Постанова

від 12.12.2018 по справі 823/2017/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/2017/17 Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Коротких А.Ю.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 10.08.2017 № 1258 в частині звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_2 з посади командира роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в м. Черкаси Департаменту патрульної поліції Національної поліції України;

- поновити лейтенанта поліції ОСОБА_2 на посаді командира роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в м. Черкаси Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 23.09.2017;

- зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вона просить оскаржуване рішення скасувати як таке, що постановлене із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 перебувала на службі в поліції та проходила службу безпосередньо в Управлінні патрульної поліції в Черкаській області як територіальному (відокремленому) структурному підрозділі Департаменту патрульної поліції на посаді командира роти № 3.

Відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції № 2763 від 12.06.2017 Про призначення та проведення службового розслідування (т. 1 а. с. 112) призначено службове розслідування з метою встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни командиром роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в місті Черкаси Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_2, що мало місце 09.06.2017 за адресою: м. Черкаси, вул. Лесі Українки, 21 та спростування чи підтвердження інформації висвітленої в сюжеті видання Вичерпно командиром роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в місті Черкаси Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_2, яка у позаслужбовий час, озвучила інформацію, що досить негативно вплинула на репутацію Управління патрульної поліції в місті Черкаси Департаменту патрульної поліції та Національної поліції України загалом.

Про призначення службового розслідування згідно із вказаним наказом позивачу було повідомлено листом Управління патрульної поліції в місті Черкаси Департаменту патрульної поліції від 20.07.2017 за вих. № 3206/41/24/03-2017, листом від 25.07.2017 за вих. № 3346/41/24/03-2017 та листом Департаменту патрульної поліції від 02.11.2017 за вих. №5768/41/2/02-2017.

На підставі вказаного наказу проведено службове розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими співробітниками управління патрульної поліції в м. Черкаси ДПП.

За наслідками проведеного розслідування 14.07.2017 складено висновок (т. 1 а.с. 211 - 243), який затверджений 10.08.2017 начальником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, та згідно якого відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, знайшли своє підтвердження.

Зокрема, встановлено, що 09.06.2017 до управління патрульної поліції в місті Черкаси Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в м. Черкаси ДПП) прийшло близько двадцяти працівників патрульної поліції роти № 3 із питанням чому було відсторонено від виконання службових обов'язків командира роти - лейтенанта поліції ОСОБА_2.

При цьому, молодший лейтенант поліції ОСОБА_3 запросив журналістів, які попередньо були проінформовані, що особовий склад роти № 3 на цій зустрічі має намір висловити недовіру начальнику УПП в м. Черкаси ДПП - ОСОБА_4 через те, що останній видає злочинні накази щодо вибіркового зупинення транспортних засобів та притягнення їх водіїв до адміністративної відповідальності, а також про перевищення керівним складом Управління своїх службових обов'язків.

13.06.2017 об 11 год. 00 хв. в конференц-залі Громадської спілки Агенція підтримки підприємництва та інвестицій відбулася прес-конференція окремих працівників УПП в м. Черкаси ДПП з питання висловлення недовіри керівництву УПП в м. Черкаси ДПП.

На даній конференції лейтенант поліції ОСОБА_2, молодший лейтенант поліції ОСОБА_3, лейтенант поліції ОСОБА_5, лейтенант поліції ОСОБА_6 та лейтенант поліції ОСОБА_7 розповідали представникам преси та громадськості, що від начальника УПП в м. Черкаси ДПП ОСОБА_4 надходять незаконні накази, які полягають у вказівці вибірково зупиняти окремі транспортні засоби для складання на водіїв адміністративних матеріалів.

У ході службового розслідування було встановлено, що відомості, викладені у рапортах, зокрема, лейтенанта поліції ОСОБА_2 не підкреплені жодними фото та відеоматеріалами (доказами).

Висновком службового розслідування встановлено, що дії командира роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Черкаси Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_2 перешкоджають роботі структурного підрозділу і негативно впливають на репутацію управління патрульної поліції в м. Черкаси в цілому, а тому в поведінці позивача наявний склад дисциплінарного проступку. Крім того, в діях лейтенанта поліції ОСОБА_2 вбачаються систематичні порушення службової дисципліни.

Про можливість ознайомитись з матеріалами службового розслідування на підставі рапорту поданому керівництву управління патрульної поліції в м. Черкаси Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 було повідомлено листом від 11.10.2017 за вих. № 4882ВН/41/2/02/-2017. Листом управління патрульної поліції в м. Черкаси Департаменту патрульної поліції від 28.12.2017 за вих. № 7459/41/24/03-2017 на адресу ОСОБА_2 було надіслано копії матеріалів зібраних під час проведення службового розслідування у частині, що її стосуються.

За наслідками проведеного службового розслідування за вчинення дисциплінарних проступків, що виразилися у порушенні вимог п.п.1, 2 ч. 1ст. 18 Закону України Про Національну поліцію , п.п. 1, 4, 9, 11, ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. 4 ч. 2, п. 2 ч. 4, п. 1 ч. 7 розділу ІІ Правил етичної поведінки працівника апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом МВС України від 28.04.2016 № 326, п.п. 1, 2, 7, 8 ч. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України наказом Департаменту патрульної поліції від 10.08.2017 № 1258 (т. 1 а. с. 65-67) до лейтенанта поліції ОСОБА_2 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із посади.

Про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача було повідомлено листом управління патрульної поліції в м. Черкаси Департаменту патрульної поліції від 22.09.2017 за вих. № 4723/41/24/03-2017 та листом від 02.11.2017 № 5768/41/2/02-2017.

Як було встановлено судом першої інстанції, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача було видано на підставі висновків службового розслідування, проведеного за фактом порушення службової дисципліни позивачем.

Не погоджуючись із оскаржуваним наказом та вважаючи його протиправним, позивач звернулась до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскаржуваний наказ прийнято відповідачем відповідно до норм Закону України Про Національну поліцію та Дисциплінарного статуту, у зв'язку із чим у задоволенні позову необхідно відмовити.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуваний наказ Департаменту патрульної поліції, на підставі якого ОСОБА_2 звільнено зі служби, є протиправним та таким, що порушує її права в частині можливості працювати в поліції, у зв'язку із чим позов необхідно задовольнити.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Колегія суддів звертає увагу, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало порушення нею службової дисципліни, що виразилось у порушенні вимог п.п.1, 2 ч. 1ст. 18 Закону України Про Національну поліцію , п.п. 1, 4, 9, 11, ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. 4 ч. 2, п. 2 ч. 4, п. 1 ч. 7 розділу ІІ Правил етичної поведінки працівника апарту Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом МВС України від 28.04.2016 № 326, п.п. 1, 2, 7, 8 ч. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України Про Національну поліцію від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України Про Національну поліцію поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Згідно з ст. 19 Закону України Про Національну поліцію у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

У відповідності до частини 1 статті 59 Закону України Про Національну поліцію служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України Про Національну поліцію передбачено, що до набрання чинності Законом України Про Дисциплінарний статут Національної поліції на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України , затвердженого Законом України Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

Вказаним Дисциплінарним статутом визначається сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Так, відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно з п.п. 1, 4, 9, 11 ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, зокрема, базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Відповідно до п. 1 Розділу І Правил встановлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Згідно з п.п. 1, 2, 7, 8 ч. 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.

Колегія суддів звертає увагу, що дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов'язком кожного поліцейського незалежно від того перебуває він під час виконання службових обов'язків чи у позаслужбовий час, що пов'язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.

Така вимога до поведінки поліцейського повинна бути не тільки із пересічними громадянами, а і з колегами по службі.

Щодо твердження апелянта про відсутність у відповідача правових підстав про притягнення її до дисциплінарної відповідальності за публічну критику посадових осіб чи державного органу, колегія суддів зазначає наступне.

Як пояснила позивач під час судового розгляду справи в першій інстанції, нею у приватній розмові було повідомлено журналіста ОСОБА_8 про певні порушення керівництвом управління патрульної поліції в м. Черкаси Департаменту патрульної поліції з метою повідомлення керівництва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про певні правопорушення, які за браком доказів не вдалося підтвердити.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивачу було відомо про рід професійної діяльності вказаної особи.

Також, колегією суддів встановлено, що 10.06.2017 позивач надала коментар журналістці ТОВ Інформаційне агентство Вичерпно ОСОБА_9 у телефонному режимі, інформація отримана від позивача була використана в інформаційній статті Начальнику Патрульної поліції Черкас ледь не висловили недовіру .

Відповідно до наданих позивачем під час службового розслідування письмових пояснень ( т. 1 а.с. 132 - 139) від 14.06.2017 остання вказала, що 12.06.2017 вона отримала велику кількість дзвінків від журналістів, які хотіли зустрітися, щоб прокоментувати події, які сталися.

13.06.2017 об 11 год. 00 хв. в конференц-залі Громадської спілки Агенція підтримки підприємництва та інвестицій відбулася прес-конференція окремих працівників УПП в м. Черкаси ДПП з питання висловлення недовіри керівництву УПП в м. Черкаси ДПП, зокрема, за участі позивача, яка розповідала представникам преси та громадськості, що від начальника УПП в м. Черкаси ДПП ОСОБА_4 надходять незаконні накази, які полягають у вказівці вибірково зупиняти окремі транспортні засоби для складання на водіїв адміністративних матеріалів.

Отже, колегія суддів вважає, що такі дії позивача дають підстави для обґрунтованого сумніву достовірності доказів, які покладені в основу позовних вимог та свідчать про наявність в діях позивача ознак публічної критики, яка є вчинком, який зашкоджує роботі та негативно впливає на репутацію Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та Національної поліції України в цілому.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 6 ст. 4 Дисциплінарного статуту у разі одержання наказу, який суперечить законові, підлеглий не зобов'язаний виконувати його, а має негайно проінформувати начальника, який віддав наказ, а в разі підтвердження цього наказу - письмово проінформувати старшого прямого начальника.

Публічно критикувати начальника та розповсюджувати громадськості та органам ЗМІ інформацію, яка може зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію Національної поліції України, є недопустимим.

До того ж, події, про які позивач наголошував засобам масової інформації та громадськості, не знайшли свого підтвердження під час відповідних перевірок. Натомість, такі посилання призвели до дискредитації управління патрульної поліції в м. Черкаси та Національної поліції України в цілому.

При цьому, колегія суддів зазначає, що та обставина, що прес - конференція відбулася після прийняття наказу про призначення службового розслідування не впливає на правомірність накладення дисциплінарного стягнення на позивача, позаяк наказ про призначення розслідування стосувався подій, що мали місце 09.06.2017, а події, які відбувалися 13.06.2017, взяті відповідачем до уваги під час службового розслідування, яке тривало до 14.07.2017.

Щодо посилання апелянта на практику Європейського суду з прав людини щодо допустимої критики стосовно політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою ніж окремої пересічної особи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , Європейська Конвенція Про захист прав людини і основоположних свобод і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

У рішенні по справі Рангайніс проти Латвії Високий Суд вказав, що свобода вираження поглядів пов'язана із зобов'язаннями, зокрема, із необхідністю ретельно перевіряти інформацію перед її поширенням. Це в більшій мірі стосується осіб, які займають державні посади. При ухваленні вказаного рішення ЄСПЛ виходив з того, що свобода вираження поглядів не є необмеженим правом. Відтак, національні органи влади вправі вживати необхідні заходи для того, щоб реагувати без надлишку на звинувачення про наклеп, які не мали підстав або були зроблені несумлінно. У даній справі суд врахував декілька факторів, зокрема, те, що заявник повинен був усвідомлювати той статус, який він мав відповідно до національного законодавства як державний службовець, а також те, що журналісти могли покладатися на його заяви. З урахуванням цього ЄСПЛ відхилив вимоги заявника та констатував правомірність втручання у права пана Рангайніса (національний суд призначив штраф за наклеп). У даному випадку органи влади встановили справедливий баланс між правами і діяли в межах розсуду відповідно до Конвенції.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п.1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України Про Національну поліцію , п.п. 1, 4, 9, 11, ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. 4 ч. 2, п. 2 ч. 4, п. 1 ч. 7 розділу ІІ Правил етичної поведінки працівника апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, п.п. 1, 2, 7, 8 ч. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 13.06.2017 № 976 позивач притягався до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, вказане стягнення є не знятим.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до п.п. 6, 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно з ст. 14 Дисциплінарного статуту у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

При цьому, вирішення питання щодо виду застосованого дисциплінарного стягнення є переважним правом керівника, який наділений правом накладання дисциплінарних стягнень.

Щодо доводів апелянта на порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу порядку накладення дисциплінарного стягнення, колегія суддів не бере до уваги, оскільки наявність процесуальних порушень проведення службового розслідування не є свідченням відсутності у її діях дисциплінарного проступку.

Пунктом 6.3. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України затверджено права особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, стосовно якої проводиться службове розслідування:

6.3.1. Отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування.

6.3.2. Брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування.

6.3.3. Висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять).

6.3.4. Відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України.

6.3.5. За письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України.

6.3.6. Оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

Крім того, з листа ДПП від 02.11.2017 № 5768/41/2/02-2017 вбачається, що позивач станом на час звернення до суду першої інстанції з даним позовом була обізнана зі змістом оскаржуваного наказу та висновками службового розслідування, на підставі якого було видано вказаний наказ.

Також, як вірно було встановлено судом першої інстанції, позивач надавала особисті письмові пояснення під час проведення службового розслідування, їй повідомлялось про її право отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування, а тому вказані доводи є необґрунтованими.

Щодо доводів апелянта на порушення відповідачем ст. 57 Закону України Про національну поліцію , оскільки її звільнення відбулось без атестації, колегія суддів зазначає, що оскаржуваним наказом позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади. Оскаржуваним наказом не вирішувалось питання про переміщення посаду на нижчу посаду через службову невідповідність, так само як і звільнення зі служби в поліції, а тому, вказані доводи позивача є безпідставними.

Щодо посилання апелянта на недопустимість її звільнення з посади оскаржуваним наказом з огляду на її відсутність на службі з поважних причин - перебування на лікарняних та у відпустках, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень визначений в ст. 14 Дисциплінарного статуту.

Виконання та зняття дисциплінарних стягнень визначено в ст. 16 Дисциплінарного статуту.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що оскаржуваним наказом позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності тобто обрано вид стягнення, який належить застосувати за вчинене порушення службової дисципліни.

Сутність виконання рішення про накладення дисциплінарного стягнення полягає в практичній реалізації визначеного дисциплінарного стягнення.

Згідно зі статтею 18 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів зазначає, що на осіб рядового і начальницького складу за вчинення порушень службової дисципліни наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади видається з дотриманням строків, передбачених статтею 16 Дисциплінарного статуту, у тому числі й щодо осіб, які тимчасово непрацездатні. Подальше виконання такого наказу відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту здійснюється після прибуття їх до місця проходження служби.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 08.10.2013 у справі № 21-250а13.

Колегія суддів звертає увагу, що правомірність наказу щодо виконання стягнення, накладеного відповідачем згідно з оскаржуваним наказом - не є предметом розгляду у даній справі.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуваний наказ відповідача в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади є правомірним, а позовні вимоги в цій частині необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про поновлення лейтенанта поліції ОСОБА_2 на посаді командира роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в м. Черкаси Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає, що вони також задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від попередньої вимоги про скасування наказу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

Повний текст постанови виготовлений 17.12.2018.