Постанова

від 10.12.2018 по справі 384/494/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2018 року м. Кропивницький

справа № 384/494/18

провадження № 22-ц/4809/516/18

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Суровицької Л.В., Черненка В.В.,

при секретарі - Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області у складі судді Цоток В.В. від 18 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Згода про стягнення боргу за договором оренди землі, -

встановив:

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2018 року задоволено позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Згода про стягнення боргу за договором оренди землі. Стягнуто з ТОВ Згода на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за 2017 рік по договору оренди землі б/н від 15.11.2011 року, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Вільшанському районі Кіровоградської області 10.08.2012 року за № 352430004001590 в сумі 7580 (сім тисяч п'ятсот вісімдесят) гривень 01 копійку. Стягнуто з ТОВ Згода на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

16 жовтня 2018 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, а саме, витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, які понесла позивач ОСОБА_1 у зв'язку із розглядом даної цивільної справи.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2018 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про розподіл (відшкодування) за рахунок ТОВ Згода судових витрат, які понесла ОСОБА_1 у зв?язку із розглядом даної цивільної справи - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою, представник позивача звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нове рішення, яким стягнути зі відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати, які понесла позивач у зв?язку з розглядом справи, в розмірі 8600 грн.00 коп.

Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначає, що клопотання про відшкодування судових витрат було направлено до Добровеличківського районного суду через три дні після проголошення рішення, тобто в межах відведеного ст. 141 ЦПК України терміну. Тому, суд дійшов помилкового висновку, про те, що у задоволенні такої заяви має бути відмовлено.

У судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги представник позивача ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Також, звернув увагу апеляційного суду на подану ним заяву про відшкодування судових витрат та просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати, які понесла позивач у зв?язку з розглядом справи, пов'язані із підготовкою даної апеляційної скарги, участю у судових засіданнях тощо.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Апеляційним судом було вжито заходи щодо повідомлення їх про дату, час та місце розгляду справи за адресами, наявними в матеріалах справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача, в порушення вимог ч.8 ст.141 ЦПК України, не звертався до суду із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу ні при подачі позовної заяви, ні під час розгляду справи по суті.

Колегія суддів лише частково погоджується з таким висновком суду.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що 16.10.2018 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до Добровеличківського районного суду з заявою про розподіл (відшкодування) за рахунок ТОВ Згода судових витрат, які понесла ОСОБА_1 у зв?язку із розглядом цивільної справи № 384/494/18. До заяви додано: договір про надання правової допомоги від 06.08.2018 року; додаткова угода до договору про надання правової допомоги від 10.10.2018 року; акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 06.08.2018 року; квитанцію до прибуткового касового ордера від 10.10.2018 року; детальний опис робіт від 10.10.2018 року, рекомендації щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару.

Проте, представником позивача ОСОБА_2 не було надано дані докази до закінчення судових дебатів в судовому засіданні 10.10.2018 року, а також не було зроблено відповідну заяву про надання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

Висновки суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про відшкодування судових витрат, з підстав прострочення відповідачем строків на звернення до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, ґрунтуються на невірному тлумаченні ч.8 ст.141 ЦПК України.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку відсутні підстави для відмови у задоволенні заяви, проте така заява залишається без розгляду відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що при вирішенні питання про відмову в задоволенні заяви про відшкодування судових витрат суд першої інстанції не вірно застосував норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому в силу п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про залишення без розгляду заяви представника позивача ОСОБА_2 про розподіл (відшкодування) судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2018 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат залишити без розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19.12.2018 року.

Головуючий:

Судді: