Постанова

від 12.12.2018 по справі 461/5113/16

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 461/5113/16

провадження № 61-32670св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3 (правонаступник ОСОБА_4),

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Ай.Пі.Груп ,

представник відповідача - Шамборський АндрійВіталійович,

треті особи: ОСОБА_6, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки , Реєстраційна служба Львівської міського управління юстиції, Львівське міське управління юстиції, орган приватизації Львівської міської ради, відділ приватизації державного житлового фонду Галицького району управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, департамент економічної політики Львівської міської ради, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Будинок на І.Франка 73 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 18 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Струс Л. Б., Левика Я. А., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Ай.Пі.Груп (далі - ТОВ Ай.Пі.Груп ) про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності від 03 січня 2001 року НОМЕР_1.

Позивач зазначала, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16 лютого 2015 року, частково задоволено позов ОСОБА_3 до ТОВ Ай.Пі.Груп про звільнення самовільно захопленого приміщення та усунення перешкод у користуванні приміщенням; зобов'язано ТОВ Ай.Пі.Груп звільнити самочинно захоплене підвальне приміщення площею 6,00 кв. м у будинку АДРЕСА_1 та не чинити перешкод у користуванні коридором загального користування у підвальних приміщеннях будинку АДРЕСА_1, а рішенням Апеляційного суду Львівської області від 30 вересня 2014 року у справі № 1304/5624/12 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про зобов'язання арбітражного керуючого Череватого Л. Б. як ліквідатора фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 укласти з нею договір купівлі-продажу майна банкрута, яке вона придбала за результатами аукціону, проведеного товарною біржею Кардинал 25 травня 2012 року, та про визнання за нею права власності на приміщення готелю за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 787,5 кв. м.

Позивач вважає, що свідоцтво на право власності ТОВ Ай.Пі.Груп серії та НОМЕР_2 , видане 23 грудня 2013 року Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на приміщення готелю, яке ОСОБА_6 передала (чи продала) товариству, є недійсним та підлягає скасуванню, оскільки на момент видання цього свідоцтва ТОВ Ай.Пі.Груп не могло мати жодних прав на це нежитлове приміщення у зв'язку із розглядом у судах спору щодо вказаного нежитлового приміщення.

Під час розгляду справи ОСОБА_6, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки , Реєстраційна служба Львівської міського управління юстиції, Львівське міське управління юстиції, орган приватизації Львівської міської ради, відділ приватизації державного житлового фонду Галицького району управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, департамент економічної політики Львівської міської ради, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Будинок на І.Франка 73 залучено до участі у справі як третіх осіб.

Позивач просила визнати недійсним свідоцтво про право власності ТОВ Ай.Пі.Груп на приміщення готелю серії НОМЕР_2 , видане 23 грудня 2013 року Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 01 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довела обставин та фактів на підтвердження її прав на нерухоме майно чи його частину, яке входить до складу нежитлових приміщень готелю на АДРЕСА_1, чи які б підтверджували, що з володіння та/або користування позивача проти її волі чи іншим незаконним шляхом вибули вказані приміщення та в подальшому право власності на них набув відповідач ТОВ Ай.Пі.Груп ; позивач не пред'явила позовних вимог до виконавчих органів міської ради та не заявила про залучення їх як належних співвідповідачів, котрі здійснювали оформлення оскаржуваного свідоцтва.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 18 жовтня 2017 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 листопада 2016 року закрито.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, не допускають правонаступництва, а через відсутність однієї із сторін у спорі та неможливість її заміни правонаступником, апеляційний розгляд не може бути продовжений, а апеляційне провадження, відповідно, підлягає закриттю.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що у цій справі спір пов'язаний з майновими правовідносинами, а позов є одним із способів захисту права власності ОСОБА_3 на квартиру у будинку, де незаконно розмістили готель, а ОСОБА_4 є єдиним спадкоємцем позивача, квартира входить до спадкової маси, а правонаступництво у спірних правовідносинах допускається.

У лютому 2018 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ТОВ Ай.Пі.Груп просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд установив, що у серпні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Галицьким районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Львівській області, позивач у справі ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до статті 37 ЦПК України 2004 року у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Таким чином, процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку із вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Пунктом 6 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

У цій справі спір між сторонами виник з приводу права власності на нерухоме майно, яке знаходиться у будинку, в якому також знаходиться квартира, яка належить ОСОБА_3

ОСОБА_3 померла під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

У клопотанні про зупинення провадження у справі ОСОБА_4, син позивача, вказував на те, що він є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 та має намір після отримання свідоцтва про право на спадщину підтримати заявлені позивачем вимоги.

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

З указаного випливає, що захист права власності не належить до тих прав, які відповідно до статті 1219 ЦК України є особистими і стосовно яких правонаступництво недопустиме, оскільки здійснення цього права не пов'язано з певною особою, а тому може здійснюватися і спадкоємцями цієї особи на передбачених законом умовах.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 201 ЦПК України 2004 року суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі: смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Суд апеляційної інстанції з посиланнями на статті 203, 215 ЦК України дійшов помилкового висновку про те, що спір, який виник між сторонами, про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно є спором, що нерозривно пов'язаний з особою ОСОБА_3, а тому спірні правовідносини не допускають правонаступництва, та всупереч нормам процесуального права не вирішив питання про зупинення провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступника.

Згідно з частиною другою статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатись законною та підлягає скасування з передачею справи для продовження розгляду.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 18 жовтня 2017 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька Судді: А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. М. Сімоненко С. П. Штелик