Постанова

від 20.12.2018 по справі 826/23574/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА Іменем України 20 грудня 2018 року Київ справа №826/23574/15 адміністративне провадження №К/9901/8342/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Пасічник С.С., суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П., розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 серпня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів проектний менеджмент» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів-проектний менеджмент» (далі – позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі – відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 02 жовтня 2015 року: №0005742202, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 6660687 грн., в тому числі за основним платежем – 4440458 грн., за штрафними санкціями – 2220229 грн.; №0005732202, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 6656250 грн., в тому числі за основним платежем – 4437500 грн., за штрафними санкціями – 2218750 грн. Оскаржувані рішення Інспекція прийняла на підставі акта від 15 вересня 2015 року №4680/26-58-22-02-18/31059394 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів-проектний менеджмент» (код 31059394) з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Лайк Трест» (код 38389211) та ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу» (код 37727366) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 червня 2012 року по 30 квітня 2014 року», у якому зазначено про порушення Товариством вимог: статті 14, статті 138, статті 139, пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі – ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4440458 грн.; підпунктів 14.1.178, 14.1.179, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, статті 22, пункту 44.1 статті 44, пункту 48.1, підпункту 48.5.1 пункту 48.5, пункту 48.7, пункту 49.1, пункту 49.2, пункту 49.2, пункту 49.11, пункту 49.15 статті 49, статті 138, статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 185.1 статті 185, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 4437500 грн. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року, позов Товариства задоволено. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 серпня 2016 року зазначені судові рішення залишив без змін. У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції Верховним Судом України Інспекція, посилаючись на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі – Закон №996-XIV), пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року №1379, у подібних правовідносинах, просить скасувати ухвалені судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Прикладами неоднакового застосування зазначених вище норм матеріального права Інспекція вважає ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 серпня 2016 року (К/800/16205/16), в якій, на переконання заявника, суд касаційної інстанції ці норми права застосував по-іншому і дійшов протилежних, але правильних за змістом правових висновків. Як на підставу для перегляду оскарженого рішення заявник також посилається на невідповідність цього рішення викладеному у постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року, від 01 та 02 грудня 2015 року (справи №№21-421а11, 21-1661а15, 21-3849а15 відповідно) висновку щодо застосування у подібних правовідносинах зазначених норм матеріального права. Ухвалою Верховного Суду України від 23 січня 2017 року відкрито провадження у справі. Товариство подало письмові заперечення проти задоволення заяви, у яких, посилаючись на відсутність, на його думку, неоднакового застосування норм податкового законодавства, просить оскаржене рішення суду касаційної інстанції залишити без змін. Згідно з розпорядженням керівника апарату Верховного Суду України від 12 січня 2018 року №20/0/19-18 заява з матеріалами справи передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі – Закон №2147-VIII). За змістом підпункту 1 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше. Суд, перевіривши матеріали справи, наведені у заяві доводи, дійшов висновку про таке. За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог. У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їхньою правовою позицією відносно того, що чинне податкове законодавство (зокрема підпункт 138.1.1 пункту 138.1, пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України) пов'язує податкові наслідки у вигляді формування витрат і податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку з реальним виконанням господарської операції та з її підтвердженням належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт. Оцінюючи податкові наслідки спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Лайк Трест» і ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу», суди встановили, що реальність виконання робіт з поставки проектних рішень по об'єктам будівництва названими контрагентами підтверджується актами здачі-приймання робіт, податковими накладними, проектною документацією, розробленою постачальниками у процесі виконання цих операцій. Отримані результати робіт використані позивачем у своїй господарській діяльності з метою своєчасного і повного виконання зобов'язань по здійсненню проектних робіт по певним будівельним об'єктам. Суди зазначили, що Інспекцією не подано належних і достатніх доказів на спростування фактів господарської діяльності, засвідчених поданими платником документами, а матеріали кримінального провадження №320151000000000100 не можуть слугувати таким спростуванням, адже предметом судового розслідування в рамках цього кримінального провадження були операції між ТОВ «Лайк Трест» та ТОВ «Вістобуд», тобто третьою особою, а тому відповідні матеріали не відповідають ознакам допустимості доказів у цій справі. Також виходили з того, що відповідачем не подано належних доказів на підтвердження нелегального статусу ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу», доказів порушення кримінальної справи за статтею 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) у зв'язку з протиправним характером діяльності цього суб'єкта господарювання, доказів підписання первинних документів від імені ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу» неуповноваженою особою тощо. До того ж, як зазначив касаційний суд, умови та порядок провадження господарської діяльності постачальником, який є самостійним платником, не впливають на кваліфікацію дій позивача у сфері оподаткування. Недобросовісність платника настає у разі існування змови платника з його постачальником, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів (позивача у справі) результатів у сфері оподаткування. У справі, що переглядається, відповідних обставин перевіркою не виявлено. У рішенні від 10 серпня 2016 року, наданому для порівняння, Вищий адміністративний суд України погодився із висновками апеляційного суду про те, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (договір поставки, акти прийому-передачі товару, виставлені постачальником рахунки на його оплату, податкові накладні) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковими органами фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безпідставність формування податкових вигод. Обґрунтуванням для такого висновку стало й те, що первинні документи, виписані від імені особи Павленка І.В., яка, будучи допитаною у рамках кримінального провадження, порушеного за статтею 205 Кримінального кодексу України, заперечила свою причетність до фінансово-господарської діяльності очолюваної ним юридичної особи (ТОВ «Лоранік») та до підписання від імені останньої будь-яких первинних документів, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, а отже, віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Відсутність рішень касаційного суду із правозастосовним висновком, які за змістом і значенням відрізняються від правового висновку судового рішення, яке оскаржується, унеможливлює порівняння таких рішень, визначення правомірності чи незаконності оскарженого рішення та формулювання висновку про правильне застосування норми матеріального закону щодо спірних правовідносин. У постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року (справа №21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. За таких обставин Верховний Суд України не погодився з рішенням суду касаційної інстанції про залишення без змін рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Посилання на постанови Верховного Суду України від 01 та 02 грудня 2015 року (справи №№21-1661а15, 21-3849а15 відповідно) не можуть бути підставами перегляду, оскільки вони не містять правового висновку щодо застосування норм матеріального права, про правильність застосування яких йдеться у заяві. Посилаючись на порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, Верховний Суд України постановлені судові рішення скасував, а справи направив на новий розгляд до суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 244 КАС України відсутність неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права в подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, є підставою для відмови в задоволенні заяви. З огляду на те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, в задоволенні заяви Інспекції слід відмовити. Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС України (в редакції Закону №2147-VIII) та статтями 241, 242, 244 КАС України (в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII), Суд П О С Т А Н О В И В: У задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві відмовити. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

---

---

---

С.С.Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко, Судді Верховного Суду