Рішення

від 17.12.2018 по справі 807/2457/15

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року м. Ужгород№ 807/2457/15 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Павловій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 грудня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 18 грудня 2018 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - ДПІ у м. Ужгороді, ухвалою суду від 31.10.2018 року (а.с.54-55 Т.2) замінено неналежного відповідача - ДПІ у м. Ужгороді на належного Ужгородську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Закарпатській області, далі - відповідач, Ужгородська ОДПІ), яким просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0022451701 від 21.09.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 225544,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкова інспекція дійшла помилкового висновку про порушення позивачем вимог пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, а саме: не включення до складу доходу фізичної особи доходу за 2013 рік в сумі 176299,48 грн., отриманого як додаткове благо, оскільки грошові кошти нараховувались банком на свою користь, і ці кошти не сплачувались позивачу, а тому не підпадають під визначення об'єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб та не є додатковим благом.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, натомість, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю з'явитись в судове засідання, оскільки позивач перебуває за межами території України, а представник зайнятий у кримінальному провадженні.

У відповідності до ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи відсутність обставин, що унеможливлюють розгляд справи по суті, з метою ефективного розгляду справи в строки, визначені КАС України, справу розглянуто за відсутності позивача та йпредставника, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що перевіркою встановлено отримання позивачем додаткового блага внаслідок списання йому кредиторської заборгованості АТ "УкрСиббанк". Однак, позивачем не задекларовано дохід у вигляді додаткового блага, податкова декларація не подана, а таким чином, висновки акта перевірки та оскаржене податкове повідомлення-рішення є правомірними.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, та справу розглянуто за його відсутності, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи , всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що листом ПАТ "УкрСиббанк" від 13.06.2013 року позивача під підпис повідомлено про анулювання заборгованості у розмірі 1038405,16 грн. та ознайомлено зі змістом підпункту "д" 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (а.с.77 Т.2).

08.09.2015 року ДПІ у м. Ужгороді проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 49.18 п.49.18 ст. 49, абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, а саме: позивачем не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік; суму доходу, отриманого платником податку як додаткове благо в сумі 1038405,16 грн. у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік не задекларовано та не сплачено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб з сум доходу отриманого платником податку як додаткове благо в сумі 176299,48 грн.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі акта, ДПІ у м. Ужгороді винесено податкове повідомлення від 21.09.2015 року № 0022451701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 225544,35, в тому числі основне зобов'язання - 176299,48 грн., штрафні (фінансові) санкції - 44244,87 грн. (а.с.20 Т.1).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платником податку з доходів фізичних осіб, зокрема є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п.п. 163.1 п. 163 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

За змістом п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з абз. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Вказане положення містить застереження, згідно з яким якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З аналізу наведених законодавчих положень у їх системному зв'язку, суд приходить висновку, що обов'язок щодо самостійної сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання кредитором суми боргу виникає у платника податку за наявності таких умов:

- отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням;

- надіслання (вручення) платнику податку кредитором повідомлення про анулювання боргу або укладення з платником відповідного договору;

- включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.

При цьому, наведеними положеннями закріплено оподаткування саме суми боргу, яка анульована кредитором. Будь -яких застережень про те, які саме суми можуть входити до її складу, зокрема, основний борг, нараховані проценти або пеня - не має.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 01.06.2016 року у справі № К 800/42518/15 (№ 809/569/14).

Як вже встановлено судом, ПАТ "УкрСиббанк" було здійснено анулювання кредитної заборгованості позивача у розмірі 1038405,16 грн.

Про вказане анулювання заборгованості позивач був повідомлений особисто, що підтверджується його підписом на листі-повідомленні від 13.06.2016 року. У вказаному повідомленні, банком було повідомлено позивача про те, що вказана сума анульованого боргового зобов'язання буде включена до податкового розрахунку доходу, нарахованого на його користь як позичальника, зі підсумками звітного періоду, в якому боргове зобов'язання було анульовано.

Факт включення суми анульованого боргу позивача перед банком у розмірі 1038405,16 грн. до звіту 1 - ДФ за ІІ квартал 2013 року підтверджується результатами проведеної зустрічної звірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ ДФС від 11.08.2015 року № 2169/7/28-09-43-15 (а.с.76 Т.2).

У зв'язки з цим, суд приходить висновку, що у позивача виник обов'язок щодо самостійної сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання кредитором суми боргу, та така анульована заборгованість, включається до його річного оподатковуваного доходу як отримане додаткове благо.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0022451701 від 21.09.2015 року відповідає податковому законодавству, чинному на його момент прийняття, а тому не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ст. 77 КАС України, обов'язок доказування покладається в даному випадку на відповідача. Відповідачем доведено правомірність оскарженого податкового повідомлення - рішення, що підтверджено належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, не відповідають вимогам закону та встановленим обставинам справи, що підтверджується дослідженими належними та допустимими доказами, відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

У відповідності до ст. 139 КАС України та в зв'язку з відсутністю судових витрат відповідачів, судові витрати у справі не стягуються та за рахунок бюджету не компенсуються.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_2) до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, 10 код 39595916) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Рейті