Рішення

від 11.12.2018 по справі 480/4037/18

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2018 р. Справа № 480/4037/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Михайленко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/4037/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛОДОРОЗСАДНИК"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛОДОРОЗСАДНИК" (далі - позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.08.2018 № НОМЕР_1, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 80 000, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення від 10.08.2018 № НОМЕР_1 є незаконним і підлягає скасуванню з огляду на те, що висновки перевірки, оформленої актом від 25.07.2018 № 4657/18-28-14-07/31623076/106, не ґрунтуються на приписах чинного податкового законодавства, зроблені без встановлення усіх обставин, які мають суттєве значення. В основу складу податкового правопорушення покладені взаємовідносини ТОВ "ПЛОДОРОЗСАДНИК" з його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю Зоря А . Згідно з висновками, наведеними у акті від 25.07.2018 № 4657/18-28-14-07/31623076/106 та додатках до нього, у перевіреному періоді ТОВ "ПЛОДОРОЗСАДНИК" завищило податковий кредит на загальну суму 80 000, 00 грн. по господарських операціях з ТОВ Зоря А , які, на думку податкового органу, реально не відбувалися, мали фіктивний характер, здійснені з метою отримання податкової вигоди. Проте, позивач стверджує, що реальність здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю 80 000, 00 грн. на виконання договору купівлі-продажу гібридного насіння кукурудзи, що підтверджується складеними належним чином та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними та іншими первинними документами. На переконання позивача, помилковими є твердження відповідача про відсутність здійснення господарських операцій, зроблене на підставі, отриманої податкової інформації за результатами податкового контролю контрагента позивача та на підставі інформації про існування кримінального провадження, під час досудового розслідування якого встановлено факт використання суб'єкта господарювання ТОВ "Зоря А" для маскування незаконного походження зернових культур, виходячи з відсутності у ній об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, а також аналізу первинних документів по взаємовідносинам із позивачем, оскільки згідно діючого законодавства України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, який несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, зазначивши, що під час проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ Плодорозсадник встановлено неможливість здійснення господарської операції з ідентифікованим товаром (кукурудзою), у зв'язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва, яка доказується щодо СГ ланцюга (з урахуванням їх місця у ланцюгу). Неможливість здійснення господарських операцій контрагентом позивача ТОВ Зоря А із реалізації насіння кукурудзи у зв'язку із відсутністю факту (джерела) їх законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, яка доказується тим, що відсутній факт реального одержання (купівлі) ТОВ Зоря А відповідної кількості насіння кукурудзи, реалізованого на адресу позивача ТОВ Плодорозсадник та інших підприємств реального сектора економіки від інших суб'єктів підприємництва та власного задекларованого виробництва у період господарської діяльності, засвідчує недійсність (неможливість) формування ним відповідного активу та доказує нереальне джерело введення в обіг товарно-матеріальних цінностей та нереальність здійснення ТОВ Зоря А первинного постачання (продажу) на адресу позивача ТОВ Плодорозсадник .

Крім того, відповідач звертає увагу, що під час проведення перевірки було використано наявну інформацію, яка знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, по контрагенту позивача ТОВ Зоря А , а саме: згідно ухвали Київського районного суду м. Полтави від 24.07.2018 р. по справі №552/1251/18 прокуратурою Полтавської області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за №42016170000000313 від 08.11.2016 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205; ч. 5 ст. 27, ч.3 ст.212; ч.1 ст. 366; ч. 2 ст. 209; ч. 1 ст. 388; ч. 2 ст. 212 КК України. Згідно ухвали Київського районного суду м. Полтави від 24.07.2018 установлено суб'єкти господарської діяльності (в т.ч. і фіктивні СГД), які створені та/або використовуються членами групи для маскування незаконного походження зернових культур: ...ТОВ Зоря А (код 39346011)... . Отже, вбачається що позивач ТОВ ПЛОДОРОЗСАДНИК здійснював фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентом з ознаками фіктивності. На переконання відповідача, наявність вищевказаних обставин є свідченням нереальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання, а первинні документи складені від імені ТОВ Зоря А в адресу ТОВ ПЛОДОРОЗСАДНИК не мають жодної юридичної значимості, а господарські угоди не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед замовником, а лише для збільшення валових витрат та податкового кредиту, а тому податкове повідомлення-рішення від 10.08.2018 № НОМЕР_1, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 80 000, 00 грн., є законним та не підлягає скасуванню.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 12.07.2018 по 18.07.2018 посадовими особами Головного управління ДФС у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛОДОРОЗСАДНИК" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ Зоря А за період березень 2016 року, за результатами якої складено акт від 25.07.2018 № 4675/18-28-14-07/31623076/106 (а.с. 10-19).

Висновками акту перевірки встановлено порушення ТОВ "ПЛОДОРОЗСАДНИК" пп. "а" п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2016 року на суму 80 000,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.08.2018 № НОМЕР_1, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 80 000, 00 грн. (а.с. 9).

Підставою для висновку акта документальної позапланової виїзної перевірки позивача щодо завищення розміру від'ємного значення з ПДВ стала відсутність належного документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ Зоря А , а також наявна податкова інформація щодо ТОВ Зоря А .

Судом встановлено, що 11.03.2016 між позивачем та ТОВ Зоря А укладено договір купівлі-продажу № 11 (а.с. 39), згідно із умовами якого позивач придбав у ТОВ Зоря А насіння кукурудзи "ДК-315" на суму 480000,00 грн. у тому числі ПДВ 80 000, 00 грн.

На виконання вказаного договору ТОВ Зоря А було видано податкову накладну від 12.03.2016 № 6 на суму 480000,00 грн. у тому числі ПДВ 80 000, 00 грн., яка була належним чином зареєстрована в ЄРПН (а.с. 241).

Позивач отримав товар згідно видаткової накладної від 12.03.2018 № 25 (а.с. 40) на підставі довіреності на отримання ТМЦ від 12.03.2016 № НОМЕР_2, виданої на ім'я ОСОБА_3 (а.с. 43).

Якість придбаного товару підтверджується сертифікатом на гасіння № UA-24-20-137-14 (а.с. 150).

Оплата за придбаний товар здійснювалась у безготівковому порядку, що підтверджується копією платіжного доручення від 12.03.2016 № 119 на суму 480000,00 грн. у тому числі ПДВ 80 000, 00 грн. (а.с. 41).

Транспортування ТМЦ здійснювалось транспортом позивача, а саме автомобілем НОМЕР_3, що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля від 12.03.2018 № 12/03-1 (ах. 42) та договором оренди транспортного засобу від 01.03.2016 №01/03-1 (а.с. 151-152).

Придбане у ТОВ Зоря А насіння кукурудзи було використано позивачем на посів, в подальшому вирощено зерно кукурудзи на земельних ділянках, які перебувають у позивача в користуванні на правах оренди, та реалізовано зібраний урожай контрагенту ТОВ "Торговий дім Укрхім". Вказані обставини підтверджуються актом № 7 "Витрати насіння і садивного матеріалу" (ах. 44), звітом ТОВ Плодорозсадник Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2016 року (а.с. 157-158), договорами оренди земельних ділянок з актами приймання передачі та актами визначення (а.с. 159-219), реєстрами приймання зерна вагарем №№ 439, 443, 445 (а.с. 220-222), договором № 060117 від 20.01.2017 та додатком до нього (а.с. 223-225), видатковою накладною № П-00000001 від 3 лютого 2017 року, довіреністю № 20 від 3 лютого 2017 року, з/д накладними (а.с. 226-229); видатковою накладною № П-00000002 від 5 лютого 2017 року, з/д накладними, видатковою накладною № П-00000003 від 5 лютого 2017 року, довіреністю № 21 від 5 лютого 2017 року (а.с. 230- 232), випискою ТОВ Плодорозсадник по поточному банківського рахунку АБ Укргазбанк від 26.01.2017 (а.с. 233), податковою накладною № 2 від 26 січня 2017 року (а.с. 234), випискою ТОВ Плодорозсадник по поточному банківського рахунку АБ Укргазбанк від 01.02.2017 (а.с. 237), податковою накладною № 1 від 01 лютого 2017 (а.с. 238).

Як встановлено із витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ТОВ "Плодорозсадник" є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур та насіння олійних культур (а.с. 146-148), а отже використання насіння кукурудзи відбулось в межах господарської діяльності позивача.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень під час проведення перевірки не встановлено відсутності у позивача первинних документів.

Надані до перевірки оригінали первинних документів містять назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами господарювання.

Вказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне: забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридично/ сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Як встановлено з матеріалів справи, укладений між позивачем та ТОВ Зоря А договір містить положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту товару, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків у момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Акт перевірки не містить жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином.

Викладене в акті перевірки судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на припущеннях щодо безтоварності угоди.

При цьому, мотивами, на підставі яких відповідач дійшов висновку про відсутність реальності здійснення господарських операцій, є відсутність у видатковій накладній даних про отримувача ТМЦ та відомостей про доручення, відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування ТМЦ від ТОВ "Зоря А" до позивача, невідповідність сертифікату якості на насіння придбаній партії, а також відсутність факту (джерела) законного введення в обіг товару та реального задекларованого виробництва, відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні для виробництва та постачання товарів, у контрагентів позивача за ланцюгом постачання.

Суд не погоджується із висновком відповідача про нереальність господарських операцій з підстав відсутності товарно-транспортних накладних, оскільки Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, визначено лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюються правила податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податку. При цьому, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Відсутність чи ненадання товарно-транспортних накладних не може слугувати підставою відсутності реальності про ведених господарських операцій, оскільки сама по собі відсутність даних документів не може бути підставою для висновків про те, що господарські операції не відбулися, адже іншими перевіреними документами підтверджується, що відбулися і фактичні зміни у власному капіталі та зобов'язаннях як ТОВ Плодорозсадник , так і ТОВ Зоря А , відбувся фактичний рух активів.

Суд зазначає, що сама по собі відсутність товарно-транспортних накладних не може бути беззаперечним свідченням протиправності формування позивачем податкового кредиту по операціях з контрагентами за встановлених обставин щодо реального виконання таких операцій та фактичної зміни активів товариства.

Разом з цим, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд зауважує, що сертифікати якості та документи про походження товару, відповідачем безпідставно віднесено до первинних документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст га обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

З урахуванням змісту наведених норм законодавства, сертифікати та документи про походження товару не є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, не підтверджують їх зміст та обсяг, одиницю виміру.

А відтак, посилання відповідача на дефектність вказаних документів є безпідставним та необґрунтованим.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність у видатковій накладній даних про отримувача ТМЦ та відомостей про доручення, оскільки зазначені недоліки не можуть свідчити про те, що господарська операція реально не відбувалась.

Відносно висновку відповідача щодо відсутності факту (джерела) законного введення в обіг товару та реального задекларованого виробництва, відсутності трудових ресурсів, основних засобів та іншого майна, які необхідні для виробництва та постачання товарів, у контрагентів позивача за ланцюгом постачання слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створенім) необоротних активів, у тому числі при їх ввезені на митну територію У країни (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести: облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території У країни, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України:; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум додатків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях, у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з ТОВ Зоря А підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, наданими договором надання послуг і договором поставки, актами надання послуг, видатковими накладними та податковими накладними.

Доводи податкового органу про не підтвердження реальності зазначених господарських операцій з огляду на не підтвердження поставок в ланцюгу до товаровиробника, не можуть бути підставою для позбавлення платника права на формування податкового кредиту. Сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок сплатити суму податку до бюджету, а у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

При цьому слід зазначити і те, що факт допущення порушень контрагентами платника податків при сплаті своїх податкових зобов'язань сам по собі не є доказом недобросовісності платника податків.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Така позиція суду узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема, рішенням Булвес АД проти Болгарії , відповідно до якого платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, право на податковий кредит не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 24.07.2018 по справі №552/1251/18 прийняту в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 42016170000000313 від 08.11.2016 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205; ч. 5 ст. 27, ч.3 ст.212; ч.1 ст. 366; ч. 2 ст. 209; ч. 1 ст. 388; ч. 2 ст. 212 КК України.

Згідно із ч.6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У даному випадку відповідач посилається на ухвалу про проведення заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді надання дозволу на тимчасовий доступ та вилучення документів, жодних доказів існування вироку суду у кримінальному провадженні стосовно посадових осіб позивача або його контрагента ТОВ "Зоря А" відповідачем надано не було.

Отже обставини, викладені у вищевказаній ухвалі не можуть бути покладені в основу висновку про нереальність господарських операцій між ТОВ "Плодорозсадник та ТОВ "Зоря А".

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У відповідності до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи наведені відповідачем доводи, суд приходить висновку, що відповідачем не наведено ні в акті перевірки, ані у судовому засіданні конкретних доказів того, що господарські операції між ТОВ "Плодорозсадник та ТОВ "Зоря А" у перевіреному періоді реально не відбувалися, мали ознаки фіктивності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.08.2018 № НОМЕР_1, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 80 000, 00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області судовий збір у розмірі 1762, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛОДОРОЗСАДНИК" до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 10.08.2018 № НОМЕР_1, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 80 000, 00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛОДОРОЗСАДНИК" (42724, Сумська область, Охтирський район, с. Довжик, вул. Адміністративна, б. 1, ідентифікаційний код 31623076) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, Сумська область, 40009, ідентифікаційний код 39456414) судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст рішення складений та підписаний 20.12.2018.