Постанова

від 13.12.2018 по справі 806/2475/17

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 806/2475/17

Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В. Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

13 грудня 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Граб Л.С. Білої Л.М. ,

секретар судового засідання: Аніщенко А.О.,

за участю:

представників позивача: Сторожицького Юрія Володимировича,

Савченка Сергія Анатолійовича

представників відповідача: Власюк Валентини Павлівни,

Пивоварського Олександра Леонідовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Єпархіального управління Одеської єпархії Руської Православної Церкви Закордоном, Свято - Покровської громади міста Малин Одеської єпархії Руської Православної Церкви Закордоном на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Єпархіального управління Одеської єпархії Руської Православної Церкви Закордоном, Свято - Покровської громади міста Малин Одеської єпархії Руської Православної Церкви Закордоном до Житомирської обласної Державної адміністрації, Управління культури Житомирської обласної Державної адміністрації про визнання неправомірною відмови, зобов'язання зареєструвати статут,

В С Т А Н О В И В :

в вересні 2017 року позивачі звернулись до суду з позовом до Житомирської обласної Державної адміністрації, Управління культури Житомирської обласної Державної адміністрації про визнання неправомірною відмови, зобов'язання зареєструвати статут.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду скасувати, прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неврахування судом всіх обставин справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи.

16 липня 2018 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивачів, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

Позивачі вимоги апеляційної скарги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Представники відповідача щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечували. Просили суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 308 КАС України та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи неоспорені факти про те, що протоколом загальних зборів членів Свято-Покровської релігійної громади Одеської єпархії Руської Православної Церкви Закордоном в м.Малин від 11.12.2016 року ухвалено прийняти у новій редакції статут Свято-Покровської релігійної громади Одеської єпархії Руської Православної Церкви Закордоном.

15.12.2016 року Настоятель Свято - Покровської релігійної громади Руської Православної Церкви Закордоном ієрей Георгій Сторожицький звернувся до голови Житомирської обласної державної адміністрації із заявою, в якій просив зареєструвати Статут релігійної організації " Релігійна громада Руської Православної Церкви Закордоном м. Малин Житомирської області" у новій редакції, надавши статут Релігійної організації (а.с.80-88).

За результатами розгляду вказаного звернення, листом від 02.02.2017 №157-1.22/5-17 заступник начальника Управління культури Житомирської обласної державної адміністрації С.М. Дзядевич повідомив настоятеля релігійної організації "Релігійна громада Руської Православної Церкви Закордоном м.Малин Житомирської області" ієрея Георгія Сторожицького, що станом на день звернення у м.Малині діє як юридична особа Свято-Покровська парафія Української Православної Церкви. Релігійна організація "Релігійна громада Руської Православної Церкви Закордоном м.Малин Житомирської області не має статусу юридичної особи, що унеможливлює зареєструвати статут у новій редакції. (а.с.89)

Вважаючи таку відмову протиправною, позивачі звернулись до суду за захистом своїх порушених прав.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Свято-Покровська громада міста Малин Одеської єпархії Руської Православної Церкви Закордоном не має відношення до Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви, не має статусу юридичної особи, а тому підстави для реєстрації статуту релігійної громади в новій редакції в Управління культури Житомирської ОДА відсутні.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 року (далі- Закон №987- ХІІ), релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Стаття 9 Закону № 987- ХІІ передбачає, що релігійні управління і центри діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Відповідно до ст.8 Закону № 987- ХІІ релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.

Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов'язковим.

Відповідно до ст.13 Закону № 987-ХІІ релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов'язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях. (ст.12)

Відповідно до ст. 14 Закону №987- ХІІ, для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Релігійні центри, управління, монастирі, релігійні братства, місії та духовні навчальні заклади подають на реєстрацію статут (положення) до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії.

Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам.

Абзацом шостим цієї ж статті, передбачено, що зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організацій підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що і реєстрація статутів (положень).

Аналізуючи доводи апелянта щодо протиправності дій відповідача колегія суддів зазначає слідуюче.

З матеріалів справи встановлено, що у 1992 році в м. Малині була створена Свято - Покровська парафія Житомирської єпархії Української Православної Церкви, що діяла на підставі статуту ухваленого парафіальними зборами від 18 серпня 1992 року та зареєстрованого у виконавчому комітеті Житомирської обласної ради 08 вересня 1992 року.

Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що у 2001 р. архієпископ Овруцько-Коростенський УПЦ Віссаріон відсторонив Василя Демченка, який у 1992 був призначений настоятелем Свято-Покровської парафії, від служіння та призначив настоятелем Св. Покровської парафії - Миколу Дащука.

Частина громади не сприйняла нового настоятеля та виявила бажання перейти у підпорядкування Кримської єпархії Руської Істинно-Православної Церкви, правонаступником якої на даний час є Одеська єпархія Руської православної церкви Закордоном. Таким чином з однієї парафії утворилося дві з різними підпорядкуваннями.

На підставі протоколу зборів та погодження керуючого Кримською єпархією РІПЦ єпископа Агафангела у 2002 році Свято-Покровська парафія Української Православної Церкви виявила бажання перейти у підпорядкування Російської Істинно-Православної Церкви (РІПЦ), що було реалізовано розпорядженням голови Житомирської облдержадміністрації від 14.03.2002 №139. (а.с.234)

В додатку 1 вказаного вище протоколу були викладені зміни та доповнення, що вносяться до статуту релігійної громади Української Православної Церкви (Св. Покровська парафія) м.Малина. (а.с.235)

11.03.2004 року розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації Рижуком С. №72 визнано таким, що втратив чинність п.3 розпорядження від 14.03.2002 № 139, у зв'язку з тим, що зміни та доповнення до статуту релігійної громади Української Православної Церкви (Свято-Покровська парафія) м.Малина були зареєстровані з порушенням чинного законодавства. (а.с.236)

У зв'язку з чим, Свято-Покровська парафія залишилася у підпорядкуванні Української Православної Церкви, діючи, як юридична особа на підставі зареєстрованого статуту ухваленого парафіяльними зборами від 18 серпня 1992 року.

Судова колегія зазначає, що решта частина громади об'єдналася в Свято - Покровську парафію, що знаходиться у складі Одеської єпархії Руської Православної Церкви Закордоном без статусу юридичної особи, однак бажають зареєструвати статут Свято-Покровської релігійної громади Одеської єпархії Руської Православної Церкви Закордоном, в новій редакції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що на час розгляду справи розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації Рижука С. від 11.03.2004 року №72, яким скасовано розпорядження голови облдержадміністрації від 14.03.2002 № 139 про перехід Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви м. Малина під юрисдикцію Російської Істинно-Православної Церкви є чинним та ніким не скасоване.

З матеріалів справи слідує, що розпорядженням голови Житомирської облдержадміністрації від 01.08.2012 року № 275 внесено зміни у статут релігійної громади Української Православної Церкви м.Малина (Свято-Покровської парафії), який затверджений 18.08.1992 року, а саме: змінено назву з "Житомирської єпархії" на "Овруцько-Коростенську єпархію".

Колегія суддів звертає увагу, що дане розпорядження було предметом спору в адміністративній справі № 806/607/15 за позовом Свято-Покровської парафії Одеської єпархії Руської Православної Церкви Закордоном.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.05.2015, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2015 в задоволенні позову було відмовлено. В мотивувальній частині цих рішень судами зроблений висновок, що вказане розпорядження не створює для позивача жодних наслідків, а відтак не порушує його прав, оскільки породжує права і обов'язки для іншого суб'єкта - Свято-Покровської парафії Овруцько-Коростенської єпархії Української Православної Церкви (а.с. 232-233).

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що Свято-Покровська парафія Овруцько-Коростенської єпархії Української Православної Церкви та Свято-Покровська громада міста Малин Одеської єпархії Руської Православної Церкви Закордоном є різними релігійними організаціями.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта, що Свято-Покровська громада міста Малин Одеської єпархії Руської Православної Церкви Закордоном це і є Свято-Покровська парафія, що була створена первинно, та діє на підставі статуту від 18 серпня 1992 року, оскільки матеріалами справи та наданими відповідачем доказами підтверджується, що Свято-Покровська громада міста Малин Одеської єпархії Руської Православної Церкви Закордоном не має відношення ні до статуту, ні до Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки Свято-Покровська громада міста Малин Одеської єпархії Руської Православної Церкви Закордоном не має відношення до Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви, не має статусу юридичної особи, а тому підстави для реєстрації статуту релігійної громади в новій редакції в Управління культури Житомирської ОДА на час звернення позивачів, були відсутні.

Між тим, доводи апеляційної скарги не місять належного обґрунтування з посиланням на конкретні правові норми, якими б підтверджувалась їх позиція щодо того, що дії відповідача під час прийняття оскаржуваного рішення були протиправними.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, ЄСПЛ у п. 36 по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що Житомирська обласна Державна адміністрація, Управління культури Житомирської обласної Державної адміністрації відмовляючи в задоволенні заяви настоятеля релігійної організації "Релігійна громада Руської Православної Церкви Закордоном м.Малин Житомирської області" ієрея Георгія Сторожицького, у реєстрації нової редакції статуту релігійної громади, діяла в межах своїх повноважень та прийняла правомірне рішення, яке не підлягає скасуванню.

При цьому, апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені ст. 317 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню, оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Натомість оскаржуване рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Єпархіального управління Одеської єпархії Руської Православної Церкви Закордоном, Свято - Покровської громади міста Малин Одеської єпархії Руської Православної Церкви Закордоном залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 18 грудня 2018 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Граб Л.С. Біла Л.М.