Постанова

від 18.12.2018 по справі 805/580/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року справа №805/580/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ястребової Л.В., суддів: Компанієць І.Д., Казначеєва Е.Г.,

секретар Святодух О.Б.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника позивача Поляцько О.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Дзержинського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року (суддя у інстанції Аляб' єв І.Г., повний текст рішення складено 29 травня 2018 року) у справі № 805/580/18-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 р. ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі відповідпач-1), Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі відповідач-2), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління МВС у Донецькій області щодо затримки виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 05 липня 2017 року; зобов'язати Головне управління України МВС у Донецькій області нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час затримки виконання вказаних судових рішень за період з 15 травня 2015 по 25 червня 2015 (42 дні) та з 06 липня 2017 по 27 липня 2017 (22 дні) у розмірі 12445,44 грн.; визнати протиправною бездіяльність Дзержинського міськвідділу Головного управління МВС у Донецькій області щодо не нарахування та невиплати належних сум при звільненні; зобов'язати Дзержинський міськвідділ Головного управління МВС у Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 15 травня 2015 по 05 липня 2017 у розмірі 108314,22 грн.; компенсацію за невикористані щорічні відпустки за 2015-2017 роки; стягнути з відповідача-2 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 23185,66 грн. та грошове забезпечення за затримку розрахунку при звільненні з 10 січня 2018 по день ухвалення судового рішення; визнати протиправною бездіяльність Головного управління МВС України в Донецькій області щодо не проведення розрахунку вислуги років позивача при звільненні та зобов'язати відповідача-1 внести зміни до наказу п/п Голови ліквідаційної комісії МВС України в Донецькій області від 02 жовтня 2017 року № 20 о/с лк та розрахувати вислугу років (т. 1 а.с. 4-8, 160-164).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача 29.08.2014 було звільнено зі служби з Дзержинського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області. З 30.08.2014 на виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14.05.2015 поновлено на посаді. 22.08.2015 знову звільнено відповідно до постанови Донецького апеляційного адміністративного суду, якою скасовано постанову суду першої інстанції. Поновлено на посаді 27.07.2017 відповідно до ухвали ВАСУ та 02.10.2017 звільнено остаточно. Проте, відповідачем-1 невчасно виконані судові рішення. Також зазначає, що судами не вирішено питання про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 15.05.2015 по 27.07.2017, що складає 108314,22 грн.; неправильно розраховано розмір вислуги років. Стверджує, що помилково розрахована сума одноразової грошової допомоги при звільненні та не виплачена компенсація за невикористані відпустки у 2015-2016 роках.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 р. у справі № 805/580/18-а адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області щодо затримки виконання Постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року та зобов'язано Головне управління МВС нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час такої затримки у розмірі 1 944,60 грн. Визнано протиправною бездіяльність Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати належних ОСОБА_1 сум при звільненні та зобов'язано Дзержинський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2017 рік, а також грошове забезпечення за період з 25 по 30 червня 2015 року та з 04 по 22 серпня 2015 року. Зобов'язано Дзержинський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 16 травня по 25 червня 2015 року та з 23 серпня 2015 року по 05 липня 2017 року у розмірі 96 063,24 грн. Зобов'язано Дзержинський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням до вислуги років періодів вимушеного прогулу з 30 серпня 2014 року по 25 червня 2015 року та з 23 серпня 2015 року по 05 липня 2017 року за вирахуванням уже виплаченої суми. Зобов'язано Дзержинський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2017 рік. Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області внести зміни до наказу Голови ліквідаційної комісії МВС України в Донецькій області від 02 жовтня 2017 року №20 о/с лк щодо розміру вислуги років ОСОБА_1 та обчислити її з урахуванням періодів вимушеного прогулу з 30 серпня 2014 року по 25 червня 2015 року та з 23 серпня 2015 року по 05 липня 2017 року. Стягнути з Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 5000 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідачами подані апеляційні скарги, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційні скарги відповідачів обґрунтовани незгодою з розрахунком середньоденного заробітку. Вважають, що при задоволенні позову судом не враховано п. 51, 56 Положення № 114, яким не передбачено нарахування та виплата грошової компенсації за невикористані відпустки за минулий рік в поточному році. Звертають увагу суду, що судом не враховано, що позивач був працевлаштований з 20 листопада 2015 року, що підтверджено трудовою книжкою позивача. Наголошують на тому, що відповідно до рішення суду на користь позивача на один проміжок часу має бути нараховано подвійне грошове забезпечення. Крім того, зазначають, що відповідачем на час винесення рішення суду вже було виплачено грошове забезпечення з урахуванням вислуги років до 24.09.2015, що не оспорювалось позивачем. Вважають, що відповідачем здійснені всі заходи для своєчасного розрахунку з позивачем. На думку відповідача, задоволення позовних вимог позивача про стягнення відшкодування за час затримки повного розрахунку це до моменту здійснення такого розрахунку є передчасним. Незрозумілим є рішення суду в частині стягнення 5000 грн. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то позивачем не було направлено відповідачу докази, що підтверджують понесені витрати.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів встановила наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач 2003 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказами МВС України від 29 липня 2014 року № 1720 о/с та № 963 до Позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення (за дискредитацію) та його звільнено з посади інспектора-чергового чергової частини штабу Міськвідділу МВС.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі № 805/589/15-а частково задоволено позов ОСОБА_1 до МВС України, Головного управління МВС та Міськвідділу МВС. Визнані протиправними та скасовані накази Міністерства внутрішніх справ України № 962 від 29.08.2014 та № 1720 о/с від 29.08.2014 в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ, а його самого поновлено на відповідній посаді, зобов'язано Дзержинський міський відділ Головного управління МВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 30.08.2014 по 14.05.2015, виходячи із розрахованого судом розміру грошового забезпечення за цей період в сумі 34419,42 грн. (т. 1 а.с. 15-28).

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 25 червня 2015 року позивача поновлено на посаді інспектора-чергового чергової частини штабу (на правах сектору) Дзержинського міського відділу з 30 серпня 2014 року (т. 1 а.с. 104).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, а у задоволенні позову відмовлено.

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 21 серпня 2015 року № 254 о/с, на підставі постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015, позивача звільнено з органів внутрішніх справ за дискредитацію за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 22 серпня 2014 року (а.с. 106).

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 05 липня 2017 року рішення апеляційного суду скасовано, суду першої інстанції залишено в силі (т. 1 а.с. 29-31).

Пунктом 1 наказу Головного управління МВС України в Донецькій області № 17о/с від 27 липня 2017 року скасовано пункт наказу Головного управління МВС України в Донецькій області від 21 серпня 2015 року № 254 о/с в частині звільнення та вважати поновленим з 30 серпня 2014 року ОСОБА_1 на посаді інспектора-чергового чергової частини штабу Дзержинського міського відділу (т. 1 а.с. 107).

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 02 жовтня 2017 року № 20 о/с лк ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ на підставі пункту 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (т. 1 а.с. 110).

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 12 лютого 2018 року № 3о/с лк внесено зміни до наказу головного управління МВС України в Донецькій області від 02 жовтня 2017 року № 20 о/с лк щодо вислуги років та визначено вислугу років на 22 серпня 2015 року (за фактично відпрацьований час) у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги - 12 років 00 місяців та 07 днів. (Підстава: заява ОСОБА_1.) (т. 1 а.с. 111).

14 лютого 2018 року листом за № 2364/202/2018 Дзержинським міськвідділом МВС України в Донецькій області запрошено фінансування для виплати Позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні (а.с. 92).

З наданої до матеріалів справи довідки ліквідаційної комісії Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області від 19.01.2018 № 938/202/2018 вбачається, що розрахунок середньоденного грошового забезпечення на момент звільнення за повні останні два місяці здійснений відповідно до інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.20017 № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, та відповідно до розрахунку складає 133,89 грн.

Згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14.05.2015 за час вимушеного прогулу з 30.08.2014 по 14.05.2015 виплати здійснені на загальну суму 34419,42 грн., а саме: 23.06.2015 - 4083,66 грн.; 19.10.2017 - 30335,76 грн. Виплата грошового забезпечення за фактичний період перебування на службі з 01.07.2015 по 03.08.2015 здійснена у розмірі 1480,64 грн., а саме 23.07.2015 - 1350 грн.; 20.08.2015 - 130,64 грн. (т. 1 а.с. 95).

Відповідно довідки про розмір окладу за спеціальне звання від 19.01.2018 за № 939/202/2018 оклад за спеціальне звання на момент звільнення позивача становить 120,00 грн. (т. 1 а.с. 96).

Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з посад публічної служби ОВС, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме Законом України Про міліцію , Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом МВС України від 31 грудня 2007 року № 499.

Відповідно до статті 18 Закону України Про міліцію порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію наведеної норми постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення), згідно з пунктом 24 якого, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ, підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Як вже зазначено, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року скасовані накази Міністерства внутрішніх справ України № 962 від 29.08.2014 та № 1720 о/с від 29.08.2014 в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ та поновлено позивача на посаді з 30 серпня 2014 року, зобов'язано Дзержинський міський відділ Головного управління МВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 30.08.2014 по 14.05.2015, виходячи із розрахованого судом розміру грошового забезпечення за цей період в сумі 34419,42 грн.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позов визнав протиправною бездіяльність Головного управління МВС України в Донецькій області щодо затримки виконання зазначеного рішення та зобов'язав Головне управління МВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час такої затримки у розмірі 1944,60 грн. Проте, судом не враховано, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року рішення ГУ МВС України в Донецькій області протиправними не визнавалися, Головне управління МВС України в Донецькій області цією постановою не було зобов'язано вчиняти будь-які дії.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в цій частині.

Щодо зобов'язання Дзержинського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2017, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Матеріали справи свідчать, що позивача остаточно звільнено через скорочення штатів з 02.10.2017 року.

Таким чином, доводи відповідача- 2, що законодавством не передбачено нарахування та виплата компенсації за минулий рік в поточному році спростовується матеріалами справи, оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необхідності виплати компенсації за невикористану частину щорічної відпустки у 2017 році, тобто в році звільнення.

Щодо зобов'язання Дзержинський міський відділ Головного управління МВС у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 25 червня по 30 червня 2015 року та з 04 по 22 серпня 2015 року.

Довідкою ліквідаційної комісії Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області № 7402/202/2018лк від 11.05.2018 підтверджено, що позивач фактично приступив до виконання службових обов'язків з 01.07.2015, а з 04.08.2015 припинив з'являтися на роботу та виконувати свої службові обов'язки. За фактичний період перебування на службі з 01.07.2015 по 03.08.2015 позивачу виплачено грошове забезпечення у розмірі 1480,64. Висновки суду про задоволення позову в цій частині ґрунтуються лише на твердженні позивача, проте спростовуються довідкою відповідача-2. Крім того, під час апеляційного розгляду позивач не заперечував щодо періоду фактичного перебування на службі з 01.07.2015 по 03.08.2015.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Щодо зобов'язання Дзержинський міський відділ Головного управління МВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 16 травня по 25 червня 2015 року та з 23 серпня 2015 року по 05 липня 2017 року у розмірі 96063,24 грн.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Вищого адміністративного суду від 05 липня 2017 року скасовано рішення апеляційного суду, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 та залишена в силі постанова суду першої інстанції щодо поновлення на посаді позивача та зобов'язано відповідача-2 нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 30 серпня 2014 по 14 травня 2015 в сумі 34419,42 грн.

Як зазначалося вище, Наказом Головного управління МВС від 27 липня 2017 скасовано п. 1 наказу Головного управління МВС України в Донецькій області від 21 серпня 2015 № 254 о/с та прийнято наказ вважати ОСОБА_1 поновленим на посаді з 30 серпня 2014 року.

Суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі Юрій Миколайович Іванов проти України (заява № 40450/04), де в пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином проінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Отже, з дня ухвалення остаточного рішення про поновлення позивача на роботі у роботодавця виник обов'язок щодо його виконання.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 30.08.2014 по 14.05.2015 та грошове забезпечення за фактичний період перебування на службі з 01.07.2015 по 03.08.2015 .

Спірною між сторонами є сума грошового забезпечення за вимушений прогул з 16 травня по 25 червня 2015 року та з 23 серпня 2015 по 05 липня 2017, яка підлягає сплаті за вказаний період.

Відповідно до п. 24 Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата грошового забезпечення проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року № 348; далі - Порядок № 100).

Згідно з абзацами першим, третім пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з застосуванням судом першої інстанції ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства та врахуванні як розрахункової величини середньоденної заробітної плати позивача суму, встановлену постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року (194,46 грн., обчислену із заробітної плати позивача за останні 2 місяці перед звільненням).

Період вимушеного прогулу з 16 травня 2015 по 25 червня 2015 складає 28 днів; з 23 серпня 2015 по 05 липня 2017 - 466 дні, загальна кількість робочих днів складає 494 дні.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір компенсації за час вимушеного прогулу за період з 16 травня по 25 червня 2015 року та з 23 серпня 2015 по 05 липня 2017 становить 96063,24 грн.

Посилання відповідача-2 на постанову Верховного суду від 14.03.2018 по справі № 805/5097/15-а, де суд послався на пункт 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів судом не приймаються до уваги, оскільки викладені в ньому роз'яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП, яку виключено на підставі Закону України від 20 грудня 2005 року № 3248- IV Про внесення змін до Кодексу законів про працю України .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 826/808/16.

У частині позовних вимог в частині зобов'язання здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги при звільненні з урахуванням до вислуги років періодів вимушеного прогулу з 30 серпня 2014 по 25 червня 2015 року та з 23 серпня 2015 по 05 липня 2017 за вирахуванням виплаченої суми, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплата пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх родин визначений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393.

Згідно з п. 10 цієї постанови строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктом 1 цієї постанови.

Відповідно до п. п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.92 р. N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", зокрема, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються /в т. ч./: дійсна військова служба у Військово-Морському Флоті; служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік за шість місяців.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зарахування до вислуги років служби в органах внутрішніх справ час вимушеного прогулу, оскільки поновлення на посаді передбачає відновлення всіх порушених прав позивача стосовно проходження служби в органах внутрішніх справ незаконним звільненням.

Доводи апелянта з посиланням на ст.18 Закону України Про міліцію стосовно заборони працівникам міліції займатися будь-якими видами іншої оплачуваної та підприємницької діяльності не приймаються судом до уваги, оскільки позивач працевлаштувався на іншу роботі під час його незаконного звільнення та в цей час не перебував на службі.

За таких обставин, враховуючи дискреційні повноваження відповідача щодо розрахунку вислуги років, суд вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача-1 внести зміни до наказу Голови ліквідаційної комісії МВС України в Донецькій області від 02 жовтня 2017 № 20 о/с лк щодо розміру вислуги років позивача , обчислити її з урахуванням періодів вимушеного прогулу з 30 серпня 2014 по 25 червня 2015 та з 23 червня 2015 по 05 липня 2017 року та зобов'язання відповідача-2 здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням до вислуги років періодів вимушеного прогулу.

Стосовно стягнення з відповідача-2 грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 5000 грн.

Статтею 116 Кодексу Законів про Працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Матеріали справи свідчать, що відповідач-2 перерахував на ім'я позивача кошти в розмірі 34419,42 грн. 23.07.2015 та 19.10.2017 року на виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14.05.2015 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.07.2017. 23.07.2015 та 20.08.2015 була здійснена виплата грошового забезпечення за фактичний період перебування на службі з 01.07.2015 по 03.08.2015 у розмірі 1480,64 грн.

Ухвалення судового рішення про стягнення компенсації за затримку розрахунку, не звільняє роботодавця від відповідальності згідно зі статтею 117 КЗпП України.

Оскільки, в день звільнення позивача, відповідачем не було здійснено остаточного розрахунку всіх виплат, що належать позивачу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на застосування статті 117 КЗпП України в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, те що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету та інших обставин справи. Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржувалося.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з конкретних обставин справи, принципів законності та справедливості, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що сплаті на користь позивача підлягає частина середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі, що складає 5000,00 гривень, яка буде співмірною з урахуванням розміру спірної суми по компенсації та частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком у тому числі, й щодо періоду за який вона підлягає сплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.07.2018 по справі № 825/325/16, провадження № К/9901/12281/18.

Щодо доводів апелянтів по оплаті правничої допомоги у розмірі 2500 грн. з кожного, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріалами справи підтверджено , що між позивачем та адвокатом Поляцько О.Ю. був укладений договір про надання правничої допомоги від 03.01.2018 року. Відповідно до п. 3.1 р. 3 Договору гонорар складається з суми вартості послуг, які узгоджені Сторонами та зазначені в додатку 1 до цього Договору. (т. 1 а.с. 156). Згідно Додатку № 1 до Договору від 03.01.2018 розмір гонорару за договором складає 5000,00 грн. (т. 1а.с. 159). Виконання послуг підтверджується Актом № 1 прийому - передачі виконаних послуг до договору про надання професійної правничої допомоги від 03.01.2018, де детально перелічені надані послуги та квитанцією про оплату правової допомоги . (т. 1 а.с. 155).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління МВС України в Донецькій області щодо затримки виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14.05.2015, зобов'язання ГУ МВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час такої затримки у розмірі 1944,60 грн., зобов'язання Дзержинський міськвідділ ГУ МВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 25 по 30.06.2015 та з 04 по 22.08.2015 прийнято з неповним з'ясуванням обставин у справі, тому в цій частині рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Керуючись статтями 308, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління МВС України в Донецькій області, Дзержинського міського відділу Головного управління МВС у Донецькій області - задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі № 805/580/18-а скасувати в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління МВС України в Донецькій області щодо затримки виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14.05.2015, зобов'язання Головного управління МВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час такої затримки у розмірі 1944,60 грн., зобов'язання Дзержинського міськвідділу ГУ МВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 25 по 30.06.2015 та з 04 по 22.08.2015.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Донецькій області, Дзержинського міськвідділу ГУ МВС України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління МВС України в Донецькій області щодо затримки виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14.05.2015, зобов'язання Головного управління МВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час такої затримки; зобов'язання Дзержинського міськвідділу ГУ МВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 25 по 30.06.2015 та з 04 по 22.08.2015 відмовити.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від16 травня 2018 р. у справі № 805/580/18-а залишити без змін.

Повний текст постанови складений 18 грудня 2018 року.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий Л.В. Ястребова

Судді І.Д. Компанієць

Е.Г. Казначеєв