Постанова

від 14.12.2018 по справі 2-1449/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3691/18 Справа № 2-1449/11 Категорія 27 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О.В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.

суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2011 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2010 року ПАТ Державний експортно-імпортний банк України звернулось до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 73,18 доларів США та 22912,24 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилався на те, що між ВАТ Державний експортно-імпортний банк України , яке перейменоване в ПАТ Державний експортно-імпортний банк України , та ОСОБА_1 20.05.2008 року був укладений кредитний договір № 50208С16, на підставі якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 26000 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14% річних, з кінцевою датою погашення 19 травня 2014 року.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється за графіком, встановленим у терміни та розмірах, встановлених договором.

Зі своєї сторони, банк виконав всі умови підписаного договору, і надав відповідачці кредит у зазначеному вище розмірі, однак, ОСОБА_1, в порушення взятих на себе зобов'язань, своєчасно не сплачувала кредит та відсотки за користування кредитом, в результаті чого станом на 25.10.2010 року виникла заборгованість по кредиту в сумі 17024,14 доларів США, яка складається з заборгованості по кредиту у розмірі 16805,43 долари США та заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 218,71 доларів США. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача нараховану, відповідно до умов договору пеню у розмірі 9418,47 грн.

В подальшому позивач збільшив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 15873,18 доларів США та пеню у розмірі 22912,24 грн.

Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2011 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, на користь Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України заборгованість за кредитним договором у розмірі 15873,18 доларів США грн., пеню у розмірі 22912,24 грн. та судові витрати у розмірі 170,24 доларів США 94,18 грн., витрати на інформаційно-технічно-забезпечення справи у розмірі 120 грн.

У апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в межах заявлених вимог та на підставі тих доказів, що надані були сторонами під час розгляду справи по суті, у достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

У судовому засіданні встановлено, що згідно кредитного договору № 50208С16 від 20.05.2008 року між Відкритим акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України та ОСОБА_1, відповідно до якого банк надав відповідачеві кредит у сумі 26000 доларів США грн., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14,00% річних. Кредит надано строком до 19 травня 2014року (т.1 а.с.6-10).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач, в порушення вимог зазначеного вище кредитного договору, не виконав зобов'язання, взяті на себе договором, в результаті чого станом на 22.06.2011 року утворилася заборгованість у розмірі 15873,18 доларів США, що підтверджується розрахунком заборгованості (т.1 а.с. 49).

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1, не погоджуючись з розрахунком заборгованості наданим позивачем, просила призначити судову економічну експертизу по справі та поставити питання на вирішення експерта:

1)в якій валюті фактично видавався кредит ОСОБА_1 за кредитним договором № 50208С16 від 20.05.2008 року?

2)визначити розмір заборгованості ОСОБА_1 в національній валюті, якщо кредит видавався в гривнях станом на 22.06.2011 року за кредитним договором № 50208С16 від 20.05.2008 року, укладеним між ВАТ Державний експортно-імпортний банк України та ОСОБА_1 з урахуванням здійснених позичальником платежів;

3)визначити розмір заборгованості ОСОБА_1 в національній валюті, якщо кредит видавався в гривнях станом на день проведення експертизи за кредитним договором № 50208С16 від 20.05.2008 року, укладеним між ВАТ Державний експортно-імпортний банк України та ОСОБА_1 з урахуванням здійснених позичальником платежів;

4)визначити розмір заборгованості ОСОБА_1 доларах США, якщо кредит видавався в доларах США станом на 22.06.2011 року за кредитним договором № 50208С16 від 20.05.2008 року,укладеним між ВАТ Державний експортно-імпортний банк України та ОСОБА_1 з урахуванням здійснених позичальником платежів;

5)визначити розмір заборгованості ОСОБА_1 доларах США, якщо кредит видавався в доларах США станом на день проведення експертизи за кредитним договором № 50208С16 від 20.05.2008 року,укладеним між ВАТ Державний експортно-імпортний банк України та ОСОБА_1 з урахуванням здійснених позичальником платежів.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.11.2016 року по справі було призначено судову економічну експертизу.

05.12.2016 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання від експерта з проханням про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.02.2017 року було витребувано від ПАТ Державний експортно-імпортний банк України та ОСОБА_1 додаткові матеріали, необхідні для проведення експертизи.

01.03.2017 року на адресу апеляційного суду надійшла заява від ПАТ Державний експортно-імпортний банк України про часткове виконання ухвали суду про витребування доказів та було надано ряд документів.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.03.2017 року було направлено судовому експерту Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз для продовження проведення судової економічної експертизи дану цивільну справу.

21.06.2017 року Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз до Апеляційного суду Дніпропетровської області були направлені матеріали справи без виконання судово-економічної експертизи у зв'язку з неоплатою витрат за проведення експертизи.

07.11.2017 року було направлено судовому експерту Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз для продовження проведення судової економічної експертизи дану цивільну справу.

18.12.2017 року Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз до Апеляційного суду Дніпропетровської області були направлено клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.02.2018 року було зобов'язано ОСОБА_1 надати платіжні документи по погашенню кредитів, відсотків, сплаті комісій, пені, штрафів та ін. по Кредитному договору № 50208С16 від 20.05.2008 року.

02.04.2018 року на адресу Апеляційного суду Дніпропетровської області надійшла заява від ОСОБА_1 на виконання ухвали суду для проведення експертизи та було надано: реєстр квитанцій, копії квитанцій про сплату кредиту, копія акту звірки наданий банком у 2011 році.

10.04.2018 року було направлено судовому експерту Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз для продовження проведення судової економічної експертизи дану цивільну справу.

02.11.2018 року Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз до Апеляційного суду Дніпропетровської області були направлено цивільну справу з висновком експерта.

Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим законом.

Відповідно до пункту 8 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон № 2147-VІІІ), що набув чинності 15 грудня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд, який забезпечує здійснення правосуддя на відповідній території.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року прийнято до свого провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2011 року, поновлено провадження та призначено справу до апеляційного розгляду.

Доводи апеляційної скарги щодо незгоди з розрахунком заборгованості позивача, апеляційний суд не може взяти до уваги, зважаючи на наступне.

Згідно висновку Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5292/5293-17 за результатами проведення судово-економічної експертизи:

1. Кредит ОСОБА_1 за кредитним договором № 50208С16 від 20.05.2008 року фактично видавався у доларах США, з позичкового рахунку № НОМЕР_1 у сумі 26000,00 доларів США, з одночасним утворенням заборгованості за кредитом га позичковому рахунку, через касу банку.

2. Розмір заборгованості ОСОБА_1 в національній валюті, станом на 22.06.2011 року за кредитним договором № 50208С16 від 20.05.2008 року укладеним між ВАТ Державний експортно-імпортний банк України та ОСОБА_1 з урахуванням здійснених позичальником платежів становить 152 872,43 грн.

3. Розмір заборгованості ОСОБА_1 в національній валюті, станом на 22.06.2011 року за кредитним договором № 50208С16 від 20.05.2008 року укладеним між ВАТ Державний експортно-імпортний банк України та ОСОБА_1 з урахуванням здійснених позичальником платежів становить 152 872,43 грн.

4. Розмір заборгованості ОСОБА_1 у доларах США, станом на 22.06.2011 року за кредитним договором № 50208С16 від 20.05.2008 року укладеним між ВАТ Державний експортно-імпортний банк України та ОСОБА_1 з урахуванням здійснених позичальником платежів становить 18 366,49 доларів США.

5. Розмір заборгованості ОСОБА_1 у доларах США, станом на 22.06.2011 року за кредитним договором № 50208С16 від 20.05.2008 року укладеним між ВАТ Державний експортно-імпортний банк України та ОСОБА_1 з урахуванням здійснених позичальником платежів становить 18 366,49 доларів США.

Зважаючи на вищевикладене, згідно висновків судової економічної експертизи розмір заборгованості ОСОБА_1 у національній валюті, станом на 22.06.2011 року за кредитним договором № 50208С16 від 20.05.2008 року укладеним між ВАТ Державний експортно-імпортний банк України та ОСОБА_1 з урахуванням здійснених позичальником платежів становить - 152 872,43 грн.

Розбіжність між висновками судової експертизи та наданим розрахунком банку складає - 3 398,57 грн.

У відповідності до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Інших позовних вимог, а ніж ті що були заявлені в суді першої інстанції, сторонами не заявлялось.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Крім того, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, колегією встановлено, що з урахуванням саме заявлених позовних вимог позивача, якими визначено межі розгляду справи, заборгованість за кредитним договором № 50208С16 від 20.05.2008 року, станом на 22.06.2011 року по сплаті погашення основного боргу та процентів складає:

- заборгованість по кредиту - 15 681, 36 доларів США, що по курсу НБУ 7,9733 грн./1дол.США складає - 125 032,19 грн.;

- заборгованість по процентах - 191,83 долари США, що по курсу НБУ 7,9733 грн./1дол.США складає - 1 529,5 грн.

Загальний розмір якої складає: 15 873,19 доларів США, що по курсу НБУ 7,9733 грн./1дол.США складає - 126 561,70 грн.

Що стосується розміру пені, колегія суддів вважає за потрібне рішення суду першої інстанції скасувати в частині розміру стягнутої пені та ухвалити нове, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Разом з тим згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Частиною другою статті 616 ЦК України визначено, що суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, якщо кредитор не вжив заходів щодо їх зменшення.

При цьому питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

Конституційний суд України у пункті 3 Рішення № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, аналізуючи правовідносини зі сплати пені, що виникають між фізичними особами - споживачами та банками і іншими фінансовими установами у правовідносинах споживчого кредитування, дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.

Враховуючи положення статей 11, 18 Закону України Про захист прав споживачів щодо балансу договірних прав та відносин, апеляційний суд дійшов до висновку щодо зменшення розміру пені до 6 430,89 грн., враховуючи висновок Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5292/5293-17 за результатами проведення судово-економічної експертизи.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 50208С16 від 20.05.2008 року, яка утворилась станом на 22 червня 2011 року має такі складові:

- заборгованість по кредиту - 15 681, 36 доларів США, що по курсу НБУ 7,9733 грн./1дол.США складає - 125 032,19 грн.;

- заборгованість по процентах - 191,83 долари США, що по курсу НБУ 7,9733 грн./1дол.США складає - 1 529,5 грн.

Загальний розмір якої складає: 15 873,19 доларів США, (що по курсу НБУ 7,9733 грн./1дол.США складає - 126 561,70 грн.) і який стягнуто оскаржуваним рішенням суду першої інстанції та з яким погодився суд апеляційної інстанції.

- та пеня - у розмірі 6 430,89 грн., яка підлягає стягненню.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за даним кредитним договором, у гривневому еквіваленті, з урахуванням курсу НБУ 7,9733 грн./1 дол.США складає - 132 992,59 грн.

З урахуванням вище наведеного, колегія суддів вважає, що розмір загальної суми заборгованості за кредитним договором № 50208С16 від 20.05.2008 року, яка утворилась станом на 22 червня 2011 року змінився шляхом зменшення з 149 473,94 грн. до 132 992, 59 грн., з урахуванням зменшення розміру пені.

Посилання апеляційної скарги про те, що кредит був отриманий у гривні, хоча кредит оформлювався у іноземній валюті, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до Заяви на видачу готівки №2393 від 20 травня 2008 року ОСОБА_1 отримала 26 000,00 доларів США та здійснила купівлю готівкової валюти (гривні) на суму в розмірі 120 900,00 грн. - квитанція №2516 від 20 травня 2008 року - у відповідності до ст. 2.3. Кредитного договору (Кредит надається у безготівковій формі. Платежі за кредитом здійснюються у доларах США з одночасним утворенням заборгованості за Кредитом на позичковому рахунку Позичальника №2203402016358 відкритому у відділені №1 філії ВАТ Укрексімбанк , м. Дніпропетровськ МФО 305675 після укладення Гарантійних документів, як це зазначено в п 2.8. цього Договору, та після оплати Позичальником авансового платежу відповідно до п.2.1.1. цього Договору. Кредит надається шляхом продажу кредитних коштів через касу банку за рахунок Позичальника з подальшим зарахуванням гривневого еквівалента на поточний рахунок Позичальника №2620901116358 відкритий у Банку, та перерахуванням на рахунок ТОВ ВКФ ЮНЮЛ №26005312234, відкритий у АБ ПІВДЕННИЙ в м. Одеса, МФО 328209, код ЄДРПОУ 30492386).

Відповідачкою було отримано кредит в доларах США та продано через касу Банку, придбано грошові кошти у національній валюті, які в подальшому зараховано банком на поточний рахунок Відповідачці для перерахування в подальшому на рахунок ТОВ ВКФ ЮНЮЛ .

Крім того, в матеріалах справи наявні докази видачі грошових коштів позичальниці заяви про видачу готівки №2393 від квитанції №2372 від 20.05.2008 року, квитанції №2516 від 20.05.2008 р. про здійснення валютно- обмінної операції (т.2 а.с. 74-76).

Також колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги, що позивач не мав права видавати кредит у іноземній валюті.

Відповідно до ч.2 ст.192 та ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобов'язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом.

Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.

Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

У зв'язку з наведеним, апеляційний суд приходить до переконання, що АТ Укрексімбанк правомірно здійснював кредитування Відповідача за кредитним договором в іноземній валюті у межах Банківської ліцензії від 25.12.2001 №2 та письмового Дозволу на право здійснення операцій від 25.12.2001 року та Додатку до Дозволу від 15.02.2005 р. №2-3(т.2 а.с. 79-85).

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта щодо неправомірності стягнення судового збору у іноземній валюті, як необґрунтовані.

26.10.2010 року позивач звернувся з позовною заявою до суду першої інстанції.

За звернення із позовом до суду, у відповідності до ст. 79 ЦПК України, а також Декрету КМУ Про державне мито (ст. 1, в редакції, чинній на дату звернення), з позовів, що подаються до суду та господарського суду в іноземній валюті, а також за дії та операції в іноземній валюті державне мито сплачується в іноземній валюті. Із позовних заяв розмір ставок збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, Позивачем правомірно сплачено та судом першої інстанції правомірно стягнуто судовий збір, у тому числі у розмірі 170,24 доларів США.

Чинна на дату звернення редакція ч.2 ст.7 Декрету КМУ Про державне мито не містить зазначених апелянтом умов про незастосування до правовідносин між резидентами вимог про сплату державного мита в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Вирішуючи спір, суд з дотриманням вимог статей 212 - 214 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення в частині розміру стягнутої пені скасуванню та ухвалення нового.

У іншій частині заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2011 року підлягає залишенню без змін.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2011 року в частині розміру стягнутої пені скасувати та ухвалити нове.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України пеню за кредитним договором № 50208С16 від 20.05.2008 року, яка нарахована станом на 22 червня 2011 року у розмірі 6 430, 89 грн.

Заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2011 року в частині розміру загальної суми заборгованості за кредитним договором № 50208С16 від 20.05.2008 року, яка утворилась станом на 22 червня 2011 року

змінити зменшивши з 149 473,94 грн. до 132 992, 59 грн.

В іншій частині рішення - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П.Красвітна

І.А. Єлізаренко