Постанова

від 12.12.2018 по справі 263/6102/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/702/18

263/6102/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2018 року м. Маріуполь

Єдиний унікальний номер 263/6102/17

Номер провадження 22-ц/804/702/18

Донецький апеляційний суд в складі суддів: Ткаченко Т.Б. (суддя-доповідач), Зайцевої С.А., Попової С.А.,

секретар - Герасимова Г.Є.

сторони:

позивач - ОСОБА_3

відповідачі - Департамент культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради,

Маріупольська міська рада,

Комунальний заклад Міський палац культури Чайка ,

Міський голова Бойченко В.С.,

Комунальний заклад департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради Централізована бухгалтерія закладів культури

розглянувши в приміщенні Донецького апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 жовтня 2018 року, у складі судді Папаценко П.І., повний текст судового рішення виготовлений 19 жовтня 2018 року,

у справі за позовом ОСОБА_3

до Департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради, Маріупольської міської ради, Комунального закладу Міський палац культури Чайка , Міського голови Бойченко В.С., Комунального закладу департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради Централізована бухгалтерія закладів культури

про визнання неправомірними дій щодо не продовження планової щорічної оплачуваної відпустки, ненадання відпустки без збереження заробітної плати, визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення а роботі на стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В с т а н о в и в:

В травні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом до Департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради, Маріупольської міської ради, Комунального закладу Міський палац культури Чайка , Міського голови Бойченко В.С., Комунального закладу департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради Централізована бухгалтерія закладів культури , неодноразово збільшуючи та зменшуючи позовні вимоги, остаточно просила: визнати неправомірними дії Департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради щодо не продовження їй планової щорічної оплачуваної відпустки на 10 днів, на підставі поданої нею заяви від 31 березня 2017 року, оскільки щорічна відпустка співпала з періодом її тимчасової непрацездатності та за наявності невикористаних днів оплачуваної відпустки та щодо ненадання їй відпустки без збереження заробітної пати на підставі вказаної заяви; визнати неправомірним та скасувати розпорядження міського голови Бойченка В.С. № 119 ос від 27 лютого 2017 року Про звільнення ОСОБА_3 ; поновити її на роботі з дня звільнення на посаді директора Комунального закладу Міський палац культури Чайка ; стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу, тобто з 27 квітня 2017 року по день ухвалення судом рішення із розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 565,26 грн., платником якої є Комунальний заклад департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради Централізована бухгалтерія закладів культури .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилалась на те, що вона працювала на посаді директора комунального закладу Палац культури Чайка з 01 листопада 2003 року. 15 лютого 2017 року вона подала заяву про надання оплачуваної планової та додаткової відпусток та за наказом № 24-в від 24 лютого 2017 року їй надали відпустку з 01 березня 2017 року по 25 квітня 2017 року. Проте в цей період вона двічі захворіла, що підтверджується листками непрацездатності, перший раз з 01 березня 2017 року до 10 березня 2017 року, а в другий раз з 24 квітня 2017 року по 05 травня 2017 року. В наслідок хвороби вона подала до Департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради заяву про продовження відпустки та про надання відпустки без збереження заробітної плати, як пенсіонеру. В департаменті її заяву прийняла спеціаліст Дьяконова Н.М., яка власноруч поставила дату прийняття заяви, але не вказала номер реєстрації її заяви.

Із-за відсутності відомостей про реєстрацію заяви, вона вдруге 04 квітня 2017 року поштою направила директору Департаменту культурно-громадського розвитку Гринько О.О. заяву про продовження відпустки на десять днів, крім того вказала, що по закінченню планової відпустки просить надати відпустку без збереження заробітної плати строком 30 календарних днів, проте відповіді на заяву вона не отримала, хоча поштове повідомлення свідчило, що Департамент отримав її заяву 06 квітня 2017 року.

26 квітня 2017 року її було ознайомлено з наказом директора Департаменту культурно-громадського розвитку Гринько О.О. № 68-1-ос від 26 квітня 2017 року про звільнення з посади директора комунального закладу Міський палац культури Чайка та з розпорядженням міського голови Бойченко В.С. № 119 ос від 27 лютого 2017 року Про звільнення ОСОБА_3 за п.9 ст. 36 КЗпП України.

З наказами про звільнення не згодна, оскільки роботодавець не продовжив відпустку за її заявою та звільнив у період тимчасової непрацездатності. Про розпорядження про звільнення від 27 лютого 2017 року вона дізналася лише 26 квітня 2017 року. Вважає, що її звільнення відбулося з порушенням норм чинного законодавства, а дії відповідача є неправомірними.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради, Маріупольської міської ради, Комунального закладу Міський палац культури Чайка , Міського голови Бойченко В.С., Комунального закладу департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради Централізована бухгалтерія закладів культури про визнання неправомірними дій щодо не продовження планової щорічної оплачуваної відпустки, ненадання відпустки без збереження заробітної плати, визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено повністю.

З рішенням суду не погодилась позивач, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована неправильним висновком суду, що відповідач (Департамент культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради) не відмовив позивачу у наданні відпустки без збереження заробітної плати, а роз'яснив необхідність подати дві окремі заяви про надання щорічної відпустки та відпустки без збереження заробітної плати у листі, який був повернутий поштою за спливом строку зберігання; відсутністю у рішенні посилання на норми закону, якими врегульовано звернення з окремими заявами про надання відпусток, які просила надати позивач; безпідставністю посилання представників відповідача на положення ст.3 Закону Про відпустки , оскільки вказана норма регулює інші правовідносини. Положеннями п.6 і 15 ст.25 ЗУ Про відпустки встановлений обов'язок роботодавця надати працівникам за їх бажанням відпустку без збереження заробітної плати; помилковим є висновок суду щодо правомірності дій відповідача відносно не продовження позивачу відпустки на 10 днів на підставі її заяви від 31 березня 2017 року, оскільки період хвороби співпадав з періодом знаходження у відпустці; судом не вирішено питання про призначення почеркознавчої експертизи, про необхідність розгляду якого було озвучено в суді представником позивача.

Неправильним є висновок суду щодо правомірності звільнення позивача в період тимчасової непрацездатності з посиланням на те, що лікарняні листи були здані вже після її звільнення та не до Маріупольської міської ради, а до комунального закладу Міський палац культури Чайка .

Судом необгрунтовано не прийнято до уваги, що відповідно до Прикінцевих положень Закону України від 28 січня 2016 року № 955 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури відповідач повинен був звільнити позивача до 24 серпня 2016 року, але він ніяких дій, направлених на звільнення протягом 1 року та 2 місяців не робив, та звільнив її з пропуском строку, передбачено вказаним законом.

Відповідно до положень ст. 360 ЦПК України, відповідачі: Маріупольська міська рада, Міський голова Бойченко В.С., Департамент культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради, в особі їх представника - Карацюби В.Л,. надали апеляційному суду відзиви на апеляційну скаргу, в яких посилаються на те, що оспорюване розпорядження міського голови від 27 лютого 2017 року № 119 ос Про звільнення ОСОБА_3 було прийнято у порядку, в межах та у спосіб, встановлений законом, а тому підстави для задоволення вимог позивача відсутні. Судом ухвалено законне і обгрунтоване рішення. Наказом директора Департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради від 24 лютого 2017 року позивачу були надані щорічні та додаткові відпустки за період роботи з 01 листопада 2014 року по 31 жовтня 2016 року тривалістю 56 календарних днів. Водночас, міський голова прийняв Розпорядження від 27 лютого 2017 року № 119 ос Про звільнення ОСОБА_3 на підставі п.2 прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури від 28 січня 2016 року № 955- VІІІ ( далі - Закон України№ 955- VІІІ) , Закону України Про культуру , п.9 ст.36 КЗпП України, після її виходу з відпустки, а саме 26 квітня 2017 року. Позивачка, будучи ознайомленою з розпорядженням та змінами у законодавстві, надала заяву від 31 березня 2017 року щодо надання планової відпустки тривалістю 10 календарних днів та відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 30 календарних дні, як пенсіонеру, не повідомив при цьому про знаходження на лікарняному під час раніше наданих відпусток. Однак, департамент культурно-громадського розвитку не міг задовольнити заяву, про що позивачу було надано відповідь, та запропоновано надати дві окремі заяви на щорічну відпустку та відпустку без збереження заробітної плати з посиланням на те, що заява не відповідала певним нормам законодавства і вимогам документообігу. Зокрема, зазначений позивачем вид відпустки - планова не передбачена Законом України Про відпустки ; відпустка без збереження заробітної плати є окремим видом відпусток і заяву на надання такої відпустки треба писати окремо із зазначенням дати початку відпустки і періоду роботи, що дає право на надання щорічної відпустки.

Міський голова Бойченко В.С., дотримуючись Закону України Про культуру , з урахуванням змін, внесених Законом України № 955- VІІІ, зобов'язаний був звільнити ОСОБА_3, яка була попереджена про звільнення та ознайомлена з розпорядженням міського голови від 17 січня 2017 року № 21 ос Про попередження про вивільнення керівників комунальних установ культури з метою запровадження контрактної форми трудового договору за результатами конкурсу.

Листи непрацездатності ОСОБА_3 за період з 01 березня 2017 року по 26 квітня 2017 року для оплати не надавала. Про те, що під час відпустки позивачка захворіла та перебувала на лікарняному з 01 березня 2017 року по 10 березня 2017 року та з 24 квітня 2017 року по 05 травня 2017 року, міський голова Бойченко В.С. дізнався вже після того, як ОСОБА_3 було звільнено та підчас її звернення з лікарняними листами до комісії із соціального страхування (рішення уповноваженого) Міський палац культури Чайка .

В апеляційному суді представник позивача - ОСОБА_10 підтримала доводи апеляційної скарги, пояснив, що позивач зверталась до відповідач - Департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради із заявою від 31 березня 2017 року про надання відпусток, надав її особисто, яку прийняла працівник департаменту Дьяконова Н.М., а також направив поштою. Відповіді на вказану заяву вона не отримувала, відпустки позивачу надані не були. Про знаходження на лікарняному під час відпустки позивач повідомляла відповідача в усній формі підчас подачі заяви про надання відпусток від 31 березня 2017 року. Відповідачем міським головою Бойченко В.С. порушено строк звільнення ОСОБА_3, оскільки Законом України № 955- VІІІ було передбачено звільнення протягом 6 місяців з дня набрання чинності вказаного закону, в позивача було звільнено після спливу 1 року 2-х місяців. Пояснила також, що позивач не подавала заяву про участь у конкурсі на зайняття посади керівника комунального закладу Міський палац культури Чайка , оскільки неправильно була сформована конкурсна комісія.

Представник відповідачів Департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради, Маріупольської міської ради, міського голови Бойченка В.С. - Карацюба В.Л. та представник міського голови Бойченка В.С. - Пасько М.І. пояснили, що міський голова Бойченко В.С., дотримуючись Закону України Про культуру , з урахуванням змін, внесених Законом України № 955- VІІІ, зобов'язаний був звільнити ОСОБА_3, яка була попереджена про звільнення та ознайомлена з розпорядженням міського голови від 17 січня 2017 року № 21 ос Про попередження про вивільнення керівників комунальних установ культури з метою запровадження контрактної форми трудового договору за результатами конкурсу. Листи непрацездатності ОСОБА_3 за період з 01 березня 2017 року по 26 квітня 2017 року для оплати не надавала. Оспорюване розпорядження міського голови від 27 лютого 2017 року № 119 ос Про звільнення ОСОБА_3 було прийнято у порядку, в межах та у спосіб, встановлений законом, а тому підстави для задоволення вимог позивача відсутні. Судом ухвалено законне і обгрунтоване рішення.

Відповідно до положень ст. 372 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за відсутності позивача, представників відповідачів: комунального закладу Міський палац культури Чайка , комунального закладу департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради Централізована бухгалтерія закладів культури , які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, записом в книзі телефонограм за №№ 582, 584, 585 ( т.3 а.с.13, 14, 21 - 24). Від позивача та відповідача - Комунальний заклад департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради Централізована бухгалтерія закладів культури надійшли заяви про розгляд справи без участі їх участі (т.3 а.с.25, 27, 44).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - ОСОБА_10, яка просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовів ОСОБА_3, заперечення представника відповідачів: Департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради, Маріупольської міської ради, міського голови Бойченка В.С. - Карацюби В.Л., представника відповідача міського голови Бойченка В.С. - Паська М.І., які просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3, розпорядженням міського голови від 30 жовтня 2003 року № 292 л, було призначено з 1 листопада 2003 року на посаду директора комунального закладу Палац культури Чайка (т.1, а.с.23, 24, 107).

17 січня 2017 року міським головою Бойченко В.С. було винесено розпорядження № 21ос Про попередження про вивільнення керівників комунальних установ культури з урахуванням змін, внесених Законом України від 28 січня 2016 року № 955-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури (т.1 а.с.26, 27).

Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 Розпорядження міського голови від 17 січня 2017 року № 21ос зазначено наступне: Персонально попередити керівників комунальних установ культури, які призначені за безстроковими трудовими договорами про наступне звільнення з 23 березня 2017 року у зв'язку з запровадженням контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних установ культури .

Згідно з п.п. 1.2 п. 1 Розпорядження міського голови від 17 січня 2017 року № 21ос, оголошено конкурс на посаду керівника комунального закладу Міський палац культури Чайка .

Відповідно до додатку до розпорядження міського голови від 17 січня 2017 року № 21 ос, ОСОБА_3 була повідомлена про наступне звільнення 23 березня 2017 року, про що свідчить її особистий підпис та зазначена дата 17 січня 2017 року.

Факт попередження 17 січня 2017 року ОСОБА_3 про наступне звільнення відповідно до положень Закону України № 955-VIII не заперечувала в апеляційному суді представник позивача.

14 лютого 2017 року ОСОБА_3 звернулась з заявою про надання відпуски до директора Департаменту культурно-громадського розвитку Гринько О.О. (т.1 а.с.15).

В зазначеній заяві ОСОБА_3 просила надати їй з 01.03.2017 року частину відпуски за період роботи з 2014 - 2015 роки в кількості 23 днів, за період роботи з 2015 - 2016 роки відпуску в кількості 24 днів та додаткову відпуску за період роботи з 2015 - 2016 роки кількістю 7 днів.

24 лютого 2017 року наказом директора Департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради № 24-в, ОСОБА_3 надано невикористану частину основної щорічної відпустки тривалістю 16 календарних днів за період роботи з 01.11.2014 по 31.10.2015 року, невикористану додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів за період роботи з 01.11.2014 по 31.10.2015 року, невикористану основну щорічної відпустки тривалістю 24 календарних днів за період роботи з 01.11.2015 по 31.10.2016 року та невикористану додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів за період роботи з 01.11.2015 по 31.10.2016 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу, підстава розпорядження - заява ОСОБА_3 До роботи стати 26.04.2017 року (т.1 а.с.16).

27 лютого 2017 року за № 119 ос міським головою Бойченко В.С. прийнято розпорядження щодо звільнення ОСОБА_3 після її виходу з відпустки, у зв'язку із набранням чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури , згідно з п. 9 ст. 36 Кодексу законів про працю України (т.1, а.с.22, 85).

26 квітня 2017 року директором Департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради прийнято наказ № 68/1 ос про звільнення ОСОБА_3 з 26.04.2017 року з виплатою компенсації за невикористану відпустку за відпрацьований період з 01.11.2016 по 26.04.2017 року(т.1 а.с. 21).

26 квітня 2017 року директором Департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради прийнято наказ №74/1од, яким скасовано наказ № 68/1ос від 26.04.2017 року (т.1 а.с.221).

27 квітня 2017 року директором Департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради прийнято наказ №69/1ос про звільнення ОСОБА_3 з 26.04.2017 року з виплатою компенсації за невикористану відпустку за відпрацьований період з 01.11.2016 по 26.04.2017 року в кількості 25 календарних днів (т.1 а.с.66).

На підставі наказу директором Департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради від 01 жовтня 2018 року № 82-од виключено п.1 (звільнення ОСОБА_3 з 26.04.2017 року) з тексту наказу від 27.04.2017 № 69/1-ос Про звільнення ОСОБА_3 (т.2 а.с.178).

26 квітня 2017 року ОСОБА_3 з'явилась на робочому місці в комунальному закладі Міський палац Чайка , а потім в Департаменті культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради, де їй була вручена трудова книжка.

Зазначені обставини підтвердила в апеляційному суді представник позивача.

З матеріалів справи також вбачається про ознайомлення позивача 26 квітня 2017 року з Розпорядженням міського голови Бойченка В.С. від 27 лютого 2017 року № 119 ос Про звільнення ОСОБА_3 (т.1 а.с.22).

Відмовляючи у задоволенні позовів ОСОБА_3, суд дійшов висновку, що мали місце підстави, встановлені п. 9 ст. 36 КЗпП України для звільнення позивача з займаної посади. За наслідками судового розгляду не було здобуто доказів на підтвердження того, що позивачем були надані лікарняні листи до дня звільнення 26 квітня 2017 року. Враховуючи те, що ОСОБА_3, надала лікарняні листки вже після її звільнення та надала їх не до Маріупольської міської ради, а до комунального закладу Міський Палац культури Чайка , суд дійшов висновку, що міський голова Бойченко В.С. не знав та не міг знати про те, що ОСОБА_3 під час відпуски знаходилась на лікарняному, а відтак суд не вбачав підстав вважати, що в цьому випадку звільнення позивачки відбувалось з порушення порядку звільнення працівника. Оскільки у заяві позивача були відсутні відомості про вид відпустки, передбачений ст. 4 Закону України Про відпустки , та Департамент культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради роз'яснив вимоги до заяви, надав два додатки відповідного зразка, але позивачка в супереч вимогам законодавства не надала заяви відповідно до Закону, суд також дійшов висновку, що право позивача на відпустку порушено не було. Виходячи з презумпції обов'язковості доведення обставин, на які посилається саме сторона, яка стверджує про такі обставини, суд дійшов до висновку, що позивачем не надано належних чи допустимих доказів того, що звільнення її відбулось без додержання положень чинного законодавства.

З таким висновком суду не можна не погодитися, враховуючи наступне.

Згідно ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 7-1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції", встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення; 7-2) з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади"; 8) підстави, передбачені контрактом; 9) підстави, передбачені іншими законами.

Отже, п.9 ч.1 ст.36КЗпП України передбачено, що однією із підстав для припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

28 січня 2016 Законом України № 955-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури були внесені зміни до Закону України Про культуру та впроваджено контрактну форму трудового договору та призначення керівників культурних закладів за результатами конкурсу.

Відповідно до п.2 прикінцевих положень цього закону, набрання чинності цим Законом України є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з пунктом 9 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Згідно до п. 3 прикінцевих положень Закону України № 955-VIII органи управління державних та комунальних закладів культури протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані припинити безстрокові трудові договори з керівниками державних та комунальних закладів культури і провести конкурс на заміщення посад керівників таких закладів у порядку, визначеному цим Законом.

Таким чином Законом України на час звільнення директора комунальної установи Міський палац культури Чайка ОСОБА_3 був Закон України № 955-VIII.

Зазначеним Законом України № 955-VIII внесені зміни до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури, зокрема, в Закон України Про культуру .

Згідно положень ч.1 ст. 21 Закону України Про культуру , в редакції на час виникнення спірних правовідносин, керівники державних та комунальних закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на п'ять років за результатами конкурсу.

За результатами конкурсу з переможцем з числа кандидатів укладається контракт строком від одного до трьох років за формою, визначеною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв. Після настання дати закінчення строку дії контракт вважається продовженим на строк, на який він був укладений, якщо жодна із сторін за місяць до цієї дати письмово не поінформувала іншу сторону про своє бажання припинити дію контракту.

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

Таким чином, міський голова Бойченко В.С., який, відповідно до Статуту комунального закладу Міський палац культури Чайка (далі - МКП Чайка ), затвердженого рішенням міської ради 01 грудня 2016 року № 7/13-1049 (т.1 а.с.36- 41), наділений правом прийому та звільнення директора, цього комунального закладу, зобов'язаний був звільнити позивача з посади директора МКП Чайка .

Звільнення ОСОБА_3 після спливу шестимісячного строку, передбаченого Законом України № 955-VIII, не впливають на правомірність припинення з нею трудових відносин, оскільки цим законом було передбачено обов'язок органів управління державних та комунальних закладів культури протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом припинити безстрокові трудові договори з керівниками державних та комунальних закладів культури і провести конкурс на заміщення посад керівників таких закладів у порядку, визначеному цим Законом.

Ті обставини, що міський голова Бойченко В.С. своєчасно не виконав вимоги Закону України № 955-VIII, а саме з керівниками державних та комунальних закладів культури, зокрема і з ОСОБА_3, не було припинено безстрокові трудові договори протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом, не впливає на правомірність звільнення останньої.

Відстрочення строку припинення безстрокового договору надало можливість позивачу працювати більший час за цим договором, а не втрату права припинення з нею безстрокового трудового договору.

Крім того, Законом України Про культуру передбачено призначення на посади керівників державних та комунальних закладів культури шляхом укладення з ними контракту строком на п'ять років за результатами конкурсу. Тобто, було змінено порядок оформлення трудових відносин з керівниками державних та комунальних закладів культури.

Відповідно Закону України № 955-VIII Департаментом культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради 31 січня 2017 року був оголошений конкурс на посаду директора комунального закладу Міський палац Чайка .

Позивач ОСОБА_3 документів на участь у конкурсі не подавала, відповідно участі у конкурсі на зайняття посади директора комунального закладу Маріупольський палац культури Чайка не приймала.

Пояснення представника позивача з приводу не подання позивачем документів на участь у конкурсі на посаду директора МПК Чайка , з посиланням на неправильність формування конкурсної комісії, є неспроможними, оскільки конкурс відбувся, та за результатом конкурсу в подальшому був обраний керівник цього закладу.

З огляду на наведене вище, апеляційний суд погоджується з висновком суду, що мали місце підстави, встановлені п. 9 ст. 36 КЗпП України для звільнення позивача з займаної посади.

Доводи апеляційної скарги щодо звільнення позивача в період тимчасової непрацездатності також не впливають на правомірність звільнення ОСОБА_3 з посади керівника МПК Чайка .

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу передбачені ст. 40, 41 КЗпП України.

В зазначених статтях, в яких передбачені випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, не передбачено такого випадку, як підстави, передбачені іншими законами.

Згідно ч.3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Отже, оскільки позивач була звільнена не з ініціативи власника, а з підстави, передбаченої іншими законами (п.9 ст.36 КЗпП України), заборона на її звільнення в період тимчасової непрацездатності та у період перебування у відпустці, не розповсюджується.

Крім того, під час розгляду справи не було здобуто доказів на підтвердження того, що позивачем були надані лікарняні листи до дня звільнення 26.04.2017 року.

Згідно листка непрацездатності серія АДГ № 371574 ОСОБА_3 була тимчасово непрацездатною в період з 01 по 10 березня 2017 року. До роботи мала стати 11 березня 2017 року. З зворотного боку листка вбачається, що він отриманий уповноваженою особою КЗ Міський палац культури Чайка 27 квітня 2017 року о 17:00 (т.1 а.с.115).

Згідно листка непрацездатності серія АДГ № 064173 ОСОБА_3 була тимчасово непрацездатною в період з 24 квітня по 05 травня 2017 року. До роботи мала стати 06 травня 2017 року. З зворотного боку листка вбачається, що він отриманий уповноваженою особою КЗ Міський палац культури Чайка 31.07.2017 року (т.1 а.с.114).

Підтвердженням обставин надання ОСОБА_3 листків непрацездатності до Комунального закладу Міський Палац культури Чайка саме 27.04.2017 року та 31.07.2017 року є Журнал реєстрації лікарняних листів Комунального закладу Міський Палац культури Чайка , який був досліджений судом першої інстанції (т.2 а.с.203 - 208).

Інших доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 повідомляла відповідачів про знаходження на лікарняному з 1.03.2017 по 10.03.2017 року та з 24.04.2017 по 05.05.2017 року позивачем та її представником як суду першої інстанції, так і апеляційному суду надано не було.

Враховуючи, що ОСОБА_3, надала лікарняні листки до комунального закладу Міський Палац культури Чайка вже після її звільнення, та не повідомляла про це Маріупольську міську раду, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені обставини вказують на те, що міський голова Бойченко В.С. не знав та не міг знати про те, що ОСОБА_3 підчас відпуски знаходилась на лікарняному, та що ці обставини не дають підстав дійти висновку, що в цьому випадку звільнення позивачки відбувалось з порушення порядку звільнення працівника.

Апеляційний суд не погоджується і з доводами апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання неправомірними дій відповідача - Департаменту культурно - громадського розвитку Маріупольської міської ради відносно не подовження їй планової відпустки на 10 днів, на підставі заяв позивача від 31 березня 2017 року, оскільки щорічна відпустка співпадала з періодом її тимчасової непрацездатності, та ненадання їй відпустки без збереження заробітної плати, як пенсіонеру, на підставі зазначених заяв.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги та апеляційну скаргу в цій частині, позивач та її представник посилались на заяву ОСОБА_3 від 31 березня 2017 року (т.1 а.с. 86, 125), одну з яких остання здала особисто до Департаменту культурно - громадського розвитку Маріупольської міської ради, а другу направила поштою.

З наданої представником позивача до матеріалів справи заяву ОСОБА_3 адресовану директору Ддепартаменту культурно-громадського розвитку Гринько В.В., в нижньому правому куті якої зазначена дата 31.03.2017, вбачається що в цій заяві викладено прохання продовжити позивачу планову відпустку на 10 календарних днів та по закінченні планової відпустки, надати відпустку без збереження заробітної плати строком на 30 календарних днів, як пенсіонеру ( т.1 а.с. 125).

Зазначена заява не містить підстав для продовження відпустки, по закінченню якої необхідно було надати позивачу іншу відпустку.

Надана копія заяви не містить в собі додатків, що в свою чергу вказує на те, що лікарняний листок серія АДГ № 371574 про тимчасову непрацездатність в період з 01 по 10 березня 2017 року до заяви не додавався.

В матеріалах справи також міститься заява ОСОБА_3, адресована директору департаменту культурно-громадського розвитку міської ради Гринько О.О., яка була направлена позивачем поштовим відправленням (т.1 а.с. 86, 87).

Згідно змісту заяви ОСОБА_3 просила надати їй планову відпустку 10 календарних днів та по закінченню планової відпуски надати їй відпуску без збереження заробітної плати, як пенсіонеру 30 календарних днів.

Копія зазначеної заяви, надана представником Департаменту культурно-громадського розвитку міської ради та зазначено, що заява отримана поштою 07.04.2017 року.

На зазначену заяву Департаментом культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради 11 квітня 2017 року було надано відповідь за вихідним номером № 42.2-27639-42.1, якою повідомив про те, що направлена позивачем заява не може бути задоволена, оскільки заява не відповідала певним нормам чинного законодавства і вимогам документообігу, а саме: статтею 4 Закону України Про відпустки не передбачений такий вид відпустки, як плановий ; відпустка без збереження заробітної плати, відповідно до положень ст. 4 Закону України Про відпустки , є окремим видом відпусток і заяву на надання такої відпустки треба писати окремо; згідно з Наказом Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року № 489 Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці наказ Департаменту культурно-громадського розвитку про надання відпустки в обов'язковому порядку має містити дані щодо виду, а також дати початку і дати закінчення відпустки, і що всі перелічені відомості відсутні.

У відповіді також роз'яснено, що аби задовольнити право ОСОБА_3 на відпустку, їй необхідно надати до Департаменту культурно-громадського розвитку дві заяви відповідного зразка (Додаток № 1, Додаток № 2) (т.1 а.с.88).

Зазначений лист був направлений за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою : АДРЕСА_1, який був повернутий відділенням поштового зв'язку, за закінченням терміну зберігання (т.1 а.с.89).

Ті обставини, що лист Департаменту культурно-громадського розвитку Маріупольської міської ради був повернутий не з підстав відмови позивача його отримати, як зазначив суд, а з іншої причини, не впливає на законність прийнятого судом рішення, оскільки відповідачем було роз'яснено ОСОБА_3, які необхідно вчинити дії, для задоволення права на відпустку, та надані відповідні зразки заяв, а не відмовлено взагалі надати вказані позивачем відпустки.

Але позивач в супереч вимогам законодавства не надала заяви відповідно до Закону.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу ОСОБА_3 не було відмовлено в надані відпуски, а були надані роз'яснення щодо звернення з заявами з дотриманням норм діючого законодавства після чого буде надана відпустка.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду постановлено з дотримання норм матеріального і процесуального права, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні і підстав для його скасування не вбачається.

При звернені з апеляційною скаргою позивачем не було сплачено судовий збір та за її клопотанням сплата судового збору була відстрочена до ухвалення апеляційним судом судового рішення у даній справі.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення та підстав, передбачених Законом України Про судовий збір для звільнення позивача від сплати судового збору в частині вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо ненадання відпусток не мається з ОСОБА_3 в дохід держави на розрахунковий рахунок - 34313206080033, отримувач коштів - Бахмутське УК/м. Бахмут/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37868870, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101, підлягає стягненню судовий збір судовий збір 960 грн. (1600 грн. х 0,4 х 150%).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 жовтня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) в дохід держави на розрахунковий рахунок - 34313206080033, отримувач коштів - Бахмутське УК/м. Бахмут/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37868870, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101 судовий збір 960 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: Т.Б.Ткаченко

С.А.Зайцева

С.А.Попова

Повний текст постанови складений 17 грудня 2018 року .

Суддя Т.Б.Ткаченко