Постанова

від 19.12.2018 по справі 322/1157/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 19.12.2018 Справа № 322/1157/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 322/1157/17

Провадження №22ц/807/136/18 Головуючий у 1 інстанції Шиш А.Б.

Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.

суддів: Крилової О.В.

Кухаря С.В.

при секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства Саранчі Миколи Петровича на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 14 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Фермерського господарства Саранчі Миколи Петровича про визнання договору оренди землі недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який в ході розгляду справи був уточнений, до ФГ Саранчі М.П. про визнання договору оренди землі недійсним, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,37 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Зеленівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, яка належить йому на підставі державного акту на право приватної власності серії НОМЕР_2 виданий 12.12.2001 року.

Вказує, що його земельною ділянкою тривалий час незаконно фактично користується відповідач.

На його неодноразові звернення до відповідача з усною заявою про те, що він має намір повернути свою земельну ділянку для укладення договору оренди з іншим землекористувачем, оскільки відповідач користувався його земельною ділянкою останні роки без договору оренди, він отримав відмову.

Від відповідача він дізнався, що між ним та відповідачем нібито укладено договір оренди землі, строком на 15 років.

Право оренди на належну йому земельну ділянку зареєстровано 11 липня 2015 року в реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 10449248.

На його звернення до відповідача з вимогою видачі йому договору оренди, відповіді не отримав.

Зазначає, що йому не відомо ні про істотні умови договору оренди, ні про розмір орендної плати. Оспорюваний договір між ними нібито укладено 01 березня 2015 року, проте, він з травня 2014 року змінив своє місце проживання.

Вказує, що відповідач в добровільному порядку не повертає йому земельну ділянку, не надає копії договору оренди, незаконно користується його земельною ділянкою і отримує прибуток.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд визнати договір оренди землі укладений 01 березня 2015 року між ним та відповідачем стосовно земельної ділянки недійсним у зв'язку з відсутністю його волевиявлення на його укладення, а саме відсутність його особистого підпису в договорі оренди.

Ухвалою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 13 березня 2018 року по справі призначено судово-почеркознавчу експертизу.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 14 травня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсним укладений 01 березня 2015 року між ОСОБА_3 та ФГ Саранчі М.П. договір оренди земельної ділянки, площею 5,37 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Зеленівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень 11 липня 2015 року за номером 10449248.

Стягнуто з ФГ Саранчі М.П. на користь ОСОБА_3 понесені ним судові витрати в сумі 2890 грн. 24 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ФГ Саранчі М.П. подало апеляційну скаргу у якій зазначає, що рішення суду вважає постановленим при формальному розгляді справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яком повністю відмовити у задоволені позовних вимог.

Вислухавши доповідь судді, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди земельної ділянки від 01 березня 2015 року слід визнати недійсним, оскільки підписання договору безпосередньо сторонами є основною і обов'язковою умовою його укладання. Обставину, що позивач не підписував договір оренди землі з ФГ Саранчі М.П. суд вважав доведеною.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з таким висновком.

Як вірно встановлено судом, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,37 га., розташована на території Зеленівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, серії НОМЕР_2 виданий 12.12.2001 року (а.с. 8).

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 18 квітня 2018 року № 4-153, складеного Запорізьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, підписи, які містяться в графі ОРЕНДОДАВЕЦЬ в договорі оренди земельної ділянки від 01.03.2015 року, укладеному між ОСОБА_3 та ФГ Саранчі М.П. , в графі Орендодавець в акті визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) що розташована на території Зеленівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області та в графі ОСОБА_3 в акті приймання - передачі об'єкта оренди за договором оренди землі від 01.03.2015, виконані не ОСОБА_3, а іншою особою (а.с. 82-89).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Частиною третьою цієї статті передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 14 Закону України "Про оренду землі" передбачена письмова форма договору оренди землі.

Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (ч.2 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5,6 ст. 203 цього Кодексу.

За положеннями ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 1-16308св18.

Установивши під час розгляду справи факт відсутності волевиявлення ОСОБА_3 (орендодавця) на укладення спірного договору оренди землі, оскільки згідно з вказаним експертним висновком цей договір останнім не підписано, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та визнання такого договору недійсним.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неповного з'ясування усіх фактичних обставин справи, не дослідження належної оцінки наявним у матеріалах доказам, оскільки скаржником не вказано які саме докази залишились поза увагою суду.

Відповідно до ч. 1 п. 9 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин норми ЦПК України в редакції 2004 року. Проте, зазначене не сплинуло на висновок суду про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист пав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 89, 263 ЦПК України надав належну оцінку доказам по справі, вірно встановив характер спірних правовідносин і дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Саранчі Миколи Петровича - залишити без задоволення.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 14 травня 2018 року по цій справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 20 грудня 2018 року.

Головуючий:

Судді: