ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2018 року
м. Київ
Справа № 912/1616/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,
здійснив розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 27.07.2018 (суддя Коваленко Н. М.) і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.2018 (Березкіна О. В. - головуючий, судді: Вечірко І. О., Кузнецов В. О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каталена"
до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області
про визнання недійсним рішення, визнання додаткової угоди укладеною
Короткий зміст і підстави позовної заяви та заяви про забезпечення позову
1. 27.06.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Каталена" (далі - ТОВ "Каталена", Товариство, заявник, Орендар) звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, Управління) про визнання недійсним рішення ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області про заперечення у поновленні договору оренди землі, викладеного у листі-повідомленні Т-2232/0-2284/0/17-18 від 02.04.2018, та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, зареєстрованого у Добровеличківському відділі ДП КРФ "ЦДЗК" 02.06.2008 за №040836900318 (далі - договір оренди від 02.06.2008), в редакції від 20.04.2018.
2. Позовна заява обґрунтовується посиланням на положення частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та на ті обставини, що Орендар в межах і в порядку, встановленому договором оренди від 02.06.2008, завчасно звернувся до Управління з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі, проте, відповідач спочатку запропонував узгодити істотні умови договору оренди землі, а саме: розмір орендної плати на рівні 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік та встановити строк дії договору оренди землі 7 років, однак в подальшому ухилився від укладення додаткової угоди на нових погоджених умовах, чим порушив права позивача, а тому таке право підлягає захисту в судовому порядку.
3. 27.07.2018 Товариство звернулося до Господарського суду Кіровоградської області із заявою про забезпечення позову шляхом заборони ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області розпоряджатися земельною ділянкою площею 135,3211га, кадастровий номер 3521785300:02:004:9350 або її частиною.
4. Зазначена заява обґрунтовується посиланням на те, що: 1) з судової практики, підтвердженої судовими рішеннями, які набрали законної сили, вбачається, що ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області систематично вчиняються дії щодо поділу земельних ділянок, стосовно яких у судовому порядку вже поновлено договори оренди або стосовно яких триває судовий спір; 2) у заявника є припущення, що відповідачем можуть бути вчинені дії щодо передачі земельної ділянки в оренду іншим особам чи передачу її частин у приватну власність громадянам у порядку безоплатної передачі.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
5. Ухвалою Господарського суду Господарського суду Кіровоградської області від 27.07.2018 (в редакції ухвали про виправлення описок від 30.07.2018), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.2018, заяву ТОВ "Каталена" про забезпечення позову задоволено. Заборонено ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області розпоряджатися земельною ділянкою площею 135,3211га, кадастровий номер 3521785300:02:004:9350, або її частиною.
6. Ухвала та постанова мотивовані положеннями статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 33 Закону України "Про оренду землі", пунктів 29, 107, 114, 136 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок №1051), та статей 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), враховуючи які суди дійшли висновку про доведеність існування реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача в разі задоволення позову, обґрунтованість вжитих заходів забезпечення позову, які сприятимуть запобіганню порушення прав позивача та забезпечать можливість реального судового захисту, оскільки ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, як розпорядник земельної ділянки, в силу приписів статі 122 ЗК України на даний час при наявності судового спору щодо поновлення договору оренди землі має всі можливості здійснювати дії, спрямовані на скасування державної реєстрації земельної ділянки та подальшого відчуження частин вказаної ділянки третім особам, що підтверджується даними Державного земельного кадастру станом на 27.07.2018, у якому відсутні відомості про земельну ділянку площею 137,3211га з кадастровим номером 3521785300:02:000:9050 (далі - спірна земельна ділянка), а замість неї є відомості про земельну ділянку площею 135,3211га, кадастровий номер 3521785300:02:004:9350, що свідчить про те, що зі спірної земельної ділянки площею 137,3211га фактично виділена земельна ділянка площею 2га, та зареєстрована нова земельна ділянка площею 135,3211га, кадастровий номер 3521785300:02:004:9350, яка фактично знаходиться у межах спірної земельної ділянки за виключенням площі 2га, що вбачається з копії кадастрового плану спірної земельної ділянки станом на 31.01.2018 та відомостями публічної кадастрової карти станом на дату розгляду справи в суді апеляційної інстанції, на якій міститься контур спірної земельної ділянки, яка зменшена зсередини згідно з відображеним контуром земельної ділянки площею 2га з кадастровим номером 3521785300:02:004:5350.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду та постановою апеляційної інстанції, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області звернулося з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти судове рішення, яким відмовити Товариству в задоволенні заходів забезпечення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. В обґрунтування наведеної ним позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме статті 79 1 ЗК України, статей 16, 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та статей 136, 137 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) Управлінням до надходження ухвали від 04.07.2018 про відкриття провадження у справі за рахунок поділу спірної земельної ділянки загальною площею 137,3211га сформовано інші земельні ділянки та надано дозволи на розробку проектів землеустрою громадянам і наразі оскаржувана ухвала обмежує їх права на розпорядження земельною ділянкою; 2) у випадку прийняття рішення у цій справі на користь позивача, забезпечення позову щодо однієї частини поділеної земельної ділянки з кадастровим номером 3521785300:02:000:9050, яка перестала існувати як об'єкт цивільних прав, не забезпечить виконання рішення та вимог позивача в цілому , так як заходи щодо поділу спірної земельної ділянки є чинними, не оскаржено позивачем в порядку адміністративного судочинства та не скасовано; 3) на виконання наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 14.06.2018 №11-3367/14-18-СГ "Про припинення права оренди земельної ділянки", який є чинним та в судовому порядку не оскаржувався, Управлінням на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" направлено Орендарю в межах місячного строку лист-повідомлення від 15.06.2018 №32-11-0.63-4963/2-18 про заперечення у поновленні договору оренди від 02.06.2008, в зв'язку з чим обраний Товариством захід забезпечення позову не є ефективним способом захисту порушених прав позивача, не може поновити порушені чи оспорювані права або інтереси ТОВ "Каталена" та не може забезпечити виконання рішення суду у даній справі, що суперечить правовій суті забезпечення позову.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
9. ТОВ "Каталена" надало відзив, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10. За умовами договору оренди від 02.06.2008, укладеного між ТОВ "Каталена" і Добровеличківською районною державною адміністрацією, Товариству було передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3521785300:02:000:9050, площею 137,3211га, яка розташована на території Піщанобрідської сільської ради, на строк 10 років. Предметом позову у цій справі є зокрема визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, об'єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 137,3211га, кадастровий номер 3521785300:02:000:9050, на нових погоджених сторонами умовах (на строк 7 років та з іншим розміром орендної плати).
11. Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №912/1616/18, проте 10.07.2018 Управлінням видано накази про надання дозволу громадянам на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих на території Піщанобрідської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, орієнтовним розміром 2,0000га, для чого керівнику відділу у Добровеличківському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області доручено забезпечити реєстрацію земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
12. Судами також встановлено, що за даними Державного земельного кадастру станом на 27.07.2018 відсутні відомості про спірну земельну ділянку площею 137,3211га, а замість неї є відомості про земельну ділянку меншою площею - 135,3211га, кадастровий номер 3521785300:02:004:9350, що свідчить про те, що зі спірної земельної ділянки фактично виділена земельна ділянка площею 2,0000га та зареєстрована нова земельна ділянка площею 135,3211га, кадастровий номер 3521785300:02:004:9350, яка фактично знаходиться у межах спірної земельної ділянки за виключенням площі 2,0000га, що вбачається з копії кадастрового плану земельної ділянки площею 137,3211га з кадастровим номером 3521785300:02:000:9050, станом на 31.01.2018 року (а.с.39) та відомостями публічної кадастрової карти станом на дату розгляду справи в суді апеляційної інстанції, на якій міститься контур спірної земельної ділянки, яка зменшена зсередини згідно з відображеним контуром земельної ділянки площею 2,0000га.
Позиція Верховного Суду
13. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
14. Відповідно до частини 1, абзацу 3 частини 2 статті 79 1 та частини 4 статті 122 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
15. За змістом положень абзацу 2 частини 10 статті 24 та частини 6 статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі поділу чи об'єднання земельних ділянок. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.
16. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
17. Однак положення зазначеної норми пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
18. Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії ; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1- 9 цієї частини.
19. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
20. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
21. Оскільки у даному випадку Орендар звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведена правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 по справі №910/1040/18).
22. Задовольняючи заяву Орендаря про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу розпоряджатися земельною ділянкою площею 135,3211га, кадастровий номер 3521785300:02:004:9350, яка наразі є частиною об'єкта оренди за договором оренди від 02.06.2008, або її частиною, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно виходив з доведеності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування відповідного заходу до забезпечення позову, та зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову предмету позову немайнового характеру, оскільки з наявних матеріалів справи існує реальна загроза ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача в разі задоволення позову, тоді як на підставі оцінки наявних у справі доказів (дані Державного земельного кадастру станом на 27.07.2018, копія кадастрового плану спірної земельної ділянки станом на 31.01.2018, відомості публічної кадастрової карти, накази ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 10.07.2018 про надання дозволу громадянам на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення, наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 14.06.2018 №11-3367/14-18-СГ "Про припинення права оренди земельної ділянки") в їх сукупності судами попередніх інстанцій достеменно встановлено та скаржником навіть не спростовується наявність у нього наміру розпорядитися частинами спірної земельної ділянки (орієнтовною площею 2га) шляхом їх безоплатної передачі у власність громадян, а накази ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 10.07.2018 про надання дозволу громадянам на розроблення документації із землеустрою по суті є підготовчими діями відповідача до відчуження спірного нерухомого майна у межах компетенції, визначеної статтею 122 ЗК України.
23. Судом першої інстанції вірно зауважено, що наявні неодноразові дії Управління з поділу спірної земельної ділянки мають безпосередній негативний вплив на розгляд виниклого між сторонами спору та можливість виконання рішення суду щодо захисту переважного права Товариства на оренду цієї земельної ділянки на підставі частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" з огляду на те, що частиною 12 цієї статті передбачено, що у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди. Адже у разі поділу земельної ділянки, яка є предметом договору оренди від 02.06.2008, об'єктивно відбудеться зміна її меж та площі, припиниться її існування в дійсних межах, що унеможливить ефективний захист прав Орендаря у повному обсязі в разі задоволення позову.
24. У зв'язку з цим, колегія суддів частково погоджується з твердженням скаржника про те, що у випадку прийняття рішення у цій справі на користь позивача забезпечення позову щодо однієї частини поділеної земельної ділянки з кадастровим номером 3521785300:02:000:9050, яка перестала існувати як об'єкт цивільних прав, не забезпечить виконання рішення та вимог позивача в цілому , так як заходи щодо поділу спірної земельної ділянки є чинними, не оскаржено позивачем в порядку адміністративного судочинства та не скасовано.
25. Разом з тим Верховний Суд враховує законність та обґрунтованість позиції судів попередніх інстанцій щодо необхідності забезпечення можливості реального та ефективного судового захисту переважного права Орендаря на оренду хоча б більшої частини спірної земельної ділянки (площею 135,3211га) у разі прийняття рішення про задоволення позову повністю або частково. При цьому судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що вжиті заходи забезпечення позову спрямовані передусім на запобігання подальшому порушенню прав позивача та забезпечення можливості реального судового захисту зважаючи на існуючі обставини здійсненого відповідачем поділу спірної земельної ділянки на дві частини.
26. Апеляційним судом також правомірно враховано те, що обґрунтованість припущень Товариства щодо реального наміру відповідача розпорядитися спірною земельною ділянкою підтверджується судовими рішеннями у інших справах (№912/3635/17, №912/416/18, №912/417/18), з яких вбачається, що ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області систематично вчиняються дії щодо поділу земельних ділянок, стосовно яких у судовому порядку вже поновлено договори оренди або стосовно яких триває судовий спір.
27. Отже, судами попередніх інстанцій достеменно встановлено та скаржником не спростовано той факт, що застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу розпоряджатися частиною спірної земельної ділянки не порушить прав та охоронюваних законом інтересів Управління чи інших осіб, які не є учасниками справи, а лише запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод для виконання рішення суду в разі повного чи часткового задоволення позовних вимог.
28. У зв'язку з наведеним, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги. Тим більше, що подана Банком касаційна скарга взагалі не містить жодних доводів на обґрунтування відсутності передбачених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне нерухоме майно та заборони вчинення відповідачем дій щодо відчуження цього майна у будь-який спосіб.
29. Касаційна інстанція відхиляє безпідставні доводи скаржника про те, що Управлінням за рахунок поділу спірної земельної ділянки загальною площею 137,3211га вже сформовано інші земельні ділянки та надано дозволи на розробку проектів землеустрою громадянам і наразі оскаржувана ухвала обмежує їх права на розпорядження земельною ділянкою , оскільки за змістом статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Проте з матеріалів справи не вбачається та відповідачем не доведено виникнення у певних громадян права власності на частини земельної ділянки, переважне право Товариства на поновлення договору оренди стосовно якої є предметом даного спору, що могло б свідчити про порушення прав нових власників на розпорядження землею, яка за ними ще не оформлена у встановленому порядку.
30. Колегія суддів не приймає до уваги передчасні посилання відповідача на те, що на виконання наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 14.06.2018 №11-3367/14-18-СГ "Про припинення права оренди земельної ділянки", який є чинним та в судовому порядку не оскаржувався, Управлінням на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" направлено Орендарю в межах місячного строку лист-повідомлення від 15.06.2018 №32-11-0.63-4963/2-18 про заперечення у поновленні договору оренди від 02.06.2008, в зв'язку з чим обраний Товариством захід забезпечення позову не є ефективним способом захисту порушених прав позивача, не може поновити порушені чи оспорювані права або інтереси ТОВ "Каталена" та не може забезпечити виконання рішення суду у даній справі, що суперечить правовій суті забезпечення позову , оскільки, по-перше, такі твердження фактично є запереченнями щодо обґрунтованості позовних вимог та мають оцінюватися судом першої інстанції лише під час розгляду справи суті, а не в межах оскарження ухвали про забезпечення позову. По-друге, скаржник помилково не звернув уваги на те, що позовні вимоги Товариства обґрунтовуються положеннями частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", якими врегульовано порядок реалізації орендарем переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, що не слід ототожнювати з правовим інститутом пролонгації договору оренди землі за "мовчазною згодою" сторін, передбаченим частиною 6 цієї статті (Правова позиція щодо розмежування цих підстав чітко висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц та Палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).
31. Разом з тим, колегія суддів погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами заявника, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
32. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
33. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
34. Відтак касаційна інстанція дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних ухвали і постанови.
Щодо судових витрат
35. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Зважаючи на викладене та керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 27.07.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.2018 у справі №912/1616/18 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
К. М. Пільков
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 18.12.2018 |
Оприлюднено | 21.12.2018 |
Номер документу | 78715846 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Чумак Ю.Я.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні