Постанова від 17.12.2018 по справі 826/17777/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2018 року

Київ

справа №826/17777/14

адміністративне провадження №К/9901/6594/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 (головуючий суддя Хрімлі О. Г., судді: Ганечко О. М., Літвіна Н. М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Грандзембуд до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Грандзембуд (надалі - позивач, Товариство, ТОВ, платник податків) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ, податковий, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ від 12.11.2014 №3312 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача (далі - спірний, наказ, наказ №3312).

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало про відсутність у відповідача правових підстав для видання оскаржуваного наказу, оскільки надісланий на адресу Товариства письмовий запит контролюючого органу (далі - запит) не відповідав вимогам пункту 73.3. Податкового кодексу України (далі - ПК України), зокрема не містив чітко визначеного переліку інформації, яка запитувалась, підстав для надіслання запиту, посилань на проведення зустрічної перевірки або будь-які скарги чи порушення податкового законодавства, чи фактів недостовірності поданих платником податків даних податкової звітності. Також позивач вказував на невідповідність запиту й вимогам підпункту 4.6.1 розділу 4 Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.1997 №1153 (далі - Примірна інструкція) щодо проставлення печатки податковим органом. Відтак, на переконання позивача у нього не виникло обов'язку стосовно надання на запит ДПІ пояснень та їх документального підтвердження, що в свою чергу виключає наявність підстав для призначення документальної позапланової виїзної перевірки, передбачених підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 ПК України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2014 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що запит ДПІ за формою та змістом відповідав вимогам законодавства, містив усі необхідні та обов'язкові відомості та реквізити й позивач не надав пояснень та документів на їх підтвердження, що у розумінні підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 ПК України надавало право контролюючому органу на видачу спірного наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства. У своїй постанові суд також зазначив, що ані приписами правових норм ПК, ані положеннями Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245 (далі - Порядок №1245), не передбачено серед вимог до письмового запиту контролюючого органу проставлення печатки.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 скасовано рішення суду першої інстанції та задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ №3312.

Скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2014 та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги запиту податкового органу фактично зводились до надання усіх без винятку документів, що стосуються діяльності позивача з моменту його створення і жодним чином не були пов'язані з наданням пояснень та їх документального підтвердження стосовно конкретних фактів і можливих порушень податкового законодавства, а тому позивач не був зобов'язаний виконувати такий запит й, відповідно у відповідача були відсутні правові підстави для видачі спірного наказу.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2014, якою у задоволенні позову відмовлено.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач вказував на законність виданого наказу, оскільки позивач не надав пояснення та їх документальне підтвердження на письмовий запит ДПІ, який при цьому містив усі необхідні реквізити і відомості, передбачені законодавством, зокрема посилання на норми ПК України, на підставі яких запитується інформація, найменування контрагента та період взаємовідносин, посилання на податкову інформацію, з приводу якої сформовано і надіслано запит, чіткий перелік документів, які потрібно надати, у разі наявності останніх у Товариства.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.02.2015 відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою та витребувано справу від суду першої інстанції.

У надісланих до Вищого адміністративного суду України запереченнях позивач, посилаючись на доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив відмовити у задоволенні касаційної скарги й вказував на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду.

В подальшому відповідно до підпункту четвертого пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дану справу передано до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2018 визначено колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду касаційної скарги у складі головуючого судді (судді-доповідача) Пасічник С. С., суддів Васильєвої І. А., Юрченко В. П.

Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.10.2014 відповідач направив на адресу позивача письмовий запит №52440/10/26-55-22-09 про надання інформації та її документального підтвердження стосовно результатів операцій по господарським відносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Ренесанс Капітал Інвест (код ЄДРПОУ 37883265) за період з липня 2013 року (з моменту укладення договору комісії №2277/1 від 10.07.2013) по термін виконання цього правочину.

Підставою для направлення такого запиту стало отримання відповідачем податкової інформації (відображено у акті ДПІ від 29.07.2014 №689/26-55-22-09/37883265 Прo результати виїзної планової перевірки ТОВ Ренесанс Капітал Інвест ) про можливе порушення позивачем податкового законодавства, а саме непідтвердження факту виконання зобов'язання за укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю Ренесанс Капітал Інвест договором комісії №2277/1 від 10.07.2013.

У відповідь на вказаний запит відповідача ТОВ надіслало лист від 06.11.2014 вих. №24/-2, в якому зазначило про відсутність правових підстав для надання інформації та її документального підтвердження, оскільки, на думку позивача, запит контролюючого органу складено з порушенням вимог законодавства.

У зв'язку з наведеним й згідно з приписами підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України відповідачем видано спірний наказ.

Так, відповідно до статті 62 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Абзацом першим пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В силу підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

В свою чергу пунктом 78.1 статті 78 ПК України визначено вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.

За змістом підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з приписами пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Таким чином документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України виникає за наявності таких умов: виявлення фактів, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

Отже лише дотримання цих вимог може бути належною підставою для призначення та проведення перевірки.

Втім у надісланому на адресу Товариства листі не зазначено які саме порушення податкового законодавства (з посиланням на норми ПК України) допущені саме цим платником податків, до того ж викладені у вказаному документі вимоги контролюючого органу не пов'язані з підставами направлення останнього, сформульовані нечітко й не містять конкретного переліку документів, який необхідно надати позивачу.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування спірного наказу, а тому ухвалив судове рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи.

Доводи ж касаційної скарги наведеного не спростовують, а тому підстави для її задоволення і скасування законного та обґрунтованого рішення апеляційного суду відсутні.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник,

І.А. Васильєва,

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду