Постанова

від 17.12.2018 по справі 1/151-3079

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 1/151-3079

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Крісти Чернер (Christa TSCHERNER)

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2018

(головуючий суддя - Хабіб М.І., судді: Зварич О.В., Мирутенко О.Л.)

у справі №1/151-3079 Господарського суду Тернопільської області

за первісним позовом Приватного підприємства "СЦ Сервіс Центр Стрий"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області

про визнання недійсним договору

та за зустрічним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області

до Приватного підприємства "СЦ Сервіс Центр Стрий"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Тернопільська обласна рада

про розірвання договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог та судових рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій

1.1. Приватне підприємство "СЦ Сервіс Центр Стрий" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, що підлягає приватизації шляхом продажу на аукціоні від 09.06.2006, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Мороз К.В. та зареєстрованого у реєстрі за №5503, з моменту його укладення.

1.2. У серпні 2006 року відповідач звернувся до господарського суду із зустрічним позовом до Приватного підприємства "СЦ Сервіс Центр Стрий", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Тернопільської обласної ради, про розірвання договору купівлі-продажу.

1.3. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.09.2006 у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено повністю. Вирішено розірвати договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Тернопільського обласного комунального підприємства "Фірма "Тернопільавіаавтотранс" від 09.06.2006, укладеного РВ ФДМ України по Тернопільській області і ПП "СЦ Сервіс Центр Стрий". Присуджено до стягнення з ПП "СЦ Сервіс Центр Стрий" на користь РВ ФДМ України по Тернопільській області 5 401 036 грн неустойки. Присуджено до стягнення з ПП "СЦ Сервіс Центр Стрий" в дохід Державного бюджету України 22 500 грн державного мита та на користь ДП "Судовий інформаційний центр" 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

1.4. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2007 у справі рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.09.2006 залишено без змін.

1.5. Постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2007 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2007 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.09.2006, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

1.6. Постановою Верховного Суду України від 11.09.2007 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 31.05.2007, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2007 залишено без змін.

1.7. У серпні 2018 року Фізична особа Кріста Чернер, яка не брала участі у розгляді справи, звернулася до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.09.2006 у справі №1/151-3079.

1.8. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 у справі №1/151-3079 (суддя - доповідач Хабіб М.І.) апеляційну скаргу Крісти Чернер б/н від 06.08.2018 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.09.2006 у справі №1/151-3079 залишено без руху.

1.8.1. Апеляційний суд, встановивши, що до апеляційної скарги заявником не додано доказів сплати судового збору, а також те, що вказані в цій заяві причини пропуску строку не є поважними, згідно з ст.ст. 174, 260 ГПК України надав заявнику строк для наведення інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, ніж ті, що вказані в апеляційній скарзі, та надання доказів сплати судового збору. Крім того, апеляційним судом вказано заявнику про необхідність надання доказів перебування Крісти Чернер (Christa Tsсherner) на території України станом на дату підписання апеляційної скарги - 06.08.2018.

1.9. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 заяву Крісти Чернер про відвід Хабіб М.І. відхилено у зв'язку з необґрунтованістю заявленого відводу. Справу №1/151/-3079 передано для вирішення питання про відвід судді Хабіб М.І. іншим складом суду.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2018 відмовлено у задоволенні заяви Крісти Чернер про відвід головуючого судді Хабіб М.І. у справі №1/151-3079.

1.10. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Крісти Чернер (Christa TSCHERNER) б/н від 06.08.2018 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.09.2006 у справі №1/151-3079.

1.10.1. Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції мотивована таким.

Суд встановив, що копію ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 у справі №1/151-3079 було отримано заявником апеляційної скарги 15.08.2018, про що зазначала Кріста Чернер (Christa TSCHERNER) у своїй заяві від 23.08.2018 про відвід судді-доповідача (головуючого судді) Хабіб М.І. та підтверджується відомостями з офіційного сайту ДП "Укрпошта".

Станом на 03.09.2018 скаржник не усунув недоліки, допущені при поданні апеляційної скарги, та не подав суду доказів сплати судового збору в сумі 38 505,00 грн, а також письмових пояснень з вказівкою на інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, ніж ті, що вказані в апеляційній скарзі.

Таким чином, суд відмовив позивачу у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України.

2. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

2.1. Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, Кріста Чернер (Christa TSCHERNER) звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 скасувати, а справу направити до апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

2.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на порушення апеляційним судом п. 4 ч. 1 ст. 35 ГПК України у зв'язку з порушенням порядку визначення судді для розгляду справи, зокрема на неправомірне виключення суддів Данко Л.С. та Матущака О.І. від участі у автоматизованому розподілі справи, а також на помилкове застосування ч. 2 ст. 256, ст. 258, ч. ч. 2-4 ст. 260, п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України. Мотивуючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, Кріста Чернер (Christa TSCHERNER) вказує, що повний текст рішення суду першої інстанції у цій справі (від 21.09.2006) було отримано нею 19.07.2018 від свого чоловіка, а також зазначає про належне, на її думку, підтвердження вказаних обставин листом від 17.07.2018, що безпідставно не було враховано апеляційним судом при залишенні касаційної скарги без руху.

2.3. У відзиві на касаційну скаргу Регіональне відділення Фонду державного майна України заперечує у повному обсязі проти доводів та вимог касаційної скарги позивача з підстав їх необґрунтованості та просить відмовити у її задоволенні.

3. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

3.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

3.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

3.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

3.2. Щодо суті касаційної скарги

3.2.1. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, постановлена відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України.

3.2.2. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

3.2.3. Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову (ч. 2 ст. 304 ГПК України).

3.2.4. Як встановлено апеляційним судом, при здійсненні автоматизованого розподілу справи відповідальною особою за її здійснення встановлено, що Вищим господарським судом України у цій справі було прийнято постанови від 04.03.2014 та від 14.04.2015, якими скасовано постанови Львівського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 та 13.03.2015 відповідно, ухвалені колегіями суддів апеляційного суду за участю суддів Данко Л.С. та Матущака О.І.

3.2.5. За приписами частини 3 статті 36 ГПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції.

3.2.6. За наявності чинних постанов Вищого господарського Суду України від 04.03.2014 та від 14.04.2015, посилання скаржника на постанову Верховного Суду України, якою скасовано постанову Вищого господарського суду України від 31.05.2007, як на безпідставність невключення до складу колегії суддів Данко Л.С. та Матущака О.І. при здійсненні автоматизованого розподілу та порушення у зв'язку з цим порядку визначення судді-доповідача у справі, є помилковими.

3.2.7. Згідно з ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.

3.2.8. Згідно з ч. 4 ст. 260 ГПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

При цьому, чинне законодавство не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

3.2.9. У ч. 2 ст. 261 ГПК України визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

3.2.10. Як встановлено судом апеляційної інстанції, Фізична особа Кріста Чернер, яка не брала участі у розгляді справи, звернулася з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.09.2006 з пропуском більше ніж одинадцять років з дня ухвалення судового рішення.

3.2.11. Доводи заявника щодо пропуску строку у зв'язку з тим, що заявник дізналася про існування вказаного рішення суду першої інстанції з листа свого чоловіка, який є засновником та керівником товариства позивача, визнані апеляційним судом непереконливими, апеляційну скаргу залишено без руху ухвалою апеляційного суду від 13.08.2018 для усунення її недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору та наведення інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

3.2.12. Верховний Суд виходить з того, що згідно з частиною 3 статті 260 ГПК України, якщо зазначені скаржником підстави для поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги визнані неповажними, він має право протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції та вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд звертає увагу, що відповідно до положень статей 113, 115, 116 ГПК України згадане право скаржника може бути реалізовано ним протягом встановленого законом процесуального строку, який починається з наступного дня після настання відповідної події - вручення йому ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, та триває до 24 години останнього дня строку.

3.2.13. Встановивши обставини отримання Крістою Чернер (Christa TSCHERNER) копії ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 про залишення апеляційної скарги без руху 15.08.2018, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про закінчення десятиденного строку на усунення вказаних у зазначеній ухвалі недоліків 27.08.2018.

3.2.14. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 було отримано заявником 15.08.2018, однак у встановлений десятиденний строк з дня отримання ухвали (до 27.08.2018) доказів сплати судового збору не надано та не наведено інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

3.2.14. При цьому, подання заяви про відвід судді не є обґрунтованою підставою невиконання вимог ухвали суду щодо усунення недоліків поданої апеляційної скарги у встановлений законом строк.

3.2.15. Доводи касаційної скарги по суті зводяться до того, що скаржник не погоджується з ухвалою про залишення касаційної скарги без руху, однак скаржник не наводить причин неусунення визначених судом недоліків апеляційної скарги у визначений законом строк.

3.2.15. З огляду на зазначене, враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини подання апеляційної скарги особою, не залученою до участі у справі, з порушенням вимог статті 258 ГПК України (не додано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі) та визнання неповажними підстав, викладених в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, зважаючи на те, що заявником не було усунено недоліків апеляційної скарги у визначений строк, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Крісти Чернер (Christa TSCHERNER) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.09.2006 у справі №1/151-3079.

За таких обставин ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням вимог процесуального права, підстав для її скасування немає.

Доводи, викладені скаржником у касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

4. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

4.1. За змістом частини 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.2. З огляду на зазначене вище у розділі 3 цієї постанови, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Крісти Чернер (Christa TSCHERNER) без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції - без змін.

5. Судові витрати

5.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Крісти Чернер (Christa TSCHERNER) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 у справі №1/151-3079 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець