Постанова

від 11.12.2018 по справі 910/4101/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2018 р. Справа№ 910/4101/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

представники сторін у судове засідання не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Атоммашекспорт"

на рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2018 р.

у справі № 910/4101/18 (суддя - Борисенко І.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЦНІІТМАШ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Атоммашекспорт"

про стягнення 140 236, 40 грн, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЦНІІТМАШ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Атоммашекспорт" про стягнення 140 236, 40 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2018 р. позов товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЦНІІТМАШ" задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача 110 000,00 грн - основного боргу, 5 024,40 грн - 3% річних, 25 212,00 грн - інфляційних втрат.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи належним чином доведено факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором про надання послуг № 02.АМЕ\2-02-16 у сумі 110 000,00 грн. У зв'язку з несвоєчасною сплатою коштів за виконані роботи на підставі ст. 625 ЦК України було задоволено позовні вимоги про стягнення 3 відсотків річних в сумі 5 024,40 грн. та втрати від інфляції в розмірі 25 212, 00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Атоммашекспорт" звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2018 р. у справі № 910/4101/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що позивач не виконав у встановлений строк покладені на нього зобов'язання, не надав будь-яких пояснень з даного приводу, а тому відповідач мав підстави вважати, що й подальші роботи зазначені у договорі не будуть виконуватись. Окрім того, зазначив, що технічні звіти про виконанні роботи замовнику не подавалась, вважає що роботи визначені договором у зв'язку з неподанням документації, передбаченої договором виконані не були.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Атоммашекспорт" та призначено справу до розгляду на 11.12.2018 року.

29.11.2018 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання 11.12.2018 р. представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином. (а.с. 73,74).

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у справі доказами.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.02.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЦНІІТМАШ" (позивач, замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Атоммашекспорт" (відповідач, виконавець) було укладено договір №02.АМЕ/2-02-16 на надання послуг за темою: Аналіз та оцінка конструкторській документації, технічних умов виготовлення та проектної документації для приладів вимірювальних цифрових ПВЦ-01 енергоблоків ВП ЮУАЕС з метою визначити межі технічного обслуговування під продовження термінів експлуатації (договір). (а.с.15 - 23).

За умовами зазначеного договору, виконавець зобов'язується за завданням замовника надати наступні послуги (надалі іменуються послуги ) за темою: Аналіз та оцінка конструкторській документації, технічних умов виготовлення та проектної документації для приладів вимірювальних цифрових ПВЦ-01 енергоблоків ВП ЮУАЕС з метою визначити межі технічного обслуговування під продовження термінів експлуатації , а замовник зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги. (п.1.1. договору). Наукові, технічні та інші вимоги до послуг, які є предметом цього договору, викладені у технічному завданні (додаток 1) (п. 1.2. договору).

У відповідності до розділу 4 договору розрахунки з виконавцем за надані послуги здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 125 (сто двадцять п'ять) банківських днів після підписання актів здачі-приймання наданих послуг. Пунктом 5.5 договору підписання акту здачі-приймання наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

На виконання умов договору, 24.03.2016 на виконання умов договору та технічного завдання (додаток 1 до договору) позивач передав результати роботи за актом №1 здачі-приймання послуг, вартість складає 110 000,00 грн., зазначений акт підписаний обома сторонами (а.с.33).

Позивач звернувся з позовними вимогам на підставі того, що відповідачем в порушення договірних зобов'язань не було сплачено за надані послуги, за актом №1 в розмірі 110 000,00 грн., в зв'язку з чим позивач також просив стягнути з відповідача 5 024,40 грн. 3% річних, 25 212,00 грн. інфляційних втрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач зобов'язання за договором № 02.АМЕ\2-02-16 на надання послуг з темою Аналіз та оцінка конструкторської документації, технічних умов виготовлення та проектної документації для приладів вимірювальних цифрових ПВЦ-01 енергоблоків ВП ЮУАЕС з метою призначити межі технічного обстеження під продовження термінів експлуатації виконав належним чином, в той час як відповідач , в порушення розділу 4 вищевказаного договору оплату наданих послуг в сумі 110 000 грн. своєчасно не здійснив. У зв'язку з порушенням виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо сплати за надані послуги на підставі вимог ст. 625 ЦК України задоволено позовні вимоги про стягнення 3 відсотків річних в розмірі 5024, 40 грн. та втрати від інфляції в сумі 25 212,00 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як унормовано відповідно до вимог ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України , є обов'язковим для виконання сторонами.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 24.03.2016 на виконання умов договору та технічного завдання (додаток №1 до договору) позивач передав результати роботи за Актом №1 здачі-приймання послуг від 24.03.2016 по договору №02.АМЕ/2-02-16 від 02.02.2016, що був підписаний сторонами уповноваженими особами та скріплений печаткою відповідача. Жодних зауважень під час підписання акту від відповідача не надходило, а матеріали справи не містять таких доказів.(а.с.15-34). Водночас, при підписанні вищевказаного акту сторони погодили, що послуги, які надано до договору про надання послуг задовольняють усім умовам договору та технічного завдання.

За умовами розділу 4 договору розрахунки з виконавцем за надані послуги здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 125 (сто двадцять п'ять) банківських днів після підписання актів здачі-приймання наданих послуг.

Пунктом 5.5. договору визначено, що підписання акту здачі-приймання наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Таким чином, у відповідності до умов договору та статті 903 ЦК України відповідач повинен був повністю оплатити прийняті послуги за Актом №1 здачі-приймання послуг, а саме: Аналіз та оцінка конструкторській документації, технічних умов виготовлення та проектної документації для приладів вимірювальних цифрових ПВЦ-01 енергоблоків ВП ЮУАЕС з метою визначити межі технічного обслуговування під продовження термінів експлуатації від 24.03.2016 у строк до 23.09.2016, у розмірі 110 000,00 грн.

В свою чергу відповідач свої зобов'язання, щодо оплати за надані послуги, згідно Акту №1 здачі-приймання послуг від 24.03.2016 не виконав, своєчасно заборгованість за надані послуги в розмірі 110 000,00 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи належним чином доведено та документально підтверджено факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором у сумі 110 000,00 грн., тому судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано були задоволенні позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 110 000,00 грн. за порушення грошового зобов'язання за договором.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що позивач в повному обсязі не виконав покладених на нього обов'язків щодо виконання робіт за договором №02.АМЕ\2-02-16, ним не були надані технічні звіти в процесі виконання договору, що є грубим порушенням порядку надання приймання робіт та технічного завдання, оскільки як вже зазначалось вище в матеріалах справи, міститься акт №1 здачі-приймання наданих послуг від 24.03.2016 року, що був підписаний уповноваженими особами та скріплений печаткою відповідача, без зауважень чи заперечень з боку відповідача, тому підписання зазначеного акту представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем в підтвердження тверджень щодо невиконання робіт не надано належним та допустимих доказів, як то мотивованої відмова від прийняття результатів наданих послуг, або акт з переліком необхідних доробок та строків їх усунення із доказами направлення позивач, які б свідчили що позивачем неналежним чином були виконанні зобов'язання з боку позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення втрат від інфляції в розмірі 25 212,00 грн. за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо сплати за надані послуги та трьох процентів річних в сумі 5 024,40 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині зважаючи на наступне .

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктами 3.1., 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року) передбачено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) .

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що він є вірним, тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат простроченої суми за загальний період прострочення з 24.09.2016. по 02.04.2018р. що складають 25 212,00 грн. та 3% річних з простроченої суми за загальний період прострочення з 24.09.2016. по 02.04.2018р. що складають 5 024,40 грн. є обґрунтованими та доведеними тому підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 110 000,00 грн. основного боргу, 25 212,00 грн. інфляційних втрат та 5 024,40 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене .

Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2018 року у справі № 910/4101/18, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Атоммашекспорт" на рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2018 року у справі № 910/4101/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2018 року у справі № 910/4101/18 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача (апелянта).

Матеріали справи № 910/4101/18 повернути до місцевого господарського суду .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України

Повний текст постанови складено 18.12.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді А.О. Мальченко

М.А. Дідиченко