Постанова

від 19.12.2018 по справі 826/7601/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7601/17 Суддя першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Карпушової О.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агроправо Інвест на прийняте у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агроправо Інвест до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві, Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі міста Києва про стягнення пені, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Рамбурс-Трайгон , у подальшому замінене на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Агроправо Інвест (далі - Позивач, ТОВ Агроправо Інвест ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Відповідач-1, ДПІ у Шевченківському районі), Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі міста Києва (далі - Відповідач-2, УДКС у Шевченківському районі) про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ Агроправо Інвест пені по бюджетній заборгованості у розмірі 9 949 437,95 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2018 року позов задоволено частково - стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ Агроправо Інвест 1 755 746,08 грн. пені, нарахованої на заборгованість бюджету перед ТОВ Агроправо Інвест з відшкодування податку на додану вартість в сумі 20 230 546,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сума заявленого до відшкодування податку на додану вартість вважається узгодженою з 16.02.2016 року - дати набрання законної сили рішенням суду у справі №2а-15313/10/2670, виконання якого ухвалою суду касаційної інстанції було зупинено у період з 18.05.2016 року по 20.09.2016 року, граничним строком перерахування коштів бюджетного відшкодування з податку на додану вартість було 01.03.2016 року, а фактична виплата бюджетного відшкодування 30.11.2016 року здійснена поза межами граничного строку, з Державного бюджету України підлягає стягненню виключно пеня за періоди з 02.03.2016 року по 17.05.2016 року та з 21.09.2016 року по 30.11.2016 року.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом першої інстанції не було враховано предмет спору у справі №2а-15313/10/2670, а також те, що правомірність заявленої суми бюджетного відшкодування були підтверджені відповідними довідками ДПІ у Шевченківському районі ще у 2010 році, висновки яких не були предметом судового оскарження. Судом було залишено поза увагою, що рішення суду у справі №2а-15313/10/2670 підтверджує факт бездіяльності контролюючого органу щодо неподання в установлений строк висновку про відшкодування податку на додану вартість, у той час як питання узгодження податкового зобов'язання не було предметом судового розгляду взагалі. Вказує, що твердження суду про виникнення у Відповідача-1 обов'язку скласти висновок про повернення бюджетного відшкодування лише 23.02.2016 року є безпідставним, оскільки відповіді дії повинні бути вчинені ще 01.01.2011 року. Наголошує, що судовим рішенням у справі №826/1038/15, яке набрало законної сили 17.09.2018 року, встановлені преюдиційні обставини щодо даної справи в частині неможливості обрахунку моменту виникнення обов'язку у контролюючого органу скласти висновок про повернення суми податку на додану вартість лише з 16.02.2016 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018 року було відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2018 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.12.2018 року.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні представник Позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити з викладених у ній підстав.

Представник Відповідача-1 наполягав на скасуванні судового рішення та залишенні позовної заяви без розгляду.

Відповідач-2, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2015 року у справі №2а-15313/10/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.09.2016 року, визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Шевченківському районі щодо повернення Позивачу бюджетного відшкодування у розмірі 20 230 546,00 грн. та зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі подати висновок до Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва із зазначенням суми у розмірі 20 230 546,00 грн., що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на користь Позивача (з урахуванням ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2016 про виправлення описок у судовому рішенні).

Зі змісту постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2015 року у справі №2а-15313/10/2670 вбачається, що Позивачем у період з листопада 2009 року по лютий 2010 року було подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва декларації з податку на додану вартість та заяви про повернення сум бюджетного відшкодування на загальну суму 21 848 193,00 грн., а саме: за листопад 2009 року - 11 290 000,00 грн., за грудень 2009 року - 8 168 006,00 грн., за січень 2010 року - 1 352 357,00 грн., за лютий 2010 року - 1 037 830,00 грн.

За результатами проведення позапланових виїзних перевірок з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок Позивача за листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, а також лютий 2010 року контролюючим органом були складені довідки від 16.04.2010 року № 217/07-20/35947583 та від 21.05.2010 року № 259/07-20/35947583, згідно висновків яких не встановлено порушень щодо задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Крім того, у згаданих довідках зазначено, що висновки щодо достовірності заявлених позивачем сум до відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок будуть здійснені після проведення заходів, передбачених п.п. 4.2-4.5 наказу Державної податкової адміністрації України від 18.08.2005 року №350 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ .

На підставі складених ДПІ у Шевченківському районі висновків про суми відшкодування податку на додану вартість від 28.11.2016 року №№14231-07, 14230-07 та 14232-07 (а.с. 69-71) суму бюджетного відшкодування було перераховано на банківський рахунок Позивача 30.11.2016 року, що підтверджується випискою по рахунку №26000304020.980 (а.с. 12).

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , ст. 200 Податкового кодексу України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню лише у період після набрання законної сили рішенням суду у справі №2а-15313/10/2670 з вирахуванням період з 18.05.2016 року по 20.09.2016 року, протягом якого виконання рішення суду було зупинено ухвалою суду касаційної інстанції.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.

Відповідно до абз. абз. 1, 3 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість (далі - Закон про ПДВ), який був чинний на момент подання декларацій та розрахунків суми бюджетного відшкодування, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Приписи пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ визначали, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Як було встановлено раніше, ТОВ Рамбурс-Трайгон у період з листопада 2009 року по лютий 2010 року було подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва декларації з податку на додану вартість та заяви про повернення сум бюджетного відшкодування на загальну суму 21 848 193,00 грн., а саме: за листопад 2009 року - 11 290 000,00 грн., за грудень 2009 року - 8 168 006,00 грн., за січень 2010 року - 1 352 357,00 грн., за лютий 2010 року - 1 037 830,00 грн.

Підпунктом 7.7.5. пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За правилами пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу

В силу положень пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Як вбачається зі змісту постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2015 року у справі №2а-15313/10/2670, а також встановлено у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2018 року у справі №826/1038/15, 16.04.2010 року ДПІ у Шевченківському районі складено довідку № 217/07-20/35947583 Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ Рамбурс-Трайгон з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.09.2009 року по 30.10.2009 року, за грудень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2009 року по 30.11.2009 року, за січень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2009 р. по 31.12.2009 року .

У розділі 4 довідки контролюючий орган зазначив, що висновки щодо достовірності заявлених ТОВ Рамбурс-Трайгон до відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2009 року в розмірі 11 290 000,00 грн.; за грудень 2009 року в розмірі 8 168 006,00 грн., за січень 2010 року в розмірі 1 352 357,00 грн. будуть здійснені після проведених заходів, передбачених п. 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 Наказу ДПА України від 18.08.2005 року № 350 Про затвердження методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ .

Згідно розділу 4 довідки ДПІ у Шевченківському районі від 21.05.2010 року № 259/07-20/35947583 Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ Рамбурс-Трайгон з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2009 по 31.01.2010 висновки щодо достовірності заявлених ТОВ Рамбурс-Трайгон до відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2010 року в розмірі 1 037 830,00 грн будуть здійснені після проведених заходів, передбачених п. 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 Наказу ДПА України від 18.08.2005 року № 350 Про затвердження методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ .

Отже, на підставі зазначених довідок, Відповідач-1 фактично відмовив Позивачу у перерахунку бюджетного відшкодування, посилаючись на необхідність проведення перевірок контрагентів ТОВ Рамбурс-Трайгон , відповідно до Наказу ДПА України від 18.08.2005 року № 350 Про затвердження методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ .

Разом з тим, відповідно до п. 4.2 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18.08.2005 року № 350 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до початку перевірки за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (далі - Системи співставлення) з'ясовується відповідність задекларованого податкового кредиту платника ПДВ та податкових зобов'язань постачальників.

Запити на проведення перевірок з питань правових відносин постачальників, які відповідають визначеним у цьому пункті критеріям, направляються підрозділами податкового контролю юридичних осіб (оподаткування фізичних осіб) не пізніше наступного робочого дня від дня початку перевірки.

Відповідно до п. 4.3 Методичних рекомендацій, орган державної податкової служби, до якого надійшов запит про надання загальних відомостей про постачальника платника ПДВ, яким заявлено бюджетне відшкодування, зобов'язаний протягом 3 робочих днів від дня його надходження силами підрозділів реєстрації та обліку платників податків, адміністрування ПДВ, обліку та звітності, податкового контролю юридичних осіб та податкової міліції підготувати та направити засобами електронного зв'язку до відповідного органу державної податкової служби вичерпну інформаційну довідку про даного суб'єкта господарювання.

Отже, перевірка контрагентів ТОВ Рамбурс-Трайгон за вказаними Методичними рекомендаціями повинна передувати проведенню документальної перевірки платника для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування згідно пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ.

Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2018 року у справі №826/1038/15 встановлено, що зі змісту довідок ДПІ у Шевченківському районі вбачається, що податкова інспекція за результатами перевірки правильності заявлених до відшкодування сум податку фактично не заперечила товарності й реальності господарських операцій із придбання товарів і сплати податку на додану вартість, не висловила застережень щодо дійсності податкових накладних та інших первинних документів, наданих товариством на підтвердження факту сплати податку і достовірність цих операцій, але в порушення вимог чинного законодавства не склала та не подала УДКС в Шевченківському районі висновок щодо відшкодування сум з ПДВ, що призвело до порушення прав суб'єкта господарювання.

У межах правил пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ може (має право) провести перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування за умови наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням податкового законодавства, якщо ці порушення були допущені саме платником податку при поданні податкової звітності і заяви про бюджетне відшкодування. Така перевірка, зокрема, не виключає можливості перевірки товарності та реальності господарських операцій із контрагентами платника податку.

Водночас, ці норми права не встановлюють залежність виплати бюджетного відшкодування від сплати податку на додану вартість контрагентами платника податку і не дають права контролюючому органу не подавати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетного відшкодування, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, з підстави незавершення перевірки контрагентів платника податків, які були постачальниками/продавцями товарів/послуг, на вартість яких нарахований і сплачений податок, що підлягає відшкодуванню.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено раніше, Позивач оскаржив відповідну бездіяльність контролюючого органу та постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2015 року у справі № 2а-15313/10/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.09.2016 року, позов ТОВ Рамбурс-Трайгон задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Шевченківському районі щодо повернення ТОВ Рамбурс-Трайгон бюджетного відшкодування у розмірі 21 848 193,00 грн.; зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі подати до УДКС у Шевченківському районі висновок із зазначенням суми у розмірі 21 848 193,00 грн., що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на користь ТОВ Рамбурс-Трайгон .

В указаному судовому рішенні, поряд з іншим, встановлено, що у матеріалах справи у повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Відтак, рішенням суду у справі № 2а-15313/10/2670, яке набрало законної сили, встановлено правомірність формування Позивачем заявлених сум до бюджетного відшкодування.

Однак, на підставі вказаного рішення лише 30.11.2016 року УДКС у Шевченківському районі м. Києва було здійснено бюджетне відшкодування 20 230 546,00 грн. на рахунок ТОВ Рамбурс-Трайгон .

При цьому, як вже було підкреслено вище, частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що суми податку на додану вартість, заявлені позивачем до бюджетного відшкодування за листопад-грудень 2009 року та січень-лютий 2010 року не можуть вважатись заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, позаяк правомірність їх формування підтверджена судовим рішенням лише з 16.02.2016 року.

Разом з тим, такі висновки суду є помилковими з огляду на таке.

Відповідно до пп. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Водночас, як вірно підкреслив Апелянт, ТОВ Рамбурс-Трайгон не оскаржувало в судовому порядку рішення контролюючого органу, які він має право прийняти, відповідно до п.п 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ, у тому числі висновки складених ДПІ у Шевченківському районі довідок № 217/07-20/35947583 від 16.04.2010 року та №259/07-20/35947583 від 21.05.2010 року.

У контексті наведеного посилання суду першої інстанції на приписи абз. 2 пп. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ та абз. 2 п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки вони регламентують порядок здійснення бюджетного відшкодування лише тоді, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження.

Проте, у межах даних правовідносин ані адміністративного, ані судового оскарження платником податків ініційовано не було, оскільки відсутні відповідні рішення контролюючого органу та, як встановлено у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2018 року у справі №826/1038/15, згідно інформації, що міститься у вищевказаних довідках, податковим органом не встановлено факти допущення порушень платником податків.

Всупереч положенням Закону України Про додану вартість , чинного на час виникнення спірних правовідносин та Податкового кодексу України, який набрав чинності на час виникнення у позивача права на отримання бюджетного відшкодування, відповідачем не було надано висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету органу державного казначейства.

Нормами податкового законодавства не передбачено право Відповідача-1 з будь-яких причин утримуватися від виконання вище зазначених дій, оскільки під час проведення перевірки Позивача не встановлено порушень позивачем податкового законодавства.

За таких обставин судовою колегією враховується, що відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

При цьому судова колегія вважає за необхідне зазначити, що характер визначеної п. 200.23 ст. 200 ПК України відповідальності за несвоєчасну виплату сум бюджетного відшкодування жодним чином не пов'язаний з наявністю чи відсутністю вини суб'єкта владних повноважень, що зумовила несвоєчасне повернення коштів. Юридичний факт, який породжує виникнення правовідносин, врегульованих п. 200.23 ст. 200 ПК України, є невідшкодування платникам протягом визначеного цією статтею строку суми коштів.

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.06.2014 року у справі № 21-131а14, у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 ПК України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку. На суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашений у зв'язку з ним заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Таким чином, у результаті невчинення уповноваженими органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку нараховується пеня.

У постанові від 24.04.2018 року у справі №810/2512/17 Верховний Суд зазначив, що у межах спірних правовідносин достовірність декларування товариством заявленої до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за період липень та вересень 2014 року підтверджена довідкою податкового органу та рішенням суду у справі №810/4997/15, у зв'язку з чим, та у відповідності до пункту 200.12. статті 200 Податкового кодексу України, відповідач повинен був протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки подати органові державної казначейської служби відповідні висновки. Невідшкодування товариству сум податку на додану вартість, заявлених у липні та вересні 2014 року, є заборгованістю бюджету перед платником податків, з огляду на що Верховний Суд погоджується з висновками судів про наявність підстав для нарахування та стягнення на користь товариства пені на рівні 120 відсотків облікової ставки національного банку України за період з 1 січня 2017 року по 31 липня 2017 року в сумі 903 153,18 грн. (згідно розрахунку).

Згідно правової позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 року у справі Рисовський проти України , принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

За таких обставин, зважаючи на те, що, як було встановлено раніше, сума бюджетного відшкодування за листопад - грудень 2009 року та січень - лютий 2010 року була перерахована на рахунок Позивача 30.11.2016 року, у межах даної справи сума затримки такої виплати з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2018 року у справі №826/1038/15 склала 675 днів. Відтак, з урахуванням діючих у вказаний період облікових ставок Національного банку України у розмірі 14% з 26.01.2015 року по 06.02.2015 року, 19,5% з 06.02.2015 року по 04.03.2015 року, 30% з 04.03.2015 року по 28.08.2015 року, 27% з 28.08.2015 року по 25.09.2015 року, 22% з 25.09.2015 року по 22.04.2016 року, 19% з 22.04.2016 року по 27.05.2016 року, 18% з 27.05.2016 року по 24.06.2016 року, 16,5% з 24.06.2016 року по 29.07.2016 року, 15,5% з 29.07.2016 року по 16.09.2016 року, 15% з 16.09.2016 року по 28.10.2016 року, та 14 %, починаючи з 28.10.2016 року по 01.12.2016 року, колегія суддів приходить до висновку, що належною до стягнення сумою пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ складає 9 949 437,95 грн.. Крім того, судовою колегією враховується, що наведені розрахунки учасниками справи під сумнів не ставилися.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про помилковість позиції суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення.

При цьому доводи контролюючого органу про необхідність залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду судовою колегією оцінюється критично, оскільки, по-перше, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції ДПІ у Шевченківському районі не подавалася, по-друге, питання дотримання ТОВ Агроправо Інвест було предметом розгляду суду апеляційної інстанції, який ухвалою від 19.10.2017 року відмовив у задоволенні клопотання Відповідача-1 про залишення позову без розгляду.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для зволікання контролюючим органом у складанні висновку про бюджетне відшкодування податку на додану вартість, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Окружного адміністративного суду міста Києва про часткову обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права, що стали підставою для невірного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з ДПІ у Шевченківському районі на користь ТОВ Агроправо Інвест витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, в сумі 373 103,95 грн. (149 241,58 грн. за подання позовної заяви майнового характеру та 223 862,37 грн. за подання апеляційної скарги на рішення суду).

Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агроправо Інвест - задовольнити повністю.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агроправо Інвест (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-а, офіс 319, код ЄДРПОУ 35947583) пеню по бюджетній заборгованості в розмірі 9 949 437 (дев'ять мільйонів дев'ятсот сорок дев'ять тисяч чотириста тридцять сім) гривень 95 копійок за період з 26 січня 2015 року по 30 листопада 2016 року включно.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26, код ЄДРПОУ 39561761) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агроправо Інвест (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-а, офіс 319, код ЄДРПОУ 35947583) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 373 103 (триста сімдесят три тисячі сто три) гривні 95 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Карпушова

Повний текст постанови складено 19 грудня 2018 року.