Постанова

від 06.12.2018 по справі 2-4059/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 2-4059/10

провадження № 61-33998 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І. , Крата В. І. ,

учасники справи:

заявник - публічне акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний Банк ,

представник заявника за дорученням - СлавкінаМарина Анатоліївна,

заінтересовані особи - ОСОБА_6,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 лютого 2017 року в складі судді Ковальчук Л. М. та на ухвалу апеляційного суду Київської області від 12 червня 2017 року в складі колегії суддів Кулішенка Ю. М., Ігнатченко Н. В., Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ :

27 січня 2017 року ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк звернулося до суду з заявою, в якій просило видати дублікат виконавчого листа № 2-4059/10 від 17 листопада 2010 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк 37 440,86 грн заборгованості за кредитним договором від 15 вересня 2006 року № 536, 398,14 грн судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також просило поновити пропущений строк для пред'явлення цього виконавчого документа до виконання.

В обґрунтування заяви банк зазначав, що виконавчий лист № 2-4059/10 від 17 листопада 2010 року був направлений на виконання до відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, на підставі якого було відкрите відповідне виконавче провадження. Про результати проведення виконавчих дій ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк даних не отримував, інформація про стан виконавчого провадження в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень відсутня.

Станом на 14 січня 2017 року місце знаходженнявказаного виконавчого листа банку не відоме, рішення суду першої інстанції не виконане, в зв'язку з чим заявник просив видати дублікат виконавчого листа та поновити строк на його пред'явлення.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 12 червня 2017 року, в задоволені заяви відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що заявник не надав суду належних доказів на підтвердження факту пред'явлення виконавчого документа до виконання та втрати оригінала виконавчого листа в даній справі, а тому підстави для його видачі та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні.

03 липня 2017 року представник банку СлавкінаМ. А. подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив скасувати їх як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права та не ґрунтуються на обставинах справи.

Зазначала, що суди не врахували, що виконавчий лист був втрачений державною виконавчою службою під час його виконання, а тому наявні підстави для видачі дубліката виконавчого листа. Окрім того, представник банку зазначала, що суди були зобов'язані витребувати виконавче провадження з відділу державної виконавчої служби для з'ясування обставин справи.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не надходив.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України дана справа передана до Верховного Суду.

Статтею 388 ЦПК України визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Провадження в даній справі в частині оскарження відмови в поновленні строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання підлягає закриттю як помилково відкрите з наступних підстав.

Вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які після їх перегляду в апеляційній інстанції, можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначений пунктом 2 частини першої статті 324 ЦПК України в редакції, чинній станом на момент подачі касаційної скарги.

Можливість оскарження в касаційному порядку ухвали апеляційного суду про відмову в поновленні строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання ЦПК України в указаній редакції не передбачена.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Суди встановили, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 жовтня 2010 року позов ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк задоволено та стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк 37 440,86 грн заборгованості за кредитним договором від 15 вересня 2006 року № 536, 398,14 грн судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

14 березня 2010 року суд видав виконавчий лист № 2-4059/10 на виконання зазначеного рішення суду.

27 січня 2017 року банк звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку на його пред'явлення.

У поданій заяві банк указував, що виконавчий лист був пред'явлений до виконання, окрім того, банк робив відповідні запити про рух виконавчого провадження. Про втрату виконавчого лист стало відомо лише в 2016 році після проведення перевірки.

Указував, що станом на 27 січня 2017 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 жовтня 2010 року боржник не виконав.

До заяви доданий витяг із Акту до протоколу від 13 вересня 2016 року № 1, відповідно до якого постійно діючою робочою комісією банку встановлено, що оригінал виконавчого документа, виданого відносно боржника ОСОБА_6, втрачений.

Статтею 24 Закону України Про виконавче провадження в указаній редакції передбачено, що державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом. Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає.

Згідно зі статтею 371 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду заяви, стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ або до суду за місцем виконання, а суд у разі визнання причин пропуску поважними може поновити його.

Правильним є висновок судів, що банк не надав належних доказів на підтвердження факту пред'явлення отриманого 14 березня 2010 року виконавчого документа до виконання, а тому відсутні правові підстави для поновлення пропущеного строку.

Відповідно до частини другої статті 368 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду заяви, за кожним судовим рішенням, яке набрало законною сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

Відповідно до статті 370 ЦПК України в указаній редакції замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

Правильним є висновок судів про відсутність належних доказів, що підтверджують факт утрати оригіналу виконавчого листа.

Ураховуючи викладене, обґрунтованим є висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення заяви в частині вимоги про видачу дубліката виконавчого документа, оскільки банк не надав належних доказів про підтвердження факту втрати оригіналу виконавчого листа в даній справі.

Посилання банку на те, що виконавчий лист був утрачений державною виконавчою службою під час його виконання, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними доказами.

Доводи заявника про обов'язок судів витребувати матеріали виконавчого провадження є безпідставними, оскільки відповідно до статті 60 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду заяви, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Заяв та клопотань у порядку, передбаченому статтями 10, 137 ЦПК України в указаній редакції банк не заявляв.

Інші аргументи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги в частині оскарження відмови у видачі дубліката виконавчого документа без задоволення, а оскаржуваних судових рішень в цій частині - без змін.

Керуючись статтями 389, 400 , 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційне провадження в даній справі в частині оскарження ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 12 червня 2017 року про відмову в поновленні строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання закрити.

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 12 червня 2017 року в частині відмови в видачі дубліката виконавчого документа залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат