рішення № 1 "Розмір орендної плати за земельні ділянки, що надаються в оренду на території с. Покотилівка" та встановлено розміри орендної плати на рік у відсотках від нормативної грошової оцінки землі в залежності від виду цільового використання земельної ділянки (п.1 рішення);

- визначено, що для встановлення розміру орендної плати за землю згідно з додатком №1 до цього рішення, укласти додаткові угоди до раніше зареєстрованих договорів оренди землі з орендарями, вказаними у переліку (додатку №2) (п. 3 рішення);

- вказано, що орендарям вказаним у переліку в додатку № 2 цього рішення в строк до 01.04.2014 для проведення державної реєстрації необхідно надати до Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області укладені додаткові угоди до договорів оренди землі (п. 4 рішення).

Відповідно до додатку № 1 до вказаного рішення розмір орендної плати за орендовані земельні ділянки на території с. Покотилівка, зокрема для земель з рекреаційним цільовим призначенням встановлюються у розмірі 7%.

У додатку № 2 вказано, що згідно з договором № 041070300001 від 10.02.2010, укладеного Покотилівською селищною радою з ТОВ "Харківська рублівка", розмір орендної плати встановлено у розмірі 3%, однак повинен становити 7%.

Рішенням IV сесії VII скликання Покотилівської селищної ради від 18.02.2016 "Про упорядкування розміру ставок на оренду земельних ділянок на території Покотилівської селищної ради" встановлено розмір орендної плати за землю у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки землі для фізичних та юридичних осіб (без винятку); п. 2 рішення зобов'язано орендарів до 01.05.2016 надати до Покотилівської селищної ради витяг з технічної документації з грошової нормативної оцінки земельної ділянки для укладення додаткових угод.

Згідно з листами Покотилівської селищної ради від 15.06.2015 №397/02-21, від 10.03.2016 № 167/02-21, від 07.10.2016 № 694/02-21, від 06.07.2017 № 544/02-21, від 14.02.2018 № 151/02-21 (останній направлений рекомендованим листом на дві адреси відповідача, номери ідентифікаторів на фіскальних чеках 6245802365076 та 6245802365068, повернуті за спливом строку зберігання) позивач, з метою досудового врегулювання спору, звертався до ТОВ "Харківська рублівка" з пропозицією щодо внесення змін до договору оренди землі.

Однак, після введення в дію нової нормативної грошової оцінки земель населеного пункту та зміненої орендної плати відповідачем зазначені листи та рішення Покотилівської селищної ради проігноровано, зміни до договору з вищевказаних обставин не внесено, додаткові угоди до нього не укладено та не зареєстровано.

Згідно з інформацією ГУ ДФС у Харківській області від 27.12.2017 № 15488/9/20-40-12-10-11 відповідачем надано до органу контролю податкові декларації з плати за землю у яких визначено розмір орендної плати у меншому розмірі, ніж це визначено умовами договору та вищезазначеними рішеннями селищної ради. Так, обрахований відповідачем розмір річної орендної плати за 2014 рік склав 9 565,56 грн., за 2015 рік - 11 947,36 грн., за 2016 рік - 17 120,56 грн., за 2017 рік - 18 147,79 грн.

Проте, згідно з інформацією міського управління Держгеокадастру у Харківському районі та м. Люботині ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 07.07.2017 № 10-20-0.23,061-452/126-17 нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки складала у 2014 році - 972 380,16 грн., 2015 році - 1 214 420,10 грн., 2016 році - 1 740 492,96 грн., 2017 році - 1 844 525,82 грн.

Також, згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №6325158200:00:011:0019 остання в 2018 році складає 1 844 399,09 грн.

Отже, відповідач у 2014 році мав сплатити 680 66,61 грн. (7% від 972 380,16 грн.), а не 9 565,56 грн.; у 2015 році - 85 009,41 грн. (7% від 1 214 420,10 грн.), а не 11 947,32 грн.; у 2016 році - 121 834,51 грн. (7% від 1 740 492,96 грн.), а не 17 120,64 грн., у 2017 році -184 452,58 грн. (10% від 1 844 525,82 грн.), а не 18 147,79 грн.

Однак, як вказує заявник позовної заяви, до теперішнього часу ТОВ "Харківська рублівка" ухиляється від внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 041070300001 від 10.02.2010 з метою приведення положень договору до вимог чинного законодавства. Як наслідок, відповідач зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою у повному обсязі за відсутності реєстрації додаткової угоди до договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а держава в особі позивача втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати). Покотилівською селищною радою, в свою чергу, не вживаються передбачені чинним законодавством заходи, направлені на укладення додаткової угоди з метою наповнення місцевого бюджету та поновлення порушених інтересів держави.

У зв'язку з вищевикладеним, Харківська місцева прокуратура №6 Харківської області в інтересах держави в особі Покотилівської селищної ради звернулась з позовом до господарського суду Харківської області про внесення змін до договору оренди землі № 041070300001 від 10.02.2010 з метою приведення положень договору до вимог чинного законодавства.

02.08.2018 господарським судом Харківської області ухвалене рішення, яким позов задоволено повністю з підстав, зазначених вище.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами частин 3, 4, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

З заявою про внесення змін до договору оренди звернувся керівник Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області в інтересах держави в особі Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі чого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

З частини 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вбачається, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17.

Предметом спору, в даному випадку є внесення змін до договору оренди землі у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до ст.ст. 5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

За приписами ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

В силу ч. ч. 3, 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Оскільки, прокурор обґрунтував позовні вимоги тим, що невнесення змін до договору оренди землі в частині зміни розміру орендної плати, а як наслідок несплата орендної плати відповідачем у встановлених розмірах, є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування, своєчасного та в повному обсязі надходження доходів до бюджету з метою їх подальшого використання для забезпечення виконання задач і функцій держави та місцевого самоврядування, негативно вплине на дохідну частину бюджету, відповідно, порушує інтереси держави, отже, прокурор, в даному випадку, має право звернутися у суд із позовом в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до п. 1, ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За положеннями ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до положень ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Покотилівської селищної ради в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, в загальній сумі 9 565,54 грн. на рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За положеннями ч.ч. 2-4 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до п. 12 договору розмір орендної плати переглядається один раз на рік, у тому числі у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 33 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Як зазначалось вище, рішенням XXV сесії VI скликання Покотилівської селищної ради від 21.05.2013 затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель вказаного населеного пункту, яку введено в дію з 01.01.2014 та з указаної дати втратила чинність попередня технічна документація. Затверджено базову вартість 1 кв. метру землі у розмірі 112,68 грн. Вирішено у відповідності до ст. 286.2. ПК України платникам плати за землю подати до XОДПІ Харківської області ДПС довідку (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням IV сесії VII скликання Покотилівської селищної ради від 18.02.2016 "Про упорядкування розміру ставок на оренду земельних ділянок на території Покотилівської селищної ради" встановлено розмір орендної плати за землю у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки землі для фізичних та юридичних осіб (без винятку); п. 2 рішення зобов'язано орендарів до 01.05.2016 надати до Покотилівської селищної ради витяг з технічної документації з грошової нормативної оцінки земельної ділянки для укладення додаткових угод.

Проаналізувавши вищезазначене рішення селищної ради, суд апеляційної інстанції вважає, що це рішення може бути самостійною підставою для внесення змін до договору оренди землі, крім того, що сторони цього договору визначили безпосередньо в самому договору таку підставу для внесення змін до нього, що відповідає принципу свободи договору, встановленому статтями 3, 6, 627 ЦК України.

Вищезазначене узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 16.04.2018 у справі №910/7905/17, у контексті спірних земельних правовідносин пов'язаних зі зміною розміру орендної плати за земельну ділянку.

При цьому, рішення Покотилівської селищної ради від 18.02.2016 "Про упорядкування розміру ставок на оренду земельних ділянок на території Покотилівської селищної ради", яким затверджено розміри орендної плати за земельні ділянки, є чинним, доказів його скасування у встановленому порядку суду не надано, тому в силу статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні є обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Отже, положеннями договору та нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, а тому доводи скаржника про відсутність його згоди на зміну умов договору та відсутність підстав для їх зміни є безпідставними та спростовуються вищевикладеним.

З огляду на викладене, судова колегія вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Щодо посилання апелянта на те, що господарським судом було порушено право ТОВ "Харківська рублівка" на укладення мирової угоди, яка у відповідності до ч. 7 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України може бути укладена на будь-якій стадії судового процесу, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 7 статті 46 ГПК України передбачено, що сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до статті 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, сторонами, зокрема і відповідачем, не повідомлено суд шляхом надання спільної письмової заяви про намір укласти мирову угоду, отже, не виконано вимоги закону, тому посилання відповідача про порушення його права на укладення мирової угоди спростовується вищевикладеним.

Крім того, посилання апелянта на лист від 01.07.2018 №01.07/1 до Покотилівської селищної ради, в якому він просить розглянути питання про залишення розміру плати за землю за договором оренди землі від 10.02.2010 в поточному розмірі, не примаються колегією суддів з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано лист від 01.07.2018 до суду першої інстанції під час розгляду справи, в апеляційній скарзі апелянт в супереч положенням ч. 3 ст. 269 ГПК України також не обґрунтував неможливість подання даного доказу до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

При цьому, судовою колегією встановлено, що наданим листом не підтверджується наявність наміру сторони щодо укладення мирової угоди в порядку ст. 192 ГПК України, як зазначає апелянт в апеляційній скарзі, оскільки з його змісту вбачається лише вимога відповідача про внесення на розгляд сесії Покотилівської селищної ради питання про залишення розміру плати за землю за договором оренди землі від 10.02.2010 в поточному розмірі. Наявність відповідного волевиявлення сторін у спірних правовідносинах також не підтверджується на стадії апеляційного перегляду даної справи.

Посилання апелянта на те, що позивачем порушено правила досудового врегулювання спору, передбачені статтею 19 Господарського процесуального кодексу України та пунктом 3.3 договору оренди землі від 10.02.2010 спростовуються матеріалами справи.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Покотилівська селищна рада з метою досудового врегулювання спору, зверталась з листами від 15.06.2015 №397/02-21, від 10.03.2016 № 167/02-21, від 07.10.2016 № 694/02-21, від 06.07.2017 № 544/02-21, від 14.02.2018 за 151/02-21 до ТОВ "Харківська рублівка" з пропозицією щодо внесення змін до договору оренди землі.

Однак, після введення в дію нової нормативної грошової оцінки земель населеного пункту та зміненої орендної плати відповідачем зазначені вище листи Покотилівської селищної ради проігноровано, зміни до договору з вищевказаних обставин не внесено, додаткові угоди до нього не укладено та не зареєстровано.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з положеннями частин 1, 3 статті 74, статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи правило розподілу тягаря доказування між сторонами, відповідач має довести належними та допустимими доказами про відсутність правового обґрунтування та підстав внесення змін до укладеного договору оренди землі від 10.02.2010, однак, відповідач ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надав; доводи прокуратури щодо необхідності внесення змін до договору оренди землі, шляхом надання належних доказів, не спростував.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог про внесення змін до договору оренди землі від 10.02.2010 в частині орендної плати у розмірі 10% суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік таким, що відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Матеріали справи свідчать про те, що приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв судове рішення відповідно до вимог закону та обставин справи.

Крім того, за змістом ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. Аналізуючи мотивацію постановлених судами рішень крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики ЄСПЛ, Суд зазначає про належне виконання покладеного на суд обов'язку щодо мотивації прийнятих судом першої інстанції рішення, оскільки обґрунтування щодо відхилення доводів скаржника ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та демонструє справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів сторін у даній справі.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Харківська рублівка" не підлягає задоволенню, а рішення господарського Харківської області від 02.08.2018 у справі №922/1039/18 слід залишити без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 129, 282 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 253, 254, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Харківська рублівка" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2018 у справі №920/1039/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 18.12.2018.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя О.В. Плахов

Суддя О.А. Пуль