Постанова

від 11.12.2018 по справі 825/957/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2018 року

Київ

справа №825/957/16

касаційне провадження №К/9901/27303/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.07.2016 (головуючий суддя Скалозуб Ю.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 (головуючий суддя Горяйнов А.М., судді: Ганечко О.М., Літвіна Н.М.) у справі №825/957/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Обрій до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Обрій звернулось до суду із адміністративним позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2015 №0000392200 та від 25.03.2016 №0000012200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.07.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016, позовні вимоги задоволено.

Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області подала касаційну скаргу, в якій просила постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зазначає, що судами неповно встановлено обставини справи.

Зокрема, зазначає, що правочини між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання правових наслідків.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Обрій з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додатну вартість по взаємовідносинах з ПП Адепт-Аудіт , ТОВ Агротехсоюз , ТОВ Агробудівельний альянс Астра , ТОВ Аграрна індустріальна компанія за період з 01.02.2015 по 28.02.2015 та з ТОВ Політек-СД за період з 01.03.2015 по 31.03.2015.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.185.1 ст. 185 п. 193.1 ст. 193, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200, п.201.1, п.201.4, п.201.7 ст.201, п.209.2, п.209.3 ст.209 Податкового кодексу України, за висновками податкового органу операції позивача з ПП Адепт-Аудіт , ТОВ Агротехсоюз , ТОВ Агробудівельний альянс Астра , ТОВ Аграрна індустріальна компанія та ТОВ Політек-СД не мали реального характеру.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 02.11.2015 №156/2200/30875394 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.11.2015 №0000392200, яким позивачу зменшене від'ємне значення податку на додану вартість на 12627,00грн. та від 25.03.2016 №0000012200, яким нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 150460,00грн., утому числі 120368,00грн. - за основним платежем та 30092,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарські операції позивача з контрагентами мали реальний характер та підтвердженні належними первинними бухгалтерськими документами.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність спірних господарських операцій позивача з ПП Адепт-Аудіт , ТОВ Агротехсоюз , ТОВ Агробудівельний альянс Астра , ТОВ Аграрна індустріальна компанія та ТОВ Політек-СД та їх зв'язок з господарською діяльність позивача підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема договором від 30.01.2015 №30-01/15 щодо придбання макухи соняшникової (а.с. 161-163 Т1.); договором купівлі-продажу запасних частин від 03.02.2014 №021416 (а.с. 183 Т1.); договором від 02.01.2014 № 160/14/217 щодо поставки запасних частин для сільськогосподарської техніки (а.с. 194-195 Т1.); договором купівлі-продажу від 09.02.2015 №КУ/0000198 щодо поставки запасних частин для сільськогосподарської техніки (а.с. 227 Т1.); договором від 20.02.2015 щодо надання послуг по внесенню КАС-32 оприскувачем самохідним ROSA-01 на площі 3000га (а.с. 233 Т1.); податковими та видатковими накладними; рахунками; платіжними документами; товарно-транспортними накладними; актами виконаних робіт.

Факт відвантаження макухи соняшникової в смт. Срібне Чернігівської області у кількості 40080 т. підтверджується також журналом відомостей руху зерна та іншої продукції на току. ПП Адепт-Аудіт надало позивачу посвідчення якості макухи соняшникової від 11.01.2015. Придбана макуха була використана позивачем в господарській діяльності на корм у лютому 2015 року в обсязі 21160 кг згідно відомості на видачу кормів, а залишки макухи зберігалися на складах ТОВ Обрій , які він орендує у співвласників майна колишнього КСП ім. Калініна згідно договору оренди майна від 07.04.2002.

Доставка товару від ТОВ Агротехсоюз була здійснена Новою Поштою, що підтверджується експрес-накладною від 26.02.2015 №20450001488244, особа, яка направляла автозапчастини (ОСОБА_1) є співробітником ТОВ Агротехсоюз .

Товар, придбаний у ТОВ Агротехсоюз , позивач використав у власній господарській діяльності для проведення ремонту сівалки ХоршПромо. Списання відповідних запасних частин проведено по лімітно-забірній картці від 10.03.2015 №ОБ 0000234. Наявність у позивача вказаної сівалки підтверджується балансовою довідкою від 17.05.2016 № 129.

Доставка товару від ТОВ Агробудівельний альянс АСТРА в смт. Срібне підтверджується копіями шляхових листів від 26.02.2015 №241 та від 17.02.2015 №223. Запчастини, придбані у ТОВ Агробудівельний альянс АСТРА , позивач використав для ремонту дискової борони Joker 8 RT, що підтверджується лімітно-забірним листом від 10.03.2015 №ОБ-0000233. Право власності позивача на вказану борону підтверджене актом від 28.04.2012 та балансовою довідкою від 17.05.2016 №129.

Доставка товару від ТОВ Аграрна індустріальна компанія до позивача підтверджується експрес-накладною Нової Пошти від 01.04.2015 №59998017698697. Придбані запчастини позивач використав для ремонту трактора CASE 340, що підтверджується лімітно-забірною карткою №371. Право ТОВ Обрій на зазначену техніку підтверджується актом-приймання передачі від 31.10.2011, видатковою накладною від 31.10.2011 № РН-0001386 та свідоцтвом про реєстрацію машини серії ЕА №090759.

Позивачем також отримано послуги від ТОВ Політек-СД , при цьому контрагентом позивача було помилково виписано податкову накладну від 13.03.2015 №5 щодо надання транспортних послуг. У подальшому 26.10.2015 ТОВ Політек-СД здійснило коригування зазначеної накладної та визначено номенклатуру послуги - внесення КАС-32 оприскувачем самохідним ROSA -01. Судами встановлено наявність у позивача КАС-32, який вносився ТОВ Політек-СД , а також його списання.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

При цьому, суд звертає увагу, що податковий орган ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи судами не посилався на наявність кримінальних справ стосовно контрагентів позивача чи на заперечення ними здійснення господарської діяльності. Матеріали справи не містять доказів проведення позивачем господарських операцій з підприємствами, які мають фіктивний статус та здійснюють нелегальну діяльність.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 у справі №825/957/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду