Постанова

від 12.12.2018 по справі 806/2091/17

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 806/2091/17

Головуючий у 1-й інстанції: Щербаченко І.В.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

12 грудня 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С.

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

позивача: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 серпня 2018 року (повний текст якого складено 06 серпня 2018 року у м. Коростишів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Коростишівської районної ради Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

у липні 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Коростишівської районної ради Житомирської області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати рішення сімнадцятої сесії VII скликання Коростишівської районної ради від 22 червня 2017 року №317 "Про недовіру голові Коростишівської районної державної адміністрації ОСОБА_2.".

Позовні вимоги мотивовані тим, що розпорядженням голови Коростишівської районної ради №24 від 12.06.2017 було скликано сімнадцяту сесію сьомого скликання відповідно до якого пленарне засідання сесії районної ради заплановано на 10 годину 22.06.2017, на яке запрошено було й позивача. Після відкриття пленарного засідання сесії ради депутатом Загладою Н.В. 22.06.2017 внесено пропозицію про включення до порядку денного питання про висловлення недовіри голові районної державної адміністрації ОСОБА_2, за яку проголосувало двадцять депутатів районної ради і пропозицію було прийнято та до порядку денного включено це питання. Рішенням №317 від 22.06.2017 Коростишівська районна рада висловила позивачу недовіру. Позивач вважає вказане рішення незаконним та прийнятим з порушенням законодавства, а відтак його слід скасувати, оскільки з аналізу чинного законодавства слідує, що відповідна рада має право шляхом таємного голосування висловити недовіру голові місцевої державної адміністрації саме за результатами його звіту, висловлення недовіри не можу бути самостійним, а є похідним від результатів та оцінки діяльності голови місцевої державної адміністрації. Разом з тим, з моменту перебування на посаді, позивач звітував про виконання делегованих повноважень, жодних зауважень до нього не було, а всі звіти депутатами взяті до уваги. Крім того, до порядку денного питання про включення 22.06.2018 звіту голови Коростишівської районної державної адміністрації не було включено, а звернення депутатів Коростишівської районної ради від 19.06.2017 про включення до порядку денного сімнадцятої сесії сьомого скликання "Про недовіру голові Коростишівської районної державної адміністрації ОСОБА_2 нічим не вмотивовано.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 серпня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення справи. Так, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тій обставині, що питання висловлення недовіри голові РДА не обговорювалось ні на президії, ні на засіданнях комісій. Крім того, на сесії не було аргументовано саме негайності та невідкладності розгляду питання про висловлення недовіри голові РДА та в чому саме полягає недовіра, що, на переконання апелянта, свідчить про порушення відповідачем вимог Регламенту та ст. 34 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що підтверджується відповідною правовою позицією Верховного Суду.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року колегією суддів у складі судді-доповідача Капустинського М.М., суддів Моніча Б.С., Охрімчук І.Г. було відкрито провадження у даній справі.

На виконання Указу Президента України від 28.09.2018 №296/2018, головою Житомирського апеляційного адміністративного суду прийнято розпорядження від 30.09.2018, відповідно до якого адміністративні справи, що перебували в провадженні Житомирського апеляційного адміністративного суду передано до Сьомого апеляційного адміністративного суду, здійснено повторний автоматизований розподіл невирішених судових справ.

За результатами повторного автоматизованого розподілу згідно порядку ст. 31 КАС України головуючим суддею (суддею-доповідачем) визначено - Білу Л.М., суддів - Граб Л.С., Гонтарука В.М.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач, попри визнання ухвалою суду від 28 листопада 2018 року явку його представника обов'язковою, в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, розпорядженням Президента України від 29.04.2016 №138/2016-рп ОСОБА_2 було призначено головою Коростишівської районної державної адміністрації (т. 1 а.с. 12).

На підставі розпорядження Коростишівської районної державної адміністрації від 29.04.2016 №99-к ОСОБА_2 з 29.04.2016 приступив до виконання повноважень голови Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області (т. 1 а.с. 19).

Відповідно до Протоколу 17 сесії VII скликання Коростишівської районної ради, на якій позивач був присутній, у ході формування доповнень до порядку денного депутатом Загладою Н.В. було зачитано звернення депутатів Коростишівської районної ради, яке підписано 20 депутатами щодо включення до порядку денного сімнадцятої сесії питання "Про недовіру голові Коростишівської райдержадміністрації ОСОБА_2." та його розгляд. Двадцять депутатів проголосувало "за" щодо вказаної пропозиції, двоє - "проти", четверо - "утрималися", п'ятеро не голосували. Потім головуючим на голосування було винесено питання щодо затвердження порядку денного сімнадцятої сесії в цілому, за яке "за" проголосували 31 депутат. Головою Коростишівської районної ради ОСОБА_6 було ознайомлено присутніх з причинами, які стали підставою для винесення вказаного питання, а саме: незаключення договорів оренди та продажу земельних ділянок; безконтрольність відділу освіти у період підготовки до нового навчального року; проблемні питання закупівлі обладнання для цивільного захисту населення та виконання програми забезпечення придбання та ремонту житла для дітей сиріт та позбавлених батьківського піклування тощо. Головою Коростишівської районної державної адміністрації ОСОБА_2 були надані пояснення з приводу цих питань. Також з цього питання виступали керівник апарату райдержадміністрації Кочубей Н.В. депутат районної ради Чорний, М.Л., ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та депутат Верховної Ради України Дзюблик П.В. Депутатами було обрано склад лічильної комісії (т. 1 а.с.89-103).

Відповідно до протоколу №2 засідання лічильної комісії по висловленню недовіри голові Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області ОСОБА_2 від 22.06.2017, було проведено підрахунок бюлетенів після таємного голосування депутатами районної ради, результати якого: видано 30 бюлетенів для таємного голосування, при відкритті урни виявлено 30 бюлетенів, з них визнано дійсними 30 бюлетенів. Підрахунок голосів: 19 - "за"; 3 - "проти", 8 - "утримався" (т. 1 а.с.106), тобто "за" проголосувало більшість від присутніх депутатів, а також від загального складу ради.

Таким чином, 22 червня 2017 року на сімнадцятій сесії VII скликання Коростишівської районної ради прийнято рішення №317 "Про недовіру голові Коростишівської районної державної адміністрації ОСОБА_2.".

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду для його скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач довів суду правомірність своїх дій щодо включення до порядку денного засідання сімнадцятої сесії Коростишівської районної ради VII скликання від 22.06.2017 питання про висловлення недовіри голові Коростишівської районної державної адміністрації та рішення від 22.06.2017 про висловлення такої недовіри.

Колегія суддів не погоджується з вказаною позицією суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 118 Конституції України передбачено, що місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня. Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь. Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пунктами 28, 29 ч. 1 ст. 43 Закону № 280/97-ВР встановлено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання: заслуховування звітів голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, бюджету, рішень ради із зазначених питань, а також про здійснення місцевими державними адміністраціями делегованих їм радою повноважень; прийняття рішення про недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації.

Згідно з ч.ч. 3, 6 ст. 34 Закону України від 9 квітня 1999 року № 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації" (далі - Закон № 586-XIV) місцеві державні адміністрації підзвітні та підконтрольні відповідним радам у частині делегованих повноважень. Голови місцевих державних адміністрацій щорічно звітують перед відповідними радами з питань виконання бюджету, програм соціально-економічного та культурного розвитку територій і делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 72 Закону № 280/97-ВР місцеві державні адміністрації є підзвітними відповідним районним, обласним радам у виконанні програм соціально-економічного і культурного розвитку, районних, обласних бюджетів, підзвітними і підконтрольними у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними, обласними радами, а також у виконанні рішень рад з цих питань. Районна, обласна рада може шляхом таємного голосування висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає відповідній раді обґрунтовану відповідь. Якщо недовіру голові районної, обласної державної адміністрації висловили не менш як дві третини депутатів від загального складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.

Враховуючи те, що наслідком висловлення недовіри голові районної державної адміністрації є припинення його публічної служби на цій посаді, то з урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє чи прийнято оскаржуване рішення ради з цього питання на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначена правова позиція також висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 квітня 2007 року у справі № 21-400во07.

Даючи правову оцінку доводам апелянта щодо протиправності винесення відповідачем оскаржуваного рішення, яким йому висловлено недовіру, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до п. 15 ст. 46 Закону № 280/97-ВР порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Так, рішенням Коростишівської районної ради № 13 від 02 грудня 2015 року прийнято регламент Коростишівської районної ради VII скликання (далі - Регламент) (т. 1 а.с. 133-159).

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Регламенту винесенню питання на розгляд пленарного засідання ради передує його підготовка у відповідних постійних комісіях ради та президії ради.

Порядок денний чергової сесії ради визначає питання, які вносяться на розгляд пленарних осідань ради.

Згідно з ч. 2 ст. 30 Регламенту до порядку денного сесії президією ради включаються лише ті питання, документи з яких підготовлені відповідно до вимог цього Регламенту.

Положеннями ч. 1 ст. 31 Регламенту визначено, що узгоджений проект порядку денного сесії ради готується президією ради та повідомляється депутатам не пізніше, як за 1 день до відкриття чергової сесії, а у виняткових випадках, не пізніше як у день проведення сесії.

Пропозиції до проекту порядку денного сесії вносяться головою районної ради, депутатами, постійними комісіями та головою районної державної адміністрації, як правило, не пізніше, як за 20 днів до відкриття чергової сесії. У випадку виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом проекти рішень районної ради оприлюднюються негайно після їх підготовки. Президія ради організовує їх попередній розгляд у термін, визначений в ч.1 цієї статті (ч.ч. 3, 4 ст. 31 Регламенту).

За приписами ч. 8 ст. 31 Регламенту у виняткових випадках після видання розпорядження голови ради про скликання сесії додатковому включенню до порядку денного підлягають питання: про затвердження або внесення змін до районного бюджету; кадрові питання; питання, які потребують негайного розгляду. Зазначені питання можуть бути внесені на розгляд ради на вимогу однієї із постійних комісій, депутатських фракцій (груп), голови районної ради або голови районної державної адміністрації.

Відповідно до ст. 25 вказаного Регламенту право ініціювати розгляд питання на сесії ради мають голова районної ради, депутати, постійні комісії, депутатські фракції та групи, голова районної державної адміністрації.

У контексті спірних відносин, які виникли у зв'язку з прийняттям спірного рішення, колегія суддів зазначає, що висловлення недовіри голові місцевої державної адміністрації є конституційним правом, зокрема, районної ради, реалізація якого має відбуватися у порядку та спосіб, визначені законом.

Суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 13 червня 2018 року по справі №814/358/16, відповідно до якої надання районній раді повноважень на висловлення недовіри голові районної державної адміністрації не означає, що реалізація цього права нічим не обмежена. Висловлення недовіри голові районної державної адміністрації є крайнім заходом реагування на діяльність органу місцевої виконавчої влади і для того, щоб виносити на голосування і приймати таке рішення мають бути вагомі причини (мотиви) і об'єктивні обставини, які б в сукупності вказували на те, що подальше перебування особи на посаді голови районної державної адміністрації є неможливим (недоцільним) та/або таким, що негативно позначиться на діяльності місцевого органу державної виконавчої влади. Ці ж мотиви і обставини мають міститися у рішенні органу місцевого самоврядування, зі змісту якого було б зрозуміло, що саме спонукало до його прийняття.

Натомість обставини справи вказують на те, що питання про включення до порядку денного сімнадцятої сесії VII скликання питання про висловлення недовіри Голові РДА ОСОБА_2 не обговорювалось ні на президії, ні на засіданнях комісій, що суперечить вимогам ст.ст. 24, 30 та 31 Регламенту.

Більше того, відповідачем в оскаржуваному рішенні не надано належного обґрунтування стосовно необхідності негайного та невідкладного розгляду питання про висловлення недовіри голові РДА ОСОБА_2, як це передбачено ч. 1 ст. 31 та ч. 8 ст. 31 Регламенту, оскільки голосування з цього питання відбулося 22 червня 2017 року, тобто у день внесення пропозиції, яке підтримала більшість від загального складу ради. Так само, чим зумовлено такий поспіх, як і про те, в чому винятковість цього випадку, у протоколі 17 сесії VII скликання Коростишівської районної ради не зазначено.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою суду від 28 листопада 2018 року визнано обов'язковою явку представника відповідача у судове засідання, яке призначено на 12 грудня 2018 року з метою отримання пояснень по суті справи. Однак, відповідач вимоги зазначеної ухвали не виконав та повноважного представника в судове засідання не направив, що слугувало підставою для висенення окремої ухвали суду відносно Коростишівської районної ради Житомирської області.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає безпідставною позицію суду першої інстанції щодо дотримання відповідачем процедури висловлення недовіри через наявність у депутатських фракцій та груп районної ради повноважень на внесення доповнень та змін до порядку денного, за умови погодження цих змін голосуванням більшістю голосів депутатів від загального складу ради, враховуючи, що зазначені повноваження повинні реалізовуватись в порядку та у спосіб, встановлений Регламентом, норми якого якраз і не було дотримано при прийнятті оскаржуваного рішення.

Враховуючи відсутність обґрунтованих мотивів для невідкладного прийняття рішення про висловлення голові Коростишівської районної державної адміністрації ОСОБА_2 недовіри, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що при прийнятті спірного рішення відповідач порушив процедуру його прийняття.

Суд апеляційної інстанції також вважає обґрунтованим посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 квітня 2018 року по справі №237/1837/16-а, відповідно яких вимоги ст. 34 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та ст. 72 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні" вказують на те, що висловлення недовіри голові державної адміністрації має бути наслідком негативних результатів його діяльності після відповідної оцінки такої діяльності районною радою.

Всупереч зазначеним нормам права та правовій позиції Верховного Суду, в матеріалах справи відсутні належні докази того, що підставою для висловлення недовіри голові Коростишівської районної державної адміністрації ОСОБА_2 слугувало надання відповідачем негативної оцінки діяльності позивача після заслуховування відповідного звіту про результати такої роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваного рішення, у зв'язку із чим останнє підлягає скасуванню.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Положеннями ч. 7 ст. 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За приписами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 1 січня 2017 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1600 грн.

З матеріалів справи слідує, що адміністративний позов подано до суду першої інстанції у 2017 році стосовно однієї вимоги немайнового характеру, а відтак ставка судового збору при зверненні до суду становила 640 грн.

За приписами п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, ставка судового збору складає - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а відтак за подання апеляційної скарги позивач мав сплатити 960 грн. (640 грн.*150%).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 при зверненні до суду із апеляційною скаргою сплачено судовий збір у сумі 1057,20 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1120010384.1 від 28.08.2018 (т. 2 а.с. 139).

Тобто, при поданні апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено вимогами Закону № 3674-VI.

Разом з тим, на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 960 грн. (за подання апеляційної скарги) з Коростишівської районної ради Житомирської області за рахунок її бюджетних асигнувань.

Що ж до розміру судового збору, внесеного у більшому розмірі, ніж встановлено законом, то суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися з клопотання про повернення судового збору у відповідності до вимог ст. 7 Закону № 3674-VI.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 серпня 2018 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Коростишівської районної ради Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення сімнадцятої сесії VII скликання Коростишівської районної ради від 22 червня 2017 року № 317 "Про недовіру голові Коростишівської районної державної адміністрації ОСОБА_2.".

Стягнути на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 960 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Коростишівської районної ради Житомирської області.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 18 грудня 2018 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.