Рішення

від 26.11.2018 по справі 826/11224/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 листопада 2018 року № 826/11224/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Семеняці А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теміс СМТ" доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №1372615147 і №1362615147 , за участю представників сторін:

від позивача: Бучинський Л.Й.

від відповідача: Перепелюк О.В.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №1372615147, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 116 820 202,00 грн., у т.ч. за штрафними санкціями - 126 700,00 грн. та №1362615147, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 705 356,25 грн., у т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями 141 071,00 грн.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача стверджував, що жодних правових підстав проводити перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ за період роботи з 14 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року, у т.ч. дозволу слідчого, суду, а також наказу на проведення перевірки цього періоду у відповідача не було та, відповідно, такі дані не можуть міститися в оскаржуваному акті перевірки, а фінансові претензії відповідача до Товариства з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ за цей період є незаконними.

Додатково представник позивача повідомив, що оскаржуваний акт перевірки №71/26-15-14-07-01-10/32958461 від 04 травня 2017 року був підставою для початку досудового розслідування у кримінальному провадженні №320117100060000033 від 13 травня 2017 року за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами, у т.ч. Товариства з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ , за наслідками розслідування якого 03 листопада 2017 року його закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.

На думку представника позивача, вирок не є належним та допустимим доказом наявності умислу позивача на вчинення правочинів з метою, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки у вироку взагалі не встановлено та не досліджено факт взаємовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ та Товариством з обмеженою відповідальністю ПТК Материк .

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у відзиві на адміністративний позов зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин справи, оскільки Товариства з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ до перевірки не були надані підтверджуючі первинні документи, а саме: сертифікати якості товару, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримані ТМЦ, свідоцтва та інші підтверджуючі документи, які мають відношення до товару і належать до передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства України.

Додатково представник податкового органу стверджував, що від імені контрагентів позивача діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від їх імені юридично значущих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновника підприємства, які крім того не мали ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємств та підтвердили факт реєстрації таких підприємств за грошову винагороду.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

В період з 14 квітня 2017 року по 25 квітня 2017 року на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з надходженням ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Васильєвої Н.П. у справі №757/61558/16-к від 13 грудня 2016 року, винесеної за клопотанням прокурора Київської місцевої прокуратури №6 Безкоровайного Б., у межах матеріалів кримінального провадження №32016100060000108 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Васильєвої Н.П. у справі №757/61558/16-к від 02 лютого 2017 року, винесеної за заявою старшого слідчого слідчого управління фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про виправлення описки в ухвалі слідчого судді від 13 грудня 2016 року про призначення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ відповідно до наказу від 13 квітня 2017 року №2782, виданого начальником Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та відповідно до направлень від 14 квітня 2017 року №390/26-15-14-07-01, №1356/26-15-14-03-03, №780/26-15-14-06-03, №2467/26-15-14-04-06, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, у тому числі при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю ПКТ Материк (код ЄДРПОУ 39731835) за період з 01 січня 2015 року по 13 грудня 2016 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 04 травня 2017 року №71/26-15-14-07-01-10/32958461.

Перевіркою встановлено порушення вимог:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету за перевіряємий період на загальну суму 990 112,00 грн., а саме: за 2015 рік на суму 483 312,00 грн., за 2016 рік на суму 506 800,00 грн.;

- підпункту 198.1, підпункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 564 285,00 грн., в тому числі: серпень 2015 року на суму 5 425,00 грн.; вересень 2015 року на суму 45 683,00 грн.; жовтень 2015 року на суму 125 065,00 грн.; листопад 2015 року на суму 16 970,00 грн.; грудень 2015 року на суму 72 260,00 грн.; січень 2016 року на суму 99 673,00 грн.; лютий 2016 року на суму 118 563,00 грн.; березень 2016 року на суму 11 583,00 грн.; травень 2016 року на суму 4 030,00 грн.; червень 2016 року на суму 33 284,00 грн.; липень 2016 року на суму 30 643,00 грн.; серпень 2016 року на суму 307,00 грн.; вересень 2016 року на суму 798,00 грн.

Вказані висновки ґрунтуються, зокрема, на тому, що перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ не встановлено здійснення господарських операцій по отриманню послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю ПКТ Материк , Товариства з обмеженою відповідальністю Сімузар , Товариства з обмеженою відповідальністю Борисфен Ольвія , Товариства з обмеженою відповідальністю Фопп Груп , адже немає можливості підтвердити реальність здійснення фінансово-господарської діяльності позивача по взаємовідносинах з вказаними товариствами по факту отримання послуг (робіт), послуг.

На підставі вказаних висновків акта перевірки податковим органом 22 травня 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення:

- №1362615147, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 705 356,25 грн., в т.ч. за основним платежем у розмірі 564 285,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 141 071,00 грн.;

- №1372615147, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 116 812,00 грн., в т.ч. за основним платежем у розмірі 990 112,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 126 700,00 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Так, положеннями пп. 14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об'єкт оподаткування податком на прибуток визначений статтею 134 Кодексу як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За приписами абз.1 п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми Кодексу дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу (пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу).

Згідно з статтею 180 Кодексу платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

За приписами статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2 статті 198 Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 статті 201 Кодексу визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

За приписами пункту 201.10 статті 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п.198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, дослідженню підлягають усі документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, звіти, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відповідно до п.44.1, п.44.3 ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 статті 9 Закону №996-XIV).

Відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином реальність господарських операцій повинна підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону №996-XIV та Положення №88.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємий період Товариство з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ мало фінансово-господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю Фопп Груп , які виникли на підставі укладеного договору поставки від 18 серпня 2015 року №220815, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов'язується приймати такий товар і сплачувати за нього певні грошові суми. Найменування і кількість товару, його асортимент та ціна визначаються у рахунках-фактурах та видаткових накладних.

При цьому, суми податку на додану вартість по податковим накладних, перелік яких наведено в акті перевірки, включені до податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ у відповідні періоди та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

Так, перевіркою встановлено, що відповідно до банківських виписок Товариства з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ за 2015 рік по рахунку №26002052600460, розрахунки з Товариством з обмеженою відповідальністю Фопп Груп по рахункам-фактурам проводилось у безготівковій формі на загальну суму 111 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 18 500,00 грн.

Крім того, відповідно до протоколу допиту директора Товариства з обмеженою відповідальністю Фопп Груп ОСОБА_4 встановлено, що дане підприємство ОСОБА_4 зареєстрував на своє ім'я за грошову винагороду, а де знаходяться статутні документи та печатка Товариства з обмеженою відповідальністю Фопп Груп йому невідомо. Також у даному протоколі допиту ОСОБА_4 повідомив, що жодного відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Фопп Груп він не має, а хто безпосередньо здійснював діяльність даного підприємства йому невідомо.

Матеріалами справи також підтверджується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ та Товариством з обмеженою відповідальністю ПТК Материк укладено договір поставки від 24 листопада 2015 року №241115, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов'язується приймати такий товар і сплачувати за нього певні грошові суми. Найменування і кількість товару, його асортимент та ціна визначаються у рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Суми податку на додану вартість по податковим накладних, перелік яких наведено в акті перевірки, включені до податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ у відповідні періоди та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року по справі №757/52/834/16-к, засновника та директора Товариства з обмеженою відповідальністю ПТК Материк ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 328 Кримінального кодексу України.

Таким чином, суд вважає доведеним, що своїми умисними діями, які виразились у пособництві фіктивному підприємництву, тобто придбанні суб'єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений частиною 5 статті 27 і частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Наведене дає підстави для висновку, що господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю ПТК Материк не мала на меті настання реальних наслідків.

За положеннями частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, процесуальна норма вказує на обов'язковість використання вироку постановленого в кримінальній справі та межі такої обов'язковості.

Встановлення вироком того, що контрагент позивача є юридичною особою, створеною з метою здійснення діяльності з надання незаконних фінансових послуг і переведенню грошових коштів із безготівкової форми в готівкову, господарська діяльність Товариством з обмеженою відповідальністю ПТК Материк не велась.

Також в перевіряємий період між Товариством з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ та Товариством з обмеженою відповідальністю Сімузар укладено договір поставки від 12 квітня 2016 року №160412, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов'язується приймати такий товар і сплачувати за нього певні грошові суми. Найменування і кількість товару, його асортимент та ціна визначаються у рахунках-фактурах та видаткових накладних.

При цьому, перевіркою встановлено, що до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві надійшла ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року у справі №761/36339/16-к, що винесена під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32016100100000093, внесеного до ЄРДР від 07 жовтня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України. Разом з ухвалою надано протокол допиту свідка - засновника, директора та головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю Сімузар гр. ОСОБА_6 від 10 грудня 2016 року, з якого вбачається, що ОСОБА_6 дізнався про те, що являється керівником, засновником та бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю Сімузар від працівників податкової міліції.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Борисфен Ольвія та Товариством з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ укладено договір поставки від 11 березня 2016 року №160302, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов'язується приймати такий товар і сплачувати за нього певні грошові суми. Найменування і кількість товару, його асортимент та ціна визначаються у рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Перевіркою встановлено, що в податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю Борисфен Ольвія на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ значиться з кодом УКТЗЕД, а отже являється імпортованим. При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю Борисфен Ольвія не являється імпортером та не закуповував даний товар закордоном. При аналізі баз даних Державної фіскальної служби України встановлено, що на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Борисфен Ольвія не реєструвались податкові накладні з номенклатурою товару, що поставлявся на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ .

За висновком суду будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів що передбачені законодавством.

У постанові від 01 грудня 2015 року в справі №826/15034/14: Верховний Суд України зазначив, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Подані товариством первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ДПІ фактами щодо фіктивної діяльності Контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Крім того, у постанові від 17 листопада 2015 року в справі №2а/3264/11/1070 Верховний Суд України зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що первинними документами не підтверджено факт реального здійснення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ з його контрагентами, тобто, операції не мали реального товарного характеру.

Крім цього, відповідно до статті 69 Кодексу банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (резидентам і нерезидентам) незалежно від організаційно - правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за наявності документів, виданих контролюючими органами, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах, або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для осіб, взяття на облік яких у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ) чи інформації з цього реєстру, отриманої банком відповідно до закону, із зазначенням даних про взяття на облік в контролюючих органах як платника податків.

Банки та інші фінансові установи зобов'язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка.

Судом встановлено, що у договорі, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ та Товариством з обмеженою відповідальністю Борисфен Ольвія 11 березня 2016 року №160302, значиться номер рахунку підприємства, вікритого в ПАТ Укрсиббанк за №26002604784600, який був відкритий згідно відомостей банківської установи лише 17 березня 2016 року, в той час як договір укладено та підписано сторонами 11 березня 2016 року.

Отже, зазначена обставина підтверджує те, що вказаний договір укладено виключно для здійснення вигляду господарської операції.

Доводи позивача про те, що ним допущено технічну помилку в даті укладення договору не беруться до уваги як належні, адже сторони договору, в разі виявлення у ньому помилок та/або неточностей, не позбавлені права на внесення до такого договору змін, виправлень або доповнень. В даному випадку, матеріали справи не містять доказів виявлення позивачем такої помилки до моменту проведення перевірки та виправлення її у законодавчо встановлений спосіб.

При цьому, податковим органом встановлено обставини, які у сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасників поставок, фактичну неможливість виконання цих поставок саме задекларованими контрагентами, спрямованість дій платника на отримання необґрунтованої вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, які належить сплатити.

Позивачем було створено штучну видимість здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами шляхом формального складання первинних документів, які не супроводжувались дійсним рухом активів у процесі виконання операцій з цими контрагентами.

Суд вважає, що за спірними господарськими операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Суд також звертає увагу, що твердження позивача щодо протиправності підстав для проведення перевірки спростовує безпосередній допуск позивачем до проведення перевірки податкового органу, адже чинним законодавством платнику податків надано право недопуску до проведення перевірки контролюючого органу у разі відсутності законних підстав для проведення такої перевірки.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість вказаного адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування правомірності свого рішення виконав повністю.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук